Торвакард

склад:

Торвакард 10

• Активна речовина (в 1 таблетці): кальцієва сіль аторвастатину 10 мг.
• Неактивні речовини таблеток: натрію кроскармелоза, важкий оксид магнію, лактоза, целюлоза мікрокристалічна, низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза LH21, діоксид кремнію колоїдний, стеарат магнію.
• Склад оболонки таблеток: макрогол 6000, гіпромелоза 2910/5, титану діоксид, тальк.

Торвакард 20

• Активна речовина (в 1 таблетці): кальцієва сіль аторвастатину 20 мг.
• Неактивні речовини таблеток: натрію кроскармелоза, важкий оксид магнію, лактоза, целюлоза мікрокристалічна, низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза LH21, діоксид кремнію колоїдний, стеарат магнію.
• Склад оболонки таблеток: макрогол 6000, гіпромелоза 2910/5, титану діоксид, тальк.

Торвакард 40

• Активна речовина (в 1 таблетці): кальцієва сіль аторвастатину 40 мг.
• Неактивні речовини таблеток: натрію кроскармелоза, важкий оксид магнію, лактоза, целюлоза мікрокристалічна, низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза LH21, діоксид кремнію колоїдний, стеарат магнію.
• Склад оболонки таблеток: макрогол 6000, гіпромелоза 2910/5, титану діоксид, тальк.

Форма випуску:

Таблетки, вкриті оболонкою, по 10; 20; 40 мг.

Таблетки овальні, двоопуклі, білі або майже білого кольору. У блістері 10 таблеток.

Кілька блістерів (№№ 30, 90) можуть бути упаковані в фольгових саше і картонну коробку.

Флакони темного скла (30; 90 таблеток) упаковані в картонну коробку.

Придбати Торвакард можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на таблетки Торвакард вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ензиму, який регулює швидкість перетворення 3-гідрокси-метилглутарил-коензиму А в мевалонат - попередник стеролів (в тому числі ХС). У печінці ТГ і ХС включаються в ЛПДНЩ, проникають в плазму крові та транспортуються до периферичних тканин. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ і катаболізуються переважно шляхом взаємодії з рецепторами, що володіють високою афінності до ЛПНЩ (рецептори ЛПНЩ).

Аторвастатин знижує концентрації ХС і ліпопротеїнів в плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення кількості рецепторів ЛПНЩ на поверхні печінкових клітин, що посилює захоплення і катаболізм ЛПНЩ.

Фармакокінетика

всмоктування

Аторвастатин швидко всмоктується після перорального застосування. Cmax досягається через 1-2 ч. Ступінь всмоктування зростає пропорційно дозі аторвастатину. При прийомі таблеток аторвастатину, вкритих плівковою оболонкою, їх біодоступність у порівнянні з розчином для перорального застосування становить 95-99%. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна доступність інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази - близько 30%. Низька системна доступність пояснюється пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і / або біотрансформацією при першому проходженні через печінку.

розподіл

Середній обсяг розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Аторвастатин більш ніж на 98% зв'язується з білками плазми крові.

метаболізм

Аторвастатин метаболізується під впливом цитохрому P450 3A4 до орто- і пара-гідроксильованих похідних і в інші продукти β-окислення. Крім інших шляхів біотрансформації, ці продукти в подальшому піддаються глюкуронідації. В умовах іn vitro орто- і пара-гідроксильовані метаболіти викликають пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, еквівалентну її пригнічення аторвастатином. Інгібіторний вплив препарату на ГМГ-КоА-редуктазу майже на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.

виведення

Аторвастатин виводиться переважно з жовчю після печінкової і внепеченочной біотрансформації. Однак препарат, ймовірно, не піддається ентерогепатичній рециркуляції. Середній Т½ аторвастатину з плазми крові становить близько 14 год. Напівперіод ингибиторной активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 годин завдяки наявності активних метаболітів.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти похилого віку: плазмові концентрації аторвастатину і його метаболітів у здорових осіб похилого віку вище, ніж у пацієнтів молодого віку, водночас гіполіпідемічні ефекти порівнянні з такими у пацієнтів молодших вікових груп.

