Риссет таблетки покрыты пленочной оболочкой по 1мг 6 блистеров по 10шт

Фармакодинаміка. Риссет - це селективний моноамінергічний антагоніст. він проявляє високу спорідненість до серотонінових 5-ht2 і дофамінових d2-рецепторам. також рисперидон зв'язується з λ-адренорецепторами, і в меншій мірі - з h1-гістаміновими рецепторами та λ2-адренорецепторами. при цьому рисперидон не володіє спорідненістю до холінергічних рецепторів. хоча рисперидон є потужним d2-антагоністом, який пригнічує симптоми шизофренії, він рідше викликає пригнічення моторної активності та каталепсію, ніж класичні нейролептики. збалансований центральний серотоніновий і допаміновий антагонізм Риссету забезпечує меншу схильність екстрапірамідних побічних ефектів і широку терапевтичну активність відносно негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика. При метаболізмі рисперидону утворюється 9-гідроксирисперидону, фармакологічна активність якого подібна вихідного з'єднанню.

Всмоктування. Після перорального прийому відбувається повне всмоктування рисперидону, а З _max в плазмі крові досягається через 1-2 год. На всмоктування препарату не впливає прийом їжі, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від їжі. Рівноважна концентрація рисперидону у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається за 4-5 діб.

Розподіл. В організмі відбувається швидкий розподіл рисперидону. Обсяг розподілу становить 1-2 л/кг маси тіла. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном і λ-кислим глікопротеїном. Зв'язування рисперидону з білками плазми крові становить 88%, а 9-гідроксирисперидону - 77%.

Біотрансформація та виведення. Метаболізм рисперидону відбувається за участю CYP 2D6 з утворенням 9-гідроксирисперидону, фармакологічна активність якого подібна рисперидону. Разом ці дві сполуки утворюють активну антипсихотичну фракцію. CYP 2D6 має генетичного поліморфізму. Екстенсивні метаболізатори CYP 2D6 швидко перетворюють рисперидон в 9-гідроксирисперидону, а слабкі метаболізатори CYP 2D6 здійснюють цей процес повільніше. Хоча екстенсивні метаболізатори забезпечують низькі концентрації рисперидону і більш високі рівні 9-гідроксирисперидону, ніж слабкі метаболізатори, загальна фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону (тобто активної антипсихотичної фракції) після одноразового і повторного прийому подібна екстенсивним і слабким метаболізатори CYP 2D6.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-деалкілування. Рисперидон в клінічних концентраціях не викликає значного гальмування метаболізму препаратів, перетворення яких в організмі відбувається за участю ізоферментів цитохрому P450, включаючи CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2C8 / 9/10, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 3A4 і CYP 3A5. Через тиждень після прийому з сечею виводиться 70% дози, і ще 14% - з калом. У сечі вміст рисперидону та 9-гідроксирисперидону відповідає 35-45% прийнятої дози.

Решта - це неактивні метаболіти. Після перорального прийому пацієнтами з психозом Т _½ рисперидону становить 3 год. Т _½ 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 год.

Лінійність. У терапевтичному діапазоні доз плазмові концентрації рисперидону пропорційні величині дози.

Похилий вік, ниркова або печінкова недостатність

Дослідження одноразових доз, що застосовувалися в осіб похилого віку, виявили високі плазмові концентрації активної антипсихотичної фракції, уповільнення виведення і зниження кліренсу активної фракції на 30%. У пацієнтів з нирковою недостатністю відмічено підвищення плазмових концентрацій активної антипсихотичної фракції і ослаблення її кліренсу в середньому на 60%. У пацієнтів з печінковою недостатністю плазмові концентрації рисперидону були в нормі, але значення вільної фракції рисперидону в плазмі крові зростала приблизно на 35%.

Пацієнти педіатричній группи.Фармакокінетіка рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей була така ж, як і у дорослих.

Стать, раса і тютюнопаління. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив виразного впливу статі, раси або тютюнопаління на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції.

Купірування гострих нападів і тривала підтримуюча терапія:

• гострої і хронічної шизофренії (включаючи перший епізод психозу) та інших психотичних розладів з продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та негативною (загальмованість емоцій, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мови) симптоматикою;
• афективних розладів при шизофренії (тривога, страх, депресія);
• порушень поведінки у пацієнтів з деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), поведінкових порушень (ажитація, марення) або психічних симптомів;
• порушення поведінки у випадках, якщо агресивна або деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині захворювання;
• для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.

