Тонзиліт

Тонзиліт - це інфекційне захворювання, що вражає одну чи кілька мигдалин, частіше піднебінних, викликаний бактеріальною або вірусною інфекцією. Основним симптомом тонзиліту є біль у горлі.

Загальні відомості

Фактично, лімфоїдна тканина мигдалин глотки є бар'єром для проникнення у верхні дихальні шляхи бактерій і вірусів. Однак при тривалому протіканні в них інфекційного процесу внаслідок несвоєчасного або неадекватного лікування вони самі можуть стати джерелом проблем, пов'язаних з поширенням інфекції на інші органи та системи організму.

Тонзиліт є одним з найпоширеніших інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Причини тонзиліту

Основний бактеріальний збудник гострого тонзиліту - гемолітичний стрептокок групи А. Рідше захворювання викликане вірусами, іншими стрептококами, мікоплазмами, хламідіями, грибами роду candida.

Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом через хворих людей і безсимптомних носіїв. Захворюваності сприяють такі зниження імунітету на тлі переохолодження, перевтоми, неправильного харчування, а також поєднання цих факторів.

Неправильне лікування ангіни або його відсутність призводять до розвитку хронічного тонзиліту і погіршення здоров'я загалом.

Симптоми

Для тонзиліту характерний гострий початок з підвищенням температури до 37,5-39 °C, головним болем, ознобом, ломота в тілі, загальним нездужанням, болем в горлі, що посилюється при ковтанні. Також можливі болі в м'язах і суглобах. Ангіна у дітей часто супроводжується такими симптомами як нудота, блювота, біль у животі.

Ці клінічні прояви спостерігаються 5-7 днів. Якщо не виникло ускладнень, стан хворого нормалізується. При цьому лімфовузли можуть залишатися збільшеними протягом 10-12 днів.

Хронічний тонзиліт характеризується періодичними загостреннями (після переохолодження, емоційного стресу та інших факторів). Симптоми хронічного тонзиліту менш виражені, ніж при гострому. Біль і температура зазвичай відсутні, може бути лише невеликий біль при ковтанні, є відчуття першіння в горлі, неприємний запах з рота. Загальний стан організму погіршується, але це менш виражено, ніж при гострому тонзиліті.

Характерним симптомом тонзиліту є помітне збільшення піднебінних мигдалин. При гострому тонзиліті гланди мають яскраво-червоний колір, при хронічному - застійно-червоний. Залежно від форми тонзиліту мигдалини можуть бути покриті нальотом, плівками, гнойничками, виразками.

Що можете зробити ви при тонзиліті

При різкому підвищенні температури та появі сильного болю в горлі, головного болю, ознобу не можна займатися самолікуванням. Необхідно якомога швидше звернутися до лікаря. Хворого потрібно ізолювати, оскільки ангіна є заразним захворюванням. Також людині необхідний постільний режим.

Що може зробити лікар

Лор-лікар може обстежити хворого і призначити лікування після завершення діагностування. Ліки при гострому тонзиліті бактеріальної природи - антибіотики, місцеві антисептики у вигляді спреїв або таблеток.

Хронічний тонзиліт

Хронічний тонзиліт — це запалення піднебінних мигдаликів, яке має млявий перебіг із періодичними загостреннями. Захворювання є наслідком численних ангін, перенесених у минулому.

Як правило, симптоми хронічного тонзиліту найчастіше проявляються у дитячому та підлітковому віці. У дорослих хвороба діагностується рідше, до неї більш схильні представники чоловічої статі.

Причини появи хронічного тонзиліту

Ключовий збудник захворювання — β-гемолітичний стрептокок групи А. Саме він виявляється в лакунах мигдаликів у більшості пацієнтів. Також сприяти появі вогнища запалення можуть:

• грампозитивні та грамнегативні бактерії;
• віруси (грипу, кору, простого герпесу та ін.).

До факторів, що провокують ослаблення захисних сил організму та розвиток інфекції, належать:

• мікротравми на поверхні піднебінних мигдаликів;
• осередки хронічного запалення в ротовій порожнині та ділянки голови;
• алергічні захворювання;
• переохолодження, хронічний стрес, шкідливі звички.

Симптоми хронічного тонзиліту

Проста форма хронічного тонзиліту обмежена ділянкою мигдаликів і супроводжується такими клінічними проявами:

• підвищення температури тіла (епізодичне чи постійне);
• зниження працездатності;
• збільшення мигдаликів у розмірах;
• підвищене потовиділення;
• порушення сну, апетиту, головний біль.

У період загострення компенсуючий хронічний тонзиліт супроводжується болем у горлі, що посилюється при ковтанні, почервонінням слизової оболонки задньої стінки глотки та збільшених мигдаликів, наявністю на них нальоту, гнійного відокремлюваного в лакунах, неприємним запахом із рота. Можуть збільшуватись шийні лімфовузли, з'являтися задишка або порушення серцевого ритму.

Токсико-алергічна форма хронічного тонзиліту характеризується залученням до патологічного процесу внутрішніх органів. При ній спостерігаються симптоми ураження мішеней — серця (тахікардія, відчуття перебоїв, аритмії), суглобів (біль, припухлість, почервоніння шкіри), нирок.

