Сибутін таблетки по 5 мг 3 блістера по 10 шт

Фармакодинаміка. оксибутинин надає пряму спазмолітичну дію на гладкі м'язи детрузора, а також антихолінергічну дію, блокуючи вплив ацетилхоліну на м-холінорецептори гладких м'язів. ці властивості викликають розслаблення детрузора сечового міхура. у пацієнтів з нестабільним сечовим міхуром сібутін збільшує об'єм сечового міхура і знижує частоту спонтанних скорочень детрузора.

Фармакокінетика. Після прийому всередину оксибутинин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, C _max в плазмі крові досягається за менш ніж 1 год, а потім знижується біекспоненціальною з T _½ від 2 до 3 год. Максимальний ефект спостерігається протягом 3-4 год, залишкова дія може проявлятися ще після 10 ч.

Рівноважна концентрація досягається через 8 днів перорального застосування лікарського засобу. У осіб похилого віку, які ведуть активний спосіб життя, оксибутинин не проявляє здатність до накопичення і його фармакокінетика не відрізняється від такої в інших дорослих пацієнтів. Однак у ослаблених пацієнтів похилого віку величини C _max і AUC суттєво збільшуються. Оксибутинін інтенсивно метаболізується в печінці, в першу чергу за допомогою ферментів системи цитохрому Р450, зокрема CYP 3A4, що міститься в основному в печінці та стінках кишечника; його метаболіти також мають М-холіноблокуючу дію. Основним шляхом виділення є нирки.

Нетримання сечі, імперативні позиви або часте сечовипускання при нестабільності функції сечового міхура внаслідок нейрогенної дисфункції сечового міхура (гиперрефлексии детрузора), яка спостерігається при таких захворюваннях, як розсіяний склероз і spina bifida, або внаслідок ідіопатичної нестабільності функції детрузора (моторне ургентне нетримання сечі). також застосовують з метою контролю гіперактивності сечового міхура, що виникає після хірургічних операцій на сечовому міхурі або передміхуровій залозі, або при супутньому циститі.

Застосування у дітей

Оксибутиніну гідрохлорид показаний для застосування у дітей при:

• нетриманні сечі, імперативних позивах або прискореному сечовипусканні при нестабільності функції сечового міхура внаслідок ідіопатичної гіперактивності сечового міхура або нейрогенної дисфункції сечового міхура (гіперактивності детрузора);
• нічному енурезі, пов'язаному з гіперактивністю детрузора в поєднанні з немедикаментозним лікуванням у разі неефективності іншої терапії.

Лікарський засіб застосовувати перорально. таблетку можна розділити на дві рівні частини.

дорослі

Звичайна доза - 5 мг 2-3 рази на добу. Вона може бути збільшена до максимальної - по 5 мг 4 рази на добу - для отримання клінічного ефекту за умови переносимості побічних реакцій.

Пацієнти похилого віку

У осіб похилого віку T _½ лікарського засобу збільшений, тому рекомендується застосовувати дозу 2,5 мг 2 рази на добу, в тому числі для ослаблених пацієнтів. Вона може бути збільшена до 5 мг 2 рази на добу для отримання клінічного ефекту при гарній переносимості побічних реакцій.

Діти у віці від 5 років

Нейрогенная нестабільність сечового міхура, нічний енурез: звичайна доза становить 2,5 мг 2 рази на добу. Вона може бути збільшена до 5 мг 2-3 рази на добу для отримання клінічного ефекту при гарній переносимості побічних реакцій. При нічному енурезі останню дозу слід застосовувати перед сном.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента лікарського засобу;

• міастенія гравіс;
• закритокутова глаукома або мілка передня камера ока;
• пацієнтам з лихоманкою або при наявних умовах підвищеної температури навколишнього середовища через ризик провокування гиперпирексии;
• дітям у віці до 5 років;
• езофагеальна дисфункція, включаючи грижу стравохідного отвору;
• функціональна або органічна шлунково-кишкова непрохідність, в тому числі пилоростеноз, паралітична непрохідність кишечника, атонія кишечника;
• пацієнтам з ілеостоміей, колостомією, токсичним мегаколоном, важким виразковим колітом;
• пацієнтам з обструкцією сечовивідних шляхів у разі, коли затримка сечовипускання може загостритися (наприклад з гіпертрофією передміхурової залози).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор, сухість у роті, відчуття дискомфорту в області живота, діарея, блювота, гастроезофагеальний рефлюкс, погіршення апетиту, анорексія, дисфагія, псевдонепроходімость у пацієнтів з факторами ризику (похилий вік або пацієнти з запором, які застосовують інші лікарські засоби, що знижують моторику кишечника).