Шизофренія. дорослі. Риссет призначають 1 або 2 рази на добу. початкова доза - 2 мг/добу. на 2-й день доза може бути підвищена до 4 мг/добу. після цього дозу можна підтримувати без змін або при необхідності продовжувати індивідуальну корекцію дози. для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 4-6 мг/добу. деякі пацієнти можуть потребувати повільної тітровальний фазі, в цьому випадку призначають низькі початкову та підтримуючу дози.

Дози, що перевищують 10 мг/добу, не виявили вищої ефективності у порівнянні з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Безпека застосування доз понад 16 мг/добу, не вивчали, тому дози вище цього рівня застосовувати не можна.

Пацієнти похилого віку. Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Можливо індивідуальне підвищення дози з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу.

Діти. Дітям з шизофренією рисперидон не призначають у зв'язку з відсутністю даних про ефективність застосування.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі. Дорослі. Риссет призначають 1 раз на добу, починаючи з дози 2 або 3 мг. При відповідних показаннях дозу коректують з інтервалом не менше 24 год з підвищенням дози на 1 мг/добу. Для індивідуальної оптимізації ефективності та переносимості пацієнтами препарат Риссет можна призначати гнучкими дозами в діапазоні 1-6 мг/добу. Дози рисперидона понад 6 мг на добу серед пацієнтів з маніакальними епізодами не дослідили.

Як будь-який симптоматичне лікування, постійний прийом препарату вимагає регулярної оцінки та обґрунтування.

Пацієнти похилого віку. Рекомендується початкова доза 0,5 мг 2 рази на добу. Подальшу індивідуальну корекцію здійснюють шляхом підвищення дози на 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу. Оскільки клінічний досвід лікування пацієнтів похилого віку обмежений, препарат слід застосовувати з обережністю.

Діти. Препарат не призначають дітям з біполярної манії через відсутність даних про ефективність застосування.

Стійка агресія серед пацієнтів з деменцією. Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, підвищуючи її за 1 раз на 0,25 мг 2 рази на добу, але не частіше 1 разу на добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 2 рази на добу, проте деякі пацієнти можуть потребувати дозі до 1 мг 2 рази на добу.

Розлади поведінки у випадках, якщо агресивна або деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині хвороби

Діти та підлітки у віці 5-18 років. Пацієнтам з масою тіла ≥50 кг рекомендується початкова доза 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, підвищуючи за 1 раз в 0,5 мг 1 раз на добу, але не частіше ніж 1 раз на добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 1 мг 1 раз на добу. При цьому одним пацієнтам може бути достатньою доза 0,5 мг 1 раз на добу, а у інших потрібно 1,5 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з масою тіла 50 кг рекомендується початкова доза 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, підвищуючи за 1 раз на 0,25 мг 1 раз на добу, але не частіше, ніж 1 раз на добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. При цьому в одних пацієнтів може бути достатньою доза 0,25 мг 1 раз на добу, а у інших - 0,75 мг 1 раз на добу.

Як будь-який симптоматичне лікування, постійний прийом препарату вимагає регулярної оцінки та обґрунтування.

Препарат не рекомендується застосовувати у дітей до 5 років через відсутність досвіду лікування зазначеного розладу в цій віковій групі.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок. У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у пацієнтів з нирковою недостатністю знижена здатність виведення активної антипсихотичної фракції препарату. У пацієнтів з ослабленою функцією печінки підвищуються плазмові концентрації вільної фракції рисперидону.

Незалежно від показань, для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю необхідно наполовину знизити початкову та наступні коригувальні дози, а також повільніше проводити титрування дози. Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. При необхідності цю дозу можна індивідуально коригувати, підвищуючи з 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу.

Застосування препарату у цих груп пацієнтів вимагає обережності.

Спосіб застосування. Риссет призначений для перорального застосування. Їжа не впливає на всмоктування рисперидону.

При закінченні лікування рекомендується поступово знижувати дози. Після раптового прийому антипсихотичних препаратів у високих дозах описувалися окремі випадки гострого симптому скасування, в тому числі нудота, блювання, підвищене потовиділення і безсоння. Також можливе відновлення психотичних симптомів і повідомлялося про випадки неконтрольованих рухів (зокрема акатизия, дистонія і дискінезія).

