Лімістин

склад:

• діюча речовина: аторвастатин;
• 1 таблетка містить аторвастатину кальцію в перерахуванні на аторвастатин 10 мг або 20 мг, або 40 мг;
• допоміжні речовини: кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію кроскармелоза, полісорбат 80, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, пропіленгліколь, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь-6000, тальк, титану діоксид (Е 171) (таблетки по 10 мг і 20 мг);
• кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактоза, натрію кроскармелоза, полісорбат 80, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, кросповідон, натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, поліетиленгліколь, тальк, титану діоксид (Е 171) (таблетки по 40 мг).

Форма випуску:

По 10 таблеток у блістерах, по 3 блістери в коробці

Купити таблетки Лімістин можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Запобігання серцево-судинним захворюванням.

Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженою ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, куріння, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності) або

наявність ранньої ішемічної хвороби серця в сімейному анамнезі, Лімістін показаний для:

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту;
• зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації і стенокардії.

Для пацієнтів з цукровим діабетом II типу і без клінічно вираженою ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, препарат Лімістін показаний для:

• зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення інсульту.
• Для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Лімістін показаний для:
• зменшення ризику виникнення нелетальної інфаркту міокарда;
• зменшення ризику виникнення летального і нелетальної інсульту;
• зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;
• зменшення ризику госпіталізації в зв'язку із застійною серцевою недостатністю;
• зменшення ризику виникнення стенокардії.

Гіперліпідемія.

На додаток до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності), аполіпопротеїну В і тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною і несімейної) і змішаної дислипидемией (типи IIa і IIb за класифікацією Фредриксона).

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів в сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредриксона).

Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредриксона) у випадках, коли дотримання дієти недостатньо ефективним.

Для зменшення загального холестерину і холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо такі методи лікування недоступні.

Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків і дівчаток після початку менструацій у віці від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

a) холестерин ЛПНЩ залишається ³ 190 мг/дл або

б) холестерин ЛПНЩ ³ 160 мг/дл і:

в сімейному анамнезі є ранні серцево-судинні захворювання або

два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань присутні у пацієнта дитячого віку.

Активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення активності печінкових трансаміназ невідомої етіології.

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.

Перед початком терапії Лімістіном слід визначити рівень гіперхолестеринемії при відповідній дієті, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, і провести лікування інших захворювань. В ході лікування Лімістіном пацієнтам слід дотримуватися стандартної дієти з низьким вмістом холестерину. Препарат слід призначати в дозі 10-80 мг 1 раз на добу щодня, в будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Початкова і підтримуючі дози можуть бути індивідуалізовані відповідно до вихідного рівня Х-ЛПНЩ (ХС-ліпопротеїни низької щільності), завдань терапії і її ефективності. Через 2-4 тижні від початку лікування та / або корекції дози Лімістіну слід визначити ліпідограму і відповідно до неї скоригувати дозу.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості випадків достатньо призначити 10 або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більше ніж на 45%), терапія може бути розпочата з дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозування діапазон препарату Лімістін знаходиться в межах від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разовою дозою в будь-який годинник і незалежно від прийому їжі. Початкова і підтримуючі дози Лімістін повинні бути підібрані індивідуально, залежно від мети лікування і відповіді. Після початку лікування та / або після титрування дози препарату Лімістін слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів і відповідним чином відкоригувати дозу.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У більшості випадків у пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається застосуванням від 10 до 80 мг Лімістіну 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня ХС ЛПНЩ більше 15% (18-45%). Лімістін слід використовувати як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (10-17-річні пацієнти). Рекомендується призначати Лімістін в початковій дозі 10 мг 1 раз на добу щодня. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу щодня (дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи). Доза може бути індивідуалізована відповідно до завдань терапії, корекція дози може проводитися з інтервалом 4 тижні та більше.

Дозування для пацієнтів з порушеннями функції нирок. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня ХС ЛПНЩ в плазмі крові. Отже, немає необхідності в корекції дози.

Одночасна гиполипидемическая терапія.

