Хронічний мієлоїдний лейкоз у дорослих
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих пацієнтів із ХМЛ у хронічній фазі становить 400 мг/добу. Хронічна фаза ХМЛ визначається за відповідністю всім переліченим критеріям: кількість бластів 100 x 109/л.
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих пацієнтів із хворобою у фазі акселерації становить 600 мг/добу. Фаза акселерації визначається за відповідністю будь-якому із критеріїв: кількість бластів ≥ 15% але x 109/л незалежно від терапії.
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих пацієнтів із бластним кризом становить 600 мг/добу. Бластний криз визначається, якщо кількість бластів ≥ 30% у крові або кістковому мозку або за наявності екстрамедулярних проявів захворювання, крім гепатоспленомегалії.
Тривалість лікування: у клінічних дослідженнях лікування іматинібу мезилатом тривало до прогресування хвороби. Ефект припинення лікування після досягнення повної цитогенетичної відповіді не досліджувався.
Підвищення дози із 400 мг до 600 мг або 800 мг пацієнтам із хронічною фазою захворювання або із 600 мг до максимум 800 мг (по 400 мг двічі на добу) пацієнтам із хворобою у фазі акселерації або бластного кризу може розглядатися у разі відсутності тяжких побічних реакцій на препарат та тяжкої, не пов’язаної із лейкозом нейтропенії або тромбоцитопенії у таких ситуаціях: прогресування хвороби (у будь-який час); відсутність задовільної гематологічної відповіді через щонайменше 3 місяці лікування; відсутність цитогенетичної відповіді через 12 місяців лікування або втрата попередньо досягнутої гематологічної та/або цитогенетичної відповіді. Після підвищення дози за пацієнтами необхідно ретельно спостерігати, враховуючи вірогідність збільшення частоти небажаних реакцій при застосуванні препарату у вищих дозах.
Хронічний мієлоїдний лейкоз у дітей
Дозу для дітей розраховують залежно від площі поверхні тіла (мг/м2). Рекомендована доза для дітей із ХМЛ у хронічній або прогресуючій фазі становить 340 мг/м2/добу (загальна добова доза не повинна перевищувати 800 мг). Препарат можна застосовувати один раз на добу або ж розділити добову дозу на два прийоми – вранці та ввечері. Рекомендовані на сьогодні дози встановлено на основі досвіду застосування препарату невеликій кількості дітей. Немає досвіду лікування дітей віком до 2 років.
Підвищення дози із 340 мг/м2/добу до 570 мг/м2/добу (загальна доза не повинна перевищувати 800 мг) можна розглядати у разі відсутності тяжких побічних реакцій на препарат та тяжкої, не пов’язаної із лейкозом нейтропенії або тромбоцитопенії у таких ситуаціях: прогресування хвороби (у будь-який час); відсутність задовільної гематологічної відповіді через щонайменше 3 місяці лікування; відсутність цитогенетичної відповіді через 12 місяців лікування або втрата попередньо досягнутої гематологічної та/або цитогенетичної відповіді. Після підвищення дози за пацієнтами необхідно ретельно спостерігати з огляду на можливе збільшення частоти небажаних реакцій при застосуванні препарату у вищих дозах.
Гострий лімфобластний лейкоз із наявністю філадельфійської хромосоми у дорослих
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих із Ph+ ГЛЛ становить 600 мг/добу.
Гострий лімфобластний лейкоз із наявністю філадельфійської хромосоми у дітей
Дозу для дітей розраховують залежно від площі поверхні тіла (мг/м2). Рекомендована доза для дітей із Ph+ ГЛЛ становить 340 мг/м2/добу (загальна добова доза не повинна перевищувати 600 мг).
Мієлопроліферативні захворювання/мієлодиспластичний синдром (МПЗ/МДС)
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих із МПЗ/МДС становить 400 мг/добу.
Гіпереозинофільний синдром (ГЕС)
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих із ГЕС/ХЕЛ становить 100 мг/добу.
