Торвакард таблетки вкриті плівковою оболонкою по 20мг 9 блістерів по 10шт

Торвакардом 10 / Торвакардом 20 / Торвакардом 40 (TORVACARD 10 / TORVACARD 20 / TORVACARD 40)

ATORVASTATINUM C10A A05

Zentiva

Склад лікарського засобу:

табл. п / о 10 мг, № 30, № 90

Допоміжні речовини: магнію оксид важкий, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е171), тальк.

№ UA / 3849/01/01 від 30.07.2010 до 30.07.2015

табл. п / о 20 мг, № 30, № 90

Допоміжні речовини: магнію оксид важкий, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е171), тальк.

№ UA / 3849/01/02 від 30.07.2010 до 30.07.2015

табл. п / о 40 мг, № 30

Допоміжні речовини: магнію оксид важкий, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е171), тальк.

№ UA / 3849/01/03 від 30.07.2010 до 30.07.2015

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ензиму, який регулює швидкість перетворення 3-гідрокси-метилглутарил-коензиму А в мевалонат - попередник стеролів (в тому числі ХС). У печінці ТГ і ХС включаються в ЛПДНЩ, проникають в плазму крові та транспортуються до периферичних тканин. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ і катаболізуються переважно шляхом взаємодії з рецепторами, що володіють високою афінності до ЛПНЩ (рецептори ЛПНЩ).
Аторвастатин знижує концентрації ХС і ліпопротеїнів в плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ на поверхні печінкових клітин, що посилює захоплення і катаболізм ЛПНЩ.
Фармакокінетика
Всмоктування. Аторвастатин швидко всмоктується після перорального застосування. C _max досягається через 1-2 ч. Ступінь всмоктування зростає пропорційно дозі аторвастатину. При прийомі таблеток аторвастатину, вкритих плівковою оболонкою, їх біодоступність у порівнянні з розчином для перорального застосування становить 95-99%. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна доступність інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази - близько 30%. Низька системна доступність пояснюється пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і / або біотрансформацією при першому проходженні через печінку.
Розподіл. Середній обсяг розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Аторвастатин більш ніж на 98% зв'язується з білками плазми крові.
Метаболізм. Аторвастатин метаболізується під впливом цитохрому P450 3A4 до орто- і пара-гідроксильованих похідних і в інші продукти β-окислення. Крім інших шляхів біотрансформації, ці продукти в подальшому піддаються глюкуронідації. В умовах іn vitro орто- і пара-гідроксильовані метаболіти викликають пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, еквівалентну її пригнічення аторвастатином. Інгібіторний вплив препарату на ГМГ-КоА-редуктазу майже на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.
Виведення. Аторвастатин виводиться переважно з жовчю після печінкової і внепеченочной біотрансформації. Однак препарат, ймовірно, не піддається ентерогепатичній рециркуляції. Середній Т _½ аторвастатину з плазми крові становить близько 14 год. Напівперіод ингибиторной активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 годин завдяки наявності активних метаболітів.
Особливі категорії пацієнтів
Пацієнти похилого віку: плазмові концентрації аторвастатину і його метаболітів у здорових осіб похилого віку вище, ніж у пацієнтів молодого віку, водночас гіполіпідемічні ефекти порівнянні з такими у пацієнтів молодших вікових груп.
Пацієнти дитячого віку: даних про фармакокінетику препарату у дітей немає.
Пол: плазмові концентрації аторвастатину і його активних метаболітів у чоловіків і жінок відрізняються (у жінок C _max аторвастатину в плазмі крові приблизно на 20% вище, а значення AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків). Ця різниця не мало клінічного значення, а частота серцевих у чоловіків і жінок суттєво не відрізнявся.
Ниркова недостатність: захворювання нирок не впливає на плазмові концентрації або гіполіпідемічні ефекти аторвастатину і його активних метаболітів.
Печінкова недостатність: плазмові концентрації аторвастатину і його активних метаболітів істотно підвищуються (C _max майже в 16 разів, а AUC - в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).

