КАПД / ДПКА

Термінальна (декомпенсована) стадія хронічної ниркової недостатності різної етіології, що підлягає лікуванню перитонеальним діалізом.

Для цього специфічного розчину.

КАПД/ДПКА не слід застосовувати пацієнтам з лактоацидозом, тяжкою гіпокаліємією і тяжкою гіперкальціємією.

З огляду на вміст фруктози КАПД/ДПКА не бажано застосовувати пацієнтам з непереносимістю фруктози (спадкова непереносимість фруктози). Невизначена спадкова непереносимість фруктози повинна бути виключена до моменту застосування у дітей та немовлят.

Для перитонеального діалізу як методу.

Перитонеальний діаліз не слід проводити у таких випадках:

• нещодавнє хірургічне втручання або травма черевної порожнини, абдомінальні операції з фіброзними спайками в анамнезі, тяжкі абдомінальні опіки, перфорація очеревини;
• обширне запальне ураження шкіри черевної ділянки (дерматит);
• запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт, дивертикуліт);
• перитоніт;
• внутрішні або зовнішні абдомінальні фістули;
• пупкова, пахова або інша грижа черевної стінки;
• внутрішньоочеревинні пухлини;
• ілеус;
• захворювання легенів (зокрема пневмонія);
• сепсис;
• виражена гіперліпідемія;
• випадки, коли уремія не піддається лікуванню перитонеальним діалізом;
• кахексія і значна втрата маси тіла, особливо якщо не можливе адекватне вживання білків з їжею;
• фізична або розумова нездатність пацієнта виконувати розпорядження лікаря щодо проведення процедур перитонеального діалізу.

У разі розвитку будь-якого з вищезазначених порушень під час проведення процедури перитонеального діалізу лікар повинен прийняти рішення щодо подальшого лікування.

Метаболічні та харчові розлади:

• підвищений вміст цукру в крові (часто);
• збільшення маси тіла через тривале вживання глюкози з розчину для перитонеального діалізу (часто);
• гіперліпідемія або загострення вже існуючої гіперліпідемії (часто).

Серцево-судинні розлади:

• гіпотензія (нечасто);
• тахікардія (нечасто);
• гіпертензія (нечасто).

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння:

• диспное (нечасто).

Розлади ниркової та сечовидільної системи:

• порушення електролітного балансу, наприклад гіпокаліємія (дуже часто);
• гіперкальціємія у поєднанні з підвищеною абсорбцією кальцію (часто), наприклад при введенні кальцієвмісних фосфатозв’язуючих препаратів.

Загальні розлади та реакції у місці введення:

• запаморочення (нечасто);
• набряки (нечасто);
• порушення водного балансу (нечасто), на що вказує швидка втрата (дегідратація) або збільшення (гіпергідратація) маси тіла. Сильне зневоднення може виникнути при використанні розчинів з високою концентрацією глюкози.

Потенційні побічні реакції перитонеального діалізу як методу

Інфекції та інвазії:

• перитоніт (дуже часто), показником якого є помутніння діалізату, що зливається. Пізніше можуть розвинутися абдомінальні болі, жар та загальна слабкість або, у дуже рідких випадках, сепсис. У таких випадках пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою. Мішок із злитим мутним діалізатом необхідно закупорити стерильним ковпачком та надати його вміст для дослідження на мікробіологічне зараження та визначення рівня лейкоцитів у крові;
• інфекції шкіри та тунельні інфекції (дуже часто), про що свідчать почервоніння, набряки, ексудації, кірки та біль у місці виходу катетера.

У разі виникнення інфекції шкіри, необхідно якнайшвидше звернутися за консультацією до лікаря, який веде пацієнта.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння:

• диспное, спричинене підйомом діафрагми (невідомо).

Розлади травної системи:

• грижі (дуже часто);
• здуття живота та відчуття наповнення (часто);
• діарея (нечасто);
• запор (нечасто).

Травма, отруєння та процедурні ускладнення:

• порушення при заливі та зливі діалізного розчину (часто);
• біль у плечі (часто).

Розчин для перитонеального діалізу не слід застосовувати внутрішньовенно.

