Лоразепам

• Для заспокоєння (поверхневої седації) до та протягом оперативних та діагностичних процедур, з метою зменшення страху, напруження, та досягнення того, щоб після процедури у пацієнта не залишилося спогадів про проведену процедуру.
• Початок лікування тяжких невротичних симптомів тривожної депресії та виражених фобій.
• Короткострокова ад’ювантна терапія важких тривожних станів та станів збудження при психозах та депресіях, якщо первинна терапія препаратами, що пригнічують функцію ЦНС, та/або антидепресантами не контролює або недостатньо контролює такі симптоми.
• Лікування епілептичного статусу (Status epileptikus) на тлі різних фокальних або генералізованих нападів. Прийом лоразепаму рекомендовано при: генералізованих (тоніко-клонічних) нападах, генералізованій прострації (птималь) або станах так званого «пік-хвильового ступору», фокально-моторних або психомоторних нападах, а також комбінованих станах, таких як генералізовані напади з фокальним початком. Первинна терапія препаратом сприяє якомога довшому стримуванню активності нападів.
• Лоразепам не передбачений для тривалого лікування епілепсії. Після купірування нападів використовувати інші засоби для попередження нападів. При лікуванні епілептичного статусу (Status epileptikus) на тлі актуальних, оборотних порушень метаболізму (наприклад, гіпоглікемії, гіпокальціємії, гіпонатріємії тощо) необхідно терміново усунути певне порушення.

Лоразепам не рекомендовано для використання у разі підвищеної чутливості до діючої речовини, інших бензодіазепінів або допоміжних речовин, а також у стані шоку та колаптоїдному стані.

Лоразепам не можна використовувати одночасно зі скополаміном, оскільки таке поєднання призводить до посилення седативного ефекту, галюцинацій та ірраціональної поведінки.

Через вміст бензилового спирту препарат не можна застосовувати для новонароджених та немовлят (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати бензодіазепінового ряду можуть спричиняти дозозалежне пригнічення функції ЦНС.

Необхідно пам’ятати про обмежену в часі амнезію (антероградну амнезію) або погіршення пам’яті.

Різке припинення терапії препаратом, після його застосування у високих дозах або після тривалого прийому терапевтичних доз, може спричиняти абстинентні явища. Абстинентні симптоми можуть включати стани від легкої дисфорії та порушень сну до тяжких станів з генералізованими судомами, тремтінням, черевними та м’язовими судомами, блювання та підвищене потовиділення. Щоб уникнути абстинентних симптомів, слід по можливості проводити поступову відміну препарату.

Як і з іншими лікарськими засобами цієї фармакологічної групи, при тривалому використанні підвищується небезпека розвитку залежності.

Є дані про розвиток толерантності до седативної дії препаратів бензодіазепінового ряду.

Місцеві симптоми: локальний флебіт, болі безпосередньо після ін’єкції та почервоніння навколо місця ведення препарату.

Рідко може спостерігатися підвищена чутливість до бензилового спирту.

Застосування в період вагітності або годування груддю

У період вагітності препарат можна приймати лише у виняткових випадках. Лоразепам не можна застосовувати у період годування груддю.

Діти

Забороняється лікування лоразепамом дітей та підлітків віком до 18 років, за винятком випадків наявності епілептичного статусу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування для новонароджених та немовлят (дітей віком до 1 року) заборонено (див. розділ «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Цей лікарський засіб, навіть при прийомі за призначенням, може змінити швидкість реакції, що значно впливає на можливість активної участі в дорожньому русі або на управління механізмами. Значною мірою це пов’язано з дією бензилового спирту.

Пацієнтам, які отримали лоразепам, не рекомендується протягом найближчих 24–48 годин керувати автотранспортом, управляти небезпечними механізмами, а також займатися будь-якою діяльністю, що вимагає високого ступеню уваги. Зниження уваги, наприклад, у пацієнтів літнього віку у зв’язку з ослабленням через операції або поганим загальним станом може зберігатися протягом тривалого часу.

При розгляді кожного випадку інтоксикації необхідно брати до уваги той факт, що пацієнт, можливо, приймав кілька препаратів.

Симптоми інтоксикації

Передозування препаратами бензодіазепінового ряду, як правило, виражається у пригніченні функції ЦНС різного ступеня тяжкості, від оглушення до коматозних станів. Симптоми легкого передозування можуть включати, наприклад, оглушення, збентеження, сонливість, летаргію, атаксію, дизартрію, міалгію та зниження артеріального тиску. У випадку сильної інтоксикації можуть виникати центральна депресія дихання, кровообігу та втрата свідомості (інтенсивний нагляд!).

У поєднанні з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС, підвищується ризик багаторазової інтоксикації, необхідно враховувати небезпеку летального наслідку.

Терапія інтоксикацій

Лікування в основному симптоматичне. Необхідно чітко слідкувати за життєвими функціями та балансом рідини в організмі. Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів. У разі необхідності проводити штучне дихання. Гіпотонію можна лікувати плазмозамінною рідиною та, у разі необхідності, серцево-судинними препаратами периферичної дії типу норадреналіну. Для зняття пригнічення функції ЦНС препаратами бензодіазепінового ряду можна використовувати антагоніст бензодіазепіну – флумазеніл. Гемодіаліз при інтоксикаціях не має великого значення, однак він може бути доречним при мікст-отруєннях.

Зберігати та транспортувати в холодильнику при температурі від +2ºС до +8ºС.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.