Показання

гіперхолестеринемія
Торвакард застосовують як доповнення до дієти для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і тригліцеридів у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, в тому числі сімейною гіперхолестеринемією (гетерозиготна форма) або комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (відповідає типу IIa і IIb за класифікацією Фредриксона), у випадках, коли дієта та інші немедикаментозні заходи не дають належного ефекту.
Торвакард також застосовують для зниження рівня загального холестерину і ХС ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до іншого ліпідознижуючої терапії (наприклад аферез ЛПНЩ) або у разі, коли ці методи терапії неможливі.
Вторинна профілактика серцево-судинних подій у пацієнтів, у яких високий ризик виникнення серцево-судинних подій на тлі корекції інших факторів ризику.

Спосіб застосування

перед початком терапії препаратом Торвакард необхідно визначити рівень гіперхолестеринемії на фоні відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, а також провести лікування інших захворювань. Під час лікування пацієнтам необхідно дотримуватися стандартної антіхолестеріновой дієти.
Дозу коригують індивідуально в залежності від вихідних показників рівня ХС ЛПНГ, цілі лікування та досягнутого терапевтичного ефекту у пацієнта.
Препарат призначають в дозі 10-80 мг 1 раз на добу щодня, в будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Початкова і підтримуюча дози можуть бути індивідуалізовані відповідно до вихідного рівня ХС ЛПНГ, цілі терапії і її ефективності. Через 2-4 тижні від початку лікування та / або корекції дози Торвакарду необхідно призначити проведення ліпідограмми та згідно з її свідченнями коригувати дозу.
Мета лікування пацієнтів з діагностованою ІХС або інших хворих, у яких підвищений ризик виникнення ішемічних подій, полягає в досягненні рівня ХС ЛПНГ <3 ммоль / л (або <115 мг/дл) і загального холестерину <5 ммоль / л (або <190 мг/дл).
Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія
У більшості випадків достатньо призначити 10 мг 1 раз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект - через 4 тижні. Позитивні зміни підтримують шляхом тривалого застосування.
Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія
Лікування починають з дози 10 мг аторвастатину 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально і коригується кожні 4 тижні до досягнення добової дози 40 мг. Після цього дозу можна підвищити до максимальної добової дози 80 мг або призначити посилюють секрецію жовчних кислот в комбінації з аторвастатином в дозі 40 мг 1 раз на добу.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія
Доза аторвастатину у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 10-80 мг 1 раз на добу. У таких пацієнтів аторвастатин застосовують як доповнення до інших ліпідознижуюча терапевтичних заходів (наприклад аферез ЛПНЩ) або у разі, коли ці методи лікування неможливі.
Профілактика серцево-судинних захворювань
У клінічних випробуваннях з вивчення можливості проведення первинної профілактики доза становила 10 мг/добу. Для досягнення цільових рівнів ХС ЛПНЩ, зазначених в існуючих посібниках, може виникнути потреба в застосуванні препарату в більш високих дозах.
Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю
Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня ХС ЛПНЩ в плазмі крові. Тому немає потреби в корекції дози.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Відмінностей в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у осіб похилого віку та пацієнтів інших вікових груп немає.

Протипоказання:

гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату.
Захворювання печінки в активній фазі або тривале підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові (більш ніж в 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми) невстановленого генезу.
Міопатія.
Період вагітності та годування груддю.
Жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективних методів контрацепції.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