Інфекції та інвазії: інфекція сечовивідних шляхів.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, судоми, порушення когнітивної функції.

З боку психіки: ажитація, галюцинації, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості, тривожність, параноя, порушення когнітивної функції у пацієнтів похилого віку, симптоми депресії, залежність (у пацієнтів з наявністю в анамнезі залежності від лікарських препаратів і інших речовин, що викликають залежність), дезорієнтація , делірій.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку серця: тахікардія, серцева аритмія.

З боку судин: припливи (більш виражені у дітей, ніж у дорослих).

З боку органу зору: нечіткість зору, розширення зіниць, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома і сухість кон'юнктиви.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: тепловий удар.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечі, дизурія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: сухість шкіри, включаючи шкірні висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, гіпогідроз, фоточутливість.

Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку, які можуть бути чутливими до ефектів оксибутиніну і можуть потребувати зниження дози (див. Застосування). лікарський засіб слід з обережністю застосовувати також особам з вегетативною нейропатією, шлунково-кишковими захворюваннями, включаючи важкі порушення моторики шлунково-кишкового тракту, пацієнтам з недостатністю функцій печінки або нирок або недостатністю мозкового кровообігу.

Антихолінергічні засоби пацієнтам похилого віку необхідно застосовувати з обережністю через ризик когнітивних порушень.

Після застосування лікарського засобу Сібутін можливе посилення клінічних проявів гіпертиреозу, ІХС, хронічної серцевої недостатності, АГ, гіперплазії передміхурової залози, серцевої аритмії, тахікардії.

Є повідомлення про антихолінергічні вплив на ЦНС (наприклад галюцинації, неспокій, сплутаність свідомості, сонливість). Рекомендовано проводити спостереження за пацієнтами, особливо в перші кілька місяців після початку терапії або підвищення дози. У разі розвитку антихолинергического впливу на ЦНС необхідно розглянути питання про припинення лікування або зниження дози (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Оскільки оксибутинин може привести до закритокутовійглаукомі, пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря у разі раптової втрати гостроти зору або появи болю в очах.

Вважається, що оксибутинин не є безпечним для пацієнтів з порфірією, оскільки він проявив порфіріногенность в дослідах на тваринах і in vitro.

Тривале застосування лікарського засобу Сібутін може привести до розвитку карієсу зубів внаслідок зменшення або припинення саливации. У зв'язку з цим рекомендується регулярна перевірка стану зубів при тривалому застосуванні препарату.

Антихолінергічні лікарські засоби слід застосовувати з обережністю у осіб, які одночасно застосовують лікарські засоби (наприклад бісфосфонати), які можуть викликати або загострити езофагіт.

У разі інфекції сечовивідних шляхів необхідно призначити антибактеріальну терапію.

Сібутін містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Безпека застосування оксибутиніну в період вагітності не встановлена. Слід уникати застосування оксибутиніну в період вагітності, крім випадків, коли більш безпечні альтернативні засоби відсутні.

Лікарський засіб не можна призначати жінкам в період годування груддю.

Діти. Дітям у віці до 5 років застосування лікарського засобу протипоказано. Існують обмежені дані про можливість застосування оксибутиніну у дітей з моносімптоматіческім нічним енурезом (не пов'язаним з гіперактивністю детрузора). У дітей у віці від 5 років препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть бути більш чутливими до ефектів оксибутиніну, зокрема щодо проявів побічних реакцій з боку центральної нервової системи та психіки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат може викликати зниження гостроти зору або сонливість. Пацієнтам не слід керувати транспортом або іншими механізмами, крім випадків, коли було встановлено, що лікарський засіб не впливає на здатність пацієнта до фізичної або розумової діяльності.

При одночасному застосуванні лікарського засобу з лизуридом існує ризик порушення свідомості, тому необхідний регулярний клінічний контроль за станом здоров'я пацієнта.

З обережністю слід застосовувати Сібутін з іншими антихолінергічними засобами через можливість потенціювання антихолинергического ефекту.

