Хейліт

Хейліт

Хейліт — запалення тканин губ: шкіри, червоної кайми, слизової оболонки. Майже кожній людині знайомі неприємні відчуття біля рота, що супроводжуються появою шкірок, тріщин, сухості на губах. У простонародді такий стан називають «заїдами». Захворювання може мати тривалий перебіг, викликати фізичний, естетичний дискомфорт. У молодих людей із міцною імунною системою прогноз на вилікування сприятливий. У літньому віці рецидивуючий хейліт збільшує ризик злоякісного переродження ушкоджених структур.

Опис захворювання

Особливості морфології червоної кайми та слизової оболонки губ підсилюють їхню чутливість до негативного впливу внутрішніх і зовнішніх подразників. Патологічні зміни цієї ділянки можуть входити до симптомокомплексу захворювань інших систем, а також розвиватися самостійно (власне хейліти).

Червона кайма — проміжний відділ губ. Він містить незначну кількість сальних залоз. Останні не входять у структуру його тканини. Така будова сприяє пересиханню і розтріскуванню поверхні. У блискучому шарі кайми міститься білок елеїдин, який надає сяяння і допомагає зберегти її зволоженою. Однак із віком цього протеїну стає менше, захист від пересихання слабшає.

Причини появи 

Хейліт — поліетіологічне захворювання, яке може бути обумовлене внутрішніми особливостями організму чи зовнішніми фізичними впливами. Найчастіші причини патології:

• дерматози: еритематоз, псоріаз, червоний плоский лишай тощо;
• інфекції: туберкульоз, сифіліс, герпес;
• алергія на різні подразники (продукти, косметика);
• авітаміноз (нестача вітамінів групи B);
• вплив навколишнього середовища (вітер, ультрафіолет, холод тощо);
• соматичні захворювання (травний тракт, нервова, гепатобіліарна системи тощо).

Подразнення губ може розвиватися на тлі частих застудних захворювань, стресів, зниженого імунітету, зміни клімату й інших провокуючих факторів.

Класифікація та симптоми

За причиною виникнення хейліт класифікують на первинно розвинений (без впливу інших патологій) і вторинний (що є клінічною ознакою іншого захворювання). В обох групах виділяють різні типи за видом етіологічного фактора, що вплинув на розвиток процесу.

Ексфоліативний

Виникає внаслідок розладу психоемоційного стану. Часто виникає при гіперфункції щитоподібної залози. Відзначений зв’язок зі зниженим імунітетом і спадковістю. Більш поширений серед жінок. Клінічна картина може розвиватися за різними сценаріями:

1. Сухий хейліт. Проявляється сухістю, печінням губ. Епітелій кайми розшаровується з утворенням на поверхні лусочок. Під час їх відлущування з’являються гіперемовані ділянки без ерозій. Процес локальний, відбувається на червоній каймі. Тенденція до поширення на сусідні зони відсутня. Характеризується хронічним перебігом. Провокує: герпес, повільні інфекційні процеси порожнини рота, носоглотки. 
2. Ексудативний. Вирізняється набряклістю, болючістю уражених тканин. Рот у пацієнта трохи відкритий. По всій поверхні губ утворюються великі кірки медового чи сіро-жовтого відтінку. Запалення місцеве, не поширюється. Характер хронічний рецидивуючий.

Гландулярний

Характеризується запаленням дрібних слинних залоз через вроджену аномалію будови чи їх розростання протягом життя. Збільшені за розміром, вони схильні до інфікування. Частіше зустрічається в літніх чоловіків. Може розвиватися як самостійна патологія чи бути наслідком плоского лишаю, вовчака, інших захворювань. 

Такий хейліт на початкових етапах протікає безсимптомно. Прогресування хейліту призводить до появи клініки:

• потовщується губа (частіше нижня);
• на межі червоної кайми зі слизовою з’являються вузли, з яких краплями виділяється слина;
• поверхня губ суха, лущиться;
• з’являються тріщини;
• червона кайма та слизова грубішають, виникають зроговіння.

У разі інфікування слинних проток гноєрідними бактеріями розвивається гнійний гландулярний хейліт. При такій формі патології губа набрякає, разом зі слиною виділяється гнійний вміст.

Алергічний

Контактний (алергічний) хейліт на губах виникає під впливом алергену. Найчастіше реакція виникає на компоненти декоративної губної помади чи зубної пасти. Клінічні симптоми:

• сухість;
• утворення сверблячих пухирців;
• гіперемія;
• набряклість;
• тріщинки;
• ерозії.

Розповсюджений серед жінок 18–65 років. Патологія може хронізуватися.

Метеорологічний

Хейліт може розвиватися на тлі несприятливих погодних умов, радіації, сонячного випромінювання тощо. Діагностується в обох статей. Патології часто супроводжують нейродерміт, себорея. Пацієнт скаржиться на стягнутість губ, їх лущення, сухість. Кайма гіперемована, інфільтрована, покрита лусочками, іноді ерозована.