очікуваними побічними явищами, відзначаються найчастіше, є переважно шлунково-кишкові порушення, в тому числі запор, метеоризм, диспепсія, біль у животі. Виразність їх, як правило, зменшується при продовженні лікування. Через виникнення побічних явищ, викликаних аторвастатином, участь в клінічних випробуваннях припинили менш ніж 2% пацієнтів.
Нижче представлений профіль побічних реакцій аторвастатину.
Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: часто (≥1 / 100, <1/10); нечасто (≥1 / 1000, <1/100); рідко (≥1 / 10 000, <1/1000); дуже рідко (≤1 / 10 000).
З боку шлунково-кишкового тракту і обміну речовин. Часто: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея, біль в животі. Нечасто: анорексія, блювання, панкреатит.
З боку крові та лімфатичної системи. Нечасто: тромбоцитопенія.
З боку імунної системи. Часто: алергічні реакції. Дуже рідко: анафілаксія.
Ендокринні порушення. Нечасто: гіперглікемія, гіпоглікемія.
З боку психіки. Часто: безсоння. Нечасто: амнезія.
З боку нервової системи. Часто: головний біль, запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія. Нечасто: периферична нейропатія.
Гепатобіліарні порушення. Рідко: гепатит, холестаз, холестатична жовтяниця.
Шкіра і підшкірна клітковина. Часто: алопеція, висипання, свербіж. Нечасто: кропив'янка. Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (в тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз).
З боку органів слуху та рівноваги. Нечасто: дзвін, шум у вухах.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: біль у м'язах, біль у суглобах. Нечасто: міопатія, м'язові судоми, розрив сухожилля. Рідко: міозит, рабдоміоліз.
З боку репродуктивної системи. Нечасто: імпотенція.
Загальні порушення. Часто: астенія, біль у грудях, біль у спині, периферичний набряк. Нечасто: нездужання, збільшення маси тіла, підвищена стомлюваність.
Лабораторні дослідження
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, що приймали аторвастатин, відзначали підвищення активності трансаміназ в плазмі крові. Ці явища, як правило, є легкими та минущими та не вимагають припинення лікування. Клінічно значуще (в> 3 рази порівняно з верхньою межею норми) підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові відзначали у 0,8% пацієнтів, які отримували аторвастатин. У всіх хворих ці підвищення були дозозалежними та оборотними.
У клінічних випробуваннях підвищення рівня КФК, в 3 рази перевищувала верхню межу норми, виявляли у 2,5% пацієнтів, які отримували аторвастатин, так само, як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рівень, в> 10 разів перевищував верхню межу норми, спостерігали у 0,4% пацієнтів, які отримували аторвастатин.
При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні ефекти:

• порушення сну, включаючи безсоння і нічні кошмари;
• втрата пам'яті;
• сексуальна дисфункція;
• депресія;
• окремі випадки розвитку інтерстиціальних захворювань легенів, особливо при тривалому застосуванні.

ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:

Вплив на печінку
Перед початком і періодично протягом усього курсу лікування необхідно проводити функціональні печінкові проби. Ці проби слід проводити пацієнтам, у яких виявляють ознаки або симптоми, що вказують на ураження печінки. Пацієнти, у яких відмічено підвищення рівня трансаміназ, повинні перебувати під постійним наглядом до повної нормалізації показників. Якщо підвищення рівня трансаміназ, яке в 3 рази перевищує верхню межу норми, зберігається, то рекомендується знизити дозу препарату Торвакард або скасувати препарат (див. Побічна дія).
Торвакард необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які вживають алкоголь і / або мають захворювання печінки в анамнезі.
Захворювання печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із невідомої причини є протипоказанням для призначення Торвакарду.
Вплив на скелетні м'язи
Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, аторвастатин у поодиноких випадках може впливати на скелетні м'язи та викликати міалгію, міозит і міопатію, які можуть прогресувати до виникнення рабдоміолізу - стану, потенційно загрожує життю пацієнта і яке характеризується значним підвищенням рівня креатинфосфокінази (КФК ) (понад 10 разів у порівнянні з верхньою межею норми), міоглобінемія і міоглобінурією, що може привести до ниркової недостатності.
Перед початком лікування
Аторвастатин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з наявністю факторів, що сприяють виникненню рабдоміолізу. Визначати рівень КФК перед початком лікування статинами необхідно в таких випадках:

• при нирковій недостатності;
• при гіпотиреозі;
• при наявності спадкових м'язових захворювань в індивідуальному або сімейному анамнезі;
• якщо раніше при лікуванні статинами або фібратами спостерігалася м'язова токсичність;
• якщо пацієнт раніше переніс захворювання печінки та / або вживає алкоголь;
• у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) необхідність проведення цього дослідження визначається з урахуванням наявності інших факторів, що сприяють розвитку рабдоміолізу.