Перехід з інших антипсихотичних препаратів. При необхідності рекомендується поступове припинення попереднього лікування і одночасний початок терапії Риссет. Разом з тим при необхідності переведення пацієнтів з лікування депо-формами антипсихотичних засобів рекомендується замість чергової запланованої ін'єкції почати терапію Риссет. Також необхідно періодично оцінювати потребу в подальшому застосуванні протипаркінсонічних препаратів (якщо такі вже приймаються пацієнтом).

При необхідності призначення рисперидону в дозі 0,25 мг застосовують препарат в необхідній дозі або лікарській формі.

Підвищена чутливість до рисперидону або інших компонентів препарату.

Найчастіше повідомлялося про наступні небажані реакції (частота ≥10%): паркінсонізм, головний біль і безсоння.

За частотою виникнення побічні реакції розподілені на такі групи: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100 1/10), нечасто (≥1 / 1000 1/100), рідко (≥1 / 10 000 1 / 1000), дуже рідко (1/10 000) і невідомо (отримані дані клінічних випробувань не дозволяють здійснити оцінку).

У кожній частотній групі небажані ефекти розташовані в порядку зменшення тяжкості.

Лабораторні дослідження: часто - збільшення рівня пролактину в крові, збільшення маси тіла; нечасто - збільшення інтервалу Q-T, підвищення рівня глюкози в крові, рівнів АЛТ, АСТ, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення температури тіла, збільшення кількості еозинофілів, зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту, збільшення КФК в крові; рідко - зниження температури тіла.

З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія; нечасто - блокада, блокада лівої чи правої гілки пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, посилене серцебиття, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; невідомо - тромбоемболія вен ^с.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - анемія, тромбоцитопенія (включаючи зменшення кількості або зниження утворення тромбоцитів); рідко - гранулоцитопенія; невідомо - агранулоцитоз.

З боку нервової системи: дуже часто - паркінсонізм ^b, головний біль, летаргія; часто - акатизія ^b, запаморочення, тремор, дистонія ^b, сонливість, седативний ефект, загальмованість, дискінезія ^b. Нечасто - відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, непритомність, пригнічення свідомості, інсульт, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гиперсомния, ортостатичне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мови, аномальна координація, гіпестезія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, діабетична кома, цереброваскулярні розлади, ішемія головного мозку, розлади рухів.

З боку органу зору: часто - нечіткість зору; нечасто - кон'юнктивіт, виділення з очей, гіперемія очей, набряк повік, сухість очей, закочування очей, посилене сльозотеча, світлобоязнь, кірка по краю століття; рідко - зниження гостроти зору, глаукома.

З боку органу слуху: нечасто - біль у вухах, шум або дзвін у вухах.

З боку дихальної системи: часто - задишка, носова кровотеча, кашель, гіперемія носа, біль в горлі та гортані, ринорея, закладеність носа. Нечасто - свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, застійна пневмонія, розлад дихання, хрипи, гіперемія дихальних шляхів, дисфонія; рідко - синдром нічного апное, гіпервентиляція.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний дискомфорт або біль, диспепсія, сухість у роті, гіперсекреція слини; рідко - жовтяниця; дуже рідко - кишкова непрохідність, панкреатит, набряк губ, хейліт; нечасто - дисфагія, гастрит, нетримання калу, каловий зрощення.

З боку сечовидільної системи: часто - енурез; нечасто - дизурія, нетримання сечі, полакіурія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - еритема, папульозні, генералізовані висипання, макулопапульозні висипання; нечасто - ангіоневротичний набряк, виразки на шкірі, запалення шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко - лупа.

З боку кістково-м'язової системи: часто - артралгія, біль у спині, біль у кінцівках; нечасто - слабкість м'язів, міалгія, біль у шиї, набряк суглобів, порушення постави, скутість суглобів, біль в м'язах і кістках грудної клітини, рабдоміоліз; рідко - гострий некроз скелетних м'язів.

Ендокринні порушення: рідко - порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперпролактинемія.

З боку метаболізму: часто - підвищення або зниження апетиту. Нечасто - анорексія, полідипсія; дуже рідко - діабетичний кетоацидоз; невідомо - водна інтоксикація.

Інфекції та інвазії: часто - пневмонія, грип, бронхіт, назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів; нечасто - синусит, вірусні інфекції, інфекції вуха, тонзиліт, целюліт, середній отит, інфекції очей, локалізовані інфекції, акародерматіт, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз, трахеобронхіт, бронхопневмонія; рідко - хронічний середній отит.

