Езомер

Склад

діюча речовина: езомепразол;

1 таблетка містить езомепразолу магнію дигидрата 43,38 мг еквівалентно езомепразолу 40 мг

допоміжні речовини: целюлози та маннита суміш (Avicel®), гліцерин моностеарат, манить, метакрилатний сополімер (тип А), парафін, полівінілпіролідон, полісорбат 80, натрію стеарилфумарат, цукор сферичний, триетилцитрат;

плівкова оболонка: гіпромелоза, заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172), макрогол (ПЕГ 4000), тальк, титану діоксид (Е 171).

Форма випуску

Таблетки гастрорезістентні (по 7 таблеток у блістері. По 2 або по 4 блістери в картонній коробці).

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки рожевого кольору, овальної форми, вкриті плівковою оболонкою. Езомер можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Езомер ціна вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Езомер (езомепразол) - інгібітор протонної помпи, що застосовується для лікування таких захворювань, як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), ерозивний езофагіт, синдром Золлінгера-Еллісона, а також для профілактики рецидиву кровотеч з пептичних виразок.

Перевага Езомеру полягає в його високій ефективності та пролонгованому впливі на секрецію соляної кислоти в шлунку, завдяки чому можливий одноразовий прийом на добу. Препарат метаболізується у печінці, і при цьому може спостерігатися повільний метаболізм у деяких пацієнтів, що потребує корекції дозування.

Поява побічних ефектів, включаючи шкірні реакції (висипання, свербіж), є можливою, але спостерігається рідко. У разі сильних реакцій прийом препарату слід припинити та звернутися до лікаря. Також слід враховувати наявність у складі допоміжної речовини – сахарози, що є важливим для пацієнтів з порушеннями її перетравлення.

Зміни у лабораторних показниках (наприклад, незначне підвищення рівня печінкових ферментів) можливі та потребують спостереження при тривалому застосуванні. Перед початком терапії може бути проведений лабораторний контроль, особливо у пацієнтів із хронічними захворюваннями. Актуальна вартість на Езомер 40 вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Езомер інструкція знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка

Езомепразол є S-ізомер омепразолу, який знижує секрецію шлункового соку завдяки специфічно направленому механізму дії. Він є специфічним інгібітором протонного насоса в парієтальної клітці. R- і S-ізомери омепразолу мають однакову фармакодинамічну активність.

Езомепразол є слабкою основою, він концентрується та переходить в активну форму в висококислотних середовищі секреторних канальців парієтальної клітини, де він пригнічує фермент Н ⁺ К ⁺ -АТФази - протонний насос, а також пригнічує базальну і стимульовану секрецію кислоти.

Після прийому 20 мг і 40 мг езомепразолу дія спостерігається протягом години. Після повторного прийому 20 мг езомепразолу 1 раз на добу протягом 5 днів середній пік викиду кислоти після стимуляції пентагастрином знижується на 90% при визначенні цього показника через 6-7 годин після прийому дози на 5-й день.

Через 5 днів прийому езомепразолу по 20 мг і 40 мг перорально рівень рН шлунка був більше 4 в середньому протягом 13 і 17 годин відповідно і більше 24 годин у пацієнтів з симптоматичним рефлюкс-езофагітом. Частка пацієнтів, у яких рівень рН шлунка був більше 4 протягом 8, 12 і 16 годин після прийому 20 мг езомепразолу склала відповідно 76%, 54% і 24%. Відповідні пропорції для езомепразолу 40 мг становили 97%, 92% і 56%.

При використанні AUC як непрямого показника плазмової концентрації була продемонстрована залежність придушення секреції кислоти від експозиції препарату.

Терапевтичні ефекти придушення секреції соляної кислоти.

Лікування рефлюкс-езофагіт езомепразол 40 мг було успішним приблизно у 70% хворих після 4 тижнів лікування і в 93% - після 8 тижнів лікування.