Лімістін можна використовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід взагалі використовувати з обережністю (див. Розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти похилого віку. Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у літніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп немає.

Дозування для пацієнтів, які застосовують циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз.

Слід уникати лікування аторвастатином пацієнтам, які застосовують циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (тіпранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). Лімістін слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, які застосовують лопінавір + ритонавір і застосовувати в найнеобхіднішої дозі. У пацієнтів, які застосовують кларитроміцин, ітраконазол або у пацієнтів з ВІЛ, які застосовують в комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу препарату Лімістін слід обмежити дозою в 20 мг, а також рекомендується проводити необхідні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату Лімістін. У пацієнтів, які застосовують інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту С боцепревір, лікування Лімістін слід обмежити дозою до 40 мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози препарату Лімістін (див. Розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лімістін взагалі добре переноситься.

До небажаних реакцій відносяться:

загальні порушення: біль у грудній клітці, набряк обличчя, лихоманка, астенія, ригідність м'язів шиї, слабкість, реакції фоточутливості, генералізовані набряки, нездужання, пірексія, периферичні набряки;

з боку нервової системи: безсоння, запаморочення, парестезії, сонливість, амнезія, порушення сну, кошмарні сновидіння, зниження лібідо, емоційна лабільність, порушення координації, периферична нейропатія, кривошия, параліч лицьового нерва, гіперкінезія, депресія, гіпестезія, гіпертонія, головний біль, дисгевзія;

з боку шлунково-кишкового тракту: гастроентерит, порушення функції печінки, коліти, блювання, нудота, гастрит, сухість у роті, геморагії прямої кишки, езофагіт, глосит, виразки ротової порожнини, анорексія, підвищений апетит, стоматит, хейліт, виразки дванадцятипалої кишки, дисфагія, ентерит, мелена, кровоточивість ясен, виразки шлунка, тенезми, виразковий стоматит, гепатит, панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, біль в животі, диспепсія, запор, метеоризм, дискомфорт в епігастрії, відрижка, холестаз;

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артрит, міопатія, міалгія, міозит, судоми м'язів; бурсит, тендосиновіїт, міастенія, контрактура сухожиль, м'язово-скелетні болі, м'язові спазми, підвищена стомлюваність м'язів, біль в шиї, опухання суглобів, тендінопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля), біль в суглобах, біль в спині;

з боку метаболізму і харчування: периферичні набряки, гіперглікемія, підвищення рівня КФК, подагра, збільшення маси тіла, гіпоглікемія, анорексія, підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові;

з боку печінки та жовчного міхура: печінкова недостатність;

з боку шкіри та сполучної тканини: алопеція, свербіж, контактний дерматит, сухість шкіри, підвищене потовиділення, акне, кропив'янка, екзема, себорея, виразки шкіри, висип, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (в тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса Джонсона і токсичний епідермальний некроліз;

з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: біль в горлі та гортані, бронхіт, риніт, пневмонія, задишка, астма, носова кровотеча, назофарингіт;

З боку системи крові та лімфатичної системи: екхімози, анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, петехії;

з боку імунної системи: алергічні реакції; анафілаксія;

з боку органів чуття: амбліопія, паросмія, втрата смаку, спотворення смаку;

з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору, сухість очей, порушення рефракції, катаракта, крововиливи в око, глаукома, помутніння зору;

з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах, глухота;

з боку сечовидільної та репродуктивної систем: інфекція сечовидільної системи, гематурія, альбумінурія, часте сечовипускання, цистит, дизурія, сечокам'яна хвороба, ніктурія, епідидиміт, мастопатія, геморагії піхви, маткова кровотеча, збільшення грудних залоз, метрорагія, нефрит, нетримання сечі, затримка сечі , гостра затримка сечі, імпотенція, порушення еякуляції, лейкоцитурія, гінекомастія;

з боку серцево-судинної системи: серцебиття, вазодилатація, синкопальні стани, мігрень, постуральна гіпотензія, флебіт, аритмія, напад стенокардії, гіпотензія

зміни результатів лабораторних аналізів: часто відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності КФК крові; нечасто позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів в сечі.