Розчин КАПД/ДПКА можна застосовувати після ретельної оцінки співвідношення «користь-ризик» у таких випадках:

• при втраті електролітів внаслідок блювання та/або діареї (у такому випадку може бути потрібна тимчасова заміна на розчин для перитонеального діалізу, який містить калій);
• при гіперкальціємії, наприклад унаслідок введення кальцієвмісних фосфатозв’язуючих препаратів та/або вітаміну D, необхідно розглянути можливість тимчасової або постійної заміни розчину для перитонеального діалізу на подібний з меншою концентрацією кальцію;
• якщо пацієнти отримують терапію серцевими глікозидами: рівень сироваткового калію має контролюватися особливо ретельно. У разі тяжкої гіпокаліємії може бути потрібним використання розчину для діалізу, що містить калій, та консультація з дієтологом.

Розчин для перитонеального діалізу з високим вмістом глюкози (2,3% або 4,25%) повинен застосовуватися з обережністю, щоб упередити зневоднення та знизити осмотичний тиск.

Під час перитонеального діалізу відбувається втрата білків, амінокислот та водорозчинних вітамінів. Щоб запобігти їх дефіциту, необхідно забезпечити дотримання адекватної дієти або отримання живильних добавок.

Протягом довготривалого перитонеального діалізу транспортні властивості перитонеальної мембрани можуть змінитися, про що, перш за все, буде свідчити відсутність ультрафільтрації. У тяжких випадках перитонеальний діаліз необхідно припинити та розпочати гемодіаліз.

Слід постійно контролювати такі параметри:

• масу тіла для раннього виявлення гіпергідратації та зневоднення;
• концентрацію натрію, калію, кальцію, магнію, фосфатів, кислотно-лужний баланс та білки крові;
• концентрацію креатиніну та сечовини;
• рівень цукру в крові;
• паратиреоїдний гормон та інші індикатори кісткового метаболізму;
• залишкову функцію нирок для адаптації лікування перитонеальним діалізом.

Додавання інших лікарських засобів до розчину для перитонеального діалізу не рекомендується, оскільки є ризик контамінації і несумісності розчину для перитонеального діалізу та лікарським засобом.

У цілях зниження ризику інфікування, додавання у розчин інших лікарських засобів необхідно проводити за асептичних умов. Розчин після ретельного змішування та перевірки прозорості має бути використаний негайно.

КАПД/ДПКА містить 15 г глюкози в 1000 мл розчину. Залежно від дозування та розміру використовуваної упаковки до організму потрапляє до 38 г глюкози (КАПД/ДПКА по 2500 мл у системі «стей-сейф»). Цей факт потрібно враховувати пацієнтам з цукровим діабетом.

Необхідно контролювати об’єм та прозорість розчину, який зливається. Помутніння рідини та/або абдомінальні болі свідчать про розвиток перитоніту.

Пацієнти літнього віку

Перед початком перитонеального діалізу слід брати до уваги часті випадки грижі у пацієнтів літнього віку.

Застосування в період вагітності або годування груддю

КАПД/ДПКА не рекомендується використовувати під час вагітності, якщо тільки клінічний стан жінки не потребує лікування із застосуванням КАПД/ДПКА.

Невідомо, чи проникають діючі речовини/метаболіти препарату КАПД/ДПКА у грудне молоко. Жінкам, які знаходяться на перитонеальному діалізі, не рекомендується годувати груддю.

Діти

Для дітей об’єм розчину на обмін слід призначати залежно від віку дитини та площі поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

КАПД/ДПКА не має або має дуже незначний вплив на здатність керувати автомобілем або управляти механізмами.

Не повідомлялося про жодні надзвичайні ситуації у зв’язку з передозуванням.

Надлишкова кількість розчину для діалізу, що вводиться у черевну порожнину, легко дренується в дренажний мішок. Проте, якщо обміни проводилися дуже часто, можуть розвинутися дегідратація та порушення електролітного балансу, які потребують невідкладного медичного втручання. Якщо обмін було пропущено, тоді необхідно звернутися до лікаря або у відповідний центр діалізу.

Неправильне дозування може призвести до гіпер- або дегідратації і порушень електролітного балансу.

Найбільш вірогідним наслідком передозування є дегідратація.

Недостатня доза, переривання або припинення лікування можуть призвести до небезпечної для життя гіпергідратації з периферичними набряками та декомпенсацією серцевої діяльності та/або інших симптомів уремії, які можуть загрожувати життю.

Необхідно застосувати загальноприйняті стандарти надання екстреної допомоги та інтенсивної терапії. Пацієнтові може негайно знадобитися гемодіаліз.

Зберігати при температурі не вище 25℃. Не заморожувати.