Венлаксор

Венлаксор (Venlaxor) — антидепресант.

На Венлаксор ціна залежить від дозування. Ліки випускаються у формі таблеток, що містять 37,5 або 75 мг венлафаксину. Їх фасують по 10 шт. у блістери, у картонну пачку вкладають 3 блістери й медичну інструкцію до препарату.

Купити препарат Венлаксор в аптеці можна за рецептом лікаря.

Фармакодинаміка

Механізм антидепресивної дії венлафаксину у людини пов'язаний із потенціюванням нейромедіаторної активності в ЦНС. Венлафаксин та його активний метаболіт орто-дезметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Венлафаксин та його активний метаболіт при одноразовому або багаторазовому введенні знижують бета-адренергічні реакції. Вони однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітера та зв'язування з рецепторами.

Фармакокінетика

Венлафаксин екстенсивно метаболізується при першому проходженні через печінку з утворенням активного метаболіту ОДВ. Період напіввиведення венлафаксину становить 5±2 години, а ОДВ – 11±2 години. При багаторазовому застосуванні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів. Венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику в діапазоні доз 75-450 мг на добу.

Абсорбція

Після прийому разової дози швидкого вивільнення венлафаксину абсорбується близько 92% венлафаксину. Біодоступність становить 40-45% внаслідок пресистемного метаболізму. Після застосування венлафаксину швидкого вивільнення максимальна концентрація венлафаксину та ОДВ у плазмі крові досягається протягом 2 та 3 годин відповідно. Їда не впливає на біодоступність венлафаксину та ОДВ.

Розподіл

Зв'язування венлафаксину та ОДВ з протеїнами плазми становить 27% і 30% відповідно. Об'єм розподілу венлафаксину при рівноважній концентрації становить 4,4±1,6 л/кг після введення.

Метаболізм

Венлафаксин піддається посиленому метаболізму у печінці. Дослідження in vitro та in vivo показали, що венлафаксин метаболізується у його активний метаболіт ОДВ за допомогою системи CYP2D6. Ці дослідження показали, що венлафаксин за допомогою CYP3A4 метаболізується у менш активний метаболіт N-дезметилвенлафаксин і що венлафаксин є слабким інгібітором CYP2D6. Венлафаксин не пригнічує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4.

Виведення

Венлафаксин та їх метаболіти виводяться головним чином нирками. Майже 87% дози венлафаксину виявляється у сечі протягом 48 годин або у вигляді незміненого венлафаксину (5%), некон'югованого ОДВ (29%), кон'югованого ОДВ (26%) або інших неактивних метаболітів (27%). Середній кліренс венлафаксину та ОДВ у стаціонарному стані становить 1,3±0,6 л/год/кг та 0,4±0,2 л/год/кг відповідно.

Особливі категорії хворих

Вік та стать

Вік та стать пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ.

Швидкі/повільні метаболізатори CYP2D6

Плазмові концентрації венлафаксину у повільних метаболізаторів CYP2D6 вищі, ніж у швидких метаболізаторів. Оскільки загальна експозиція (AUC) венлафаксину та ОДВ була схожа в обох групах, немає потреби у різних схемах дозування для цих двох груп.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів із ураженням печінки класу А за класифікацією Чайлда-П'ю (слабке ураження печінки) та класу B (помірне ураження печінки) період напіввиведення венлафаксину та ОДВ подовжувався порівняно з таким у здорових добровольців. Загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижувався. Відзначався високий рівень міжсуб'єктної варіабельності. Щодо пацієнтів із тяжким ураженням печінки дані обмежені.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів, які перебувають на діалізі, період напіввиведення венлафаксину подовжувався приблизно на 180%, а кліренс знижувався приблизно на 57% порівняно з здоровими добровольцями. Для ОДВ відзначалося подовження періоду напіввиведення приблизно на 142% та зниження кліренсу на 56%. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідне коригування дози.

Венлафаксин потенціює нейромедіаторну активність у центральній нервовій системі, вибірково пригнічує зворотне захоплення серотоніну, норадреналіну й дофаміну, завдяки чому підвищує їх концентрацію в синапсах.

У депресивних пацієнтів препарат зменшує дратівливість, занепокоєння, тривогу, млявість, апатію та емоційну напругу, поліпшує настрій, підвищує психічну активну діяльність.

Венлаксор використовують для лікування великих депресивних епізодів і профілактики їх рецидивів.

Купити Венлакcор можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна Венлакcора вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Лікарський засіб не призначають пацієнтам із підвищеною чутливістю до його компонентів, дітям до 18 років і особам, що одержують інгібітори моноаміноксидази.

Не слід застосовувати Венлаксор при важкій артеріальній гіпертензії, закритокутовій глаукомі, важкій нирковій або печінковій недостатності.

Протипоказані ліки при захворюваннях і станах сечовипускання, що супроводжуються порушенням (недостатністю відтоку сечі).

