Пеметрексед-Віста слід застосовувати під наглядом кваліфікованого лікаря з досвідом лікування протипухлинними лікарськими засобами.
Застосування у комбінації з цисплатином.
Рекомендована доза лікарського засобу Пеметрексед-Віста становить 500 мг/м2 площі поверхні тіла (ППТ) у вигляді внутрішньовенної інфузії, яку слід вводити протягом 10 хвилин у перший день кожного 21-денного циклу. Рекомендована доза цисплатину становить 75 мг/м2 ППТ у вигляді інфузії, яку слід вводити протягом 2 годин, приблизно через 30 хвилин після завершення інфузії пеметрекседу у перший день кожного 21‑денного циклу. Пацієнт повинен отримувати адекватну протиблювальну терапію. Належну гідратацію пацієнта слід проводити до або/та після введення цисплатину. Застосування як монотерапії.
Для лікування недрібноклітинного раку легенів (НДРЛ) після попередньо проведеної хіміотерапії рекомендована доза лікарського засобу Пеметрексед-Віста становить 500 мг/м2 ППТ у вигляді внутрішньовенної інфузії, яку слід вводити протягом 10 хвилин у перший день кожного 21-денного циклу.
Режим премедикації.
З метою зниження частоти та тяжкості реакцій з боку шкіри слід застосовувати кортикостероїди за день до призначення пеметрекседу, в день його призначення та в день після його введення. Доза кортикостероїду має бути еквівалентна 4 мг дексаметазону перорально двічі на добу.
Для зменшення токсичності пацієнтам, які отримують лікування пеметрекседом, необхідно призначити препарати фолієвої кислоти або мультивітаміни, що містять фолієву кислоту (350–1000 мкг), щоденно. Протягом семиденного періоду перед першою дозою пеметрекседу слід прийняти не менше 5 добових доз фолієвої кислоти, прийом фолієвої кислоти слід продовжувати протягом усього курсу терапії та протягом 21 дня після введення останньої дози пеметрекседу. Пацієнтам також слід застосовувати вітамін В12 внутрішньом’язово 1 раз на добу протягом тижня перед першою дозою пеметрекседу та 1 раз через кожні 3 цикли після цього. Наступні ін’єкції вітаміну В12 можна проводити в день введення пеметрекседу.
Моніторинг.
У пацієнтів, які отримують пеметрексед, перед кожним введенням слід перевіряти показники загального аналізу крові, включаючи диференційовані значення лейкоцитів та тромбоцитів. Перед кожним проведенням хіміотерапії слід проводити біохімічний аналіз крові для оцінки функції печінки та нирок. Абсолютна кількість нейтрофілів (АЧН) має становити ³ 1,5×109/л, а тромбоцитів – ³ 100×109/л перед проведенням будь-якого циклу хіміотерапії.
Кліренс креатиніну має бути ≥ 45 мл/хв.
Рівень загального білірубіну повинен не більше ніж в 1,5 раза перевищувати норму. Рівень лужної фосфатази (ЛФ), аланінамінотрансферази (АлАт) та аспартатамінотрансфера́зи (АсАт) не повинен перевищувати норму більше ніж у 3 рази. Прийнятним вважається перевищення рівнів ферментів ЛФ, АлАт та АсАт не більш як у 5 разів понад норму за умови наявності пухлини печінки.
Модифікація дози.
Модифікація дози перед початком наступного циклу повинна ґрунтуватися на найменших значеннях гематологічних показників або на максимальній негематологічній токсичності після попереднього циклу терапії. Лікування можна припинити з урахуванням достатнього часу для відновлення. Після відновлення пацієнти повинні отримувати терапію відповідно до рекомендацій, наведених у таблицях 1–3, що відповідають застосуванню Пеметрекседу як монотерапії або у комбінації з цисплатином.
Модифікація дози пеметрекседу (комбінована терапія або монотерапія) та цисплатину.
Гематологічна токсичність.
Таблиця 1
Показники
|
Доза
|
Найменше значення АЧН 9/л та найменше значення тромбоцитів ³ 50×109/л
|
75 % попередньої дози (обох препаратів)
|
Найменше значення кількості тромбоцитів 9/л без урахування найменшого значення АЧН
|
75 % попередньої дози (обох препаратів)
|
Найменше значення кількості тромбоцитів 9/л у разі кровотечіа, без урахування найменшого значення АЧН
|
50 % попередньої дози (обох препаратів)
|
а Критерії за версією загальних критеріїв токсичності Національного інституту раку, США, (СТС v2.0; NCI 1998) відповідають визначенню кровотечі ³ КЗТ II ступеня.
У разі виникнення у пацієнта ознак негематологічної токсичності (за винятком нейротоксичності) ³ III ступеня введення пеметрекседу слід припинити до досягнення більш низьких значень або таких значень, які б відповідали початковим перед початком терапії у цього пацієнта. Продовжувати терапію слід відповідно до рекомендацій, викладених у таблиці 2.
Модифікація дози пеметрекседу (комбінована терапія або монотерапія) та цисплатину.
