Назофен

Лікування гострих ринітів, синуситів, гострих отитів (як допоміжний засіб) у дітей віком від 2 місяців до 6 років.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (алергічні реакції), значне підвищення артеріального тиску, тахісистолічні порушення серцевого ритму, гострі серцево-судинні захворювання, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, ниркова недостатність, тиреотоксикоз тяжкого ступеня, гострий панкреатит, гепатит, запалення шкіри та слизової оболонки переднього відділу носової порожнини та схильність до утворення носових кірочок (атрофічний риніт), стани після транссфеноїдальної гіпофізектомії, одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або протягом 15 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

У поодиноких випадках можливі такі побічні ефекти.

У місці застосування: подразнення у місці застосування, чхання, відчуття печіння, поколювання у носі.

З боку серцево-судинної системи: відчуття припливу крові до обличчя, порушення серцевого ритму, брадикардія, підвищення артеріального тиску.

З боку нервової системи: запаморочення, відчуття страху, головний біль.

З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі перехресні реакції при алергії на інші симпатоміметики, що можуть проявлятися у вигляді висипань, свербежу, кропив’янки, ангіоневротичного набряку (рук, обличчя чи горла), відчуття важкості за грудиною, утруднене дихання.

При застосуванні лікарського засобу у дозах, вищих за рекомендовані, можливі прояви, зазначені у розділі «Передозування».

Не слід перевищувати рекомендовані дози, оскільки у дітей абсорбція фенілефрину і пов’язаний з ним ризик побічних системних ефектів вище, ніж у дорослих.

Тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 3 діб, при збереженні утрудненого носового дихання подальше застосування препарату слід узгодити з лікарем. Тривале застосування лікарського засобу (більше 2 тижнів) може викликати тахіфілаксію і медикаментозний риніт, а також призвести до розвитку системнї судинозвужувальної дії.

Не слід призначати фенілефрин пацієнтам протягом 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО, оскільки вони можуть посилювати вираженість адренергічних ефектів симпатоміметичних засобів і збільшити ризик виникнення побічних ефектів з боку серцево-судинної системи.

З обережністю застосовувати пацієнтам з підвищеною чутливістю до симпатоміметиків, яка проявляється безсонням, запамороченням, тремором, серцевими аритміями та підвищенням артеріального тиску.

Наконечник насадки після застосування лікарського засобу бажано протерти.

Не рекомендується користуватися одним і тим же флаконом кільком особам, щоб уникнути поширення інфекції.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Назофен Бебі призначений для дітей. Контрольовані дослідження щодо застосування препарату в період вагітності та годування груддю відсутні, тому застосовувати його в цей період не рекомендовано.

Діти

Не слід застосовувати препарат дітям віком до 2 місяців.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Невідома.

Токсична доза у дітей – 3 мг/кг маси тіла перорально, у дорослих – від 300 мг перорально.

Хоча при місцевому застосуванні зазвичай не виникають побічні системні реакції, проте при передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій, особливо при тривалому застосуванні. Можуть спостерігатися порушення серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, біль та дискомфорт у ділянці серця, відчуття серцебиття, задишка, некардіогенний набряк легень, збудження, судоми, головний біль, тремор, порушення сну, занепокоєння, тривога, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, психози з галюцинаціями, безсоння, відчуття втоми, слабкість, анорексія, біль у животі, нудота, блювання, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття холоду у кінцівках, парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищена пітливість, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження периферичних судин та судин внутрішніх органів, скорочення притоку крові до життєво важливих органів, що може призвести до погіршення кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, зростання навантаження на серце внаслідок збільшення загального опору периферичних судин. Тяжкі наслідки звуження судин частіше можуть зустрічатися у пацієнтів із гіповолемією та тяжкою брадикардією. Специфічного антидоту при отруєнні фенілефрином не існує. Лікування симптоматичне. Артеріальна гіпертензія, спричинена фенілефрином, може бути усунена шляхом введення α – адреноблокатора.

Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.