Застосування езомепразолу 20 мг два рази на добу протягом одного тижня разом з відповідними антибіотиками призводило до успішної ерадикації Helicobacter pylori приблизно у 90% хворих. Після такого лікування протягом одного тижня не було необхідності в проведенні подальшої монотерапії антисекреторними препаратами для успішного загоєння виразки та усунення симптомів неускладненої виразки дванадцятипалої кишки.

Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти.

У період застосування антисекреторних препаратів концентрація гастрину в плазмі крові збільшується у відповідь на зниження секреції кислоти. Хромогранин А (CgA) також підвищується в зв'язку зі зниженням шлункової кислотності.

Можливо, збільшення кількості ECL-клітин пов'язано з підвищенням рівня гастрину в плазмі крові, що спостерігалося у деяких пацієнтів при тривалому застосуванні езомепразолу.

Були отримані повідомлення про деяке підвищення частоти освіти гранулярних кіст у шлунку при тривалому застосуванні антисекреторних препаратів. Ці явища є фізіологічним наслідком тривалого пригнічення секреції кислоти та мають доброякісний і оборотний характер.

Зниження кислотності шлункового соку внаслідок застосування будь-якого інгібітору протонної помпи збільшує в шлунку кількість бактерій, присутніх в травному тракті в нормі. Лікування інгібіторами протонної помпи може призводити до підвищення ризику гастроинтестинальной інфекції, викликаної, наприклад, Salmonella або Campylobacter, і у госпіталізованих хворих, можливо, також Clostridium difficile.

Пацієнти із порушенням функцій печінки.

Метаболізм езомепразолу у пацієнтів із слабкою та помірною дисфункцією печінки може бути порушений. Швидкість метаболізму знижується у пацієнтів з тяжким порушенням функцій печінки, що призводить до збільшення площі обмеженої кривої залежності концентрації в плазмі крові від часу в 2 рази. Таким чином, максимальна доза для пацієнтів із серйозним порушенням функцій печінки становить 20 мг. Езомепразол та його метаболіти не мають тенденції до кумуляції при прийомі препарату 1 раз на добу.

Фармакокінетика

Абсорбція.

Абсорбція езомепразола відбувається швидко, максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність становить 64% після разової дози 40 мг і зростає до 89% після повторного прийому 1 раз на добу. Для 20 мг езомепразолу відповідні значення - 50% і 68%.

Прийом їжі уповільнює та знижує абсорбцію езомепразолу, однак це не впливає на дію езомепразола на кислотність в порожнині шлунка.

Розподіл.

Обсяг розподілу у здорових добровольців у стані рівноваги становить 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол на 97% зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм.

Езомепразол повністю метаболізується за допомогою цитохромної системи 450 (CYP). Основна частина метаболізму езомепразолу залежить від поліморфного 2С19, що відповідає за виникнення гідрокси- і дезметілметаболітів езомепразола. Інша частина залежить від другої специфічної ізоформи, CYРЗА4, яка відповідає за виникнення езомепразолсульфону - основного метаболіту в плазмі крові.

Висновок.

Параметри, наведені нижче, головним чином відображають фармакокінетику в осіб з функціональними ферментом 2С19 (екстенсивних метаболізаторов).

Загальний кліренс плазми крові становить близько 17 л / год після разової дози та близько 9 л / годину після повторного прийому. Період напіввиведення з плазми становить близько 1,3 години після повторного прийому дози 1 раз на добу. Езомепразол повністю виводиться із плазми між прийомами доз без тенденції до акумуляції при прийомі препарату 1 раз на добу.

Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію шлункового соку. Близько 80% пероральної дози езомепразолу виводиться у формі метаболітів, інші - калом. Менше 1% початкової лікарської речовини виявляється в сечі.

Дорослі.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ):

• лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту;

Профілактика рецидиву кровотечі з пептичних виразок шлунка або дванадцятипалої кишки після внутрішньовенного лікування езомепразол.

Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.

Діти у віці від 12 років.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ):

• лікування ерозивного рефлюкс-езофагіт.

Підвищена чутливість до езомепразолу, заміщених бензімідазолу або інших компонентів препарату. Протипоказано одночасне застосування з нелфінавіром. Не слід застосовувати одночасно з атазановіром.