Негематологічна токсичність a,b
Таблиця 2
Доза пеметрекседу (мг/м2)
|
Доза цисплатину (мг/м2)
|
Будь-яка токсичність ступеня III або IV, окрім мукозиту
|
75 % попередньої дози
|
75 % попередньої дози
|
Будь-яка діарея, що потребує госпіталізації (незалежно від ступеня), або діарея III або IV ступеня
|
75 % попередньої дози
|
75 % попередньої дози
|
Мукозит ІІІ або IV ступеня
|
50 % попередньої дози
|
100 % попередньої дози
|
a Критерії за версією загальних критеріїв токсичності Національного інституту раку, США (СТС v2.0; NCI 1998).
b Окрім нейротоксичності.
Рекомендована модифікація дози пеметрекседу та цисплатину у разі нейротоксичності наведена у таблиці 3. При нейротоксичності III або IV ступеня терапію слід припинити.
Модифікація дози пеметрекседу (комбінована терапія або монотерапія) та цисплатину.
Нейротоксичність
Таблиця 3
Ступінь CTCa
|
Доза пеметрекседу (мг/м2)
|
Доза цисплатину (мг/м2)
|
0‒1
|
100 % попередньої дози
|
100 % попередньої дози
|
2
|
100 % попередньої дози
|
50 % попередньої дози
|
a Критерії за версією загальних критеріїв токсичності Національного інституту раку, США (СТС v2.0; NCI 1998).
Терапію лікарським засобом Пеметрексед-Віста слід припинити, якщо у пацієнта спостерігається будь-яка гематологічна або негематологічна токсичність III або IV ступеня після зниження 2 доз, і негайно припинити, якщо спостерігається нейротоксичність III або IV ступеня.
Пацієнти літнього віку. У ході клінічних досліджень не було жодних свідчень про те, що пацієнти віком від 65 років мають більш високий ризик розвитку побічних ефектів, аніж пацієнти віком до 65 років. Відсутня необхідність у зниженні доз, окрім рекомендованих для всіх пацієнтів.
Пацієнти з нирковою недостатністю (визначеною за стандартною формулою Кокрофта‒Гольта або за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ), визначеною методом плазмового кліренсу Tc99m-DPTA). Пеметрексед переважно виводиться нирками у незміненому вигляді. У ході клінічних досліджень не було необхідності коригування дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну не нижче 45 мл/хв, окрім рекомендованого для всіх пацієнтів. Кількість пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче 45 мл/хв була недостатньою, щоб розробити рекомендації щодо дозування окремо для цієї групи пацієнтів. Таким чином, застосування пеметрекседу пацієнтам, у яких кліренс креатиніну
Пацієнти з печінковою недостатністю. Не встановлено зв’язку між рівнями АсАт, АлАт, загального білірубіну та фармакокінетикою пеметрекседу. Однак вплив лікарського засобу у пацієнтів з порушеннями функції печінки, такими як підвищення рівня білірубіну в > 1,5 раза від верхньої межі норми (ВМН) або амінотрансфераз в > 3 рази від ВМН (відсутні метастази у печінці), або у > 5 разів від ВМН (наявність метастазів у печінці), окремо не вивчали.
Метод застосування.
Застереження щодо приготування та застосування лікарського засобу Пеметрексед-Віста викладені в розділі «Особливі заходи безпеки». Лікарський засіб слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 10 хвилин у перший день кожного 21-денного циклу. Рекомендації з розчинення та розведення пеметрекседу наведені нижче.
Рекомендації щодо застосування.
1. Слід використовувати відповідну асептичну техніку під час розчинення та подальшого розведення пеметрекседу для внутрішньовенної інфузії.
2. Розрахувати дозу та необхідну кількість флаконів лікарського засобу. Кожен флакон містить надлишок пеметрекседу для забезпечення отримання дози, що зазначена на маркуванні.
3. Вміст 100 мг флакона розчинити за допомогою 4,2 мл, вміст 500 мг флакона розчинити за допомогою 20 мл, вміст 1000 мг флакона розчинити за допомогою 40 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій (без консервантів) для отримання розчину, який містить 25 мг/мл пеметрекседу. Обережно струшувати кожен флакон до повного розчинення ліофілізату. Отриманий розчин має бути прозорий, від безбарвного до жовтого або зелено-жовтого кольору без сторонніх включень. рН отриманого розчину становить 6,6‑7,8. НЕОБХІДНЕ ПОДАЛЬШЕ РОЗВЕДЕННЯ.
4. Необхідний об’єм отриманого розчину пеметрекседу далі потрібно розвести до 100 мл за допомогою 0,9 % розчину натрію хлориду (без консервантів) і вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 10 хвилин.
5. Розчин пеметрекседу для інфузій, приготовлений, як описано вище, є сумісним з інфузійними пакетами та наборами для введення інфузій з полівінілхлориду та поліолефіну.
6. Лікарські засоби для внутрішньовенного введення слід перевіряти візуально для виявлення твердих частинок і знебарвлення перед введенням. У разі наявності сторонніх часток розчин не можна застосовувати.
7. Розчин пеметрекседу призначений для індивідуального використання. Невикористаний лікарський засіб або відходи слід знищити відповідно до чинного законодавства.
Діти.
Відсутні релевантні дані щодо застосування пеметрекседу у педіатричній практиці для лікування злоякісної мезотеліоми плеври та недрібноклітинного раку легенів.