Загальні порушення: часто - гіпертермія, підвищена стомлюваність, периферичні набряки, нездужання, астенія, біль у грудній клітці; нечасто - набряк обличчя, порушення ходи, порушення чутливості, неповороткість, грипозний стан, спрага, дискомфорт у грудях, озноб, млявість; рідко - генералізований набряк, гіпотермія, синдром медикаментозної скасування, периферичні набряки.

З боку імунної системи: нечасто - гіперчутливість; рідко - підвищена чутливість до лікарських засобів; невідомо - анафілактичні реакції.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто - аменорея, сексуальна дисфункція, еректильна дисфункція, ретроградна еякуляція, галакторея, гінекомастія, нерегулярні менструації, вагінальні виділення, збільшення молочних залоз; невідомо - пріапізм.

Психічні порушення: дуже часто - безсоння; часто - тривожність, ажитація, розлади сну; нечасто - сплутаність свідомості, манія, зниження лібідо, порушення, апатія, нервозність; рідко - аноргазмія, притупленность емоцій.

^a У певних випадках гіперпролактинемія може призводити до гінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї, галактореї.

^b Можливі такі екстрапірамідні порушення: паркінсонізм (збільшена секреція слини, зниження рухливості скелетних м'язів, паркінсонізм, посилене слиновиділення, ригідність за типом «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маска особи, напруженість м'язів, акінезія, ригідність потилиці, ригідність м'язів, паркинсоническими хода і порушення глабелярного рефлексу), акатизія (акатизія, збудженість, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезії, судоми м'язів, хореоатетоз, атетоз і міоклонус), дистонія. Дистонія може проявлятися власне дистонією, м'язовими спазмами, гіпертонією, спастичної Кривошея, самовільними скороченнями м'язів, скороченням м'язів, тонічним блефароспазмом, рухами очного яблука, паралічем мови, спазмом особи, гортані, міотонію, опистотонусом, ротоглоточним спазмом, вигином тулуба в сторону більшого скорочення м'язів , спазмом мови та тризмом. Під тремором мається на увазі власне тремор і паркінсоніческій тремор в стані спокою. Слід зазначити, що наводиться більш широкий спектр симптомів, які необов'язково повинні мати екстрапірамідну природу.

^з Для антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки тромбоемболії вен, включаючи випадки емболії легеневих судин і тромбозу глибоких вен. Частота виникнення невідома.

Додаткова інформація про окремі популяціях пацієнтів. Нижче наведені небажані медикаментозні реакції, про які серед літніх пацієнтів з деменцією і у дітей повідомлялося з більш високою частотою, ніж серед дорослих.

Пацієнти похилого віку з деменцією. У клінічних випробуваннях серед літніх пацієнтів з деменцією небажані фармакологічні реакції в формі минущого ішемічного нападу та інсульту повідомлялися з частотою 1,4 і 1,5% відповідно. Крім того, серед літніх пацієнтів з деменцією про наступні небажані побічні ефекти повідомлялося з частотою ≥5% або мінімум удвічі частіше, ніж в популяції дорослих пацієнтів молодого віку: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, сонливість і кашель.

Пацієнти педіатричної групи. Серед пацієнтів педіатричної групи (віком 5-17 років) про наступні небажані побічні дії в клінічних випробуваннях повідомлялося з частотою ≥5% або мінімум удвічі частіше, ніж в популяції дорослих пацієнтів: млявість / седативний ефект, підвищена стомлюваність, головний біль, посилення апетиту , блювота, інфекції верхніх дихальних шляхів, гіперемія носа, біль в животі, запаморочення, кашель, лихоманка, тремор, діарея і енурез.

Пацієнти похилого віку з деменцією. метааналіз 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів (також і рисперидону) показав підвищену в порівнянні з плацебо летальність серед пацієнтів похилого віку з деменцією при їх лікуванні активними препаратами. випробування рисперидону в цій популяції за схемою «плацебо - контроль» показали можливість ризику розвитку летального результату в групі рисперидону 4,0% в порівнянні з 3,1% в групі плацебо. середній вік (діапазон) пацієнтів з летальним результатом склав 86 (67-100) років.

