Езофагіт

Езофагіт

Езофагіт — це запалення слизової оболонки стравоходу, яке супроводжує багато захворювань шлунку та кишечника. Наприклад, воно розвивається при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, коли змішаний із кислотою вміст шлунка потрапляє назад до стравоходу. Через це слизова оболонка останнього подразнюється та починає запалюватися. Езофагіт у дітей може виникнути через часті блювання, прийом не підходящої за віком їжі.

Причини розвитку езофагіту

1. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), при якій вміст шлунку регулярно закидається до стравоходу. Оскільки ГЕРХ має хронічний характер, езофагіт шлунку і стравоходу також набуває хронічної форми. Аналогічні прояви спостерігаються за наявності фізіологічних відхилень, внаслідок яких їжа зі шлунку регулярно закидається до стравоходу, відбувається відрижка. Приклад — грижа стравохідного отвору діафрагми, підвищений тиск у черевній порожнині.
2. Інфікування герпесом, цитомегаловірусом, грибками кандиди, які часто розвиваються у пацієнтів, які отримують терапію глюкокортикостероїдами, протипухлинними хіміопрепаратами, імуносупресивними препаратами. Герпесний, кандидозний езофагіт із підвищеною ймовірністю може розвинутись у пацієнтів зі СНІДом.
3. Хімічний опік. Виникає внаслідок прийому лугів, кислот, міцного розчину перманганату калію (марганцівки), ацетону, інших хімічних речовин. Запальний процес може виникнути після прийому оцту або есенції, надмірно гострої їжі, етилового спирту. Під час надання першої допомоги при таких станах слід пам'ятати, що, викликаючи у потерпілого блювання, можна спровокувати повторний опік стінок стравоходу. Це підвищує рівень ураження тканин.
4. Фізичне ушкодження. З цієї причини езофагіт виникає у разі травм стравоходу (як варіант — під час неправильного проведення ендоскопічного обстеження), термічного опіку, променевої терапії.

Різновиди захворювання

• Катаральний езофагіт. Розвивається внаслідок проходження стравоходом подразнювальних речовин, наприклад, надмірно гарячих, гострих, кислих напоїв або грубої їжі, продуктів із підвищеним вмістом йоду, лугів. Причиною розвитку хвороби може стати куріння. Цей різновид захворювання виникає також через фізіологічні відхилення, внаслідок яких соляна кислота потрапляє до стравоходу (неправильно розташовані внутрішні органи тиснуть на шлунок, витісняючи його нагору).
• Набряки. Це наступна стадія катаральної форми захворювання. У результаті набряклості просвіт стравоходу звужується, і пацієнт відчуває труднощі з їдою, ковтанням. У свою чергу, це ще більше посилює запалення.
• Виразковий (ерозивний). На поверхні слизової стравоходу утворюються виразки, ерозивні зони. У тяжких випадках розвиваються кровотечі, виділяється гній. Можливий розрив стінок стравоходу. Найчастіше ерозивний езофагіт виникає внаслідок інфікування чи контакту з агресивними речовинами.
• Геморагічна форма захворювання розвивається при контакті з вірусами, бактеріями. Вона небезпечна тим, що є ризик відшарування елементів слизової оболонки. Цей процес супроводжується сильними кровотечами, пацієнт може блювати кров'ю. Через вплив інфекцій може розвинутись псевдомембранозна форма захворювання, коли поверхня стравоходу вкривається фіброзним ексудатом. При неправильній терапії чи її відсутності таке захворювання перетворюється на некротичну форму, коли частина слизової відмирає, утворюючи незагоювальні виразки.
• Флегмонозний езофагіт розвивається через травматичні ушкодження, потрапляння всередину стороннього тіла, коли в рану до того ж проникає інфекція. Нагноєння несе загрозу життю пацієнта.

Симптоми

При езофагіті спостерігаються:

• біль у ділянці стравоходу, що посилюється під час ковтання;
• часта відрижка з присмаком гіркоти чи кислоти;
• печіння в ділянці грудини, печія;
• нудота, блювання, у тяжких випадках із кров'ю;
• зниження апетиту, загальна млявість;
• виразки, виражені ділянки запалення;
• сиплий голос;
• поганий запах із рота.

Діагностика

Діагностика захворювання передбачає збирання анамнезу, проведення обстежень органів ШКТ. З метою виявлення ступеня та особливостей ураження слизової оболонки призначають:

• ендоскопічне обстеження;
• езофагоманометрію (вивчення моторики стравоходу);
• рентгенографію;
• гістологічне дослідження (при підозрі на розвиток ускладнень, пов'язаних із онкологією).

Лікування езофагіту

Лікування езофагіту стравоходу починається з усунення основного захворювання. За наявності рефлюксних явищ призначаються препарати, що знижують або пригнічують вироблення соляної кислоти. Важливе значення в лікуванні хронічного езофагіту та інших форм має дотримання дієти, дробове харчування. Залежно від фактору, який спровокував захворювання, та стану слизової призначають:

• прокінетики;
• обволікальні засоби;
• антисекреторні препарати;
• протизапальні засоби;
• фізіотерапію;
• ендоскопічне лазерне втручання (у разі наявності виразок, некротизованих ділянок тканини).

Які мікстури та таблетки від езофагіту найчастіше призначають лікарі, можна прочитати на нашому сайті. 

Пацієнту слід переглянути режим харчування та раціон, відмовитися від подразнювальної, кислої, солоної, гострої їжі, куріння, алкоголю, нормалізувати вагу, припинити переїдати. Після їди слід перебувати у вертикальному положенні не менше 2 годин. Рекомендується обмеження нахилів тулуба, які можуть спровокувати рефлюкс. При недотриманні рекомендацій можливе загострення езофагіту, розвиток ускладнень.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про Езофагіт