Спостерігалися поодинокі випадки взаємодії між антихолінергічними засобами та фенотіазинами, амантадином, нейролептиками (наприклад фенотіазинами, бутирофенонами, клозапином), іншими антихолінергічними антипаркінсонічними засобами (наприклад біперіденом, леводопою), антигістамінними засобами, хінідином, препаратами наперстянки, трициклічнимиантидепресантами, атропіном та родинними сполуками, такими як атропінового спазмолітики, і дипиридамолом. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні оксибутиніну з цими лікарськими засобами.

Через зниження моторики шлунка оксибутинин може погіршити абсорбцію інших лікарських засобів.

Оксибутинін метаболізується ізоферментом CYP 3A4 цитохрому Р450. Одночасне застосування з інгібітором CYP 3A4 може пригнічувати метаболізм оксибутиніну і підвищувати його експозицію. Оксибутинін може діяти антагоністично щодо прокинетиков.

Одночасне застосування з інгібіторами холінестерази може привести до зниження їх ефективності.

Пацієнтів слід інформувати про те, що прийом алкоголю може посилити сонливість, викликану антихолінергічними засобами, такими як оксибутинин.

Симптоми при передозуванні препарату розвиваються в порядку від посилення звичайних побічних реакцій з боку центральної нервової системи (від неспокою і збудження до психотичного поведінки) до порушення кровообігу (припливи, зниження АТ, недостатність кровообігу та ін.), Дихальної недостатності, паралічу і коми.

Лікування. При передозуванні застосовувати переважно симптоматичне лікування:

• негайне промивання шлунка;
• при вираженому антихолінергічні синдромі, який загрожує життю, можливе застосування неостигміну (або фізостигміну) в дозі, рекомендованій в інструкції для медичного застосування цих засобів;
• усунення лихоманки.

При вираженому неспокої або збудженні в / в вводити діазепам в дозі 10 мг.

При тахікардії в / в вводити пропранолол.

При затримці сечі показана катетеризація сечового міхура.

У разі розвитку паралічу дихальних м'язів - проводити ШВЛ.

При температурі не вище 25 °C.

діюча речовина: оксибутиніну гідрохлорид;

1 таблетка містить оксибутиніну гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, кальцію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки плоскоциліндричної форми зі скошеними краями і рискою, білого або майже білого кольору.

Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання і нетримання сечі. Код АТХ G04В D04.

Фармакодинаміка

Оксибутинін чинить пряму спазмолітичну дію на гладком'язові волокна детрузора, а також антихолінергічну дію, блокуючи вплив ацетилхоліну на М-холінорецептори гладких м'язів. Ці властивості спричиняють розслаблення детрузора сечового міхура. У пацієнтів з нестабільним сечовим міхуром «Сибутін» збільшує об'єм сечового міхура і зменшує частоту спонтанних скорочень детрузора.

Фармакокінетика

Після перорального прийому оксибутинін швидко всмоктується із травного тракту, максимальна концентрація у плазмі крові досягається менш ніж за 1 годину, а потім знижується біекспоненціально з періодом напіввиведення від 2 до 3 годин. Максимальний ефект спостерігається протягом 3-4 годин, залишкова дія може проявлятися ще після 10-ї години.

Рівноважна концентрація досягається через 8 днів перорального прийому лікарського засобу. У пацієнтів літнього віку, які ведуть активний спосіб життя, оксибутинін не виявляє здатності до накопичення і його фармакокінетика не відрізняється від такої в інших дорослих пацієнтів. Однак у ослаблених пацієнтів літнього віку величини C_max і AUC суттєво збільшуються. Оксибутинін інтенсивно метаболізується у печінці, в першу чергу за допомогою ферментів системи цитохрому Р450, зокрема CYP 3A4, що міститься в основному у печінці та стінках кишечнику; його метаболіти також мають М-холіноблокуючу дію. Основним шляхом виведення є нирки.

Нетримання сечі, імперативні позиви або прискорене сечовипускання при нестабільності функції сечового міхура внаслідок нейрогенної дисфункції сечового міхура (гіперрефлексії детрузора), що спостерігається при таких захворюваннях, як розсіяний склероз та spina bifida, або внаслідок ідіопатичної нестабільності функції детрузора (моторне ургентне нетримання сечі). Також застосовувати з метою контролю гіперактивності сечового міхура, що виникає після хірургічних операцій на сечовому міхурі або передміхуровій залозі або при супутньому циститі.

