Лінезолід

Активним фармацевтичним інгредієнтом, що входить до складу препарату Лінезолід, є речовина лінезолід у дозі 2 мг/мл.

1 таблетка, покрита оболонкою, містить 600 мг лінезоліду;

Допоміжними компонентами, що використовуються для виготовлення розчину для внутрішньовенного введення, є кислота лимонна безводна, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій, натрію цитрату дигідрат, глюкози моногідрат, натрію гідроксид.

В аптеках України ліки можна купити у формі розчину для інфузій по 2 мг/мл 300 мл та у формі Лінезолід таблетки під торговельною назвою Лінезолід-Гетеро.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин є прозорою рідиною жовтувато-коричневого чи жовтого кольору.

Фармакодинаміка

Лінезолід (Linezolid) — це протимікробний лікарський засіб (антибіотик). Фармакологічні дії медикаменту Лінезоліду обумовлена дією його активної речовини. Лінезолід є антибактеріальним засобом, який застосовується систематично. In vitro активний проти аеробних грампозитивних, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Препарат пригнічує синтез білків у бактеріальних клітинах. Ця речовина належить до нового класу антибіотиків — оксазолідинонів.

In vitro постантибіотичний ефект (ПАЕ) лінезоліду щодо золотистого стафілокока – близько 2 годин. Під час досліджень in vivo на моделях тварин ПАЕ становив 3,6 і 3,9 години щодо Staphylococcus aureus і Streptococcus pneumoniae відповідно. У дослідженнях in vivo ключовим параметром фармакодинамічної ефективності був час, протягом якого рівень лінезоліду у плазмі крові перевищував мінімальну інгібуючу концентрацію (MІК) для інфікованого організму.

Фармакокінетика

Абсорбція. Максимальна концентрація діючої речовини у плазмі спостерігається через 1–2 години після застосування медикаменту. Його біодоступність становить 100%.

Лінезолід можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1,5 до 2,2 години, Cmax знижується приблизно на 17 % при застосуванні лінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC0‑¥, подібна в обох випадках.

Розподіл. Дослідження фармакокінетики показали, що лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв’язується з білками плазми крові, і це не залежить від концентрації препарату. Об’єм розподілу лінезоліду в рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить у середньому 40–50 л.

Метаболізм. Лінезолід переважно метаболізується за допомогою окислення морфолінового кільця з утворенням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкненим кільцем: метаболіту аміноетоксіоцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетилгліцину (В). Передбачається, що метаболіт А утворюється ферментативним шляхом, тоді як утворення метаболіту В опосередкується неферментативним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro. Дослідження in vitro продемонстрували, що лінезолід мінімально метаболізується з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічні шляхи лінезоліду до кінця не вивчені.

Виведення. Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. У рівноважному стані приблизно 30 % дози препарату виявляється в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % – у вигляді метаболіту В і 10 % – у вигляді метаболіту А. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що вказує на пряму канальцеву реабсорбцію. Лінезолід у калі практично не визначається, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляється в калі у вигляді метаболіту В і 3 % – у вигляді метаболіту А.

Показанням до призначення медичного препарату є негоспітальна пневмонія, нозокоміальна пневмонія, інфекції, спровоковані ентерококами, включно зі штамами Enterococcus faecium і faecalis, резистентними до ванкоміцину, інфекції шкіри неускладнені, спровоковані Staphylococ aureus, Streptococcus agalactiae чи Streptococcus pyogenes.

У цілому, ліки застосовуються при інфекціях, які виникли під впливом чутливих штамів анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів.

Лінезолід не показаний для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними мікроорганізмами.

Медикамент протипоказаний у разі індивідуальної непереносимості лінезоліду чи будь-якої іншої речовини, що входить до складу препарату; при неконтрольованій артеріальній гіпертензії, тиреотоксикозі, шизоафективному розладі, гострому запамороченні, біполярній депресії, феохромоцитомі, карциноїді.

Інгібітори моноаміноксидази

Лінезолід є неселективним інгібітором моноаміноксидази (МАО) зворотної дії. Лінезолід не рекомендований до прийому в разі паралельного прийому медикаментів, які пригнічують моноаміноксидазу А і В, або протягом 2 тижнів після застосування подібних речовин.

