Оксибутинін

Дорослі

Нетримання сечі, імперативні позиви або прискорене сечовипускання при гіперактивності сечового міхура внаслідок нейрогенної дисфункції сечового міхура (гіперрефлексії детрузора), або внаслідок ідіопатичної гіперактивності детрузора.

Діти

Оксибутиніну гідрохлорид показаний для застосування дітям віком від 5 років при:

• нетриманні сечі, імперативних позивах або прискореному сечовипусканні при гіперактивності сечового міхура внаслідок ідіопатичної гіперактивності або нейрогенної дисфункції сечового міхура (гіперактивності детрузора);
• нічний енурез, пов’язаний з гіперактивністю детрузора, у поєднанні з немедикаментозним лікуванням, у випадку неефективності іншої терапії.

• підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;
• міастенія гравіс;
• вузькокутова глаукома або мілка передня камера ока;
• функціональна або органічна шлунково-кишкова непрохідність, включаючи паралітичну непрохідність кишечнику, пілоростеноз, атонію кишечнику;
• пацієнти із токсичним мегаколоном;
• пацієнти із тяжким виразковим колітом;
• пацієнти з ілеостомією, колостомією;
• пацієнти з обструкцією сечовивідних шляхів, коли затримка сечовипускання може загостритися, або з гіпертрофією передміхурової залози;
• часте сечовипускання у нічний час, спричинене захворюваннями серця або нирок.

У процесі клінічних досліджень оксибутиніну побічні ефекти були спричинені, головним чином, його антихолінергічною дією. Найчастішим побічним ефектом була сухість у роті.

Інфекції та інвазії: частота невідома – інфекції сечовивідних шляхів.

З боку ШКТ: дуже часто – запор, нудота, сухість у роті; часто – диспепсія, діарея, блювання; нечасто – відчуття дискомфорту у животі/біль у животі, анорексія, зниження апетиту, дисфагія; частота невідома – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, псевдонепрохідність у пацієнтів з факторами ризику (пацієнти літнього віку або пацієнти із запором, які застосовують інші лікарські засоби, що знижують моторику кишечнику).

З боку психіки: часто – сплутаність свідомості; рідко – неспокій, дезорієнтація, порушення концентрації, роздратованість; частота невідома – ажитація, тривожність, галюцинації, жахливі сновидіння, параноя, порушення когнітивної функції у пацієнтів літнього віку, симптоми депресії, залежність (у пацієнтів з наявністю в анамнезі залежності від лікарських засобів та інших речовин).

Препарат слід з обережністю застосовувати ослабленим пацієнтам літнього віку та дітям, оскільки вони мають вищий ризик виникнення побічних ефектів на оксибутинін, а також пацієнтам із вегетативною нейропатією (наприклад, із хворобою Паркінсона), пацієнтам із грижею стравохідного отвору та іншими тяжкими порушеннями моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ), порушеннями функції печінки або нирок.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Адекватних даних про застосування оксибутиніну вагітним немає. Дані досліжень на тваринах є недостатніми щодо впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або післяпологовий розвиток. Потенційний ризик для людини невідомий. Оксибутинін не слід застосовувати у період вагітності, якщо в цьому немає крайньої необхідності.

Період годування груддю

При застосуванні оксибутиніну у період годування груддю невеликі кількості оксибутиніну проникають у грудне молоко, тому застосування оксибутиніну у період годування груддю не рекомендоване.

Діти

Дітям віком до 5 років застосування препарату протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Оксибутинін може спричиняти сонливість або нечіткість зору. Пацієнтів слід попередити щодо діяльності, яка потребує концентрації уваги, такої як керування автомобілем, робота з механізмами або виконання небезпечних робіт під час прийому препарату Уробутин.

Симптоми передозування оксибутиніну розвиваються у порядку від посилення звичайних побічних ефектів з боку ЦНС (від неспокою і збудження до психотичної поведінки), змін з боку кровообігу (припливи, падіння артеріального тиску, недостатність кровообігу), дихальної недостатності, паралічу і коми.

При передозуванні застосовувати переважно симптоматичне лікування:

• негайне промивання шлунка;
• фізостигмін у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції (дорослим – 0,5-2 мг, повторити через 5 хвилин, за необхідності до максимальної загальної дози 5 мг; дітям – 30 мкг/кг маси тіла, повторити через 5 хвилин, за необхідності до максимальної загальної дози 2 мг);
• симптоматичне лікування гарячки.

При вираженому неспокої або збудженні вводити діазепам у дозі 10 мг у вигляді внутрішньовенної ін’єкції, при тахікардії внутрішньовенно вводити пропранолол, при затримці сечі показана катетеризація сечового міхура.

У разі розвитку курареподібних ефектів щодо паралічу дихальних м’язів проводити штучну вентиляцію легенів.

Препарат слід з обережністю застосовувати разом з іншими антихолінергічними засобами через можливість потенціювання антихолінергічних ефектів. Супутнє лікування також може призвести до сплутаності свідомості у пацієнтів літнього віку.

Антихолінергічна дія оксибутиніну посилюється при одночасному застосуванні лікарського засобу разом з іншими антихолінергічними засобами або препаратами із холіноблокуючою активністю, такими як амантидин та інші антихолінергічні протипаркінсонічні засоби (наприклад, біпериден, леводопа), антигістамінні, антипсихотичні (наприклад, фенотіазини, бутирофенони, клозапін), хінідин, препарати наперстянки, трициклічні антидепресанти, атропін і споріднені сполуки, такі як атропінові спазмолітики, та дипіридамол.

Через зниження моторики шлунка оксибутинін може погіршити абсорбцію інших лікарських засобів.

Зберігати при температурі не вище 30°C. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.