Препарат застосовувати внутрішньо дорослим і дітям старше 12 років. Таблетки приймати цілими за 1:00 до їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Таблетки не слід розжовувати або подрібнювати. Зазвичай тривалість курсу лікування визначає лікар.

дорослі

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)

Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіт: 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Додаткові 4 тижні рекомендуються для пацієнтів, у яких езофагіт не був вилікуваний або зберігаються його симптоми.

Профілактика рецидиву кровотечі з виразок шлунка або дванадцятипалої кишки після внутрішньовенного лікування езомепразолом: 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів. Періоду прийому всередину езомепразола має передувати терапія, спрямована на придушення кислотності, яка полягає в застосуванні езомепразолу у вигляді розчину для інфузій.

Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона: 40 мг 2 рази на добу. Дозування повинно бути підібране індивідуально, тривалість лікування визначається клінічними показаннями. Згідно з отриманими клінічних даних, у більшості пацієнтів захворювання можна контролювати прийом від 80 до 160 мг езомепразолу на добу. Якщо доза перевищує 80 мг/добу, її потрібно розділити на два прийоми.

Діти старше 12 років

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)

• Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіт:

40 мг один раз на добу протягом 4 тижнів.

Пацієнтам з невилікуваним езофагітом або стійкими симптомами рекомендується додатково застосовувати препарат протягом 4 тижнів.

Діти до 12 років

Езомер не слід застосовувати дітям до 12 років, оскільки дані по такого застосування відсутні.

спосіб застосування

Таблетку слід ковтати цілими, запиваючи рідиною. Таблетки не слід розжовувати або подрібнювати.

Для пацієнтів, які зазнають труднощів при ковтанні, таблетки можна суспендувати в половині склянки негазованої води. Не слід використовувати інші рідини. Розмішати до розпаду таблеток, після чого суспензію гранул слід випити відразу або протягом 30 хвилин. Наповнити склянку водою наполовину, розмішати залишки та випити. Не слід розжовувати або подрібнювати частинки таблетки.

Для пацієнтів, які не можуть ковтати, таблетки слід розчинити в негазованої води та ввести через шлунковий зонд. Важливо ретельно перевірити придатність обраного шприца і зонда. Інструкції з підготовки та введення препарату через зонд наведені нижче.

Введення препарату через шлунковий зонд

1. Помістіть таблетку в відповідний шприц і наберіть у шприц приблизно 25 мл води та близько 5 мл повітря. Для деяких зондів може знадобитися розведення препарату в 50 мл води для того, щоб уникнути забивання зонда гранулами таблетки.
2. Відразу ж струсіть шприц протягом приблизно 2 хвилин для розчинення таблетки.
3. Тримайте шприц наконечником вгору і переконайтеся в тому, що наконечник не засмітився.
4. Вставте шприц до зонду, продовжуючи утримувати шприц спрямованим вгору.
5. Струсіть шприц і переверніть його наконечником вниз. Негайно введіть 5-10 мл розчиненого препарату в зонд. Після введення поверніть шприц в попереднє положення і струсіть (шприц потрібно утримувати наконечником вгору, щоб уникнути засмічення наконечника).
6. Переверніть шприц наконечником вниз і введіть ще 5-10 мл препарату в зонд. Повторіть цю процедуру до повного спорожнення шприца.
7. Наберіть в шприц 25 мл води та 5 мл повітря і повторіть пункт 5, якщо потрібно, щоб змити осад залишився в шприці. Для деяких зондів в разі необхідності потрібно набирати 50 мл води.

Дані про передозування обмежені. Шлунково-кишкові симптоми та слабкість описані після прийому 280 мг езомепразолу. Разова доза езомепразолу 80 мг не викликає важких побічних ефектів. Спеціальний антидот не відомий. Езомепразол значною мірою зв'язується з білками плазми крові та тому не діалізується.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія.