Актинічний

Різновид метеорологічного хейліту. Виражається у впливі ультрафіолету на губи. Виникає переважно в людей із підвищеною чутливістю до сонця. Може протікати за сухим або ексудативним типом. Основні ознаки: 

• болючість;
• набряклість;
• печіння;
• гіперемія;
• наявність висипань у вигляді пухирців, що лопаються;
• утворення кірок, тріщин або лусочок.

Атопічний

Є симптомом екземи, нейродерміту. Такий хейліт виникає в дітей і підлітків. Захворювання спадкове. Спровокувати його можуть харчові продукти, лікарські препарати тощо. Загострення відбувається переважно восени чи взимку. Ураження велике, поширюється на червону кайму й періоральну ділянку шкіри. Патологія супроводжується набряком, свербінням, почервонінням, утворенням везикул із рідиною. Під час ремісії прилеглі тканини червоної кайми пастозні, на поверхні є ранки й борозна.

Екзематозний

Це хронічний хейліт із нервово-алергічним патогенезом. Провокаторами є різні алергени та стреси. Може починатися з гострої форми, але за відсутності лікування швидко переходить у повільний процес. Клініка гострого періоду яскраво виражена. 

Спочатку з’являються ділянки гіперемії із дрібними міхурами, наповненими серозним ексудатом. Коли утвори розкриваються, розвивається мокра екзема. Поступово з’являються кров’янисті кірки. На місці ураження виявляється набряк. Хворий скаржиться на біль і свербіж.

Макрохейліт

Хейліт виникає через порушення лімфовідтоку. Часто є симптомом різних неврологічних синдромів (Мелькерсона — Розенталя, Мішера, Мейжа тощо). Картина хейліту супроводжується значним набряком губ, язика, щоки, інших зон обличчя. Опухлість у деяких випадках може тривати довго (до 1 місяця). Характеризується хронічним перебігом із рецидивами й ремісіями.

Гіповітамінозний хейліт

Ураження відбувається внаслідок нестачі вітамінів B2, каротину, PP, інших. Клінічна симптоматика: 

• сухість;
• лущення губ;
• болючі тріщини на губах, що кровоточать;
• стоншення слизової червоної кайми тощо.

Діагностика 

У разі підозри на хейліт необхідно звернутися до стоматолога. В основі діагностики лежать вислуховування скарг, ретельний збір анамнезу й огляд пацієнта. Під час прийому лікар здійснює диференціальну діагностику захворювань зі схожими ознаками. У разі підозри на онкологію зразок ураженої тканини відправляють на гістологію.

Лікування 

Лікування захворювання залежить від етіопатогенетичного різновиду хейліту. Терапія спрямована на усунення причин, що викликали запальний процес, терапію основного захворювання (симптомом якого є хейліт), відмову від шкідливих звичок (паління, облизування губ, дихання через рот тощо). Корекція стану може здійснюватися консервативними чи хірургічними методами. 

Лікарська терапія

Медикаментозне лікування може проводитися з використанням таких засобів:

1. Стимулятори регенерації тканин (мазі від хейліту): Пантенол, Бепантен, Солкосерил. Мають регенеруючу, метаболічну та слабку протизапальну дію.
2. Стоматологічний гель Холісал. Комбінований препарат, що має протимікробну, протизапальну та знеболювальну дію.
3. Протигрибкові мазі: Флуконазол, Ністатин.
4. Креми з антибіотиками: Окситетрациклін, Левомеколь.
5. Антисептики: Хлоргексидин, Мірамістин.
6. Антигістамінні препарати: Супрастин, Тавегіл.
7. Кортикостероїдні мазі: Гідрокортизон, Адвантан, Преднізолон.
8. Полівітаміни.

Нелікарська терапія

Немедикаментозна терапія може передбачати консультації вузьких фахівців: психоневролога, ендокринолога, алерголога, педіатра. При багатьох формах патології пацієнтам показане фізіолікування:

• електрофорез із 0,1%-ним розчином атропіну;
• лазеролікування;
• УВЧ;
• магнітотерапія тощо.

При важкому множинному ураженні проводять хірургічне втручання: кріодеструкцію, висікання тканин, електрокоагуляцію гіпертрофованих слинних залоз тощо.

Профілактика

Профілактика хейліту полягає у зниженні ризику розвитку патології. Для цього рекомендується дотримуватися комплексу таких заходів:

• дотримуватися правильного харчування, що містить повний набір вітамінів і мінералів;
• використовувати гіпоалергенну косметику;
• прикривати зону губ від вітру, холоду;
• використовувати зволожувальний гігієнічний крем у спекотну погоду;
• наносити на поверхню губ спеціальний захист із високим рівнем SPF у сонячну погоду;
• мінімізувати ймовірність стресу;
• вчасно лікувати інфекційні захворювання ротової порожнини, носоглотки;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• привчити себе дихати через ніс.

Важливо також не відкладати візит до лікаря, якщо з’явилися симптоми.

Ускладнення

Хейліт у разі тривалого перебігу може призвести до серйозних ускладнень і несприятливих наслідків: косметичні дефекти, дерматит, інфекційне запалення, ерозії, предракові стани, ракові пухлини.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Поширені запитання про хейліт