Леривон

Випускається у вигляді білих округлих таблеток, вкритих плівковою оболонкою. На одній стороні таблетки логотип «Organon», на зворотному - поперечна ризику для зручності дозування. У блістері, укладеному в картонну коробку міститься 20 таблеток. Анотація додається.

В одній таблетці леривон міститься 30 мг активної речовини міансерину.

Допоміжні компоненти: крохмаль, гідрофосфат кальцію, магнію стеарат, колоїдний діоксид кремнію, поліетиленгліколь, метилцелюлоза, метілгидроксипропілцеллюлоза.

Антидепресанти. Код АТС N06A X03.

Фармакодинаміка

Ліки Леривон відносять до чотирициклічних антидепресантів піперазино-азепінових сполук і відрізняється від трициклічних антидепресантів (ТЦА). У хімічній структурі міансерину відсутній бічний ланцюжок, характерний для ТЦА, який, як вважається, відповідає за їхню антихолінергічну активність.

Леривон підвищує центральну норадренергічну нейротрансмісію шляхом α2-ауторецепторної блокади та пригнічення зворотного захоплення норадреналіну. Крім того, виявлено взаємодію з серотоніновими рецепторами центральної нервової системи (ЦНС). Активація альфа 1 адрено- і Н1-гістамінових рецепторів обумовлює виражену седативну дію препарату.

При передозуванні лікарський засіб спричиняє значно менше кардіотоксичних ефектів порівняно з ТЦА. Леривон не проявляє взаємодії із симпатоміметичними та гіпотензивними препаратами, дія яких пов'язана із впливом на бета-адренорецептори (наприклад, бетанідин) або альфа-адренорецептори (наприклад, з клонідином або метилдопою).

Фармакокінетика

Після перорального прийому Лерівону його активний компонент - міансерин швидко всмоктується. Максимальна концентрація міансерину в плазмі крові досягається через 3 год після прийому препарату. Його біодоступність становить 20%. З білками плазми міансерин зв'язується приблизно на 95%. Період напіввиведення становить 21-61 год, тому застосовувати препарат достатньо раз на добу. Стабільна концентрація міансерину у плазмі крові досягається протягом перших 6 діб його застосування. Міансерин метаболізується і виділяється із сечею та фекаліями протягом 7-9 днів.

Леривон ефективний щодо депресивних розладів різного генезу.

Таблетки Леривон приймають всередину, запиваючи водою і не розжовуючи.

У дорослих доза повинна визначатися індивідуально. На початку лікування призначають по 30 мг препарату. Дозу можна поступово підвищувати кожні кілька днів, корекція дози проводиться залежно від клінічного ефекту. Підтримуюча доза має бути меншою за початкову. Ефективна добова доза становить 60-90 мг, а максимальна допустима кількість Леривону за добу - 90 мг.

У літніх пацієнтів на початковому етапі терапії призначають таку саму кількість леривон. Для настання терапевтичного ефекту потрібні менші дози, титрування яких проводить лікуючий лікар в ході курсу лікування.

У дітей і підлітків Леривон не використовують у зв'язку з відсутністю об'єктивних даних про клінічний досвід його застосування.

Приймати препарат краще перед сном через його вираженого седативного ефекту.

Середня тривалість курсу лікування - 4-6 місяців. Антидепресивну терапію продовжують ще кілька місяців після поліпшення стану хворого. Не рекомендується різке припинення прийому лікарського засобу, оскільки підвищується ризик симптому відміни. Якщо протягом наступних 2-4 тижнів не спостерігається позитивного ефекту, лікування препаратом слід припинити.

Купити Леривон можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна на таблетки Леривон ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Частими небажаними проявами дії леріивон виступають порушення з боку центральної нервової системи: гипомания, судомна готовність з гіперкінетичним синдромом, нейролептичний злоякісний синдром.

На початковому етапі прийому препарату можлива схильність к брадікардіі, різних аритмій.

Зниження дози зазвичай не призводить до зменшення сонливості, однак може знизити антидепресивну ефективність препарату. Тому для забезпечення оптимальної антидепресивної дії дозування лікарського засобу не повинно знижуватися.

Фармакокінетичні особливості препарату зумовлюють появу підвищеної активності печінкових ферментів і жовтяниці в деяких випадках.