Під час клінічних досліджень і після впровадження езомепразолу у широку медичну практику повідомлялося про наведені нижче побічні ефекти. Не було виявлено дозозалежний ефект. Небажані явища класифікувалися залежно від частоти виникнення: часто (> 1/100, <1/10); нечасто (> 1/1000, <1/100) рідко (> 1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи:

• рідко лейкопенія, тромбоцитопенія
• дуже рідко агранулоцитоз, панцитопенія.

З боку імунної системи:

• рідко реакції гіперчутливості, включаючи лихоманку, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції / шок.

З боку обміну речовин:

• нечасто периферичні набряки
• рідко гипонатриемия
• дуже рідко: гіпомагніємія; важка гіпомагніємія може привести до гіпокальціємії.

Порушення психіки:

• нечасто: безсоння;
• рідко: збудження, депресія, сплутаність свідомості;
• дуже рідко агресія, галюцинації.

З боку нервової системи:

• часто: головний біль
• нечасто: запаморочення, слабкість, парестезії, сонливість
• рідко: порушення смаку.

З боку органів зору:

• рідко нечіткість зору.

З боку органів слуху та лабіринтові порушення:

• нечасто вертиго.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

• рідко бронхоспазм.

Шлунково-кишковий тракт:

• часто: біль в животі, запори, діарея, здуття живота, нудота, блювота
• нечасто: сухість у роті
• рідко стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту
• дуже рідко мікроскопічний коліт.

З боку травної системи:

• нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів
• рідко гепатит з або без жовтяниці;
• дуже рідко печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

• нечасто дерматит, свербіж, кропив'янка, висип,
• рідко алопеція, фотосенсибілізація;
• дуже рідко мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканини:

• нечасто: перелом стегна, зап'ястя або хребта (див. розділ «Особливості застосування»);
• рідко: артралгія, міалгія
• дуже рідко м'язова слабкість.

З боку нирок та сечовидільної системи:

• дуже рідко інтерстиціальний нефрит (у деяких пацієнтів - одночасно з нирковою недостатністю).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

• дуже рідко гінекомастія.

Загальні розлади:

• рідко: слабкість, підвищена пітливість.

Застосування езомепразолу, як і всіх лікарських засобів, що інгібують секрецію кислоти, може призвести до зменшення всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) у зв'язку з гіпо-або ахлоргідрією. Це слід враховувати пацієнтам із зниженими запасами організму або факторами ризику зменшення всмоктування вітаміну В12 протягом тривалої терапії.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність.

Інструкція попереджує, що клінічні дані щодо застосування езомепразолу у вагітних обмежені. Результати досліджень великої кількості вагітних жінок, що приймали рацемическую суміш омепразолу, вказують на відсутність мальформатівного (порушення розвитку плоду) і фетотоксичну ефектів. Дослідження езомепразола на тваринах не показали прямого або опосередкованого негативного впливу на розвиток ембріона / плода. Дослідження рацемической суміші на тваринах не показали прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, пологи та постнатальний розвиток. Препарат призначати в період вагітності з обережністю.

Період годування груддю.

Не було проведено досліджень за участю жінок, які годують груддю. Невідомо, чи проникає езомепразол з грудним молоком. Тому езомепразол не слід застосовувати в період годування груддю.

Фертильність.

Дослідження рацемической суміші омепразолу на тваринах не показали впливу на фертильність.

Діти

Езомер не слід застосовувати дітям до 12 років, оскільки дані по такого застосування відсутні.

Застосовують дітям старше 12 років при таких показаннях:

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)

• лікування ерозивного рефлюкс-езофагіт.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Езомепразол із мінімальним впливом на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Повідомляється про таких побічних реакцій, як запаморочення (рідко) і нечіткість зору (рідко) (див. Розділ «Побічні реакції»). Якщо такі розлади спостерігаються, пацієнтам не слід керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Варфарин.

У разі застосування 40 мг езомепразолу пацієнтам, які брали варфарин, час коагуляції в межах норми. Однак після широкого впровадження препарату в медичну практику було кілька повідомлень про клінічно значуще збільшення часу коагуляції, тому при одночасному застосуванні езомепразолу та варфарину (або інших кумаринових дериватів) слід контролювати показники коагуляції.