Пацієнти дитячого віку: даних про фармакокінетику препарату у дітей немає.

Пол: плазмові концентрації аторвастатину і його активних метаболітів у чоловіків і жінок відрізняються (у жінок Cmax аторвастатину в плазмі крові приблизно на 20% вище, а значення AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків). Ця різниця не мало клінічного значення, а частота серцевих у чоловіків і жінок суттєво не відрізнявся.

Ниркова недостатність: захворювання нирок не впливає на плазмові концентрації або гіполіпідемічні ефекти аторвастатину і його активних метаболітів.

Печінкова недостатність: плазмові концентрації аторвастатину і його активних метаболітів істотно підвищуються (Cmax майже в 16 разів, а AUC - в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за класифікацією Чайлд-П'ю).

Купити ліки від холестерину Торвакард можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на статини Торвакард вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

гіперхолестеринемія

Торвакард застосовують як доповнення до дієти для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і тригліцеридів у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, в тому числі сімейною гіперхолестеринемією (гетерозиготна форма) або комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (відповідає типу IIa і IIb за класифікацією Фредриксона), у випадках, коли дієта та інші немедикаментозні заходи не дають належного ефекту.

Торвакард також застосовують для зниження рівня загального холестерину і ХС ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до іншого ліпідознижуючої терапії (наприклад аферез ЛПНЩ) або у разі, коли ці методи терапії неможливі.

Вторинна профілактика серцево-судинних подій у пацієнтів, у яких високий ризик виникнення серцево-судинних подій на тлі корекції інших факторів ризику.

перед початком терапії препаратом Торвакард необхідно визначити рівень гіперхолестеринемії на фоні відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, а також провести лікування інших захворювань. Під час лікування пацієнтам необхідно дотримуватися стандартної антіхолестеріновой дієти.

Дозу коригують індивідуально в залежності від вихідних показників рівня ХС ЛПНГ, цілі лікування та досягнутого терапевтичного ефекту у пацієнта.

Препарат призначають в дозі 10-80 мг 1 раз на добу щодня, в будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Початкова і підтримуюча доза може бути індивідуалізація відповідно до початкових рівнів ХС ЛПНЩ, мети терапії та її ефективності. Через 2-4 тижні від початку лікування та / або корекції дози Торвакарду необхідно призначити проведення ліпідограмми та згідно з її свідченнями скоригувати дозу.

Мета лікування пацієнтів з діагностованою ІХС або інших хворих, у яких підвищений ризик виникнення ішемічних подій, полягає в досягненні рівня ХС ЛПНГ <3 ммоль / л (або <115 мг/дл) і загального холестерину <5 ммоль / л (або <190 мг/дл).

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія

У більшості випадків достатньо призначити 10 мг 1 раз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект - через 4 тижні. Позитивні зміни підтримують шляхом тривалого застосування.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія

Лікування починають з дози 10 мг аторвастатину 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально і коригується кожні 4 тижні до досягнення добової дози 40 мг. Після цього дозу можна підвищити до максимальної добової дози 80 мг або призначити посилюють секрецію жовчних кислот в комбінації з аторвастатином в дозі 40 мг 1 раз на добу.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія

Доза аторвастатину у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить 10-80 мг 1 раз на добу. Таким пацієнтам аторвастатин застосовують як доповнення до інших ліпідознижуюча терапевтичних заходів (наприклад аферез ЛПНЩ) або у разі, коли ці методи лікування неможливі.

Профілактика серцево-судинних захворювань

У клінічних випробуваннях з вивчення можливості проведення первинної профілактики доза становила 10 мг/добу. Для досягнення цільових рівнів ХС ЛПНЩ, зазначених в існуючих посібниках, може виникнути потреба в застосуванні препарату в більш високих дозах.

Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю

Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня ХС ЛПНЩ в плазмі крові. Тому немає потреби в корекції дози.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Відмінностей в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у осіб похилого віку та пацієнтів інших вікових груп немає.

гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату.

Захворювання печінки в активній фазі або тривале підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові (більш ніж в 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми) невстановленого генезу.