У поодиноких випадках повідомлялося про порушення гемопоезу, судоми, гіпоманіакальний стан, артеріальну гіпотензію, артралгії, периферичні набряки, гінекомастію, порушення функції печінки, гіперкінезію.

У картині крові можливі агранулоцитоз і гранулоцитопенія.

У деяких хворих в якості небажаних реакцій на прийом леривону виникали артралгії і алергічний висип.

Препарат Леривон протипоказаний при маніакальному синдромі.

Чи не рекомендовано використовувати препарат для лікування депресивного синдрому у хворих з вираженою дисфункцією печінки через ризик кумулювання з подальшим передозуванням.

У осіб із виявленою надлишковою сенситивністю до компонентів формули Леривон не використовують.

Протипоказаний дітям.

Леривон може впливати на психомоторні реакції протягом кількох днів прийому. Тому препарат не слід застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів та людям, професія яких пов'язана з підвищеною концентрацією уваги.

Леривон, як і інші антидепресивні засоби, може спричиняти гіпоманіакальні стани у пацієнтів із біполярними розладами. У такому разі курс лікування Лерівоном слід припинити.

Є повідомлення, що з лікуванні Леривоном можливе придушення функції кісткового мозку (панцитопенія чи агрунолицитоз). Це проявляється, як правило, через 4-6 тижнів після початку лікування, але функція кісткового мозку повністю відновлюється після закінчення курсу терапії. При виникненні у пацієнта спеки, фарингіту, стоматиту чи інших ознак інфекційних захворювань необхідно проведення клінічного аналізу крові. У людей похилого віку такі побічні реакції можуть спостерігатися дещо частіше, ніж у пацієнтів інших вікових груп.

При лікуванні хворих з цукровим діабетом, серцевою, печінковою або нирковою недостатністю слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів, а дози препаратів супутніх курсів лікування повинні бути під постійним контролем лікаря. Хворим із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із підозрою на гіпертрофію передміхурової залози необхідно перебувати під постійним наглядом лікаря, хоча, як правило, антихолінергічні ефекти не пов'язані з прийомом Леривону.

При появі жовтяниці або судом лікування Лерівоном слід припинити.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Є лише обмежені дані щодо відносно безпечного застосування лікарського засобу вагітним та жінкам, які годують груддю. Перед призначенням препарату слід оцінити співвідношення ризик-користь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб може впливати на психомоторні реакції у перші кілька днів лікування. Тому хворим на депресію, які отримують курс лікування препаратом, слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності - таких як керування автомобілем або іншими механізмами.

Більше інформації про особливості застосування препарату містить інструкція Лерівону.

Леривон потенціює ефект інгібіторів МАО. Препарат не призначають як мінімум 2 тижні після закінчення курсу терапії трициклічними антидепресантами.

Леривон може порушувати метаболізм непрямих коагулянтів, тому їх одночасне застосування вимагає постійного контролю згортання.

Препарат не впливає на фармакокінетику гіпотензивних засобів (клонідину, гуанетидину, метилдопи, бетанідину і пропранололу з гідралазином). Незважаючи на цей факт, необхідно контролювати артеріальний тиск пацієнтів, які отримують одночасно з Леривоном гіпотензивні препарати.

Подібно до інших антидепресантів Леривон може впливати на метаболізм похідних кумарину, таких як, наприклад, варфарин. Тому пацієнти, які приймають такі лікарські засоби, потребують постійного нагляду.

Алкоголь підсилює гальмівну дію леривон на ЦНС, тому хворим рекомендують утриматися від прийому алкоголю.

Клінічна картина прийому надлишкової дози леривону характеризується тривалою седацією. Рідко виникають порушення ритму серця, судомна готовність, гіпотензія і розлади зовнішнього дихання.

Специфічного антидоту Леривон немає.

Лікування передозування проводять за допомогою комплексу дезінтоксикаційної, симптоматичної та підтримуючої терапії, включаючи промивання шлунка в перші години прийому. При грубих порушеннях вітальних функцій здійснюють постійний моніторинг за їх станом.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурному оптимумі 2-30 градусів Цельсія.

Застосовувати не пізніше п'яти років від дати випуску.