Ліки від кишкової інфекції

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) – заразні хвороби, надзвичайно поширені в усьому світі, особливо у країнах та регіонах з низьким рівнем санітарії. Цей медичний термін включає цілу групу інфекційних захворювань, які вражають в першу чергу органи травного тракту (шлунок, кишківник, рідше – ротоглотку) і проявляються нудотою, блюванням, діареєю та загальною інтоксикацією організму. Зараження зазвичай відбувається фекально-оральним шляхом, проте не виключена і повітряно-крапельна передача, якщо йдеться про вірусну інфекцію. Крім вірусів, збудниками ГКІ можуть бути патогенні та умовно-патогенні бактерії, гельмінти й гриби, що потрапили в шлунково-кишковий тракт. Іноді збудників кілька, що ускладнює підбір ліків від кишкової інфекції. Імовірність розвитку захворювання визначають такі фактори:

• ознаки патогенів (їх кількість, агресивність);
• стан організму (індивідуальна сприйнятливість до хвороботворних мікроорганізмів, особливості фізіології, робота імунної системи, супутні захворювання та ін.).

ГКІ налічується понад 30. Найнешкідливішим і найпоширенішим з них є так зване харчове отруєння, а найважчими – холера, черевний тиф, дизентерія, сальмонельоз та ін. Підхопити інфекцію можна через контакт з людьми, тваринами чи забрудненими харчовими продуктами, а також купаючись у водоймі з кишковою паличкою. Причому загрозу становлять не лише хворі із явними симптомами, а й латентні носії патогенів. Людина є заразною протягом усього циклу хвороби: від інкубаційного періоду до повного одужання. На такі недуги хворіють цілий рік, проте деяка сезонність все ж таки спостерігається: бактеріальні збудники переважають у теплий період, вірусні – в холодний. Кишковим інфекціям найбільш схильні діти та люди похилого віку, особливо вони небезпечні для малюків до 2 років і пацієнтів з хронічними захворюваннями травної системи.

Симптоми кишкових інфекцій

У термінології Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я ГКІ представлені як «діарейні хвороби», з чого випливає, що провідним у їхній симптоматиці є гострий діарейний синдром. Однак, можливий спектр клінічних проявів набагато ширший.

Головними симптомами гострих кишкових інфекцій є:

• тяжкість у шлунку;
• болючі відчуття в ділянці живота;
• втрата апетиту;
• нудота;
• багаторазове блювання;
• підвищене газоутворення та бурчання в животі;
• тривалий рідкий стілець (іноді з домішкою слизу чи крові);
• зміна кольору калу та/або сечі;
• підвищена температура тіла;
• ознаки зневоднення (у т.ч. зниження маси тіла, скорочення сечовипускань);
• головний біль та запаморочення;
• прискорене серцебиття;
• м'язова слабкість;
• ломота у тілі;
• нежить (при кишковому грипі).

При сильному ураженні хвороба розвивається досить швидко, особливо у малюків, призводячи до життєво небезпечних станів – зневоднення та токсикозу. Тому у разі появи у дитини тривожних ознак необхідно терміново відвідати лікаря. Самостійно підібрати препарат вкрай складно через різноманітність збудників ГКІ. Так, антибактеріальні таблетки при кишковій інфекції вірусної чи паразитарної природи виявляться марними. Точно визначити етіологію захворювання, поставити діагноз та призначити ефективне лікування зможе лише фахівець.

Класифікація препаратів від кишкової інфекції

Ліки від кишкової інфекції відрізняються за механізмом дії, а протимікробні – на вигляд сприйнятливих до них збудників. У терапії ГКІ застосовуються:

• Еубіотики (пробіотики), Препарати живих корисних бактерій зазвичай призначаються разом із ферментами з метою корекції дисбактеріозу кишківника. Допоміжний засіб при харчових отруєннях та кишкових інфекціях.
• Ентеросорбенти. Ці засоби мають високу сорбційну ємність, завдяки чому ефективно пов'язують і виводять з організму токсичні сполуки. Найпоширеніші сорбенти – активоване вугілля (чорне та біле), полісорб, атоксил, поліметилсилоксану полігідрат.
• Кишкові антисептики. Мають протимікробну дію, при цьому мінімально впливають на природну мікрофлору і рідко викликають дисбактеріоз. Найбільшого поширення набули похідні нітрофуранів (ніфуроксазид, фуразолідон та ін.).
• Кишкові антибіотики. Виражений терапевтичний ефект при ГКІ мають антибіотики, активні щодо грамнегативних бактерій. Найчастіше хворим призначаються фторхінолони 2-го покоління (офлоксацин, ципрофлоксацин, норфлоксацин), рідше – макроліди (мідекаміцин), хлорамфеніколи (левоміцетин), сульфаніламіди (фталазол).
• Протигрибкові медикаменти. До них відносяться полієни та тріазоли. Найвідоміший представник – флуконазол.
• Протипаразитарні засоби. Для лікування лямбліозу та амебіазу використовуються специфічні ліки, що згубно діють на найпростіших. До цієї групи можна віднести й метронідазол, що має не тільки антибактеріальні, але й протипротозойні властивості.
• Противірусні препарати. Їх застосування актуальне при ротавірусній та ентеровірусній інфекціях, особливо у дітей. Вираженим ефектом у цьому відношенні відрізняється уміфеновір («Арбідол»). Препарат запобігає прогресуванню захворювання та активізує захисні функції організму.
• Полійонні кристалоїдні розчини. Головною діючою речовиною зазвичай є хлорид натрію. При гострих діарейних інфекціях відбувається втрата води та електролітів, що провокує розвиток метаболічного ацидозу. Спеціальні лікарські розчини солі використовуються в рамках регідратаційної терапії та спрямовані на відновлення водно-електролітного та кислотно-лужного балансу.

Препарати від кишкової інфекції випускаються у різних фармакологічних формах: таблетках, капсулах, саше, розчинах для ін'єкцій. Купити якісний сорбент, кишковий антибіотик, антисептик чи інший лікарський засіб за доступною ціною можна на сайті МІС Аптека 9-1-1. Наполегливо рекомендуємо не розпочинати прийом препарату без призначення лікаря, особливо якщо мова йде про дитину. Також не варто забувати, що медикаментозна терапія повинна обов'язково супроводжуватися лікувальною дієтою та вживанням великої кількості рідини.

Список використаної літератури

• nhs.uk;
• Державний реєстр лікарських засобів України;
• physio-pedia.com.

Популярні питання

Як відрізнити вірусну та бактеріальну кишкову інфекцію?

Визначити природу захворювання допоможуть деякі відмінності у симптомах. Так, при вірусному зараженні кал жовтий, а при бактеріальному – зелений і обов'язково з домішкою слизу, у важких випадках – крові. Блювання у першому випадку є завжди, у другому – приблизно у половини пацієнтів. Такий прояв, як нежить, вкаже на вірусну етіологію інфекції. Проте, все це лише підказки. Клінічна картина може бути настільки неоднозначною, що навіть досвідчений лікар не озвучить діагноз без лабораторних досліджень: бактеріологічного посіву калу та вмісту блювоти, загального аналізу крові.

Як довго минає кишкова інфекція?

Тривалість інкубаційного періоду може змінюватись від 1 до 5 діб, а гострий період зазвичай триває 3-4 доби.