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску

У здорових добровольців лінезолід посилює підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та фенілпропаноламіну гідрохлоридом. Комбіноване введення лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіну гідрохлориду призводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30–40 мм. рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 мм. рт. ст. при застосуванні винятково лінезоліду, на 14–18 мм. рт. ст. при застосуванні винятково псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, та на 8–11 мм. рт. ст. при застосуванні плацебо. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які чинять вазопресорний вплив, включаючи дофамінергічні препарати, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуванні лінезоліду з цими препаратами.

Потенційні серотонінергічні взаємодії

Потенційні взаємодії між лінезолідом та декстрометорфаном вивчали у дослідженні з участю здорових добровольців. При застосуванні декстрометорфану (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації з лінезолідом не спостерігалося проявів серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум’янець, посилене потовиділення, гіперпірексія).

Протягом клінічного застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), опіоїди, були описані випадки розвитку серотонінового синдрому. Хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане, лікування пацієнтів, для яких застосування як лінезоліду, так і серотонінергічних препаратів має вирішальне значення.

Застосування у поєднанні з насиченими тираміном продуктами

У пацієнтів, які отримували лінезолід та тирамін у кількості менше 100 мг, не спостерігали значного вазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв з великим вмістом тираміну (а саме: зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).

Препарати, які метаболізуються за допомогою цитохрому P450

Лінезолід не зазнає метаболічних перетворень під впливом ферментативної системи цитохромів Р450 та не пригнічує функції жодного з клінічно значущих ізоформ цитохрому Р450 людини (1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1, 3A4). Аналогічно, лінезолід не спричиняє індукції ізоферментів цитохрому Р450 у щурів. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, які метаболізуються цими основними ферментами.

Рифампіцин. Вплив рифампіцину на фармакокінетику лінезоліду вивчали у шістнадцяти здорових дорослих добровольців чоловічої статі, які застосовували лінезолід по 600 мг двічі на добу протягом 2,5 дня у комбінації з рифампіцином по 600 мг один раз на добу протягом 8 днів та без. Рифампіцин знижував показники Cmax та AUC лінезоліду в середньому на 21 % (90 % ДІ 15, 27) та 32 % (90 % ДІ 27, 37) відповідно. Механізм такої взаємодії та її клінічне значення невідомі.

Розглянемо особливості застосування медикаменту Лінезолід.

Мієлосупресія

Повідомляли про випадки мієлосупресії (зокрема анемії, лейкопенії, панцитопенії і тромбоцитопенії) у деяких пацієнтів, які отримували лінезолід. Ретельний моніторинг формули крові необхідний у таких групах пацієнтів: пацієнти з уже наявною анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності або пацієнтів зі середньою та тяжкою формою печінкової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває більш ніж 10–14 днів. Застосовувати лінезолід для лікування таких пацієнтів потрібно у поєднанні з ретельним контролем рівня гемоглобіну, проведення загального аналізу крові та, по можливості, з контролем кількості тромбоцитів.

Дисбаланс показників смертності у клінічному дослідженні за участю пацієнтів з інфекціями кровотоку, пов’язаними з використанням катетерів та спричиненими грампозитивними збудниками

У ході відкритого дослідження за участю пацієнтів із серйозними внутрішньосудинними інфекціями, спричиненими використанням катетерів, спостерігали зростання смертності у групі пацієнтів, яким застосовували лінезолід, порівняно з групами лікування ванкоміцином/диклоксациліном/оксациліном (78 з 363 (21,5 %) проти 58 з 363 (16,0 %)). Основним фактором впливу на показник смертності була наявність грампозитивної інфекції на початковому рівні.

Гіпоглікемія

Повідомлення, отримані у післяреєстраційний період, свідчать про випадки симптоматичної гіпоглікемії при застосуванні лінезоліду, неселективного інгібітору МАО зворотної дії, у пацієнтів із цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати. Прийом деяких інгібіторів МАО пов’язаний з гіпоглікемічними епізодами у хворих на цукровий діабет, які застосовують інсулін або гіпоглікемічні препарати. Хоча причинний зв’язок між лінезолідом і гіпоглікемією не встановлений, пацієнтів з цукровим діабетом слід попередити про потенційну гіпоглікемічну реакцію під час застосування лінезоліду.

У разі виникнення гіпоглікемії може бути потрібне зменшення дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного засобу чи припинення застосування перорального гіпоглікемічного засобу, інсуліну чи лінезоліду.