Підвищення дози зі 100 мг до 400 мг можна розглядати у разі відсутності небажаних реакцій на препарат, якщо відповідь на лікування недостатня. Лікування слід продовжувати, доки пацієнт отримує від нього користь.
Гастроінтестинальні стромальні пухлини (ГІСП)
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих із неоперабельними та/або метастатичними злоякісними ГІСП становить 400 мг/добу.
Рекомендована доза іматинібу мезилату у разі ад’ювантної терапії дорослих після резекції ГІСП становить 400 мг/добу. Тривалість лікування у клінічному дослідженні, що проводилося з метою обгрунтування даного показання, становила 36 місяців.
Вибухаюча дерматофібросаркома (ВДФС)
Рекомендована доза іматинібу мезилату для дорослих із вибухаючою дерматофібросаркомою становить 800 мг/добу.
Корекція дози у разі небажаних реакцій
Негематологічні небажані реакції
У разі виникнення тяжких негематологічних побічних реакцій при застосуванні іматинібу терапію слід припинити до зникнення небажаного явища. Потім лікування можна продовжити, врахувавши початкову тяжкість реакції.
Якщо рівень білірубіну в 3 рази перевищує верхню межу норми (ВМН) або рівень печінкових трансаміназ перевищує ВМН більше ніж у 5 разів, застосування іматинібу потрібно перервати, поки концентрація білірубіну не знизиться до рівня, що перевищує ВМН менше, ніж у 1,5 раза, а трансаміназ – до рівня, що перевищує ВМН менше ніж у 2,5 раза. Потім лікування іматинібом можна продовжити у менших добових дозах. Дорослим дозу потрібно знизити із 400 до 300 мг або із 600 до 400 мг, або із 800 до 600 мг, а дітям – із 340 до 260 мг/м2/добу.
Гематологічні небажані реакції
У разі тяжкої нейтропенії та тромбоцитопенії рекомендується знизити дозу препарату або перервати лікування, як показано у таблиці 1.
Таблиця 1
Корекція дози у разі нейтропенії та тромбоцитопенії
ГЕС/ХЕЛ (початкова доза 100 мг)
|
АКН x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л
|
1. Припинити застосування іматинібу доти, доки АКН ≥ 1,5 x 109/л і тромбоцитів ≥ 75 x 109/л.
2. Продовжити лікування іматинібом у попередній дозі (тобто у дозі до виникнення тяжкої небажаної реакції).
|
ХМЛ у хронічній фазі, МДС/МПЗ та ГІСП (початкова доза 400 мг), ГЕС/ХЕЛ (у дозі 400 мг)
|
АКН x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л
|
1. Припинити застосування іматинібу доти, доки АКН ≥ 1,5 x 109/л і тромбоцитів ≥ 75 x 109/л.
2. Продовжити лікування іматинібом у попередній дозі (тобто у дозі до виникнення тяжкої небажаної реакції).
3. У разі повторення АКН x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л повторити крок 1 і продовжити лікування іматинібом у дозі 300 мг.
|
Хронічна фаза ХМЛ у дітей (у дозі 340 мг/м2)
|
АКН x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л
|
1. Припинити застосування іматинібу доти, доки АКН ≥ 1,5 x 109/л і тромбоцитів ≥ 75 x 109/л.
2. Продовжити лікування іматинібом у попередній дозі (тобто у дозі до виникнення тяжкої небажаної реакції).
3. У разі повторення АКН x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л повторити крок 1 і продовжити лікування іматинібом у дозі 260 мг/м2.
|
ХМЛ у фазі акселерації та бластного кризу та Ph+
ГЛЛ (початкова доза 600 мг)
|
АКНа x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л
|
1. Перевірити зв’язок цитопенії із лейкозом (пункція або біопсія кісткового мозку).
2. Якщо цитопенія не пов’язана із лейкозом, знизити дозу іматинібу до 400 мг.
3. Якщо цитопенія триває протягом 2 тижнів, знизити дозу до 300 мг.