Вориконазол.

Омепразол, як і езомепразол, діє як інгібітор CYP 2C19. Одночасне застосування омепразолу (40 мг 1 раз на добу) призводило до збільшення C _max і AUC вориконазолу (субстрату CYP2C19) на 15% і 41% відповідно.

Діазепам.

Одночасне застосування 30 мг езомепразолу призводить до зниження кліренсу субстрату СYР2С19 діазепаму на 45%.

Інгібітори протеази.

Відзначалася взаємодія омепразолу з деякими інгібіторами протеази (антиретровірусними препаратами). Клінічна значимість і механізми таких взаємодій не завжди відомі. Підвищення шлункового рН протягом застосування омепразолу може змінювати всмоктування інгібіторів протеази. Інші механізми взаємодії, можливо, пов'язані з пригніченням CYP 2C19. У разі застосування деяких антиретровірусних засобів, таких як атазанавір і нелфінавір, відзначалося зниження рівня останніх у сироватці крові при одночасному застосуванні з препаратом. Тому одночасне застосування омепразолу і таких препаратів, як атазанавір і нелфінавір, не рекомендується. Застосування омепразолу (40 мг один раз на добу) разом з атазанавиром 300 мг і ритонавіром 100 мг у здорових добровольців призводило відчутне послаблення дії атазанавіру (приблизно 75% зменшення AUC, С _mах, C _min). Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало впливу омепразолу на ефективність атазанавіру. Повідомлялося про підвищення рівнів в плазмі крові інших антиретровірусних засобів, таких як саквінавір. Існують також інші антиретровірусні препарати (дарунавір, апренавір, лопінавір), рівні яких в плазмі крові залишалися незміненими при одночасному застосуванні з препаратом.

Незважаючи на схожість фармакодинамічних ефектів і фармакокінетичних властивостей омепразолу і езомепразол, не рекомендується застосовувати езомепразол одночасно з атазанавиром. Одночасне застосування езомепразолу з нелфінавіром протипоказано.

Клопідогрел.

У здорових добровольців відзначалася фармакокінетична / фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг / добова підтримуюча доза 75 мг) і езомепразол (40 мг на добу всередину), що призводило до зменшення експозиції активногометаболіту клопідогрелю в середньому на 40% і зменшення максимальної інгібуючої активності (АДФ-індукованої) по агрегації тромбоцитів в середньому на 14%.

У дослідженні за участю здорових добровольців, в якому вивчали застосування клопідогрелю разом з комбінацією 20 мг езомепразолу та 81 мг ацетилсаліцилової кислоти в порівнянні з клопідогрелем в монорежиме, відзначали зниження експозиції активногометаболіту клопідогрелю майже на 40%. Однак максимальна інгібуюча активність (АТФ-індукованої) по агрегації тромбоцитів у цих осіб була однаковою в групах, де брали клопідогрель окремо і клопідогрель + комбінація (езомепразол + ацетилсаліцилова кислота), що, напевно, пояснюється одночасним введенням меншої дози ацетилсаліцилової кислоти.

Ряд досліджень обсервацій і клінічних досліджень по ФК / ФД взаємодії продемонстрували суперечливі результати щодо того, підвищується ризик основних серцево-судинних явищ, якщо пацієнт отримує клопидогрел разом з ІПП (інгібітор протонної помпи). Як застереження, рекомендується уникати одночасного застосування клопідогрелю з ІПП.

Лікарські засоби, які метаболізуються СYР2С19.

Езомепразол інгібує СYР2С19 - головний фермент, який метаболізується езомепразол. Тому при застосуванні езомепразолу в комбінації з препаратами, які метаболізуються СYР2С19 (такими як діазепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн), концентрація цих препаратів у плазмі крові може бути підвищена, тому може знадобитися зниження иx дози. Цю обставину слід враховувати, особливо при призначенні езомепразолу в режимі «за потребою».

Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від pH.

