Алендон, як і інші бісфосфонати, може спричинювати місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.
У пацієнтів, які отримували лікування натрію алендронатом, спостерігалися побічні реакції з боку стравоходу, такі як езофагіт, виразка стравоходу та ерозія стравоходу, які зрідка супроводжуються стенозом стравоходу. У деяких випадках вони були тяжкими і вимагали госпіталізації. Зважаючи на це, лікарі повинні бути особливо уважні до будь-яких ознак і симптомів, які вказують на можливі реакції з боку стравоходу, а пацієнтів потрібно попередити про необхідність припинити прийом натрію алендронату та звернутися до лікаря у разі появи симптомів захворювання стравоходу (таких як дисфагія, біль при ковтанні або за грудниною, поява або посилення печії).
Ризик тяжких побічних реакцій з боку стравоходу, напевно, вищий у пацієнтів, які лежать після прийому натрію алендронату і/або які не можуть запити його повною склянкою води, і/або які продовжують приймати Алендон після появи симптомів, що вказують на подразнення стравоходу. Тому дуже важливо, щоб пацієнт уважно ознайомився з інструкцією з прийому препарату.
Зважаючи на можливий подразнюючий вплив Алендону на слизову оболонку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та погіршення основного захворювання, Алендон слід призначати з обережністю пацієнтам із загостреннями захворювань верхнього відділу шлунково-кишкового тракту, таких як дисфагія, хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт або виразки.
Пацієнтам не слід жувати або смоктати таблетку через можливість появи виразки ротоглотки. Пацієнтів слід особливо застерегти проти прийому Алендону перед сном або до ранкового підйому з ліжка. Пацієнти повинні знати, що недотримання цих інструкцій може підвищити ризик захворювань стравоходу.
Пацієнтів слід попередити, що при випадковому пропуску прийому препарату у дозуванні один раз на тиждень вони повинні прийняти одну таблетку зранку наступного дня. Не слід приймати дві таблетки за один день, але в подальшому потрібно продовжувати приймати по одній таблетці у той день тижня, який був обраний для прийому від самого початку лікування.
Алендон не рекомендують пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 35 мл/хв (див. «Спосіб застосування та дози»).
Хворим з факторами ризику виникнення остеонекрозу щелепи (такими як рак, хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди, невідповідна гігієна ротової порожнини, паління, пародонтоз, остеопороз) необхідно пройти огляд порожнини рота з відповідною профілактичною стоматологічною допомогою перед початком лікування бісфосфонатами. Під час лікування таким хворим необхідно по можливості уникати інвазивних стоматологічних втручань. У хворих, у яких розвивається остеонекроз щелепи під час проведення лікування бісфосфонатами, стоматологічні хірургічні втручання можуть тільки погіршити стан. Для хворих, яким необхідне стоматологічне втручання, немає додаткових даних про те, що відміна бісфосфонатів могла б зменшити ризик остеонекрозу щелепи.
Слід брати до уваги також інші причини остеопорозу, крім дефіциту естрогенів, віку та застосування глюкокортикоїдів.
До початку лікування Алендоном необхідно компенсувати гіпокальціємію (див. «Протипоказання»). Інші порушення обміну мінеральних речовин (такі як нестача вітаміну D) також повинні бути усунені. У пацієнтів із цими станами під час лікування Алендоном слід контролювати рівень кальцію в сироватці і симптоми гіпокальціємії. Зважаючи на те, що Алендон збільшує вміст мінеральних речовин у кістках, можливе невелике безсимптомне зниження рівня кальцію і фосфатів у сироватці, особливо у пацієнтів із захворюванням кісток при хворобі Педжета, в яких обмінні процеси у кістках були значно підвищені до початку терапії, а також у пацієнтів, які отримують глюкокортикоїди та в яких всмоктування кальцію може бути зниженим.
Забезпечення достатнього надходження кальцію і вітаміну D в організм є особливо важливим для пацієнтів із захворюванням кісток при хворобі Педжета та для пацієнтів, які отримують глюкокортикоїди.
У зв’язку з можливими двобічними переломами проксимального відділу стегна при тривалому прийомі препарату (більше 18 місяців) необхідно у разі їх виникнення досліджувати контралатеральну стегнову кістку. Також унаслідок можливого недостатнього зрощення таких переломів рекомендується припинити терапію бісфосфонатами до обстеження хворого і продовжити її залежно від оцінки співвідношення ризик/користь застосування для хворого.
Застосування пацієнтам літнього віку
У клінічних дослідженнях вікових відмінностей профілю ефективності або безпеки Алендону не спостерігали.