Інтерферони

Інфекційні захворювання часом стають серйозним випробуванням для організму людини. Але, на щастя, в ньому є вроджена система самозахисту – особливі сполуки, інтерферони. Вони вирізняються широким спектром впливу, надаючи противірусну, імуностимулюючу, протипухлинну та інші дії. Коли в організм потрапляє небезпечний чужорідний агент, ці біологічно активні речовини запускають внутрішньо- та позаклітинні механізми, необхідні для пригнічення інфекції. Звісно, такі цілющі властивості не залишилися поза увагою науковців, і сьогодні в медицині використовуються синтетичні інтерферони, які допомагають чинити опір хворобі.

Термін «інтерферони» об’єднує цілу низку сполук білкової природи, Назва походить від англійського interfere, що перекладається як заважати, перешкоджати, і натякає на механізм дії цих протеїнів: вони блокують синтез вірусних ДНК та РНК в уражених клітинах, а сусіднім «повідомляють» про проникнення патогену і таким чином роблять їх менш вразливими.

Властивості інтерферонів виявилися корисними в терапії важких вірусних, бактеріальних, грибкових, онкологічних захворювань, довівши свою ефективність навіть проти гепатиту та СНІДу. Типовим способом застосування інтерферонвмісних препаратів є внутрішньовенне введення, однак на основі цих речовин виготовляються медикаменти різних лікарських форм. Так, при хворобах сечостатевої системи використовуються ректальні та вагінальні супозиторії із вмістом захисних білків, при герпесі – мазь на їх основі, при ГРВІ – краплі для носа.

Класифікація інтерферонів та препаратів на їх основі

Молекули інтерферону не однакові: вони мають різну генетичну будову та біологічну активність, взаємодіють із різними клітинними рецепторами. Такі розбіжності стали приводом для поділу їх на 3 типи:

• 1-й тип. До цієї групи належать усі інтерферони, здатні до взаємодії з альфа- та бета-рецепторами. Назву цим рецепторам дали два білки, головні представники цього типу – альфа-інтерферон (вірусний) у його 13 структурних модифікаціях та бета-інтерферон відповідно. Обидві сполуки є ланками вродженого імунітету, який організм отримує у спадок, а не набуває в боротьбі з інфекціями. IFN-α виробляють різні типи білих клітин крові – лейкоцитів, завдяки чому його називають також лейкоцитарним. IFN-β у великій кількості виділяють клітини сполучної тканини – фібробласти.
• 2-й тип. Представлений тільки гама-інтерфероном (імунним). Науково доведено, що порушення вироблення IFN-γ в організмі призводить до зниження стійкості клітин до інфекцій. Особливу небезпеку становлять мікобактерії, до яких належать збудники туберкульозу та лепри. Інтерферон цього типу синтезують деякі цитотоксичні Т-лімфоцити, покликані знищувати ракові клітини, та Т-хелпери першого типу, які беруть участь у реакції імунної системи.
• 3-й тип. Його складає відкритий у 2002 році лямбда-інтерферон. Дослідники припускають, що, найімовірніше, речовина ефективна у відношенні грибкових інфекцій. Однак, властивості лямбда ще недостатньо вивчені.

Препарати інтерферону виготовляються в різний спосіб і поділяються за цим критерієм на:

• Лейкоцитарні. Отримуються з людської крові. Такі медикаменти можуть містити всі види інтерферонів та допоміжні активні компоненти. Перевагою цього різновиду засобів є висока ефективність біологічної дії, але, якщо вводити їх внутрішньом'язово, є великий ризик побічних ефектів.
• Лімфобластоїдні. Одержуються з культури лімфобластних клітин, містять певне співвідношення різних видів інтерферону і характеризуються низькою ймовірністю вираженої побічної дії.
• Рекомбінантні. Їх отримують із культури бактеріальних або грибкових клітин, у які введено людські гени. Інтерферон такого походження має певні відмінності від людського. Рекомбінантні препарати борються з вірусами, але не активують природний імунний захист організму.
• Пегільовані. Рекомбінантні молекули білків, з'єднані з поліетиленгліколем, були винайдені з метою подовження терміну дії препарату.

Показання до застосування інтерферонів

Інтерферони призначають і в якості монотерапії, і як складову комплексного лікування певного захворювання, в деяких випадках – для профілактики.

Головними показаннями до застосування інтерферонів є:

• гострі респіраторні вірусні інфекції у дорослих та дітей;
• гострий та хронічний гепатит В, С і D;
• грип (у тому числі пташиний);
• саркома Капоші (у хворих на СНІД);
• імунодефіцитні стани при гострих та хронічних інфекціях різної етіології;
• сепсис;
• герпес;
• менінгіт;
• хламідіоз та інші ЗПСШ;
• різні види новоутворень (у т.ч.злоякісні) тощо.

В онкології інтерферони поширені як ефективні засоби лікування раку нирок, злоякісної меланоми, мієлофібрози, ретикулосаркоми та інших злоякісних новоутворень.

Самостійно підбирати інтерферонвмісний препарат – справа ризикована, оскільки доцільність тих чи інших ліків і способу застосування, а також оптимальне дозування визначаються багатьма факторами. Перелік протипоказань у кожного засобу також свій. Найтиповішими з них є:

• тяжкі захворювання серця;
• печінкова недостатність та інші серйозні патології печінки та нирок;
• перенесений гострий інфаркт міокарда;
• лікування імунодепресантами;
• порушення роботи ЦНС, епілепсія;
• вагітність та лактація;
• підвищена чутливість до певного типу інтерферону.

З обережністю слід поєднувати використання інтерферонів та інших препаратів. Перші є інгібіторами окисного метаболізму в печінці, тому можуть викликати порушення біотрансформації ліків, які також виводяться цим шляхом. Несумісність із інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту обумовлюється підсиленням гематотоксичної дії обох препаратів. Поєднання з парацетамолом може призвести до активації печінкових ферментів.

При передозуванні можливе підсилення побічних ефектів: слабкості, головного болю, гарячки, ознобу, нудоти тощо.

Купити інтерферон за доступною ціною можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. Зручний сервіс дозволяє замовити будь-який лікарський засіб із доставкою по Україні.

Список використаної літератури

1. JAMA Network Open;
2. Державний реєстр лікарських засобів України;
3. The New England Journal of Medicine.

Поширені запитання