Застосування дітям.

Оксибутиніну гідрохлорид показаний для застосування дітям при:

• нетриманні сечі, імперативних позивах або прискореному сечовипусканні при нестабільності функції сечового міхура внаслідок ідіопатичної гіперактивності сечового міхура або нейрогенної дисфункції сечового міхура (гіперактивності детрузора);
• нічний енурез, пов'язаний з гіперактивністю детрузора, у поєднанні з немедикаментозним лікуванням, у випадку неефективності іншої терапії.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого з інших компонентів лікарського засобу.

Міастенія гравіс.

Вузькокутова глаукома або мілка передня камера ока.

Пацієнти з гарячкою або за умови підвищеної температури навколишнього середовища, через ризик провокування гіперпірексії.

Дитячий вік до 5 років.

Езофагеальна дисфункція, включаючи грижу стравохідного отвору.

Функціональна або органічна шлунково-кишкова непрохідність, у тому числі пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечнику, атонія кишечнику.

Пацієнти з ілеостомією, колостомією, токсичним мегаколоном; тяжким виразковим колітом.

Пацієнти з обструкцією сечовивідних шляхів, коли затримка сечовипускання може загостритися, наприклад з гіпертрофією передміхурової залози.

При одночасному застосуванні з лизуридом існує ризик порушення свідомості, тому необхідний регулярний клінічний нагляд за хворими.

З обережністю слід застосовувати «Сибутін» з іншими антихолінергічними засобами через можливість потенціювання антихолінергічного ефекту.

Відзначалися поодинокі випадки взаємодії між антихолінергічними засобами та фенотіазинами, амантадином, нейролептиками (наприклад фенотіазинами, бутирофенонами, клозапіном), іншими антихолінергічними антипаркінсонічними засобами (наприклад біпериденом, леводопою), антигістамінними засобами, хінідином, препаратами наперстянки, трициклічними антидепресантами, атропіном і спорідненими сполуками, такими як атропінові спазмолітики, та дипіридамолом. Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування оксибутиніну з цими лікарськими засобами.

Через зниження моторики шлунка оксибутинін може погіршити абсорбцію інших лікарських засобів.

Оксибутинін метаболізується ізоферментом CYP3A4 цитохрому Р450. Одночасний прийом з інгібітором CYP3A4 може пригнічувати метаболізм оксибутиніну та збільшувати його експозицію. Оксибутинін може діяти антагоністично щодо прокінетиків.

Одночасне застосування з інгібіторами холінестерази може призвести до зниження їх ефективності.

Пацієнтів необхідно інформувати про те, що прийом алкоголю може посилити сонливість, спричинену антихолінергічними засобами, такими як оксибутинін.

Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, які можуть бути більш чутливими до ефектів оксибутиніну та можуть потребувати зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати також пацієнтам із вегетативною нейропатією, шлунково-кишковими захворюваннями, включаючи важкі шлунково-кишкові розлади моторики, пацієнтам із недостатністю функції печінки або нирок або недостатністю мозкового кровообігу.

Антихолінергічні засоби пацієнтам літнього віку необхідно застосовувати з обережністю через ризик когнітивних порушень.

Після прийому лікарського засобу «Сибутін» можливе посилення клінічних проявів гіпертиреозу, ішемічної хвороби серця, хронічної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, гіперплазії передміхурової залози, серцевих аритмій, тахікардії.

Наявні повідомлення про антихолінергічний вплив на ЦНС (наприклад галюцинації, неспокій, сплутаність свідомості, сонливість). Рекомендовано проводити спостереження, особливо протягом перших декількох місяців після початку терапії або збільшення дози. У разі розвитку антихолінергічного впливу на ЦНС необхідно розглянути питання про припинення лікування або зниження дози (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Оскільки оксибутинін може спричинити закритокутову глаукому, пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря у разі раптової втрати гостроти зору або появи болю в очах.

Вважається, що оксибутинін не є безпечним для пацієнтів з порфірією, оскільки він проявив порфіриногенність у дослідах на тваринах та in vitro.

Тривале застосування лікарського засобу «Сибутін» може призводити до розвитку карієсу зубів внаслідок зменшення або припинення салівації. У зв'язку з цим рекомендується регулярна перевірка стану зубів при тривалому застосуванні лікарського засобу.