Група ризику

Імовірність виникнення хронічного тонзиліту підвищується у таких випадках:

• Наявність вогнищ хронічних інфекцій, особливо у ротовій порожнині. Каріозні зуби є серйозним джерелом збудників, які разом із продуктами життєдіяльності можуть потрапляти в піднебінні дужки.
• Дитячий вік. У цей період мигдалики піддаються значному щоденному навантаженню, «знайомлячись» із чужорідними мікроорганізмами і захищаючи організм дитини від них. При надмірній інтенсивності контактів або зниженні імунітету через різні причини можливий розвиток запалення з подальшою хронізацією.

Діагностика хронічного тонзиліту

Діагноз хронічного тонзиліту ставиться лікарем після проведення повного обстеження, яке включає:

• ретельний збір скарг, інформації про розвиток хвороби, супутні захворювання, спадковість;
• об'єктивний огляд із визначенням загального стану пацієнта, горла та мигдаликів;
• лабораторні методи дослідження — загальний та біохімічний аналізи крові, загальний аналіз сечі, мазок із зіва на мікрофлору та чутливість до антибіотиків, дослідження крові на антистрептолізин-О;
• інструментальні методи дослідження — ЕКГ, рентгенографія органів грудної клітки;
• консультації вузьких спеціалістів (кардіолог, нефролог, ревматолог, стоматолога за наявності карієсу).

Лікування хронічного тонзиліту

Консервативна терапія хронічного тонзиліту є пріоритетною з огляду на серйозну роль мигдаликів у виконанні захисної та кровотворної функцій. Етіотропне лікування передбачає призначення антибіотиків з метою усунення бактерій. Ліки від хронічного тонзиліту повинні підбиратися з урахуванням виду збудника. У більшості випадків ним є β-гемолітичний стрептокок групи А.

Для симптоматичного лікування ліки від хронічного тонзиліту включають:

• антигістамінні препарати;
• протизапальний засіб для полоскання горла при тонзиліті;
• місцеве лікування шляхом процедури промивання лакун мигдаликів (вимивання пробки) антисептичними розчинами;
• підвищення імунітету вітамінотерапією, загартовуванням, фізичними вправами.

Ефективні засоби від тонзиліту хронічної форми — голкорефлексотерапія, УВЧ, УФО, ультразвук, лазеротерапія. Однак хворому слід пам'ятати, що фізіотерапія дає змогу лише зменшити ймовірність виникнення загострень та ускладнень захворювання. 

За відсутності результату консервативної терапії єдиним рекомендованим методом, як вилікувати хронічний тонзиліт, є хірургічне втручання з видалення мигдаликів. До показань для проведення операції тонзилектомії належать:

• рецидиви захворювання понад п'ять разів на рік;
• токсико-алергічна форма хронічного тонзиліту 2 ступеня тяжкості.

Вартість на ліки при тонзиліті вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1, де можна купити препарати від тонзиліту за вигідними цінами в Україні.

Профілактика

• Ретельне дотримання гігієни рота.
• Здоровий спосіб життя.
• Своєчасне лікування гострих та хронічних інфекційно-запальних хвороб.
• Адекватні санітарно-гігієнічні умови місця проживання та роботи.

Ускладнення хронічного тонзиліту

Гострий хронічний тонзиліт за відсутності лікування може викликати місцеві та загальні ускладнення.

Локальні наслідки представлені залученням до запального процесу тканин глотки, розвитком паратонзилярного абсцесу, парафарингіту, ларингіту. При подальшому поширенні запалення часто спостерігаються гострий середній отит, шийний лімфаденіт.

За загальних ускладнень можливі ураження внутрішніх органів. Вогнищами патологічного процесу стають:

• серце та органи середостіння (медіастиніт, міокардит, ендокардит, дилатаційна кардіоміопатія, хронічна серцева недостатність);
• суглоби (гостра ревматична лихоманка, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак);
• нирки (гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність);
• шкірні покрови (екзема, псоріаз).

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про хронічний тонзиліт

Як проявляється хронічний тонзиліт?

При загостренні хронічного тонзиліту спостерігаються біль у горлі, що посилюється при ковтанні, підвищення температури, наявність білого нальоту на збільшених гіперемованих мигдаликах, гною у лакунах, збільшення шийних лімфовузлів, симптоми з боку внутрішніх органів при їхньому ураженні. У період ремісії можливі слабкість, швидка втома, підвищення температури, головний біль.

Чим небезпечний хронічний тонзиліт?

Захворювання призводить до перетворення мигдаликів на осередок хронічної інфекції з можливістю поширення збудника по всьому організму та розвитком ускладнень з боку внутрішніх органів, імунітету.

Що буде, якщо не лікувати хронічний тонзиліт?

За відсутності терапії виникають місцеві та загальні ускладнення, які суттєво впливають на якість життя та при декомпенсованих формах можуть становити загрозу для нього.

Чому виникає хронічний тонзиліт у дітей?

Щодня дитячий організм стикається з великою кількістю раніше не відомих патогенних бактерій та вірусів. Якщо імунна система не витримує такого навантаження, можливий розвиток запалення мигдаликів та його перехід у хронічну форму.