Мірведол

Хвороба Альцгеймера від легкого ступеня до тяжких форм.

Гіперчутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Часті побічні реакції: гіперчутливість до лікарського препарату, сонливість, запаморочення, задишка, запор, головний біль, артеріальна гіпертензія.

Рекомендується обережність при застосуванні препарату пацієнтам з епілепсією, пацієнтам з наявністю судом в анамнезі або за наявності факторів, що призводять до епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування N-метил-D-аспаратат (NMDA)-антагоністів, таких як амантадин, кетамін чи декстрометорфан.

З огляду на деякі фактори, які можуть підвищити pH сечі (див. розділ «Фармакокінетика»), потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. До подібних факторів належать: різкі зміни в дієті, наприклад перехід від м'ясної дієти до вегетаріанської, або надмірне споживання лужних шлункових буферів. Також до підвищення pH сечі можуть привести нирковий тубулярний ацидоз (ПТА) або важкі інфекції сечовивідних шляхів, викликані Proteus spp.

Дані про пацієнтів з інфарктом міокарда, декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас по NYHA) або неконтрольованою артеріальною гіпертензією обмежені, тому потрібен ретельний контроль з боку лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Мемантин не слід призначати під час вагітності, за винятком випадків, коли користь перевищує ризик.

Жінкам, які приймають мемантин, слід відмовитися від годування груддю.

Діти

Мірведол не рекомендований дітям (віком до 18 років) через недостатню кількість даних про ефективність і безпеку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Хвороба Альцгеймера середнього або важкого ступеня зазвичай порушує здатність керування транспортними засобами та іншими механізмами.

Більш того, препарат Мірведол має незначний або помірний вплив на здатність керування транспортними засобами та іншими механізмами, у зв'язку з чим, амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Наявні лише обмежені дані щодо передозування.

Симптоми: відносно велике передозування (200 мг і 105 мг/добу протягом 3 днів, відповідно) проявлялося тільки стомлюваністю, слабкістю та/або діареєю або симптоми були відсутні. У пацієнтів з передозуванням менше 140 мг або невідомою дозою спостерігалися симптоми з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, гіперсомнія, сонливість, вестибулярні запаморочення, ажитація, агресія, галюцинації, порушення ходи) та/або симптоми з боку травної системи (блювання і діарея).

У самому серйозному випадку передозування прийом 2000 мг мемантину не призвів до летального наслідку, однак супроводжувався порушеннями з боку центральної нервової системи (кома протягом 10 днів з подальшою диплопією та ажитацією). Після проведення симптоматичного лікування і плазмаферезу настало одужання без стійких несприятливих наслідків.

В іншому зареєстрованому випадку передозування пацієнт також видужав. Після прийому 400 мг мемантину всередину у нього відзначалися такі порушення з боку центральної нервової системи: неспокій, психоз, зорові галюцинації, схильність до судомних реакцій, сонливість, ступор і втрата свідомості.

Лікування: у разі передозування проводять симптоматичне лікування. Специфічного антидоту при передозуванні або інтоксикації немає. Слід скористатися стандартними клінічними процедурами для видалення діючої речовини, такими як промивання шлунка, прийом активованого вугілля (порушує можливу кишково-печінкову рециркуляцію), закислення сечі, форсований діурез.

При наявності ознак і симптомів загальної гіперстимуляції центральної нервової системи слід проводити симптоматичне лікування.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Даний лікарський препарат не вимагає спеціальних умов зберігання.