Таблетки, що диспергуються, слід розчинити у невеликій кількості води (достатній для того, щоб покрити всю таблетку) або проковтнути цілими, запиваючи водою. Якщо розрахована доза ламотриджину, наприклад, для дітей (тільки епілепсія) або для пацієнтів з порушенням функції печінки не відповідає дозі цілої таблетки, слід приймати найменшу дозу, що відповідає цілій таблетці.
Епілепсія
При монотерапії
Дорослі та діти віком від 12 років (див. табл. 2)
Початкова доза ламотриджину становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім приймати по 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищувати на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Зазвичай підтримуюча доза становить 100-200 мг/добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути потрібна доза 500 мг/добу.
Діти віком від 2 до 12 років (див. табл. 3)
Початкова доза ламотриджину для лікування типових малих епілептичних нападів становить 0,3 мг/кг/маси тіла/добу за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім приймати 0,6 мг/кг/маси тіла/добу за 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищувати на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Зазвичай підтримуюча доза становить 1-10 мг/кг/добу за 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів з типовими абсансами може бути потрібна більша доза.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
При комбінованій терапії
Дорослі та діти віком від 12 років (див. табл. 2)
Для пацієнтів, які приймають вальпроат (як монотерапія або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім – по 25 мг кожен день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Зазвичай підтримуюча доза становить 100-200 мг/добу за 1 або 2 прийоми.
Для пацієнтів, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, у подальшому – 100 мг/добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу потрібно збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/добу за 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути необхідною доза 700 мг/добу.
Для пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза ламотриджину становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, у подальшому – 50 мг 1 раз на добу протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Зазвичай підтримуюча доза становить 100-200 мг/добу за 1 або 2 прийоми.
Таблиця 2.
Рекомендована схема лікування епілепсії для дорослих і дітей віком від 12 років
Режим лікування
|
1-й та 2-й тижні
|
3-й та 4-й тижні
|
Підтримуюча доза
|
Монотерапія
|
25 мг/добу
(1 прийом)
|
50 мг/добу
(1 прийом)
|
100-200 мг/добу
(за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні
1-2 тижні
|
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незалежно від інших супутніх препаратів
|
12,5 мг/добу
(прийом по
25 мг через день)
|
25 мг/добу
(1 прийом)
|
100-200 мг/добу
(за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25-50 мг кожні
1-2 тижні
|
Комбіно
вана терапія без валь-
проату натрію
|
Цю схему лікування потрібно застосовувати з:
- фенітоїном,
- карбамазепіном,
- фенобарбіталом,
- примідоном
або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину
|
50 мг/добу
(1 прийом)
|
100 мг/добу
(2 прийоми)
|
200-400 мг/добу
(за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1-2 тижні
|
Цю схему лікування потрібно застосовувати щодо інших препаратів, які суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину
|
25 мг/добу
(1 прийом)
|
50 мг/добу
(1 прийом)
|
100-200 мг/добу
(за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до
50-100 мг кожні
1–2 тижні
|
Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
У зв’язку з ризиком виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого збільшення дози не слід перевищувати.
Діти віком від 2 до 12 років (див. табл. 3)
Дітям, які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу потрібно збільшувати (максимально – на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза становить 1-5 мг/кг маси тіла за 1 або 2 прийоми (максимальна – 200 мг/добу).
Дітям, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза ламотриджину становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу потрібно збільшувати (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза становить 5-15 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми (максимально – 400 мг/добу).
Дітям, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), початкова доза ламотриджину становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, у подальшому – 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу потрібно збільшувати (максимально – на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Зазвичай підтримуюча доза становить 1-10 мг/кг на добу за 1 або 2 прийоми. Максимальна доза – 200 мг/добу.
Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини.
Таблиця 3.
Рекомендована схема лікування епілепсії для дітей від 2 до 12 років
(загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу)
Режим лікування
|
1-й та 2-й тижні
|
3-й та 4-й тижні
|
Підтримуюча доза
|
Монотерапія типових малих епілептичних нападів
|
0,3 мг/кг
(1-2 прийоми)
|
0,6 мг/кг
(1-2 прийоми)
|
1-10 мг/кг
(за 1 або 2 прийоми)
досягається поступовим збільшенням дози по
0,6 мг/кг кожні
1-2 тижні,
максимум –
200 мг/добу
|
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незалежно від інших супутніх препаратів
|
0,15 мг/кг*
(1 прийом)
|
0,3 мг/кг
(1 прийом)
|
1-5 мг/кг
(за 1 або 2 прийоми)
досягається поступовим збільшенням дози по
0,3 мг/кг кожні
1-2 тижні,
максимум – 200 мг/добу
|
Комбінована терапія без валь-
проату натрію
|
Цю схему лікування потрібно застосовувати з:
- фенітоїном,
- карбамазепіном,
- фенобарбіталом,
- примідоном
або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину
|
0,6 мг/кг
(2 прийоми)
|
1,2 мг/кг
(2 прийоми)
|
5-15 мг/кг
(за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні
1-2 тижні,
максимум – 400 мг/добу
|
Цю схему лікування потрібно застосовувати щодо інших препаратів, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину
|
0,3 мг/кг
(1-2 прийоми)
|
0,6 мг/кг
(1-2 прийоми)
|
1-10 мг/кг
(за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по
0,6 мг/кг кожні
1-2 тижні,
максимум –
200 мг/добу
|
*При необхідності прийому розрахованої дози від 1 до 2 мг дозволяється прийом 2 мг препарату у відповідному дозуванні через день протягом перших 2 тижнів. Якщо розрахована доза менше 1 мг, приймати препарат не рекомендується.