4. Якщо цитопенія триває протягом 4 тижнів і все ще не пов’язана із лейкозом, припинити застосування іматинібу доти, доки АКН ≥ 1 x 109/л і тромбоцитів ≥ 20 x 109/л; потім продовжити у дозі 300 мг.
|
ХМЛ у фазі акселерації та бластного кризу у дітей (початкова доза 340 мг/м2)
|
АКНаx 109/л та/або тромбоцитів x 109/л
|
1. Перевірити зв’язок цитопенії із лейкозом (пункція або біопсія кісткового мозку).
2. Якщо цитопенія не пов’язана із лейкозом, знизити дозу іматинібу до 260 мг/м2.
3. Якщо цитопенія триває протягом 2 тижнів, знизити дозу до 200 мг/м2.
4. Якщо цитопенія триває протягом 4 тижнів і все ще не пов’язана із лейкозом, припинити застосування іматинібу доти, доки АКН ≥ 1 x 109/л і тромбоцитів ≥ 20 x 109/л; потім продовжити у дозі 200 мг/м2.
|
ВДФС (у дозі 800 мг)
|
АКН x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л
|
1. Припинити застосування іматинібу доти, доки АКН ≥ 1,5 x 109/л і тромбоцитів ≥ 75 x 109/л.
2. Продовжити лікування іматинібом у дозі 600 мг.
3. У разі повторення АКН x 109/л та/або тромбоцитів x 109/л повторити крок 1 і продовжити лікування у дозі 400 мг.
|
АКН – абсолютна кількість нейтрофілів
|
а спостерігається щонайменше через 1 місяць лікування
|
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції печінки: іматиніб метаболізується переважно у печінці. Пацієнтам із легкими, помірними або тяжкими порушеннями функції печінки слід призначати мінімальну рекомендовану дозу 400 мг/добу. У разі непереносимості препарату дозу можна зменшити.
Таблиця 2
Класифікація порушень функції печінки
Порушення функції печінки
|
Показник функції печінки
|
Легке
|
Загальний білірубін - 1,5 ВМН
АСТ > ВМН (рівень може бути нормальним або ВМН)
|
Середньої тяжкості
|
Загальний білірубін >1,5–3,0 ВМН
АСТ будь-яке значення
|
Тяжке
|
Загальний білірубін >3–10 ВМН
АСТ будь-яке значення
|
ВМН – верхня межа норми
АСТ – аспартатамінотрансфераза
Порушення функції нирок: пацієнтам із порушеннями функції нирок та тим, кому проводять діаліз, препарат слід призначати у мінімальній рекомендованій початковій дозі 400 мг 1 раз на добу. Таким пацієнтам препарат слід застосовувати з обережністю. У разі непереносимості дозу препарату можна знизити. Якщо препарат переноситься добре, дозу можна підвищити у разі недостатньої ефективності.
Пацієнти літнього віку: фармакокінетику іматинібу у літніх пацієнтів спеціально не вивчали. У клінічних дослідженнях за участю більше 20% пацієнтів віком від 65 років вікових особливостей фармакокінетики препарату виявлено не було. Спеціальні рекомендації щодо дозування препарату для пацієнтів літнього віку не потрібні.
Діти.
Існують повідомлення про випадки затримки росту дітей та дітей передпідліткового віку на фоні лікування іматинібом. Довготривалі ефекти довгострокового лікування іматинібом на ріст дітей невідомі. Тому рекомендується проводити ретельний моніторинг росту дітей, яких лікують іматинібом.
Досвід застосування препарату дітям із ХМЛ віком до 2 років та дітям із Ph+ГЛЛ віком до 1 року відсутній. Досвід застосування препарату дітям із МПЗ/МДС, ВДФС, ГІСП та ГЕС/ХЕЛ дуже обмежений.
Безпека та ефективність застосування іматинібу дітям віком до 18 років із МПЗ/МДС, ВДФС, ГІСП та ГЕС/ХЕЛ у клінічних дослідженнях не встановлені.