У дослідженнях на тваринах виявлена репродуктивна токсичність венлафаксину, а досвіду його застосування у вагітних жінок недостатньо, тому Венлаксор призначають тільки у випадках крайньої необхідності, коли очікувана користь від проведення антидепресивної терапії для жінки точно вища від потенційних ризиків для плода.

Препарат у невеликій кількості проникає в молоко матері, тому не виключено, що він може негативно впливати на немовля. У зв’язку із цим при діагностуванні депресії в жінки потрібно вирішувати, що важливіше — проведення адекватного лікування чи годування дитини грудьми.

З обережністю антидепресант венлаксор повинен застосовуватися при терапії пацієнтів, в анамнезі яких були епізоди агресії.

Препарат слід застосовувати внутрішньо під час їжі, бажано одночасно.
Великі депресивні епізоди. Рекомендована початкова доза венлафаксину становить 75 мг на добу; її слід застосовувати у 2 або 3 прийоми. Пацієнтам, для яких початкова доза 75 мг на добу не є ефективною, можна підвищити її до максимальної – 375 мг на добу. Підвищення дози слід проводити з інтервалом 2 тижні і більше. У більш важких випадках дозу можна збільшувати з більш частими інтервалами, але не менше 4 днів.
Через ризик розвитку дозозалежних побічних реакцій підвищення дози слід проводити лише після оцінки клінічної картини. Необхідно дотримуватись мінімальної ефективної дози.
Лікування пацієнтів потребує досить тривалого часу, зазвичай кількох місяців і більше. Ефективність лікування слід регулярно переоцінювати залежно від конкретного випадку. Тривале лікування може бути доцільним і для профілактики рецидивів великих депресивних епізодів. У більшості випадків рекомендована доза, що застосовується для профілактики рецидивів великих депресивних епізодів, дорівнює дозі, яка застосовується для лікування звичайного епізоду депресії.
Після ремісії лікування антидепресивними лікарськими засобами необхідно продовжувати щонайменше 6 місяців.
Застосування у пацієнтів похилого віку. Вік пацієнта передбачає зміни дози. Однак при лікуванні пацієнтів похилого віку слід бути обережними (наприклад у зв'язку з можливістю порушення функції нирок, ймовірністю зміни чутливості та афінності до нейромедіаторів, що відбувається з віком). У такому разі слід застосовувати низьку ефективну дозу, а пацієнти при підвищенні дози повинні перебувати під пильним наглядом.
Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю. Пацієнтам з легким або помірним ступенем печінкової недостатності рекомендується зменшити добову дозу на 50%. Однак, враховуючи міжіндивідуальну варіабельність кліренсу, бажано до підбору дози підходити індивідуально.
Дані щодо застосування венлафаксину у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності обмежені. Тому при лікуванні таких хворих слід бути обережними і знижувати добову дозу більш ніж на 50%. Перед призначенням препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід врахувати очікувану користь та можливий ризик.
Застосування пацієнтів із нирковою недостатністю. Хоча пацієнтам зі швидкістю клубочкової фільтрації 30-70 мл/хв коригування дози не потрібно, у будь-якому випадку слід бути обережним. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, та пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <30 мл/хв) рекомендується знизити дози на 50%. З огляду на міжіндивідуальну варіабельність кліренсу у таких пацієнтів бажано до підбору дози підходити індивідуально.
Синдром відміни після припинення прийому венлафаксину. Слід уникати різкого припинення лікування венлафаксином. Тому після припинення лікування рекомендується поступове зниження дози протягом 1-2 тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому відміни. Однак період часу, необхідний зниження дози та обсягу зниження дози, може залежати від дози, тривалості терапії і конкретного пацієнта. У деяких пацієнтів припинення лікування слід проводити поступово протягом місяців чи довше. Якщо після зниження дози або припинення лікування виникають симптоми непереносимості, слід розглянути можливість повернення до раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжувати знижувати дозу, але повільніше.
Діти. Венлафаксин не рекомендований дітям та підліткам віком до 18 років.
Контрольовані клінічні дослідження у дітей та підлітків з великим депресивним розладом не продемонстрували ефективності та не свідчать на користь застосування венлафаксину у цих пацієнтів

Ризик застосування венлафаксину у поєднанні з іншими лікарськими засобами, які мають вплив на ЦНС, не був систематично досліджений. Тому слід бути обережними, застосовуючи венлафаксин у поєднанні з іншими лікарськими засобами, що впливають на ЦНС.

Одночасне застосування венлафаксину з попередниками серотоніну (наприклад, триптофан) не рекомендується.

Під час лікування венлафаксином існує ризик виникнення серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для життя стану, особливо при одночасному застосуванні інших препаратів, що впливають на серотонінергічну систему нейромедіаторів.

Дослідження взаємодії з гормональними препаратами не проводилось.