Одночасне застосування з фуросемідом. У випробуваннях рисперидону за схемою «плацебо - контроль» серед літніх пацієнтів з деменцією вище ризик летального результату відзначали при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3%; середній вік 89 років, діапазон 75-97), в порівнянні з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном (3,1%; середній вік 84 роки, діапазон 70-96) або фуросемідом (4,1%; середній вік 80 років, діапазон 67-90). Зростання летальності у хворих, які отримують комбінацію фуросемід плюс рисперидон, відзначали в двох з чотирьох випробувань. Одночасний прийом рисперидону з іншими діуретиками (особливо з тіазиднимидіуретиками в низьких дозах) не був пов'язаний з подібними змінами.

Патофізіологічні механізми подібних змін не виявлено, і була відсутня закономірність причин цих летальних випадків. Тому необхідно дотримуватися обережності та призначати лікування тільки після ретельного вивчення потенційних ризиків і терапевтичних переваг таких комбінацій або супутнього прийому з іншими потужними діуретиками.

Серед пацієнтів, що приймають разом з рисперидоном інші діуретики, ризик розвитку летального результату не підвищувався. Незалежно від лікування загальним фактором ризику летального результату є дегідратація, яка вимагає проведення профілактичних заходів серед літніх пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції. Рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику інсульту.

Ризик розвитку небажаних цереброваскулярних реакцій достовірно вище у пацієнтів з деменцією змішаного або васкулярного типу, ніж у хворих на деменцію Альцгеймера. Тому пацієнтам з деменцією іншого типу (НЕ Альцгеймера) не рекомендується призначати рисперидон.

Необхідно оцінити ризики та терапевтичні переваги застосування рисперидону у пацієнтів похилого віку з деменцією, враховуючи прогностичні фактори ризику інсульту у конкретного пацієнта. Хворих і їх оточення слід попередити про необхідність термінового повідомлення про появу симптомів і ознак потенційних цереброваскулярних небажаних реакцій, зокрема про раптову слабкості або оніміння обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, порушення мови або зору. В цьому випадку терміново розглядають всі терапевтичні варіанти, включаючи скасування препарату.

При стійкої агресії у пацієнтів з деменцією Альцгеймера рисперидон призначений тільки для короткочасного застосування в вигляді доповнення до нефармакологічним заходам при їх неефективності або обмеженості при відсутності потенційної небезпеки для самого пацієнта або його оточення.

Необхідний постійний контроль і оцінка стану пацієнтів, а також обгрунтування необхідності подальшого лікування.

Ортостатичнагіпотензія. Активність рисперидону як блокатора α-блокаторів може викликати гіпотензію (ортостатичну), особливо при прийомі початкової дози та в період титрування. Постмаркетингові спостереження виявили клінічно значиму гіпотензію при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами. Рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад із серцевою недостатністю, інфарктом міокарда, порушеннями провідності, дегідратацією, гіповолемією або захворюваннями судин головного мозку) і обов'язково поступово підвищувати дозу. При виникненні гіпотензії розглядають можливість зниження дози.

Екстрапірамідний синдром і пізня дискінезія. Препарати з властивостями антагоністів дофамінових рецепторів пов'язані з виникненням пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними мимовільними рухами, головним чином мови та особи. При виникненні ознак або симптомів пізньої дискінезії розглядають можливість скасування всіх антипсихотичних засобів.

Злоякісний нейролептичний синдром. При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативними порушеннями, зміною стану свідомості та підвищенням рівня КФК. Серед інших ознак можуть відзначати міоглобінурію (гострий некроз скелетних м'язів) і гостра ниркова недостатність. В цьому випадку припиняють прийом усіх антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві. При призначенні рисперидону пацієнтам з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві слід оцінити співвідношення ризиків з очікуваними терапевтичними перевагами. Прийом препарату може викликати загострення хвороби Паркінсона. Серед проявів підвищеної чутливості - сплутаність свідомості, оглушення (одна зі стадій коми) і порушення координації рухів з частими падіннями та екстрапірамідними симптомами.

Гіперглікемія. При лікуванні рисперидоном повідомлялося про поодинокі випадки гіперглікемії та загостренні цукрового діабету. Тому серед пацієнтів з цукровим діабетом і факторами ризику розвитку цукрового діабету рекомендується відповідний клінічний моніторинг.

Гиперпролактинемия. Дослідження тканинних культур показали, що пролактин здатний стимулювати поділ пухлинних клітин жіночої молочної залози.

Хоча клінічні та епідеміологічні дослідження не виявили безпосередній зв'язок з прийомом антипсихотичних засобів, рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з відповідним медичним анамнезом.