Дітям, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не потрібно перевищувати.
Слід мати на увазі, що у разі відсутності таблеток ламотриджину у дозі 2 мг правильно розпочинати лікування дітей з масою тіла менше 17 кг неможливо.
Загальні рекомендації для лікування епілепсії
У разі припинення прийому супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або у разі додаткового призначення інших протиепілептичних препаратів під час лікування ламотриджином слід зважити на вплив, що може виникнути при цьому, на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярні розлади
Дорослі
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не потрібно перевищувати.
Ламотриджин рекомендується для лікування пацієнтів з ризиком розвитку депресивного епізоду.
Слід дотримуватися наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози протягом 6 тижнів (див. табл. 4), після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів можна припинити у разі клінічної доцільності (див. табл. 5).
Необхідно розглянути доцільність призначення додаткової терапії для попередження епізодів манії, оскільки ефективність ламотриджину при манії остаточно не встановлена.
Таблиця 4.
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози під час лікування дорослих пацієнтів з біполярними розладами.
Режим лікування
|
1-2-й тижні
|
3-4-й тижні
|
5-й тиждень
|
Стабілізаційна доза*
(6-й тиждень)
|
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом
|
12,5 мг
(25 мг через день)
|
25 мг
(1 раз на добу)
|
50 мг
(1 раз на добу або за
2 прийоми)
|
100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми)
(максимальна добова доза 200 мг)
|
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину для пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат.
Цю схему лікування потрібно застосовувати з:
- фенітоїном,
- карбамазепіном,
- фенобарбіталом,
- примідоном
або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину
|
50 мг
(1 раз на добу)
|
100 мг
(за 2 прийоми)
|
200 мг
(за 2 прийоми)
|
300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/добу у разі необхідності на 7-й тиждень
(за 2 прийоми)
|
Монотерапія ламотриджином
або
додаткова терапія для пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину
|
25 мг
(1 раз на добу)
|
50 мг
(1 раз на добу або за
2 прийоми)
|
100 мг
(1 раз на добу або за
2 прийоми)
|
200 мг
(від 100 до 400 мг)
(1 раз на добу або за 2 прийоми)
|
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
*Стабілізаційну дозу можна змінювати залежно від клінічної відповіді.
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад, з вальпроатом.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім – 25 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 50 мг на добу (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на добу (за 1 або 2 прийоми). Однак дозу можна збільшити до максимальної – 200 мг/добу, залежно від клінічної відповіді.
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину для пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування потрібно застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, і не приймають вальпроат, є 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім – 100 мг/добу (за 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 200 мг/добу (за 2 прийоми) на 5-й тиждень. Дозу можна збільшити до 300 мг/добу на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/добу (за 2 прийоми), яку можна призначати з 7-го тижня.
Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія для пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Початковою дозою для цих пацієнтів є 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 50 мг/добу (за 1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу потрібно збільшити до 100 мг/добу на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг/добу (за 1 або 2 прийоми), однак під час клінічних досліджень застосовували дози 100-400 мг.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози прийом інших психотропних препаратів можна припинити згідно з наведеною нижче схемою (див. табл. 5).
Таблиця 5.
Підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшим припиненням прийому супутніх психотропних або протиепілептичних засобів
Режим лікування
|
1-й тиждень
|
2-й тиждень
|
з 3-го тижня*
|
З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроатуа
|
Подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень, тобто стабілізаційну дозу 100 мг на добу буде збільшено у 1-й тиждень до 200 мг/добу
|
Підтримувати цю дозу 200 мг/добу
(розподілену на 2 прийоми)
|
З подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози.
Цю схему лікування потрібно застосовувати з: - фенітоїном
- карбамазепіном,
- фенобарбіталом,
- примідоном
або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджинуб
|
400 мг
|
300 мг
|
200 мг
|
300 мг
|
225 мг
|
150 мг
|
200 мг
|
150 мг
|
100 мг
|
З подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджинув
|
Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози
(200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг)
|
*Дозу можна збільшити при необхідності до 400 мг/добу.