Педіатричні пацієнти (10-17 років). У пацієнтів, які отримували аторвастатин, відзначали побічні ефекти, подібні проявів у пацієнтів групи плацебо. Найбільш загальним побічним проявом, який спостерігався в обох групах, не рахуючи причинний зв'язок, були інфекції.

У постмаркетинговомуу періоді виникали такі побічні ефекти: тромбоцитопенія алергічні реакції (включаючи анафілаксії); ангіоневротичнийнабряк, збільшення маси тіла; гіпестезія, амнезія, запаморочення, дзвін у вухах; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив'янка; рабдоміоліз, розрив сухожиль, артралгія, біль у спині; біль в грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, втомлюваність, дисгевзія, головний біль, біль в животі, шум у вухах, периферичний набряк, підвищення активності печінкових, підвищення активності КФК крові.

Специфічного лікування передозування аторвастатину немає. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично і при необхідності застосовувати підтримуючі заходи. За високого ступеня зв'язування препарату з білками плазми крові не слід очікувати значного посилення кліренсу аторвастатину за допомогою гемодіалізу.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Лімістін протипоказаний в період вагітності, жінкам, які планують вагітність або в разі високої ймовірності зачаття дитини внаслідок недостатніх заходів запобігання вагітності. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні у вагітних жінок. Лімістін можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки забеременеют, і були проінформовані про потенційні фактори ризику. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні контрацептивні заходи. Якщо під час лікування пацієнтка вирішить завагітніти, вона повинна припинити прийом препарату не пізніше ніж за місяць до запланованої вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування Лімістін, слід негайно припинити застосування препарату і повторно проконсультувати пацієнтку щодо потенційних факторів ризику для плода і відсутності відомої клінічної користі від продовження застосування препарату в період вагітності.

При нормальному перебігу вагітності рівні сироваткового холестерину і тригліцеридів підвищуються. Застосування гиполипидемических лікарських засобів в період вагітності не буде корисного ефекту, оскільки холестерин і його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз - це хронічний процес, а отже, перерва в застосуванні гіполіпідемічних препаратів в період вагітності не повинна мати значного впливу на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії.

Адекватних і добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину в період вагітності не проводилося. Існують дані про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів. У вагітних жінок, які лікувалися іншими препаратами групи статинів, частота вроджених аномалій плода, викиднів і внутрішньоутробних смертей / мертвонароджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Однак у 89% цих випадків лікування починалося до вагітності та припинялося при триместру після виявлення вагітності.

Невідомо, чи проникає аторвастатин в грудне молоко, проте відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає в грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні викликати серйозні небажані реакції у немовлят, яких годують груддю, жінкам, які мають потребу в лікуванні препаратом Лімістін, не слід годувати груддю своїх немовлят (див. Розділ «Протипоказання»).

діти

У пацієнтів у віці 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, а саме - у хлопчиків-підлітків і дівчат після початку менструацій не було виявлено значущого впливу препарату на зростання або статеве дозрівання хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчат (див. Розділи «Побічні реакції »,« Спосіб застосування та дози »). Дівчаток-підлітків слід проконсультувати по прийнятних методів контрацепції протягом періоду лікування Лімістін (див. Розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Ефективність та безпечність застосування аторвастатину для лікування дітей віком до 10 років не вивчалася. Тому застосування препарату для лікування пацієнтів цієї вікової групи не рекомендується.

Скелетні м'язи.

Існують окремі випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок миоглобинурии при застосуванні аторвастатину та інших лікарських препаратів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів.

Лімістін, як і інші препарати групи статинів, іноді викликає міопатії, яка визначається як болі в м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників КФК (КФК) більш ніж в 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування високих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кларитроміцин, ітраконазол і інгібітори протеаз ВІЛ), підвищує ризик міопатії / рабдоміолізу.