Рисперидон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з гіперпролактинемією, або у яких не виключена наявність пролактінзавісімих пухлин.

Пролонгація інтервалу Q-T. У постмаркетингових спостереженнях повідомлялося про окремі випадки пролонгації інтервалу Q-T. Як і в разі застосування будь-яких інших антипсихотичних засобів, необхідно дотримуватися обережності при призначенні рисперидону пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, спадкової етіологією пролонгації інтервалу Q-T, брадикардією і порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки таке лікування може підвищити ризик аритмогенних ефектів. Також обережність необхідна при призначенні комбінацій з препаратами, здатними пролонгувати інтервал Q-T.

Тромбоемболія вен. При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки тромбоемболії вен. У пацієнтів, які потребують лікування антипсихотичними засобами, часто відзначають придбані чинники ризику розвитку тромбоемболії вен, тому перед призначенням рисперидону (і при лікуванні їм) необхідно виявити всі потенційні фактори ризику розвитку тромбоемболії вен і вжити можливих профілактичних заходів.

Епілептичні напади. Рисперидон слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з епілептичними припадками в анамнезі або з іншими порушеннями, які призводять до зниження судомного порога.

Приапизм. Внаслідок λ-адренергічних блокуючих ефектів лікування рисперидоном може супроводжуватися виникненням приапізму.

Регуляція температури тіла. Із застосуванням антипсихотичних засобів пов'язують порушення терморегуляції організму. Рекомендується дотримуватися обережності при призначенні рисперидону пацієнтам, спосіб життя яких пов'язаний з діями, що підвищують внутрішню температуру тіла, наприклад, інтенсивні фізичні навантаження, вплив високих температур, супутнє лікування засобами з антихолінергічну активність, стану дегідратації.

Інші. Таблетки в плівковій оболонці містять лактозу. Цей препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактази.

Барвник (E110), який може викликати алергічні реакції, міститься тільки в таблетках по 2 мг.

Період вагітності та годування груддю

Вагітність. Немає досвіду застосування препарату в період вагітності. Згідно з даними постмаркетингового спостереження застосування препарату в III триместр вагітності було пов'язано з минущими екстрапірамідними симптомами у новонароджених. Це, відповідно, вказує на необхідність постійного моніторингу стану новонароджених. Таким чином, рисперидон без крайньої необхідності не слід застосовувати в період вагітності.

Період годування груддю. Рисперидон та 9-гідроксирисперидону проникає в грудне молоко. Жінкам, які годують груддю і приймають рисперидон, слід припинити грудне вигодовування.

Діти. Досвід застосування препарату в лікуванні асоціальних проявів та інших порушень поведінки у дітей у віці до 5 років обмежений.

Дітям з кондуктивно розладами призначають рисперидон лише після ретельного вивчення фізичних і соціальних причин агресивної поведінки, наприклад болю або невідповідності вимогам оточення.

Через можливий вплив на здатність до навчання у цій популяції необхідний ретельний моніторинг седативного ефекту препарату. Час прийому рисперидону необхідно вибрати таким чином, щоб оптимізувати вплив седативного ефекту на здатність концентрувати увагу у дітей і підлітків.

Лікування препаратом пов'язували з помірним збільшенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ).

Виявлені в довготривалих відкритих продовжених дослідженнях зміни фізичного розвитку не виходили за межі очікуваних вікових норм. Вплив тривалого лікування рисперидоном на статевий та фізичний розвиток достатнім чином не досліджене.

Через потенційних ефектів тривалої гіперпролактинемії на фізичний і статевий розвиток дітей і підлітків необхідна регулярна клінічна оцінка ендокринологічного стану, що включає дані про зростання, масі тіла, оцінку статевого розвитку, моніторинг менструального циклу та інших потенційних пролактіновая ефектів.

При лікуванні рисперидоном необхідні регулярні обстеження на виявлення екстрапірамідних симптомів та інших рухових порушень.

Специфічні рекомендації щодо дозування у дітей см. Спосіб застосування.

Як при застосуванні інших антипсихотичних засобів, рекомендується дотримуватися обережності при призначенні рисперидону разом з препаратами з відомою здатністю пролонгувати інтервал q-t, зокрема з антиаритмічними препаратами класу ia (хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), антиаритмічними препаратами класу iii (зокрема аміодарон, соталол ), трициклічнимиантидепресантами (зокрема амітриптилін), тетрациклічними антидепресантами (зокрема мапротилин), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотичними засобами, певними протималярійними препаратами (хінін і Мефлоквін) і препаратами, які порушують електролітний баланс (викликають гіпокаліємію, гіпомагніємію), викликають брадикардію , а також препаратами, які інгібують метаболізм рисперидону в печінці. наведений перелік орієнтовний і не є вичерпним.

