Ентеральне харчування

Ентеральне харчування для дорослих та дітей – це метод подачі поживних речовин в організм пацієнта, коли самостійне споживання їжі неможливе або утруднене. При такому підході суміш примусово подається безпосередньо в шлунок або кишківник хворого по тонкому стравоходу (зонду), який вставляється через рот, ніс або хірургічну стому. Метод штучного харчування широко поширений у медичній практиці. Він застосовується як альтернатива природному – пероральному – споживанню їжі.

Суміші для ентерального харчування дорослих та дітей: різновиди

Харчові склади підбираються залежно від віку та стану пацієнта. Вони постачаються у форматі порошків, рідин або готових до вживання напоїв. Основні різновиди ентеральних сумішей:

• Повноцінні (комплексні). У їхньому складі присутні оптимальні пропорції білків, вуглеводів, жирів, вітамінів та мінералів. Такі суміші застосовуються для пацієнтів, які не здатні приймати їжу перорально, але не мають обмежень на комплекс поживних речовин.
• Модульні (спеціальні). Набір та дозування компонентів підбираються під пацієнтів з певними обмеженнями та протипоказаннями або персонально для конкретного хворого. Наприклад, існують суміші для людей, які страждають на цукровий діабет, нирковою недостатністю, непереносимістю лактози, різними синдромами та алергічними реакціями.
• Дитячі. Склад таких сумішей розробляється з урахуванням особливостей дитячого організму різних вікових категорій: від народження старше 1 року та ін. Вони містять амінокислоти, вуглеводи, жири, вітамінно-мінеральні комплекси для зростання та розвитку дитини.

Крім основних поживних компонентів в ентеральні суміші часто входять натуральні добавки, які покращують смакові якості: ваніль, полуниця, шоколад та ін. Оптимальний режим та метод подачі суміші до шлунка чи кишківника підбирає лікар.

У яких випадках застосовують суміші для живлення через зонд

До штучної подачі їжі вдаються у різних ситуаціях:

• Загострені та хронічні захворювання травної системи. Запалення кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона та ін.), малабсорбція або непереносимість їжі.
• Онкологічне захворювання. У період лікування раку шлунка, стравоходу або голови та шиї ускладнюється пероральне харчування та пропадає апетит.
• Травми. Внаслідок пошкоджень опорно-рухового апарату (наприклад, шийного відділу хребта) або опіків (особливо хімічних) можуть виникати проблеми із ковтанням їжі або порушення слизових оболонок стравоходу.
• Фізична недієздатність. У стані коми чи великого паралічу пацієнт неспроможна споживати їжу самостійно. Ентеральний метод – єдиний спосіб забезпечити його поживними речовинами.

Підбір відповідної суміші вимагає врахування вікової категорії, стану, наявних захворювань, алергічних реакцій та інших обмежень пацієнта. Залежно від потреб хворого добавка може складатися переважно із білкових, вуглеводних, жирових, вітамінно-мінеральних компонентів. Пройшовши обстеження та отримавши висновок лікаря, швидко вибрати та купити харчування для лежачих хворих за доступними цінами ви можете за допомогою онлайн-каталогу МІС «Аптека 9-1-1».

Список використаної літератури

1. mayoclinic.org;
2. Державний реєстр лікарських засобів України;
3. nutritioncare.org.

Популярні питання

Кому призначають ентеральне харчування?

Штучна подача поживних компонентів застосовується до пацієнтів, які не можуть самостійно приймати їжу. Найбільш поширені причини таких обмежень: стан коми, великий параліч, порушення ковтального рефлексу, пошкодження стравоходу внаслідок хімічного опіку чи іншої травми.

Що входить до ентерального харчування?

Основні компоненти: білки, вуглеводи, жири, вітаміни та мінерали у різних комбінаціях. Часто вони доповнюються натуральними добавками із квітковим, плодово-ягідним, шоколадним смаком. Оптимальний склад суміші підбирається відповідно до потреб та обмежень пацієнта.

Які суміші використовують для ентерального живлення?

Розрізняють склади кількох категорій. Комплексні містять збалансований набір білків, вуглеводів, жирів, вітамінів, мінералів. Застосовуються як альтернатива повноцінного харчування. Модульні – склади адаптовані під певну категорію (наприклад, діабетники) або індивідуальні потреби хворого. Дитячі – суміші, розроблені з урахуванням особливостей дитячого організму різного віку.