У зв’язку з тим, що клінічні дослідження проводяться у різних умовах, частоту виникнення небажаних реакцій, що спостерігаються під час клінічних досліджень лікарського засобу, не можна безпосередньо порівнювати з показниками, отриманими під час клінічних досліджень іншого препарату, та вони можуть не відповідати показникам частоти, що спостерігаються у клінічній практиці.
Згідно з даними клінічних досліджень аторвастатину серед 16066 пацієнтів протягом 53 тижнів у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином, найчастіше спостерігалися такі небажані реакції, що призводили до припинення застосування аторвастатину та траплялися з частотою, вищою ніж у групі плацебо: міалгія (0,7 %), діарея (0,5 %), нудота (0,4 %), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) (0,4 %) та печінкових ферментів (0,4 %).
Найчастішими побічними реакціями (≥ 2 % порівняно з плацебо), незалежно від причини, у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином (п=8755), були: назофарингіт (8,3 %), артралгія (6,9 %), діарея (6,8 %), біль у кінцівках (6,0 %) та інфекції сечовивідних шляхів (5,7 %).
У таблиці 4 підсумовується частота клінічних небажаних реакцій, незалежно від причинного зв’язку, зареєстрованих у 2 % пацієнтів або більше та з частотою вищою, ніж у групі плацебо, у пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином (n=8755), за даними 17 плацебо-контрольованих досліджень.
Клінічні небажані реакції, що виникали у більше ніж 2 % пацієнтів, які отримували лікування будь-якою дозою аторвастатину, та з частотою вищою, ніж у групі плацебо, незалежно від причинного зв’язку (% пацієнтів).
Таблиця 4
Небажана реакція*
|
Будь-яка доза N=8755
|
10 мг N=3908
|
20 мг N=188
|
40 мг N=604
|
80 мг N=4055
|
Плацебо N=7311
|
Назофарингіт
|
8,3
|
12,9
|
5,3
|
7
|
4,2
|
8,2
|
Артралгія
|
6,9
|
8,9
|
11,7
|
10,6
|
4,3
|
6,5
|
Діарея
|
6,8
|
7,3
|
6,4
|
14,1
|
5,2
|
6,3
|
Біль у кінцівках
|
6
|
8,5
|
3,7
|
9,3
|
3,1
|
5,9
|
Інфекція сечовивідних шляхів
|
5,7
|
6,9
|
6,4
|
8
|
4,1
|
5,6
|
Диспепсія
|
4,7
|
5,9
|
3,2
|
6
|
3,3
|
4,3
|
Нудота
|
4
|
3,7
|
3,7
|
7,1
|
3,8
|
3,5
|
М’язово-скелетний біль
|
3,8
|
5,2
|
3,2
|
5,1
|
2,3
|
3,6
|
М’язові спазми
|
3,6
|
4,6
|
4,8
|
5,1
|
2,4
|
3
|
Міалгія
|
3,5
|
3,6
|
5,9
|
8,4
|
2,7
|
3,1
|
Безсоння
|
3
|
2,8
|
1,1
|
5,3
|
2,8
|
2,9
|
Фаринголарингеальний біль
|
2,3
|
3,9
|
1,6
|
2,8
|
0,7
|
2,1
|
* Небажана реакція >2 % у будь-якій дозі більше, ніж у групі плацебо.
До інших небажаних реакцій, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих досліджень, належать:
загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія;
з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз;
з боку скелетно-м’язової системи: м’язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м’язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);
з боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності КФК, гіперглікемія;
з боку нервової системи: жахливі сновидіння;
з боку дихальної системи: носова кровотеча;
з боку шкіри та її придатків: кропив’янка;
з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору;
з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах;
з боку сечостатевої системи: лейкоцитурія;
з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Частоту виникнення побічних реакцій визначали таким чином: часто (>1/100, 1/1000, 1/10000,
З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідко – периферична нейропатія.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор; нечасто – панкреатит, блювання.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто – біль у суглобах, біль у спині; дуже рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз.
Загальні порушення: нечасто – астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність.
Порушення метаболізму та харчування: нечасто – гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.
З боку печінки та жовчного міхура: дуже рідко – печінкова недостатність.
З боку шкіри та сполучної тканини: нечасто – шкірні висипання, свербіж, алопеція; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса ‒ Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у горлі та гортані.
З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія.
З боку органів зору: нечасто – затуманення зору.
Зміни результатів лабораторних аналізів: часто – відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності КФК крові; нечасто – позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими та не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення ВМН більше ніж у 3 рази) спостерігали у 0,8 % пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер та було оборотним у всіх пацієнтів.
У 2,5 % пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зростання активності КК сироватки крові, що більше ніж у 3 рази перевищувала ВМН. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у процесі клінічних досліджень. У 0,4 % пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігався рівень, що перевищував ВМН більше ніж у 10 разів.
Побічні реакції, які виникли під час клінічних досліджень: інфекції сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт.
Діти (10-17 років). У пацієнтів, які застосовували аторвастатин, відзначали побічні прояви, подібні до проявів у пацієнтів групи плацебо. Найзагальнішими побічними проявами, які спостерігалися в обох групах, не беручи до уваги причинний зв’язок, були інфекції.
Досвід постреєстраційного застосування аторвастатину.
Протягом постреєстраційного застосування аторвастатину були виявлені нижчезазначені небажані реакції. Оскільки про ці реакції повідомляли на добровільній основі від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату.
До небажаних реакцій, пов’язаних із лікуванням аторвастатином, зареєстрованих після виходу препарату на ринок незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв’язку, належать: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (у тому числі ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса‒Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), рабдоміоліз, міозит, підвищена втомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія, панкреатит та інтерстиціальна хвороба легень.
Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов’язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»).
Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (втрата пам’яті, безпам’ятність, амнезія, порушення пам’яті, сплутаність свідомості), пов’язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Загалом вони не належали до категорії серйозних небажаних реакцій та були оборотними після припинення прийому статинів, мали різний час до початку прояву (від 1 дня до кількох років) та зникнення (медіана тривалості становила 3 тижні).
Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікування.
Під час постмаркетингових спостережень повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції.
З боку кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілаксія (у тому числі анафілактичний шок).
З боку метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.
З боку нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія.
З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі.
З боку органів слуху та лабіринту: шум у вухах.
З боку шкіри та підшкірної тканини: кропив’янка.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині.
Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.
Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності КФК крові.