Антихолінергічні лікарські засоби слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби (наприклад бісфосфонати), що можуть спричинити або загострити езофагіт.

У разі інфекції сечовивідних шляхів необхідно призначити антибактеріальну терапію.

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози не слід приймати Сибутін через вміст лактози.

Безпека застосування оксибутиніну у період вагітності не встановлена. Слід уникати прийому оксибутиніну у період вагітності, крім випадків, коли більш безпечні альтернативні засоби відсутні.

Лікарський засіб не можна призначати жінкам у період годування груддю.

Лікарський засіб може спричинити зниження гостроти зору або сонливість. Пацієнтам не слід керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, крім випадків, коли було встановлено, що лікарський засіб не порушує здатність пацієнта до фізичної або розумової діяльності.

Лікарський засіб застосовувати перорально. Таблетку можна розподілити на дві рівні дози.

Дорослі.

Звичайна доза – 5 мг 2-3 рази на добу. Дозу можна підвищити до максимальної – 5 мг 4 рази на добу – для отримання клінічного ефекту за умови переносимості побічних реакцій.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку період напіввиведення лікарського засобу збільшений, тому рекомендовано застосовувати дозу 2,5 мг 2 рази на добу, зокрема для ослаблених пацієнтів. Дозу можна підвищити до 5 мг 2 рази на добу для отримання клінічного ефекту за умови доброї переносимості побічних реакцій.

Діти від 5 років.

Нейрогенна нестабільність сечового міхура, нічний енурез : звичайна доза становить 2,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна підвищити до 5 мг 2-3 рази на добу для отримання клінічного ефекту за умови доброї переносимості побічних реакцій. При нічному енурезі останню дозу слід приймати перед сном.

Діти.

Дітям до 5 років застосування лікарського засобу протипоказано. Існують обмежені дані щодо можливості застосування оксибутиніну дітям з моносимптоматичним нічним енурезом (не пов'язаним із гіперактивністю детрузора). Дітям віком від 5 років лікарський засіб слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть бути більш чутливими до ефектів оксибутиніну, зокрема щодо проявів побічних реакцій з боку центральної нервової системи та психіки.

Симптоми. Симптоми при передозуванні лікарським засобом розвиваються у порядку від посилення звичайних побічних ефектів з боку центральної нервової системи (від неспокою і збудження до психотичної поведінки) до порушення кровообігу (припливи, зниження артеріального тиску, недостатність кровообігу та інше), дихальної недостатності, паралічу і коми.

Лікування. При передозуванні застосовувати переважно симптоматичне лікування:

• негайне промивання шлунка;
• при вираженому антихолінергічному синдромі, який загрожує життю, можна застосовувати неостигмін (або фізостигмін) у дозуванні, рекомендованому в інструкціях для медичного застосування цих засобів;
• лікування гарячки.

При вираженому неспокої або збудженні внутрішньовенно вводити діазепам у дозі 10 мг.

При тахікардії внутрішньовенно вводити пропранолол.

При затримці сечі показана катетеризація сечового міхура.

У разі розвитку паралічу дихальних м'язів проводити штучну вентиляцію легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор, сухість у роті, відчуття дискомфорту у ділянці живота, діарея, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, погіршення апетиту, анорексія, дисфагія, псевдонепрохідність у пацієнтів з факторами ризику (літній вік або пацієнти із запором, які застосовують інші лікарські засоби, що знижують моторику кишечнику).

Інфекції та інвазії: інфекція сечовивідних шляхів.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, судоми, порушення когнітивної функції.

З боку психіки: ажитація, галюцинації, кошмарні сновидіння, сплутаність свідомості, тривожність, параноя, порушення когнітивної функції у пацієнтів літнього віку, симптоми депресії, залежність (у пацієнтів з наявністю в анамнезі залежності від лікарських препаратів та інших речовин, що спричиняють залежність), дезорієнтація, делірій.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку серця: тахікардія, серцева аритмія.

З боку судин: припливи (більше виражені у дітей, ніж у дорослих).

З боку органів зору: нечіткість зору, розширення зіниць, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома і сухість кон'юнктиви.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: тепловий удар.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечі, дизурія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: сухість шкіри, шкірні висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, гіпогідроз, фоточутливість.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в пачці.

За рецептом.

АТ «Київський вітамінний завод».

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38. Web-сайт: www.vitamin.com.ua.