У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушенням функції печінки лікарська взаємодія може бути вираженою.

У ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень метааналіз застосування антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Через ризик розвитку дозозалежних побічних реакцій підвищення дози слід проводити лише після оцінки клінічної картини. Необхідно дотримуватись мінімальної ефективної дози.

Під час терапії венлафаксином можливі судоми. Венлафаксин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі.

Таблетки Венлаксор потрібно приймати під час їди, бажано в один і той самий час.

Лікування рекомендується починати з добової дози 75 мг у 2 прийоми (двічі на добу по 37,5 мг). Якщо протягом кількох тижнів бажаного терапевтичного ефекту досягти не вдається, дозу підвищують до 150 мг (двічі на добу по 75 мг). У важких випадках терапію одразу починають із добової дози 150 мг. Далі в разі потреби дозу поступово (з інтервалами 2–3 дні) продовжують підвищувати.

Максимально припустима добова доза — 375 мг.

Препарат може викликати дозозалежні побічні ефекти, тому підвищення дози проводять після оцінки переносимості венлафаксину. У процесі терапії ефективність Венлаксору періодично переоцінюють і в разі потреби коректують дозу. Для профілактики рецидивів призначають мінімальну ефективну дозу, яка застосовувалася в лікувальних цілях. Лікування депресивних епізодів тривале, після стабілізації стану пацієнта й настання ремісії продовжувати прийом антидепресанту рекомендується мінімум протягом 6 місяців.

Зниження дози на 25–50% потрібне хворим з порушеннями функції нирок і печінки.

Під час терапії пацієнтам рекомендується утримуватися від вживання алкоголю.

При тривалому лікуванні венлафаксином необхідно вимірювати рівень холестерину в сироватці крові.

Під час застосування препарату, особливо в умовах дегідратації або зменшення об'єму крові, може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.

Лікування не слід припиняти раптово, оскільки це, особливо після прийому високих доз, може викликати синдром відміни, тому рекомендується поступово знизити дозу препарату під ретельним наглядом лікаря.

Ризик розвитку симптомів відміни може залежати від кількох факторів, у тому числі тривалості лікування та дози, а також від швидкості зниження дози.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Не застосовується, оскільки безпека прийому венлафаксину під час вагітності не доведена. Венлафаксин та його метаболіт О-дезметилвенлафаксин проникають у грудне молоко.

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після впливу СІЗЗС/СІЗЗС за місяць до пологів.

Епідеміологічні дані свідчать, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо в пізній період вагітності, може збільшити ризик персистуючої гіпертензії легких новонароджених (ПГЛН).

Діти

Венлафаксин не рекомендується дітям та підліткам віком до 18 років.

Контрольовані клінічні дослідження у дітей та підлітків з великим депресивним розладом не продемонстрували ефективності та не підтримують застосування венлафаксину у цих пацієнтів.

Найчастішими зареєстрованими побічними ефектами, що виникають більш ніж в одного пацієнта з десяти, є головний біль, порушення сну, млявість, сухість у роті, нудота, підвищена пітливість. Більшість побічних реакцій може бути неодночасні.

Часті небажані реакції (від ≥/100 до <1/10):

• Порушення метаболізму та розлади харчування: зниження апетиту;
• незвичайні сновидіння, сплутаність свідомості, нервозність;
• парестезія, тремор;
• з боку органів зору та слуху: порушення зору, дзвін у вухах;
• тахікардія, зниження артеріального тиску;
• задишка;
• діарея, блювота;
• озноб;
• зміна маси тіла.

У разі зміни режиму дозування та відміни препарату може змінюватися поведінка, виникати суїцидальні думки, тому при зниженні дози та припиненні лікування пацієнти повинні перебувати під ретельним спостереженням родичів і лікарів.

У лікуванні депресій велике значення має швидкість настання ефекту. Дія більшості популярних антидепресантів проявляється приблизно на третьому тижні терапії. Розвиток антидепресивної дії Венлаксора відбувається швидше: перша позитивна відповідь спостерігається вже на третій день, істотне поліпшення — приблизно через 7 днів, значущі зміни — на другому тижні лікування.

Швидкість досягнення початкової клінічної відповіді знижує ризики суїцидальних думок і вчинків, а також частоту госпіталізації амбулаторних пацієнтів.

У ході проведення метааналізів установлено, що венлафаксин має таку ж ефективність, як і сильніші трициклічні антидепресанти. При цьому він характеризується кращою переносимістю. Побічні ефекти якщо й виникають, то зазвичай на початку лікування і протягом першого тижня самостійно проходять. Спектр небажаних явищ та їхня виразність прямо залежать від дози препарату. Гарна переносимість Венлаксору при тривалому застосуванні в добовій дозі 75 мг підтверджена відсутністю побічних явищ у 95% пацієнтів.

Вартість медикаменту вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.