Міопатія.

Період вагітності та годування груддю.

Жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективні методи контрацепції.

Очікуваними побічними явищами, відзначаються найчастіше, є переважно шлунково-кишкові порушення, в тому числі запор, метеоризм, диспепсія, біль у животі. Виразність їх, як правило, зменшується при продовженні лікування. Через виникнення побічних явищ, викликаних аторвастатином, участь в клінічних випробуваннях припинили менш ніж 2% пацієнтів.

У базі даних плацебо-контрольованого клінічного дослідження препарату аторвастатину серед 16066 пацієнтів (8755 отримували аторвастатин і 7311 отримували плацебо; віковий діапазон 10-93 року, 39% жінок, 91% європеоїдної раси, 3% негроїдної раси, 2% інші) з медіаною лікування, що склала 53 тижні, 9,7% пацієнтів, які отримували аторвастатин, та 9,5% пацієнтів, які отримували плацебо, припинили застосування препарату через небажані реакції, незалежно від причинного зв'язку з препаратом. П'ять найбільш поширених небажаних реакцій у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином, які призводили до відміни препарату і траплялися з частотою, вищою, ніж у групі плацебо, були: міалгія (0,7%), діарея (0,5%), нудота (0 ,4%), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) (0,4%) та печінкових ферментів (0,4%).

Нижче представлений профіль побічних реакцій аторвастатину.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: часто (≥1 / 100, <1/10); нечасто (≥1 / 1000, <1/100); рідко (≥1 / 10 000, <1/1000); дуже рідко (≤1 / 10 000).

З боку шлунково-кишкового тракту і обміну речовин

Часто: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея, біль в животі.

Нечасто: анорексія, блювання, панкреатит.

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасто: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

Часто: алергічні реакції.

Дуже рідко: анафілаксія.

ендокринні порушення

Нечасто: гіперглікемія, гіпоглікемія.

З боку психіки

Часто: безсоння.

Нечасто: амнезія.

З боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія.

Нечасто: периферична нейропатія.

Гепатобіліарні порушення

Рідко: гепатит, холестаз, холестатична жовтяниця.

Шкіра і підшкірна клітковина

Часто: алопеція, висипання, свербіж.

Нечасто: кропив'янка.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (в тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз).

З боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: дзвін, шум у вухах.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Часто: біль у м'язах, біль у суглобах.

Нечасто: міопатія, м'язові судоми, розрив сухожилля.

Рідко: міозит, рабдоміоліз.

З боку репродуктивної системи

Нечасто: імпотенція.

загальні порушення

Часто: астенія, біль у грудях, біль у спині, периферичний набряк.

Нечасто: нездужання, збільшення маси тіла, підвищена стомлюваність.

Лабораторні дослідження

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, що приймали аторвастатин, відзначали підвищення активності трансаміназ в плазмі крові. Ці явища, як правило, є легкими та минущими та не вимагають припинення лікування. Клінічно значуще (більш ніж в 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми) підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові відзначали у 0,8% пацієнтів, які отримували аторвастатин. У всіх хворих ці підвищення були дозозалежними та оборотними.

У клінічних випробуваннях підвищення рівня КФК, в 3 рази перевищувала верхню межу норми, виявляли у 2,5% пацієнтів, які отримували аторвастатин, так само, як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Рівень, більш ніж в 10 разів перевищував верхню межу норми, спостерігали у 0,4% пацієнтів, які отримували аторвастатин.

Скелетні м’язи. Надходили рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні аторвастатину та інших лікарських засобів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м’язів.

Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді спричиняє міопатію, що визначається як болі у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) у понад 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими засобами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP 3A4 (наприклад кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ та вірусу гепатиту C), підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.

Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов’язаної із застосуванням статинів.  ІОНМ характеризується такими ознаками: слабкість проксимальних м’язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м’язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.

Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м’язів та/або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у м’язах, болісності або слабкості м’язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури або якщо ознаки та симптоми захворювання м’язів зберігаються після припинення прийому аторвастатину. Лікування препаратом слід припинити у разі значного підвищення рівня КФК, діагностування або підозри на міопатію.

Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні лікарських засобів, зазначених у таблиці 3. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препаратом Торвакард® Кристал та будь-яким з цих препаратів, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-яких проявів болю, болісності або слабкості у м’язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися доцільність періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.

Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Терапію препаратом Торвакард® Кристал слід тимчасово або повністю припинити у разі гострого, серйозного стану, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжкої гострої інфекції, гіпотензії, хірургічної операції, травми, тяжких метаболічних, ендокринних та електролітичних розладів, а також неконтрольованих судом).

Порушення функції печінки. Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, асоціюються з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми, яке виникло 2 рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які отримували аторвастатин під час клінічних досліджень. Частота випадків цих відхилень від норми становила 0,2 %, 0,2 %, 0,6 % та 2,3 % для доз препарату 10, 20, 40 та 80 мг відповідно.

Під час клінічних досліджень препарату в одного пацієнта розвинулась жовтяниця. Підвищені показники функціональних проб печінки (ФПП) у інших пацієнтів не були пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними симптомами. Після зменшення дози, перерви у застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно до цих рівнів без залишкових явищ. 18 з 30 пацієнтів зі стійким підвищенням показників функціональних проб печінки продовжували лікування аторвастатином у менших дозах.

Перед тим як розпочинати терапію аторвастатином, рекомендується отримати результати аналізів щодо ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. У разі серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування аторвастатину слід негайно припинити лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.

Торвакард® Кристал слід з обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Торвакард® Кристал протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «Протипоказання»).

Ендокринна функція. Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози у сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ‑КоА-редуктази, у тому числі аторвастатину.

Статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію стероїдів надниркових залоз та/або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми та не порушує адреналовий резерв. Вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає та й чи взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний період. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими засобами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.

Застосування пацієнтам з нещодавніми випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки. При post-hoc аналізі дослідження SPARCL (Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels/Запобігання інсульту шляхом різкого зменшення рівнів холестерину), під час якого аторвастатин у дозі 80 мг на противагу плацебо застосовували 4731 пацієнту без ішемічної хвороби серця, які мали в анамнезі випадки інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6 місяців, спостерігалася більша частота випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували Торвакард® Кристал у дозі 80 мг, порівняно з групою плацебо (55 випадків, 2,3 %, у групі аторвастатину порівняно з 33 випадками, 1,4 %, у групі плацебо; СР: 1,68, 95 % ДІ: 1,09, 2,59; p=0,0168). Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібною в усіх групах лікування (17 та 18 для груп аторвастатину та плацебо відповідно). Частота випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38, 1,6 %), порівняно з групою плацебо (16, 0,7 %). Деякі початкові характеристики, у тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту під час включення до дослідження, асоціювалися з вищою частотою випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реакції»).

Серед 39828 пацієнтів, які отримували аторвастатин у клінічних дослідженнях, 15813 (40 %) пацієнтів були віком від 65 років, а 2800 (7 %) пацієнтів були віком від 75 років. Не спостерігалося жодної загальної відмінності у безпеці та ефективності препарату між цими пацієнтами та молодшими пацієнтами, так само, як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами згідно з іншим клінічним досвідом, проте не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (понад 65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати аторвастатин пацієнтам літнього віку.

Печінкова недостатність. Аторвастатин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).

До початку лікування. Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при:

- порушенні функції нирок;

- гіпофункції щитовидної залози;

- спадкових розладах м’язової системи у сімейному або особистому анамнезі;

- перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м’язи;

- перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або зловживанні алкоголем.

Для пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.

Підвищення рівня препарату у плазмі крові можливе, зокрема, у разі взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та застосування особливим популяціям пацієнтів (див. розділ «Фармакокінетика»), у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.

У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та очікуваної користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід.

Вимірювання рівня креатинкінази. Рівень креатинкінази (КК) не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити інтерпретацію результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Під час лікування. Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м’язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.

У разі появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.

Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п’ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м’язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів.

Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта.

Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або встановлено діагноз рабдоміолізу (або є підозра на розвиток рабдоміолізу).

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами. Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими засобами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Прикладами таких препаратів є потужні інгібітори CYP 3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол, летермовір та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, боцепревіром, еритроміцином, ніацином та езетимібом, телапревіром або з комбінацією телапревір/ритонавір також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські засоби (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих.

Якщо необхідне одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики такого лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські засоби, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у разі застосування потужних інгібіторів CYP 3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.

Аторвастатин не можна призначати одночасно з фузидовою кислотою, яку застосовують системно, або впродовж 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. Пацієнтам, яким системне застосування фузидової кислоти вважається необхідним, лікування статинами слід призупинити на весь період застосування фузидової кислоти. У пацієнтів, які отримували фузидову кислоту та статини у комбінації, були зареєстровані випадки рабдоміолізу (в тому числі летальні) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнту слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення будь-яких симптомів слабкості, болю або болісної чутливості у м’язах.

Терапію статинами можна продовжити через 7 днів після отримання останньої дози фузидової кислоти.

За виняткових обставин, коли потрібне довгострокове системне застосування фузидової кислоти, наприклад, для лікування тяжких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Торвакард® Кристал та фузидової кислоти слід розглядати тільки в індивідуальному порядку та здійснювати під ретельним наглядом лікаря.

Інтерстиціальна хвороба легенів. Під час лікування деякими статинами (особливо під час тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами.

Наповнювачі. До складу препарату Торвакард® Кристал входить лактоза. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози. Терапія ліпідомодифікуючими препаратами повинна бути однією зі складових комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли дієта, що обмежує споживання насичених жирів та холестерину, а також застосування інших немедикаментозних заходів були недостатніми. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом препарату Торвакард® Кристал можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.

Обмеження застосування. Аторвастатин не досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).

Препарат містить лактозу. Його не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp-лактази або порушеннями абсорбції глюкози - галактози.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Торвакард не можна застосовувати в період вагітності та годування груддю. Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати відповідні засоби контрацепції. Безпека застосування аторвастатину в період вагітності та годування груддю на даний момент не доведена. Чи відбувається екскреція препарату або його метаболітів у грудне молоко, невідомо.

Діти. Досвід лікування дітей обмежений застосуванням препарату у невеликої кількості пацієнтів з важкими дисліпідемія, такими як гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Торвакард незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами.

Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, макролідних антибіотиків, в тому числі еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів або ніацину. В поодиноких випадках виникає рабдоміоліз із нирковою дисфункцією, пов'язаної з міоглобінурією. Тому необхідно ретельно зважити співвідношення користь / ризик комбінованого застосування таких препаратів (див. Особливості застосування).

Антипірин. Оскільки аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (такими як терфенадин, толбутамід, триазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.

Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) і азитроміцину (500 мг щодня) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі крові.

Інгібітори цитохрому P450 3A4. Аторвастатин метаболізується під дією цитохрому P450 3A4. Взаємодії можуть виникати тоді, коли аторвастатин застосовується одночасно з інгібіторами цитохрому P450 3A4 (наприклад циклоспорином, макролідних антибіотиками, в тому числі еритроміцином і кларитроміцином, нефазодоном, протигрибковими препаратами групи азолів, в тому числі ітраконазолом та інгібіторами ВІЛ-протеази). Таке одночасне застосування може призводити до підвищення плазмових концентрацій аторвастатину. Тому необхідно проявляти особливу обережність при застосуванні аторвастатину в комбінації з цими лікарськими засобами (див. Особливості застосування).

Інгібітори Р-глікопротеїну. Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами для Р-глікопротеїну. Інгібітори Р-глікопротеїну (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину.

Інгібітори перенесення. Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорину (5,2 мг/кг / добу) призводить до підвищення експозиції аторвастатину в 7,7 рази.

Еритроміцин / кларитроміцин. При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 3А4, підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові.

Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Ітраконазол. Одночасне застосування аторвастатину 40 мг та ітраконазолу 200 мг/добу призводило до підвищення показника AUC аторвастатину.