Знижена кислотність шлункового соку при застосуванні езомепразолу може збільшити або зменшити абсорбцію лікарських речовин, якщо їх абсорбція залежить від кислотності шлункового соку.

Як і в інших препаратів, що зменшують внутрішньошлункової кислотність, абсорбція таких препаратів, як кетоконазол, ітраконазол, а також ерлотиніб, може зменшуватися, тоді як всмоктування препаратів, як дигоксин, може підвищуватися при лікуванні езомепразолом. Одночасне застосування омепразолу (20 мг на добу) та дигоксину у здорових добровольців підвищувало біодоступність дигоксину на 10% (в двох з десяти чоловік - на 30%). Про дігоксінову токсичність повідомлялося рідко. Але незважаючи на це, необхідно дотримуватися обережності при застосуванні езомепразолу в високих дозах пацієнтам похилого віку. Слід здійснювати посилений терапевтичний лікарський моніторинг дигоксину.

Метотрексат.

Повідомлялося про підвищення рівня метотрексату в крові у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з інгібіторами протонної помпи. У разі необхідності введення метотрексату у високих дозах слід розглянути питання про тимчасову відміну езомепразола.

Такролімус.

При одночасному застосуванні езомепразолу повідомлялося про підвищення рівня такролімусу в плазмі крові. У разі застосування даної комбінації слід здійснювати моніторинг функції нирок (кліренс креатиніну), моніторинг рівня такролімусу в плазмі крові та при необхідності провести коригування дози.

Цизаприд.

У здорових добровольців одночасне застосування 40 мг езомепразолу з цизапридом призводить до збільшення площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) на 32% і збільшення часу напіввиведення (t _1/2) на 31%, але не відбувалося помітного збільшення пікового рівня цизаприду в плазмі крові. Помірно пролонгований QT-інтервал спостерігався після прийому цизаприду окремо і не збільшувався при подальшому застосуванні цизаприду в комбінації з езомепразолом.

Цілостазол.

Омепразол, як і езомепразол, діє як інгібітор CYP 2C19. Застосування омепразолу в дозі 40 мг здоровими добровольцями під час дослідження призводило до збільшення C _max і площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) для цілостазолу на 18% і 26% відповідно, а для одного з його активних метаболітів - на 29% і 69 % відповідно.

Фенітоїн.

Одночасне застосування 40 мг езомепразолу призводить до збільшення рівня фенітоїну в плазмі крові на 13% у хворих на епілепсію. Рекомендується контролювати концентрацію фенітоїну в плазмі крові при призначенні або відміні терапії езомепразолом.

Лікарські засоби без клінічно значущої взаємодії

Амоксицилін і хінідин

Було відзначено, що езомепразол не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику амоксициліну або хінідину.

Напроксен або рофекоксиб

Протягом короткочасних досліджень супутнього застосування езомепразолу з напроксеном або рофекоксибом ні фармакокінетичної взаємодії помічено не було.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику езомепразолу.

Лікарські засоби, які пригнічують CYP2C19, CYP3A4 або обидва ферменту.

Езомепразол метаболізується СYР2С19 i СYРЗА4. Одночасне застосування езомепразолу та інгібітору СYРЗА4 кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) призводило до збільшення експозиції (AUC) езомепразолу вдвічі.

Одночасне застосування езомепразолу та комбінованого інгібітору СYР2С19 і СYРЗА4 може привести до збільшення експозиції езомепразолу більш ніж удвічі. Вориконазол (інгібітор СYР2С19 і СYРЗА4) призводив до підвищення AUC омепразолу на 280%. У таких ситуаціях корекція дози езомепразолу не завжди потрібна. Але корекцію дози слід проводити пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або в разі призначення тривалого лікування.

Лікарські засоби, які індукують CYP2C19, CYP3A4 або обидва ферменту.

Препарати, які індукують CYP2C19, CYP3A4 або обидва ферменти (такі як рифампіцин або трава звіробою), можуть призводити до зниження рівнів езомепразола в плазмі крові шляхом прискорення його метаболізму.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки. Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару. Купити Езомер можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за вигідною ціною.