Синовіт

Синовіт

Запалення сполучної тканини (синовіальної оболонки), яка покриває суглоб, називається синовітом. Цей процес характеризується появою випоту (рідини) у суглобовій порожнині або піхві сухожиль, що призводить до зростання суглоба у розмірах, появи болю та загального нездужання. У більшості випадків хвороба вражає колінні суглоби, рідше – гомілковостопні, ліктьові, променезап’ясткові, тазостегнові та ін. Причому одночасне ураження різних суглобів фіксується вкрай рідко. Синовіт у дітей може виникнути так само, як і в дорослих.

Причини розвитку синовіту 

Розвиватися захворювання може з різних причин. Залежно від них синовіт суглоба поділяють на: 

• інфекційний – коли у суглоб проникають різні збудники інфекції (з навколишнього середовища у випадках ран, із сусідніх уражених тканин, із кров’ю та лімфою з інших місць ураження організму). Неспецифічний інфекційний синовіт виникає у результаті зараження стрептококами, пневмококами, стафілококами тощо. Специфічний синовіт зумовлений, наприклад, туберкульозною паличкою, блідою трепонемою та ін.; 
• асептичний – виникає у результаті механічних травм суглобів, захворювань крові, проблем з ендокринною системою, неврологічних хвороб, порушень обміну речовин; 
• алергічний – як реакція на алерген.

Форми та види 

Захворювання синовіт також ділять на види за характером випоту (рідини, яка зібралася в суглобовій порожнині). Це серозний, серозно-фібринозний, геморагічний та гнійний синовіти. За перебігом хвороби виділяють дві форми: 

• гостра – суглоб може набрякнути за короткий проміжок часу, змінивши форму і збільшившись в об’ємі. Пацієнт відчуває сильний біль, загальне нездужання, обмеження у рухах. У нього підвищується температура, під час обстеження у суглобовій порожнині виявляється прозора чи напівпрозора рідина; 
• хронічна – через поступовий розвиток у капсулі суглоба фіброзних змін клініка виражена слабо. Але з часом скупчення випоту призводить до появи водянки суглоба, а відтак, до розтягування зв’язок суглоба, підвивихів та вивихів.

Симптоми синовіту 

На можливу наявність синовіту вказують такі симптоми: 

• суглоб помітно збільшується, контури його згладжуються; 
• при навантаженні виникають больові відчуття; 
• м’які тканини навколо суглоба набрякають; 
• почервоніння шкіри; 
• підвищення температури та загальна слабкість. 

Швидко і з яскраво вираженими симптомами зазвичай розвивається інфекційний синовіт, при гнійному виникає інтоксикація всього організму. Неінфекційний проявляється повільно, набряклість та біль наростають поступово.

Діагностика 

Для постановки точного діагнозу необхідний комплексний підхід, оскільки важливо визначити причину хвороби. Лікар вивчає анамнез хворого, аналізує скарги та здійснює візуальний огляд, пальпацію суглоба, перевіряє, чи може пацієнт зігнути і розігнути його. Крім цього, призначаються інші дослідження:

• діагностична пункція – прокол голкою суглобової порожнини та взяття синовіальної рідини для лабораторного аналізу (мікроскопічне та цитологічне дослідження), що в подальшому дає змогу вибрати правильну тактику лікування; 
• УЗД – дає змогу виявити хворобу на ранній стадії за товщиною запаленої синовіальної оболонки, а також побачити зміни в структурі м’яких тканин; 
• МРТ – дає повну картину стану суглоба, а також усіх сусідніх тканин, нервових волокон і судин; 
• артроскопія та артропневмографія – дають змогу дослідити внутрішній стан суглоба та диференціювати характер пошкоджень.

Якщо у фахівця виникнуть підозри на ендокринні чи обмінні порушення або гемофілію (порушення згортання крові), будуть призначені відповідні аналізи. Для підтвердження алергічного походження хвороби роблять проби на алергени. 

Лікування 

У лікуванні синовіту використовують консервативний та хірургічний методи, враховуючи перебіг хвороби і ступень пошкоджень суглобів. У першому випадку терапія передбачає:

• проведення пункції для видалення рідини, що зібралася; 
• іммобілізація суглоба шляхом накладення фіксуючої пов’язки або гіпсової шини; 
• лікування такими медикаментозними препаратами, як нестероїдні протизапальні та антибактеріальні засоби, знеболювальні, антибіотики, кортикостероїди, інгібітори протеолітичних ферментів, мікроциркуляторні препарати, вітаміни групи В. Використовуються засоби у різних лікарських формах – таблетках від синовіту, ін’єкціях, мазях та ін.; 
• фізіотерапія – електрофорез, магнітотерапія, УВЧ, фонофорез та ін.;
• ЛФК. 

Якщо таке лікування виявилося безрезультатним, вдаються до хірургічного втручання, застосовуючи субтотальну або тотальну синовектомію. Після операції призначають курс медикаментозної терапії та реабілітаційні процедури.

Ускладнення 

Синовіти, якщо їх не лікувати, можуть призвести до таких небезпечних ускладнень, як артрит і артроз, гостра бактеріальна інфекція (флегмона). При гнійному перебігу хвороби можливе виникнення сепсису, який становить загрозу життю. 

Профілактика 

Профілактичні заходи передбачають здоровий спосіб життя та контроль маси тіла, щоб уникнути надмірних навантажень на суглоби, зміцнення імунітету та своєчасне лікування запальних процесів в організмі, які можуть спровокувати синовіт. Під час занять спортом і просто у побуті потрібно намагатися уникати травматичних ушкоджень суглобів.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про синовіт