Максигезик

Склад

діючі речовини: парацетамол, диклофенак калію, сератіопептідаза;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить парацетамолу 500 мг, диклофенаку калію 50 мг, сератіопептідази 15 мг

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, натрію бензоат (Е 211), повідон К-30, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк, натрію крохмалю (тип А);

плівкова оболонка: суміш для покриття таблеток Tabcoat ТС 3180, віск карнаубський, віск білий.

Форма випуску

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою (по 10 таблеток в блістері, по 1 блістеру в картонній конверті; по 1 блістеру в картонній пачці).

Основні фізико-хімічні властивості

Довгасті двоопуклі, від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою з гладкою або трохи шорсткою поверхнею, містить вкраплення.

Фармакодинаміка

Максигезик - комбінований препарат, викликає міорелаксуючу і аналгезивну дії, пригнічує спинномозкові рефлекси. Парацетамол, що входить до складу препарату, викликає жарознижувальну, знеболювальну та помірно виражену протизапальну дію. В основі аналгетичної дії лежить здатність пригнічувати синтез простагландинів внаслідок пригнічення ферменту циклооксигенази.

Диклофенак у складі препарату має виражену протизапальну, аналгетичну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням циклооксигенази - основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю і лихоманки. Знеболювальну дію обумовлено двома механізмами: периферичним (опосередковано, шляхом пригнічення синтезу простагландинів) і центральним (за рахунок пригнічення синтезу простагландинів у центральній нервовій системі). При травматичних та операційних болях препарат зменшує больові відчуття в стані спокою і при русі, а також набряк при запаленні. При тривалому застосуванні викликає десенсибілізуючу дію. Стійкий ефект спостерігається через 1-2 тижні лікування.

Серратіопептидаза, що входить до складу препарату, є протеолітичних ферментом Serratia spp., Що розкладає брадикінін та інші прозапальні речовини та таким чином зменшує набряк.

Фармакокінетика

Після прийому препарату парацетамол всмоктується у верхніх відділах кишечника. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 60-90 хвилин. Метаболізується в печінці. Виводиться в основному з сечею. Період напіввиведення - 1-3 години.

Диклофенак у складі препарату після прийому всередину повністю всмоктується в травній системі. З білками плазми крові зв'язується 99%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години. Концентрація в плазмі перебуває в лінійній залежності від величини дози. Проникає в синовіальну рідину, максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові, 50% речовини метаболізується при «першому проходженні» через печінку шляхом кон'югації і гідроксилювання з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Період напіввиведення - 1-2 години, з синовіальної рідини - 3-6 годин. Близько 60% прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів нирками, менше 1% виводиться з сечею в незміненому вигляді, решта виводиться у вигляді метаболітів з жовчю.

Серратіопептидаза, що входить до складу препарату, швидко і повністю абсорбується в кишечнику і пікові концентрації в плазмі крові досягається протягом 30 хвилин - 2:00 після застосування. Вона досягає кровотоку в ферментно-активній формі та виводиться також в активній формі. Серратіопептидаза місцево підвищує концентрацію антибіотиків і збільшує проникнення антибіотиків в тканини. В результаті антибіотики при такому низькому дозуванні діють триваліший період, допомагає уникнути шкідливого впливу високих дозувань.

Гострий біль ( міозит, міалгія, головний, зубний, корінцевий синдром), при ревматичному ураженні м'яких тканин, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, спондилоартриті, гострих нападах подагри, первинній дисменореї, аднекситі, фаринготонзиліті, отиті.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Ангіоневротичний набряк.
• Застійна серцева недостатність (NYHA II-IV).
• Ішемічна хвороба серця у пацієнтів, із стенокардією, перенесеним інфарктом міокарда.
• Цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди минущих ішемічних атак.
• Захворювання периферичних артерій.
• Лікування ПЕРІОПЕРАЦІЙНОЇ болю при аорто-коронарного шунтування (або використання апарату штучного кровообігу).
• Високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, згортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч.
• Кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов'язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ).
• Активна форма виразкової хвороби / кровотечі або рецидивуючий виразкова хвороба / кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі).
• Запальні захворювання кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт).
• Печінкова недостатність.
• Ниркова недостатність.
• Пацієнтам, у яких у відповідь на застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) виникають напади бронхіальної астми ( «аспіринова астма»), кропив'янка або гострий риніт.
• Захворювання крові.
• Лейкопенія.
• Виражена анемія.
• Вроджена гіпербілірубінемія.
• Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
• Алкоголізм.

Дозу визначає лікар для кожного пацієнта індивідуально, залежно від віку, характеру і перебігу захворювання, переносимості та лікувальної ефективності препарату.

Дорослим і дітям старше 14 років - по 1 таблетці 2-3 рази на добу після їжі.

Тривалість курсу лікування становить не більше 5-7 днів і залежить від динаміки симптомів. Максимальна добова доза - 3 таблетки.

Препарат слід застосовувати в найефективніших дозах протягом короткого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Симптоми: типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може викликати такі симптоми, як головний біль, нудота, блювота, біль в епігастрії, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми.