У подібних ситуаціях необхідно ретельно зважити співвідношення користь / ризик лікування. Рекомендується проводити ретельний клінічний моніторинг. При значному підвищенні вихідних рівнів КФК (більш ніж в 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) лікування даним препаратом не починають.
Визначення рівня КФК
Визначення рівня КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-яких інших чинників, які можуть підвищувати рівень КФК, оскільки це може призводити до неточних результатів. При значному підвищенні вихідного рівня КФК (більш ніж в 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) рекомендується повторне проведення дослідження через 5-7 днів, щоб підтвердити отримані результати.
В період лікування:

• пацієнтам необхідно негайно повідомляти лікаря про всі випадки виникнення болю в м'язах, судом або слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням і підвищенням температури тіла;
• якщо подібні симптоми виникають у пацієнта під час лікування аторвастатином, тоді необхідно визначити рівень КФК. У разі значного підвищення цього показника (більш ніж в 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми) препарат необхідно відмінити;
• в разі, якщо м'язові симптоми тяжкого ступеня і викликають значний дискомфорт, навіть якщо рівень КФК менш ніж в 5 разів перевищує верхню межу норми, лікування необхідно припинити;
• якщо симптоми повністю зникають і рівень КФК повертається до норми, тоді можна знову призначити аторвастатин або інший препарат групи статинів, знизивши його дозу і постійно спостерігаючи пацієнта;
• лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значному підвищенні рівня КФК (більш ніж в 10 разів порівняно з верхньою межею норми) або в разі діагностованого рабдоміолізу або підозри на його виникнення.

Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими засобами, такими як циклоспорин, еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол, кетаконазол, нефазодон, ніацин, гемфіброзил, інші похідні фібринової кислоти або інгібітори ВІЛ-протеази (див. ВЗАЄМОДІЯ, Побічна дія).
Препарат містить лактозу. Його не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp-лактази або порушеннями абсорбції глюкози - галактози.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Торвакард не можна застосовувати в період вагітності та годування груддю. Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати відповідні засоби контрацепції. Безпека застосування аторвастатину в період вагітності та годування груддю на даний момент не доведена. Чи відбувається екскреція препарату або його метаболітів у грудне молоко, невідомо.
Діти. Досвід лікування дітей обмежений застосуванням препарату у невеликої кількості пацієнтів з тяжкою дисліпідемією, такий як гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Торвакард незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими

Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, макролідних антибіотиків, в тому числі еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів або ніацину. В поодиноких випадках виникає рабдоміоліз із нирковою дисфункцією, пов'язаної з міоглобінурією. Тому необхідно ретельно зважити співвідношення користь / ризик комбінованого застосування таких препаратів (див. Особливості застосування).
Антипірин. Оскільки аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (такими як терфенадин, толбутамід, триазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.
Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) і азитроміцину (500 мг щодня) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі крові.
Інгібітори цитохрому P450 3A4. Аторвастатин метаболізується під дією цитохрому P450 3A4. Взаємодії можуть виникати тоді, коли аторвастатин застосовується одночасно з інгібіторами цитохрому P450 3A4 (наприклад циклоспорином, макролідних антибіотиками, в тому числі еритроміцином і кларитроміцином, нефазодоном, протигрибковими препаратами групи азолів, в тому числі ітраконазолом та інгібіторами ВІЛ-протеази). Таке одночасне застосування може призводити до підвищення плазмових концентрацій аторвастатину. Тому необхідно проявляти особливу обережність при застосуванні аторвастатину в комбінації з цими лікарськими засобами (див. Особливості застосування).
Інгібітори Р-глікопротеїну. Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами для Р-глікопротеїну. Інгібітори Р-глікопротеїну (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину.
Інгібітори перенесення. Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорину (5,2 мг/кг / добу) призводить до підвищення експозиції аторвастатину в 7,7 рази.
Еритроміцин / кларитроміцин. При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 3А4, підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові.
Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Ітраконазол. Одночасне застосування аторвастатину 40 мг та ітраконазолу 200 мг/добу призводило до підвищення показника AUC аторвастатину.
Інгібітори протеази. Одночасне застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, які є інгібіторами цитохрому P450 3A4, призводило до зростання плазмових концентрацій аторвастатину.
Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що пригнічують активність CYP 3A4, а отже, може підвищувати плазмові концентрації речовин, які метаболізуються під дією CYP 3A4. Застосування 240 мл (1 склянка) грейпфрутового соку призводить до зростання показника AUC аторвастатину на 37% і зниження на 20,4% показника AUC активного ортогідроксіметаболіта. Велика кількість грейпфрутового соку (більше 1,2 л/добу протягом 5 днів) підвищує показник AUC аторвастатину в 2,5 рази та показник AUC активних (аторвастатину та метаболітів) інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в 1,3 рази. Тому не рекомендується вживати велику кількість грейпфрутового соку під час лікування аторвастатином.
Індуктори цитохрому P450 3A4. Яким чином індуктори цитохрому P450 3A4 (наприклад рифампіцин або фенітоїн) впливають на фармакокінетику аторвастатину, невідомо. Даних про можливу взаємодію з іншими субстратами цього ізоферменту немає, проте це необхідно враховувати при застосуванні інших лікарських засобів з низьким терапевтичним індексом, наприклад антиаритмічними препаратами ІІІ класу, в тому числі аміодарону.
Інша супутня терапія
Гемфиброзил / похідні фібринової кислоти. Ризик виникнення міопатії, викликаної застосуванням аторвастатину, підвищується при одночасному призначенні похідних фібринової кислоти. Згідно з результатами досліджень in vitro гемфіброзил пригнічує глюкуронідація, що є одним із шляхів біотрансформації аторвастатину. Це може викликати підвищення плазмових концентрацій аторвастатину (див. Особливості застосування).
Дигоксин. При багаторазовому одночасному прийомі дигоксину і 10 мг аторвастатину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові залишалися незмінними. Однак після прийому дигоксину одночасно з аторвастатином в дозі 80 мг/добу концентрація дигоксину в плазмі крові підвищилася приблизно на 20%. Ця взаємодія можна пояснити пригніченням активності мембранного транспортного білка Р-глікопротеїну. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні перебувати під постійним контролем.
Оральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину і пероральних контрацептивів призводить до підвищення показників AUC приблизно на 30% для норетіндрону і на 20% - для етинілестрадіолу. Можливість підвищення концентрації цих речовин необхідно враховувати при підборі доз пероральних контрацептивів.
Колестипол. При одночасному застосуванні аторвастатину і колестипола плазмова концентрація аторвастатину та його активних метаболітів знижувалася приблизно на 25%. У той же час частота серцевих при застосуванні цих препаратів в комбінації був більш виражений, ніж при прийомі кожного із засобів окремо.
Антациди. При одночасному пероральному застосуванні аторвастатину і суспензій антацидних препаратів, що містять гідроксид магнію і алюмінію, концентрація аторвастатину та його активних метаболітів в плазмі крові знизилася приблизно на 35%, при цьому вплив на рівень ХС ЛПНГ залишалося незмінним.
Варфарин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином призводить до незначного зниження протромбінового часу в перші дні такого лікування, проте через 15 діб застосування аторвастатину цей показник нормалізується. Проте необхідний постійний контроль за станом пацієнта, який отримує варфарин, якщо до схеми лікування додають аторвастатин.
Феназон. Багаторазове одночасне застосування аторвастатину і феназону не впливало на кліренс антипірину або ж цей вплив було досить незначним.
Циметидин. Проведено дослідження з вивчення взаємодій між циметидином і аторвастатином, проте ніякого взаємодії не виявлено.
Амлодипін. При одночасному застосуванні аторвастатину 80 мг і амлодипіну 10 мг фармакокінетичні показники аторвастатину в рівноважному стані не змінювалися.
Інші. Під час клінічних досліджень, в яких аторвастатин застосовувався одночасно з антигіпертензивними або цукрознижувальними препаратами, будь-які клінічно значущі взаємодії не відзначалось.

Умови та термін зберігання

специфічного лікування при передозуванні аторвастатином немає. У випадках передозування проводять симптоматичну і підтримуючу терапію (промивання шлунка, застосування активованого вугілля або проносних засобів).
Якщо спостерігається міопатія з подальшим розвитком рабдоміолізу і гострої ниркової недостатності (яка є рідкісним, але серйозним небажаним ефектом), необхідно негайно припинити застосування препарату і призначити діуретики та натріюбікарбонат. Рабдоміоліз може призвести до гіперкаліємії. У разі розвитку гіперкаліємії необхідно призначення в / в введення кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузії глюкози з інсуліном, іонообмінних засобів для нормалізації обміну калію.
Оскільки аторвастатин зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз не дає суттєвого зниження концентрації препарату в плазмі крові.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

не вимагає спеціальних умов зберігання.