Леривон

Випускається у вигляді білих округлих таблеток, вкритих плівковою оболонкою. На одній стороні таблетки логотип «Organon», на зворотному - поперечна ризику для зручності дозування. У блістері, укладеному в картонну коробку міститься 20 таблеток. Анотація додається.

В одній таблетці лерівон міститься 30 мг активної речовини миансерина.

Допоміжні компоненти: крохмаль, гідрофосфат кальцію, магнію стеарат, колоїдний діоксид кремнію, поліетиленгліколь, метилцелюлоза, метілгидроксипропілцеллюлоза.

Лерівон відносять до четирехцікліческіе антидепресантів піперазин-азепінового ряду.

Блокуючи альфа2-адренорецептори, препарат підвищує концентрацію медіатора норадреналіну в синаптичній щілині. Посилена норадренергічну передача нервових імпульсів сприяє підвищенню активності головного мозку. Так опосередковується анксіолітичну активність лерівон.

Активація альфа 1 адрено- і Н1-гістамінових рецепторів обумовлює виражену седативну дію препарату.

Лерівон ефективний щодо депресивних розладів різного генезу.

Таблетки лерівон приймають всередину, запиваючи водою і не розжовуючи.

У дорослих на початку лікування призначають по 30 мг препарату. Корекція дози проводиться в залежності від клінічного ефекту. Підтримуюча доза повинна бути менше початкової. Максимальна допустима кількість лерівон за добу - 60-90 мг.

У літніх пацієнтів на початковому етапі терапії призначають таку саму кількість лерівон. Для настання терапевтичного ефекту потрібні менші дози, титрування яких проводить лікуючий лікар в ході курсу лікування.

У дітей і підлітків лерівон не використовують у зв'язку з відсутністю об'єктивних даних про клінічний досвід його застосування.

Приймати препарат краще перед сном через його вираженого седативного ефекту.

Середня тривалість курсу лікування - 4-6 місяців. Антидепресивну терапію продовжують ще кілька місяців після поліпшення стану хворого. Не рекомендується різке припинення прийому лерівон, оскільки підвищується ризик синдрому відміни.

Частими небажаними проявами дії лерівон виступають порушення з боку центральної нервової системи: гипомания, судомна готовність з гіперкінетичним синдромом, нейролептичний злоякісний синдром.

На початковому етапі прийому препарату можлива схильність кбрадікардіі, різних аритмій.

Фармакокінетичні особливості препарату зумовлюють появу підвищеної активності печінкових ферментів і жовтяниці в деяких випадках.

У картині крові можливі агранулоцитоз і гранулоцитопенія.

У деяких хворих в якості небажаних реакцій на прийом лерівон виникали артралгії і алергічний висип.

Лерівон протипоказаний при маніакальному синдромі.

Чи не рекомендовано використовувати препарат для лікування депресивного синдрому у хворих з вираженою дисфункцією печінки через ризик кумулюванню з подальшою передозуванням.

У осіб з виявленою надлишкової сенситивністю до компонентів формули лерівон не використовують.

Протипоказаний дітям.

Є лише обмежені дані про відносно безпечне застосування лерівон у вагітних і годуючих. Перед призначенням препарату слід оцінити співвідношення ризик-користь.

Лерівон потенціює ефект інгібіторів МАО. Препарат не призначають як мінімум 2 тижні після закінчення курсу терапії трициклічними антидепресантами.

Лерівон може порушувати метаболізм непрямих коагулянтів, тому їх одночасне застосування вимагає постійного контролю згортання.

Препарат не впливає на фармакокінетику гіпотензивних засобів (клонідину, гуанетидину, метилдопи, бетанідину і пропранололу з гідралазином).

Алкоголь підсилює гальмівну дію лерівон на ЦНС, тому хворим рекомендують утриматися від прийому алкоголю.

Клінічна картина прийому надлишкової дози лерівон характеризується тривалої седацией. Рідше виникають порушення ритму серця, судомна готовність, гіпотензія і розлади зовнішнього дихання.

Специфічного антидоту лерівон немає.

Лікування передозування проводять за допомогою комплексу дезінтоксикаційної, симптоматичної та підтримуючої терапії, включаючи промивання шлунка в перші години прийому. При грубих порушеннях вітальних функцій здійснюють постійний моніторинг за їх станом.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурному оптимумі 2-30 градусів Цельсія.

Застосовувати не пізніше п'яти років від дати випуску.