У більшості випадків препарат переноситься добре. Побічні дії, зумовлені складовими препарату, відзначалися зрідка, як правило, внаслідок тривалого застосування препарату у великих дозах.
Парацетамол.
З боку травного тракту: рідко – нудота, блювання, зниження апетиту, запор, діарея або метеоризм, дискомфорт в епігастрії. При довготривалому прийомі значних доз препарату – біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична дія; гепатонекроз (при застосуванні високих доз).
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – гемолітична анемія, синці чи кровотечі, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), тромбоцитопенія; у поодиноких випадках – апластична анемія, панцитопенiя, сульфгемоглобінемія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ.
З боку сечовидільної системи: ниркова коліка, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит; дуже рідко – нефротоксична дія, папілярний некроз, порушення сечовипускання, дизурія.
З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.
Інші: у поодиноких випадках – гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, загальна слабкість, посилене потовиділення, порушення зору, сухість очей. Підвищення кліренсу креатиніну, збільшення екскреції натрію та кальцію, закладеність носа, можливе хибне підвищення сечової кислоти в крові, що визначається методом Віttner; незначне підвищення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти, ванілілмигдалевої кислоти та катехоламінів у сечі.
Кофеїн.
З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, відчуття страху, загальна слабкість, запаморочення; у поодиноких випадках – психомоторне збудження і порушення орієнтації, безсоння, занепокоєння, дратівливість або знервованість, тремор, сплутаність свідомості, депресивні стани, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах, епілептичні напади, кома, тривога, галюцинації, дискінезія.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках – відчуття серцебиття, тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальної гіпертензією).
З боку травного тракту: рідко – нудота, блювання, загострення виразкової хвороби.
Фенілефрину гідрохлорид.
З боку нервової системи: рідко – головний біль, безсоння, запаморочення, сплутаність свідомості.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках – тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією), аритмія.
З боку травного тракту: нудота, діарея.
Хлорфеніраміну малеат.
З боку травного тракту: нудота, блювання, епігастральній біль, сухість в роті або горлі.
З боку органів зору: дуже рідко – мідріаз, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку серцево-судинної системи: у поодиноких випадках – тахікардія.
З боку центральної нервової системи: рідко – сонливість, головний біль, тремор.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко – затримка сечі та странгурія (утруднене сечовиділення).
Допоміжнa речовинa барвник жовтий захід FCF (Е 110) може спричинити алергічні реакції.
Небажані ефекти з декстрометорфаном поодинокі, але іноді повідомлялось про шлунково-кишкові розлади та запаморочення.