Можливість впливу рисперидону на інші лікарські препарати. Через великий ризик надмірного седативного ефекту рисперидон приймають з обережністю при одночасному застосуванні з речовинами, що впливають на центральну нервову систему, такими як алкоголь, опіати, антигістамінні препарати та бензодіазепіни. Рисперидон може надавати антагоністичну дію на терапевтичний ефект леводопи та інші агоністи допаміну. Якщо така комбінація все ж необхідна, призначають мінімальну ефективну дозу кожного препарату, особливо при III стадії хвороби Паркінсона.

Потсмаркетінговие спостереження виявили клінічно значиму гіпотензію при одночасному застосуванні рисперидону з гіпотензивними препаратами.

Рисперидон не продемонстрував клінічно значимого впливу на фармакокінетику препаратів літію, вальпроату, дигоксину або топірамату.

Можливість впливу інших лікарських препаратів на рисперидон

Карбамазепін показав здатність знижувати плазмові рівні антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть відзначати, зокрема, і для рифампіцину, фенотоіна і фенобарбіталу, разом зі стимуляцією печінкової ферментної системи CYP 3A4 і Р-глікопротеїну. При призначенні або відміні карбамазепіну та інших стимуляторів печінкових ферментів CYP 3A4 / P-глікопротеїну (P-gp) необхідно переглянути дозу рисперидону.

Інгібітори CYP 2D6 флуоксетин і пароксетин підвищують плазмову концентрацію рисперидону, але активна антипсихотична фракція збільшується не так значно. Очікується, що інші інгібітори CYP 2D6, наприклад, хінідин, також здатні аналогічним чином впливати на плазмові концентрації рисперидону. При призначенні або припинення супутнього прийому флуоксетину або пароксетину необхідно переглянути дозу препарату.

Інгібітор CYP 3A4 / P-gp верапаміл збільшує плазмову концентрацію рисперидону.

Галантамін і донепезил не демонструвати клінічно значимого впливу на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції.

Фенотіазін, трициклічні антидепресанти та деякі блокатори β-блокатори можуть підвищувати плазмову концентрацію рисперидону, а не активну антипсихотичну фракцію. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Циметидин і ранітидин посилюють біологічну доступність рисперидону лише при прикордонному впливі на активну антипсихотичну фракцію. Інгібітор CYP 3A4 еритроміцин не впливає на фармакокінетику рисперидону та його активної антипсихотичної фракції. Комбіноване застосування психостимуляторів (зокрема метилфенидата) з рисперидоном у дітей і підлітків не змінювало фармакокінетику і ефективність рисперидону.

Паралельний прийом рисперидону перорально з паліперидон не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і комбінація цих двох препаратів може надати надмірне сумарне вплив активної антипсихотичної фракції.

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату.

Симптоми. в цілому повідомлялося про ознаки та симптоми, які були викликані посиленим проявом вже відомих фармакологічних ефектів рисперидону. серед них сонливість і седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія і екстрапірамідних симптомів. при передозуванні повідомлялося про пролонгацію інтервалу q-t і конвульсіях. тріпотіння / мерехтіння шлуночків відзначали при комбінованої передозуванні рисперидону з пароксетином.

У разі гострого передозування необхідно виключити можливість прийому декількох препаратів.

Лікування. Для забезпечення достатньої оксигенації і вентиляції легенів слід звільнити та підтримувати прохідність дихальних шляхів. Якщо препарат прийнятий не більше ніж півгодини назад, слід провести промивання шлунка (якщо потерпілий втратив свідомість, після інтубації) і прийняти активоване вугілля з проносним засобом. Необхідний постійний моніторинг серцево-судинної системи з постійним ЕКГ-моніторингом для виявлення можливої аритмії.

Рисперидон не має специфічного антидоту. Застосовують відповідну підтримуючу терапію. При гіпотензії або судинному колапсі проводять відповідні заходи, зокрема в / в введення рідини або симпатоміметиків. У разі гострих екстрапірамідних симптомів хворому призначають антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту одужання пацієнта.

При температурі не вище 25 °C.