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, при якому зберігається існуюча доза ламотриджину і її корекція проводиться на основі клінічного стану.
аНеобхідну стабілізаційну дозу ламотриджину потрібно подвоїти і зберігати на цьому рівні після припинення прийому вальпроату.
бДозу ламотриджину потрібно поступово зменшувати протягом 3 тижнів після припинення прийому препаратів, що індукують глюкуронізацію;
вПотрібно зберігати дозу, досягнуту після режиму її підвищення.
Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом у разі додаткового призначення інших препаратів
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину у разі призначення інших препаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, можна рекомендувати нижченаведену схему (табл. 6).
Таблиця 6.
Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів
Режим лікування
|
Стабілізаційна доза ламотриджину (мг/добу)
|
1-й тиждень
|
2-й тиждень
|
з 3-го тижня
|
Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад, вальпроату, залежно від дози ламотриджину
|
200 мг
|
100 мг
|
Підримувати цю дозу
(100 мг/добу)
|
300 мг
|
150 мг
|
Підримувати цю дозу
(150 мг/добу)
|
400 мг
|
200 мг
|
Підримувати цю дозу
(200 мг/добу)
|
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину хворим, які не приймають вальпроат, та залежно від дози ламотриджину.
Цю схему лікування потрібно застосовувати з:
- фенітоїном,
- карбамазепіном,
- фенобарбіталом,
- примідоном
або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину
|
200 мг
|
200 мг
|
300 мг
|
400 мг
|
150 мг
|
150 мг
|
225 мг
|
300 мг
|
100 мг
|
100 мг
|
150 мг
|
200 мг
|
Додаткове призначення інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину
|
Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу)
(100-400 мг)
|
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, який рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
Припинення прийому ламотриджину пацієнтам з біполярними розладами
Не відзначалося підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату, порівнюючи з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.
Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів
Жінки, які приймають гормональні контрацептиви
Початок лікування ламотриджином пацієнток, які вже приймають гормональні контрацептиви.
Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи у схему збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках, коли ламотриджин додається до вальпроату (інгібітору глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину або ламотриджин додається у разі відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (див. табл. 1 та табл. 3).
Початок курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнток, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно буде збільшити у 2 рази. Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалася від 50 до 100 мг/добу кожного тижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначеного рівня, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідне.
Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами пацієнток, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно буде зменшити до 50 %. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до 100 мг кожного тижня (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.
Застосування разом з атазанавіром/ритонавіром
Хоча застосування атазанавіру/ритонавіру зменшує концентрацію ламотриджину у плазмі крові, змінювати рекомендовані схеми збільшення дозування ламотриджину не потрібно з огляду на застосування атазановіру/ритонавіру. Збільшення дози препарату повинно базуватися на рекомендаціях залежно від схем застосування ламотриджину: або ламотриджин додається до вальпроату (інгібітору глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин додається у разі відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину.
У пацієнтів, які вже застосовують підтримуючі дози ламотриджину та не застосовують індуктори глюкуронізації, дозу ламотриджину можна збільшувати, якщо додається лікування атазанавіром/ритонавіром, або зменшувати, якщо лікування атазанавіром/ритонавіром припиняється.
Хворі літнього віку (від 65 років)
Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку.
Печінкова недостатність
Початкову дозу, збільшення дози та підтримуючу дозу потрібно зменшити загалом на 50 % для пацієнтів з помірною (шкала Чайлда-П’ю, ступінь В) та на 75 % – з тяжкою (шкала Чайлда-П‘ю, ступінь С) печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуючу дозу коригують згідно з клінічним ефектом.
Ниркова недостатність
При призначенні хворим з нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. Для хворих з термінальною стадією ниркової недостатності початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі антиепілептичного лікування, для хворих зі значною нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу ламотриджину.
Повторний початок лікування
Коли пацієнту, який припинив лікування, призначають повторний початок лікування, потрібно чітко встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що існує ризик виникнення висипань через високу початкову дозу та перевищення рекомендованої схеми збільшення дози ламотриджину. Чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим більше уваги слід приділити режиму збільшення дози до рівня підтримуючої дози. Коли інтервал після припинення прийому ламотриджину перевищив у 5 разів час напіввиведення, дозу ламотриджину слід збільшити до підтримуючої дози відповідно до існуючої схеми.
Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, якщо лікування було припинено у зв’язку з появою висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.
Діти.
Відсутня достатня інформація щодо застосування ламотриджину для лікування дітей віком до 2 років, хворих на епілепсію, тому застосовувати препарат не рекомендується цій віковій категорії.
Ламотриджин не показаний для застосування дітям з біполярними розладами. Ефективність і безпека застосування ламотриджину для лікування пацієнтів із біполярними розладами у цієї вікової групи не вивчалася, тому рекомендації щодо режиму дозування неможливо надати.