Інгібітори протеази. Одночасне застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, які є інгібіторами цитохрому P450 3A4, призводило до зростання плазмових концентрацій аторвастатину.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, які пригнічують активність CYP 3A4, а отже, може підвищувати плазмові концентрації речовин, які метаболізуються під дією CYP 3A4. Застосування 240 мл (1 склянка) грейпфрутового соку призводить до зростання показника AUC аторвастатину на 37% і зниження на 20,4% показника AUC активного ортогідроксіметаболіта. Велика кількість грейпфрутового соку (більше 1,2 л/добу протягом 5 днів) підвищує показник AUC аторвастатину в 2,5 рази та показник AUC активних (аторвастатину та метаболітів) інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в 1,3 рази. Тому не рекомендується вживати велику кількість грейпфрутового соку під час лікування аторвастатином.

Індуктори цитохрому P450 3A4. Яким чином індуктори цитохрому P450 3A4 (наприклад рифампіцин або фенітоїн) впливають на фармакокінетику аторвастатину, невідомо. Даних про можливу взаємодію з іншими субстратами цього ізоферменту немає, проте це необхідно враховувати при застосуванні інших лікарських засобів з низьким терапевтичним індексом, наприклад, антиаритмічними препаратами ІІІ класу, в тому числі аміодарону.

Інша супутня терапія

Гемфиброзил / похідні фібринової кислоти. Ризик виникнення міопатії, викликаної застосуванням аторвастатину, підвищується при одночасному призначенні похідних фібринової кислоти. Згідно з результатами досліджень in vitro гемфіброзил пригнічує глюкуронідація, що є одним із шляхів біотрансформації аторвастатину. Це може викликати підвищення плазмових концентрацій аторвастатину (див. Особливості застосування).

Дигоксин. При багаторазовому одночасному прийомі дигоксину і 10 мг аторвастатину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові залишалися незмінними. Однак після прийому дигоксину одночасно з аторвастатином в дозі 80 мг/добу концентрація дигоксину в плазмі крові підвищилася приблизно на 20%. Ця взаємодія можна пояснити пригніченням активності мембранного транспортного білка Р-глікопротеїну. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні перебувати під постійним контролем.

Оральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину і пероральних контрацептивів призводить до підвищення показників AUC приблизно на 30% для норетіндрону і на 20% - для етинілестрадіолу. Можливість підвищення концентрації цих речовин необхідно враховувати при підборі доз пероральних контрацептивів.

Колестипол. При одночасному застосуванні аторвастатину і колестипола плазмова концентрація аторвастатину та його активних метаболітів знижувалася приблизно на 25%. У той же час частота серцевих при застосуванні цих препаратів в комбінації був більш виражений, ніж при прийомі кожного із засобів окремо.

Антациди. При одночасному пероральному застосуванні аторвастатину і суспензій антацидних препаратів, що містять гідроксид магнію і алюмінію, концентрація аторвастатину та його активних метаболітів в плазмі крові знизилася приблизно на 35%, при цьому вплив на рівень ХС ЛПНГ залишалося незмінним.

Варфарин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином призводить до незначного зниження протромбінового часу в перші дні такого лікування, проте через 15 діб застосування аторвастатину цей показник нормалізується. Проте необхідний постійний контроль за станом пацієнта, який отримує варфарин, якщо до схеми лікування додають аторвастатин.

Феназон. Багаторазове одночасне застосування аторвастатину і феназону не впливало на кліренс антипірину або ж цей вплив було досить незначним.

Циметидин. Проведено дослідження з вивчення взаємодій між циметидином і аторвастатином, проте ніякого взаємодії не виявлено.

Амлодипін. При одночасному застосуванні аторвастатину 80 мг і амлодипіну 10 мг фармакокінетичні показники аторвастатину в рівноважному стані не змінювалися.

Інші. Під час клінічних досліджень, в яких аторвастатин застосовувався одночасно з антигіпертензивними або цукрознижувальними препаратами, будь-які клінічно значущі взаємодії не відзначалось.

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується у разі одночасного застосування похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікуючих доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (CYP 3A4) (наприклад кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ і вірусу гепатиту С та ітраконазолу) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Потужні інгібітори CYP 3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4. Одночасне застосування аторвастатину з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрацій аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 1 та детальну інформацію, наведену нижче). Ступінь взаємодії та підсилення дії залежать від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом, деякими противірусними препаратами для лікування НСV (наприклад елбасвіру/гразопревіру) та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Помірні інгібітори CYP 3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 1). Одночасне застосування еритроміцину та статинів підвищує ризик розвитку міопатії. Дослідження впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводились. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP 3A4, отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP 3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину та проведення клінічного моніторингу стану пацієнта. Також клінічний моніторинг стану пацієнта рекомендовано проводити після початку лікування інгібітором або після корекції його дози.

Грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 та можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 літра на добу).

Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати Торвакард® Кристал у дозі вище 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину з декількома комбінаціями інгібіторів протеази (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Пацієнтам, які приймають типранавір + ритонавір або глекапревір + пібрентасвір, слід уникати одночасного застосування препарату Торвакард® Кристал. Пацієнтам, які приймають лопінавір + ритонавір або симепревір, препарат Торвакард® Кристал слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі. Для пацієнтів, які приймають саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір або елбасвір + гразопревір, доза препарату Торвакард® Кристал не повинна перевищувати 20 мг. При застосуванні пацієнтам, які приймають нелфінавір доза препарату Торвакард® Кристал не повинна перевищувати 40 мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза препарату Торвакард® Кристал перевищує 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Циклоспорин. Аторвастатин є субстратом печінкових транспортерів. Метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5,2 мг/кг/добу порівняно із застосуванням тільки препарату Торвакард® Кристал (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування препарату Торвакард® Кристал та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»).

Летермовір. Одночасне застосування аторвастатину у дозі 20 мг та летермовіру у дозі 480 мг на добу призводило до підвищення рівня впливу аторвастатину (співвідношення AUC: 3,29) (див. розділ «Фармакокінетика»).

Летепмовір являєстья інгібітором ефлюксних транспортерів P-gp, BCRP, MRP2, OAT2 та печінкового транспортера OATP1B1/1B3, таким чином він підвищує рівень впливу аторвастатину. Доза препарату Торвакард® Кристал не повинна перевищувати 20 мг на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози).

Ступінь опосередкованих лікарських взаємодій CYP3A та OATP1B1/1B3 на супутні препарати, може бути різною при одночасному застосуванні летермовіру з циклоспорином. Застосування препарату Торвакард® Кристал не рекомендується пацієнтам, які приймають летермовір одночасно з циклоспорином.

Глекапревір і пібрентасвір, елбасвір та гразопревір. Супутнє застосування глекапревіру та пібрентавіру або елбасвіру та гразопревіру може призвести до підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові та підвищеного ризику міопатії.

При одночасному застосуванні глекапревіру і пібрентавіру з аторвастатином плазмова концентрація аторвастатину підвищується до 8,3 раза частково через BCRP, OATP1B1/1B3 та CYP3A інгібування, тому не рекомендується одночасне застосування препарату Торвакард® Кристал пацієнтам, які супутньо приймають лікарські засоби, що містять глекапревір та пібрентасвір.

специфічного лікування при передозуванні аторвастатином немає. У випадках передозування проводять симптоматичну і підтримуючу терапію (промивання шлунка, застосування активованого вугілля або проносних засобів).

Якщо спостерігається міопатія з подальшим розвитком рабдоміолізу і гострої ниркової недостатності (яка є рідкісним, але серйозним небажаним ефектом), необхідно негайно припинити застосування препарату і призначити діуретики та натріюбікарбонат. Рабдоміоліз може призвести до гіперкаліємії. У разі розвитку гіперкаліємії необхідно призначення в / в введення кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузії глюкози з інсуліном, іонообмінних засобів для нормалізації обміну калію.

Оскільки аторвастатин зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз не дає суттєвого зниження концентрації препарату в плазмі крові.

не вимагає спеціальних умов зберігання.

Купити препарат Торвакард можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на ліки Торвакард вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.