Блідість, артеріальна гіпотензія, серцева аритмія, серцева недостатність, при тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, при прийомі великих доз з боку ЦНС - запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (болі в животі, анорексія, нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкові кровотечі), з боку сечовидільної системи - нефротоксичність (нирки ва колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз), порушення метаболізму глюкози , метаболічний ацидоз, панкреатит. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність і ураження печінки. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем в області попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності гострого ураження печінки. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому, летальний результат. Ураження печінки може виникнути у дорослих, які прийняли 10 г більше парацетамолу та у дітей, взяли понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, рифампіцину, звіробою, інших індукторів печінкових ферментів, зловживання алкоголем, недостатність глутатіонової системи, СНІД, голодування, муковісцедоз, кахексія) прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Лікування: термінові заходи симптоматичної терапії, промивання шлунка, ентеросорбенти. Лікування гострого отруєння НПЗП полягає в першу чергу з підтримуючих заходів та симптоматичного лікування. Якщо надмірна доза була прийнята протягом останньої години, слід прийняти активоване вугілля. Концентрацію парацетамолу слід вимірювати кожні 4:00. Застосування N - ацетилцистеїну можливе протягом 24 годин, максимально ефективне протягом 8:00 після отруєння. При відсутності блювоти можливе застосування метіоніну.

Підтримуючі заходи та симптоматичне лікування необхідні для усунення таких ускладнень як гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, гастроінтестинальні порушення та пригнічення дихання.

Особливі заходи, такі як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, не можуть гарантувати виведення нестероїдних протизапальних засобів внаслідок їх високого зв'язування з білками плазми крові та інтенсивним метаболізмом.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, анемія, гемолітична анемія, апластична анемія (особливо для хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), агранулоцитоз, панцитопенія, сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні / анафілактоїдні реакції (включаючи гіпотензію та анафілактичний шок), ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

Психотичні розлади: дезорієнтація, депресія, порушення сну, інсомнія, нічні кошмари, дратівливість, неспокій, почуття страху, психотичні розлади, сплутаність свідомості, психомоторне збудження, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезії, порушення пам'яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, порушення мозкового кровообігу, порушення чутливості.

З боку органу зору: розлад зору, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху та лабіринту вуха: вертиго; дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку серця: посилене серцебиття, тахікардія, задишка, біль у серці, серцева недостатність, інфаркт міокарда. Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) і при тривалому застосуванні.

З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: астма (включаючи задишку), бронхоспазм (особливо у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти), біль у грудях, пневмоніт.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, гастрит, кишкові кровотечі, блювота з домішкою крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечника (з кровотечею або без нього, перфорації), коліт ( включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит, глотковий розлад подібних діафрагми інтестинальних стриктур, панкреатит.

З боку травної системи: підвищення рівня трансаміназ; гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки миттєвий гепатит, гепатонекроз (при прийомі високих доз), печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип, кропив'янка, свербіж, бульозний висип, екзема, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакція фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж .

З боку нирок і сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

Загальні розлади: набряк, загальне нездужання, підвищена стомлюваність, посилене потовиділення, гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, синці, кровотечі, імпотенція, еритема.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Не застосовувати в період вагітності та годування груддю.

Діти

Не застосовувати дітям до 14 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнти, у яких під час лікування Максигезик спостерігаються порушення зору, запаморочення, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, повинні утримуватися від керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки: можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Барбітурати: знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Літій: препарат може підвищити концентрації літію в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію в сироватці крові.

Серцеві глікозиди: одночасне застосування серцевих глікозидів і нестероїдних протизапальних засобів може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівень глікозидів в плазмі крові.

Дигоксин препарат може підвищити концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину в сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби: як і інші НПЗЗ, одночасне застосування Максигезик з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) можуть призвести до зниження їх антигіпертензивного дії. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти , особливо особи літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг нир ової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо по діуретиків та інгібіторів АПФ внаслідок збільшення ризику нефротоксичності. Одночасне лікування з препаратами калію може бути пов'язано зі збільшенням рівня калію в сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем.

Інші НПЗЗ та кортикостероїди: одночасне застосування Максигезик і інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби: регулярне одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, особливо варфарином та іншими кумарини, і антитромбоцитарними лікарськими засобами може привести до підвищення ризику кровотеч. Тому у випадку такого поєднання лікарських засобів рекомендується пильне і регулярне спостереження за пацієнтом.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Одночасне призначення системних НПЗЗ та СІЗЗС може підвищити ризик кровотечі в травному тракті.

Потужні інгібітори CYP2C9: обережність рекомендується при спільному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації в плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення його метаболізму.

Протидіабетичні препарати: препарат можна застосовувати разом з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їх ефективність. Однак відомі окремі випадки як з гипогликемическим, так і гіперглікемічна впливом, що потребують зміни дозування протидіабетичних препаратів при лікуванні Максигезик. Такі стани потребують моніторингу рівня глюкози в крові, що є Застереження щодо супутньої терапії.

Колестипол і холестирамін. Одночасне застосування Максигезик і колестипола або холестираміну зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30% і 60% відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом в кілька годин.

Препарати, які стимулюють ферменти, метаболизируют лікарські засоби. Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку в плазмі.

Метотрексат: при введенні НПЗЗ менше ніж за 24 години до або після лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки можуть зростати концентрації метотрексату в крові та збільшуватися токсичність цієї речовини.

Препарати, як відомо, викликають гіперкаліємії: супутнє лікування калійзберігаючимидіуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язано зі збільшенням рівня калію в сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Циклоспорин і такролімус: НПЗЗ можуть збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на синтез простагландинів нирок. У зв'язку з цим його слід застосовувати в нижчих дозах, ніж у хворих, циклоспорин не отримують. Такий ризик виникає і при лікуванні такролімусом

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик гепатотоксичної синдрому.

Антибактеріальні хінолони: існують окремі дані по судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ.

Метоклопрамід і домперидон: можуть збільшувати швидкість всмоктування парацетамолу.

Мифепристон: НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити його ефект.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.