Застосування препарату аторвастатину може викликати імунологічно опосередковане некротизуючу міопатії (ІОНМ) - аутоімунна міопатія, пов'язана із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів і підвищений рівень КФК у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу міопатії без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.

Можливість розвитку міопатії слід розглядати в будь-якого пацієнта з дифузними миалгиями, болючістю або слабкістю м'язів і / або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід запропонувати негайно повідомляти про випадки болю в м'язах, болючості або слабкості м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури, або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після скасування аторвастатину. Лікування слід припинити у разі підвищення рівня КФК, діагностування або підозри на міопатії.

Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фиброевой кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С телапревір, комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ, в тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, тіпранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір і фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антімікотіков групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії аторвастатину і похідних фиброевой кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антімікотіков групи азолів або ліпідомодифікуючої доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів з будь-яких ознак або симптомів болю, хворобливості або слабкості в м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії і протягом будь-якого з періодів титрування дози в напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових і підтримуючих доз аторвастатину при одночасному застосуванні з вищевказаними лікарськими препаратами (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичного визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкам тяжкої міопатії.

При лікуванні аторвастатином зрідка спостерігалися випадки міопатії, в тому числі рабдоміолізу при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Терапію Лімістін слід тимчасово припинити або повністю зупинити у будь-якого пацієнта з гострим серйозним станом, вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, хірургічна операція, травма, важкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми).

Порушення функцій печінки.

Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов'язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більше ніж в 3 рази вище верхньої межі нормального діапазону, яке виникло 2 рази або більше) рівня сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7% пацієнтів, які отримували аторвастатин. Частота випадків ці відхилення від норми склало 0,2%, 0,2%, 0,6% і 2,3% для доз 10, 20, 40 і 80 мг відповідно.

Існують дані, що при застосуванні препарату у одного пацієнта розвинулася жовтяниця. Підвищенні показники функціональних проб печінки (ФПП) в інших пацієнтів не були пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними ознаками та симптомами. Після зменшення дози перерви в застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно цих рівнів без залишкових явищ. 18 з 30 пацієнтів зі стійким підвищенням показників функціональних проб печінки продовжували лікування аторвастатином в менших дозах.

Перед тим як починати терапію препаратом Лімістін рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно в разі клінічної необхідності. Надходили рідкісні постреєстраційних повідомлення про випадки летального і нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які отримували препарати групи статинів, в тому числі аторвастатин. У разі серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та / або гіпербілірубінемією або жовтяницею при застосуванні аторвастатину слід негайно припинити. Якщо не визначено альтернативної етіології, не слід повторно починати лікування препаратом.

Лімістін слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають значні кількості алкоголю і / або мають в анамнезі захворювання печінки. Лімістін протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійке підвищення активності печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. Розділ «Протипоказання»).

Ендокринна функція.

Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c і концентрації глюкози в сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, в тому числі та аторвастатину.

Статини перешкоджають синтезу холестерину і теоретично можуть послаблювати секрецію надниркових залоз і / або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми крові та не пошкоджує резерв надниркових залоз. Вплив статинів на запліднюючої здатність сперми не дослідили в достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає і взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок в передменопаузальному період. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівень або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон і циметидин.

Застосування пацієнтам з недавніми випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки.

При терапії аторвастатином у дозі 80 мг у пацієнтів без ішемічної хвороби серця, які мали в анамнезі інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6 місяців, спостерігалася велика частота випадків геморагічного інсульту.

Серед пацієнтів, які отримували аторвастатин, у віці від 65-75 років, не спостерігалося жодної спільної різниці в безпеці та ефективності препарату між цими пацієнтами та молодих пацієнтів, так само як не було зареєстровано ніяких відмінностей у відповіді на лікування пацієнтів похилого віку і молодих пацієнтів , однак не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (65 років) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати Лімістін людям похилого віку.

Печінкова недостатність.

Лімістін протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. Розділи «Протипоказання»).

До початку лікування.