Лактатацидоз

При застосуванні лінезоліду повідомляли про розвиток лактатацидозу. Пацієнти, у яких під час застосування лінезоліду виникають симптоми та прояви метаболічного ацидозу, включаючи рецидивну нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики.

Рабдоміоліз

Повідомлялося про випадки рабдоміолізу при застосуванні лінезоліду. Лінезолід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із факторами, що сприяють розвитку рабдоміолізу. Якщо спостерігаються ознаки або симптоми рабдоміолізу, слід припинити застосування лінезоліду та розпочати відповідну терапію.

Периферична нейропатія та нейропатія зорового нерва

У пацієнтів, які отримували лікування лінезолідом, спостерігався розвиток периферичної нейропатії, а також нейропатії та неврит зорового нерва, яка іноді прогресувала до втрати зору. Більшість таких пацієнтів отримували лікування протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).

Пацієнтам необхідно рекомендувати повідомляти про симптоми порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадання частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд пацієнта в офтальмолога. Якщо пацієнт приймає препарат Лінезолід протягом більше 28 днів, йому необхідно регулярно перевіряти зір.

Серотоніновий синдром

Надходили спонтанні повідомлення про розвиток серотонінового синдрому, пов’язаного з одночасним застосуванням лінезоліду та серотонінергічних препаратів, включаючи антидепресанти, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та опіоїди (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Таким чином, одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів протипоказане, за винятком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з цим застосування серотонінергічних препаратів має клінічне значення.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Медикамент не рекомендований протягом вагітності. Прийом можливий лише після адекватної оцінки лікарем співвідношення ризик/користь.

У період лактації застосування препарату протипоказане, оскільки Лінезолід і його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Якщо призначення Лінезоліду необхідне, може виникнути питання про завершення грудного вигодовування.

Порушення функції нирок

Лінезолід призначати пацієнтам із нирковою недостатністю можна лише в разі, якщо його користь перевищує теоретичний ризик.

Порушення функції печінки

Лінезолід призначати пацієнтам із печінковою недостатністю можна лише в разі, якщо його користь перевищує теоретичний ризик.

Дітям

Медикамент дозволений до використання з перших днів життя.

Пацієнтам похилого віку

Для цієї категорії пацієнтів коригування дози не потрібне.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

У період терапії Лінезолідом керувати транспортом або іншими механізмами не рекомендовано через можливість виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, або симптомів порушення органів зору.

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення препарату Лінезолід для внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування препаратом Лінезолід для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.

Крапельниця препарату Лінезолід вводиться внутрішньовенно протягом 30–120 хвилин.

У разі нозокоміальної пневмонії, негоспітальної пневмонії (зокрема форми, що супроводжуються бактеріємією) та ускладнених інфекцій шкіри рекомендований режим дозування для дітей до 11 років становить 10 мг/кг маси тіла в/в з інтервалом між прийомами 8 годин, від 12 років і дорослим — 600 мг в/в кожні 12 годин. Тривалість лікування — 10–14 днів.

Інфекції, спровоковані ентерококами, включно зі штамами Enterococcus faecium і faecalis, що мають резистентність до ванкоміцину, вимагають лікування протягом 14–28 днів.

Лінезолід таблетки як приймати? Лінезолід в таблетках дозування 600 мг застосовують дорослим 1 р/добу.

Антибіотик Лінезолід можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за доступною вартістю. Актуальна ціна на Лінезолід 600 мг вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.

Специфічний антидот невідомий.

Не було зареєстровано випадків передозування.

У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеального діалізу або гемоперфузії. Два первинних метаболіти лінезоліду також виводяться шляхом гемодіалізу.

При лікуванні важких бактеріальних інфекцій, викликаних резистентними штамами, лікар може розглянути Лінезолід аналоги, що мають антиестрогенну дію.

Важливо! Детальніша інформація, показання, дозування та побічні дії описані в документі Лінезолід інструкція, який обов'язково додається до кожної упаковки.

Зберігати медикамент слід у захищеному від світла та маленьких дітей місці при температурі не вище 30 градусів. У разі дотримання необхідних умов зберігання термін придатності препарату становить 2 роки від дати виробництва. Цю інформацію вказує виробник на упаковці.

Відпуск лікарського засобу з аптечної мережі проводиться за рецептом лікаря.

1. GoodRX;
2. Державний реєстр лікарських засобів України;
3. Компендіум — лікарські препарати.