Лімістін слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК (КФК) при:

• порушення функцій нирок;
• гіпофункції щитоподібної залози;
• спадкових розладах м'язової системи в сімейному або особистому анамнезі
• перенесених в минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м'язи;
• перенесених в минулому захворюваннях печінки та / або вживанні великої кількості алкоголю.

Для пацієнтів похилого віку (від 70 років) необхідність проведення зазначених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.

Підвищення рівня препарату в плазмі крові, можливо, зокрема, в разі взаємодії і застосування особливим популяціям пацієнтів, в тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.

У таких випадках рекомендується оцінювати співвідношення ризику і можливої користі від лікування і проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН (верхня межа норми) більш ніж в 5 разів), лікування починати не слід.

Вимірювання рівня КФК.

Рівень КФК не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або при наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифровки результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.

Під час лікування.

Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю в м'язах, судом або слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою.

У разі появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж в 5 разів), лікування слід припинити.

Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не досягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають важкий характер і щодня стають причиною неприємних відчуттів.

Після зникнення симптомів і нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статинами при мінімально можливій дози та ретельного спостереження за станом пацієнта.

Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значиме підвищення рівня КК (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 10 разів) або в разі встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу).

Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами.

Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP3A4 або транспортних білків циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стіріпентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, Посаконазол і інгібітори протеаз ВІЛ, в тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При Гемфіброзил і іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ніацину і езетіміба також ризик виникнення міопатії. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські препарати (не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезазначених.

Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином і згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь і ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти застосовують лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину в плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, в разі застосування потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість застосування нижчої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.

Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин і фузідовая кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину в період лікування фузідовая кислотою.

Інтерстиційна хвороба легенів.

В ході лікування деякими статинами (особливо в ході тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель і загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла і лихоманка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами.

Наповнювачі.

До складу препарату Лімістін входить лактоза. Цей препарат не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози. Терапія ліпідомодіфікаційніми препаратами повинна бути одним зі складових компонентів комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемією. Медикаментозна терапія рекомендується як доповнення до дієти, коли результату від дотримання дієти, що обмежує споживання насичених жирів і холестерину, а також від застосування інших немедикаментозних заходів було недостатньо. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця застосування препарату Лімістін можна почати одночасно з дотриманням дієти.

Обмеження застосування.

Аторвастатин не досліджували в умовах, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хиломикронов (типи I і V за класифікацією Фредриксона).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується при одночасному застосуванні похідних фиброевой кислоти, ліпідомодіфікаційніх доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYP 3A4 (наприклад, кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ і ітраконазолу) (див. Розділи «Особливості застосування»).

Потужні інгібітори CYP 3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4. Одночасне застосування аторвастатину з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. Таблицю 1 та детальну інформацію, наведену нижче). Ступінь взаємодії і посилення дії залежать від можливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдин, стіріпентолом, кетоконазол, вориконазолом, ітраконазолом, Посаконазол і інгібіторами протеаз ВІЛ, в тому числі ритонавіром, лопінавір, атазанавиром, індинавіром, Дарунавір). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів аторвастатину, слід розглянути можливість застосування нижчої початкової і максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта (див. Таблицю 1).

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл і флуконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові (див. Таблицю 1). Одночасне застосування еритроміцину і статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводилися. Відомо, що аміодарон і верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів аторвастатину може привести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину і цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендується проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 і можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 літра на добу).

Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувався при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 80 мг і кларитроміцину (500 мг двічі на добу) в порівнянні з застосуванням тільки аторвастатину. Так, у пацієнтів, які застосовують кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати Лімістін в дозі 20 мг (див. Розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувався при одночасному застосуванні аторвастатину з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревір в порівнянні з застосуванням тільки аторвастатину. Тому у пацієнтів, які застосовували інгібітор протеази ВІЛ тіпранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C телапревір, слід уникати одночасного застосування з препаратом Лімістін. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які застосовують інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір і застосовувати в найнеобхіднішої дозі. Для пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампрена