Частота визначена як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000) і невідомо (неможливо встановити за наявними даними).
Побічні ефекти при лікуванні цитарабіном є дозозалежними. Найчастіше спостерігаються пригнічення системи кровотворення та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту.
Очікувані побічні реакції
Порушення з боку органів кровоносної та лімфатичної системи
Оскільки цитарабін має токсичний вплив на кістковий мозок, можливі клітинні зміни кісткового мозку та периферичної крові. При застосуванні препарату можливий розвиток анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, мегалобластозу, а також зниження кількості ретикулоцитів. Тяжкість цих реакцій залежить від дози і режиму прийому.
Інфекції та інвазії
Вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитичні або сапрофітні інфекційні ураження будь-якої локалізації можуть пов’язуватись із застосуванням цитарабіну як монотерапії чи в комбінації з іншими імуносупресивними препаратами в імуносупресивних дозах, що негативно впливають на клітинний або гуморальний імунітет. Такі інфекції можуть бути слабко виражені, проте можуть набувати тяжкого перебігу, іноді з летальним наслідком.
Синдром цитарабіну
Він характеризується гарячкою, міалгією, болем у кістках, зрідка болем у грудній клітці, макулопапульозним висипом, кон’юнктивітом та загальною слабкістю. Зазвичай він спостерігається через 6-12 годин після застосування препарату. Доведено ефективність кортикостероїдів для лікування та профілактики цього синдрому. Якщо визначено, що симптоматика піддається лікуванню, слід призначити кортикостероїди та не припиняти лікування препаратом.
Стандартний режим дозування
При лікуванні за допомогою стандартних схем дозування цитарабіну у комбінації з іншими препаратами пацієнти повідомляли про біль у животі (перитоніт) та коліт із позитивною реакцією на приховану кров із супутніми нейтропенією та тромбоцитопенією. Пацієнти реагували на консервативне медикаментозне лікування.
У дітей із гострим мієлоцитарним лейкозом повідомляли про відстрочений прогресуючий висхідний параліч, що призводив до летальних наслідків, після інтратекального та внутрішньовенного введення цитарабіну у стандартних дозах у комбінації з іншими препаратами.
Інфекції та інвазії
Дуже часто: сепсис, пневмонія, інфекція
Невідомо: утворення целюліту в місці ін'єкції, абсцес печінки
Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Нечасто: лентиго.
З боку системи крові та лімфатичної системи
Дуже часто: пригнічення функції кісткового мозку, анемія, мегалобластоз, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, ретикулоцитопенія, кровотечі.
З боку імунної системи
Алергічний набряк, анафілаксія (був відмічений один випадок розвитку кардіопульмонального шоку відразу ж після внутрішньовенного введення цитарабіну, що вимагало застосування реанімаційних заходів).
Порушення обміну речовин і харчування
Часто: анорексія, гіперурикемія
З боку серцевої системи
Нечасто: перикардит.
Дуже рідко: аритмія.
З боку нервової системи
Невідомо: нейротоксичність, неврит, запаморочення, головний біль.
При лікуванні високими дозами – дисфункція головного мозку і мозочка з такими проявами, як сплутаність свідомості, дизартрія, ністагм, судомні напади (при інтратекальному введенні), периферична нейропатія, нейротоксичність.
Також спостерігалася параплегія (при інтратекальному введенні). Іноді виникають некротизуюча лейкоенцефалопатія, квадриплегія (при інтратекальному введенні).
Ймовірність нейротоксичних ефектів вища при:
- інтратекальній терапії цитарабіном;
- інтратекальному застосуванні цитарабіну у поєднанні з іншими нейротоксичними методами лікування (променевою терапією, високодозовою або інтратекальною терапією метотрексатом);
- інтратекальному застосуванні цитарабіну через короткі інтервали часу або у дозах понад 30 мг/м2 поверхні тіла.
З боку органів зору
Часто: оборотний геморагічний кон’юнктивіт (з такими проявами, як фотофобія, печія або біль в очах, порушення зору, виражена сльозотеча; може супроводжуватись висипом), кератит.
Для профілактики розвитку геморагічного кон’юнктивіту рекомендується місцеве застосування глюкокортикостероїдів. Можлива сліпота (після інтратекального застосування цитарабіну).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасто: пневмонія, задишка, інтерстиціальний пневмоніт, раптовий респіраторний дистрес-синдром, який прогресує до набряку легенів, біль у горлі.
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: Запалення або утворення виразок у ротовій порожнині та анусі, запалення слизових оболонок, утворення виразок у стравоході, стоматит, анорексія, дисфагія, абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея.
Нечасто: езофагіт, кістозний пневматоз кишечнику, некротизуючий коліт, перфорація шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання після інтратекального застосування, перитоніт.
З боку нирок та сечовидільної системи
Часто: Ниркова недостатність, затримка сечі.
З боку шкіри та підшкірних тканин
Часто: Еритема, бульозний дерматит, кропив’янка, васкуліт, алопеція (оборотні).
Нечасто: пігментація шкіри, панікуліт у місці ін’єкції, виразки на шкірі, свербіж, печіння і біль у долонях і підошвах.
Дуже рідко: нейтрофільний екзокринний гідраденіт.
З боку скелетно-м’язової системи та м’яких тканин
нечасто: міалгія, артралгія, інколи рабдоміоліз.
Ефекти загального характеру та місцеві реакції
Часто: біль у грудях, гарячка, тромбофлебіт в місці ін’єкції, гіперурикемія.
Може виникнути пропасниця після інтратекального застосування.
З боку гепатобіліарної системи
Дуже часто: підвищення рівнів печінкових ферментів (оборотне), печінкова дисфункція.
Невідомо: жовтяниця.
Інтратекальне введення
Інтратекальне введення цитарабіну може призвести до системної токсичності, тому показаний ретельний нагляд за системою кровотворення. Може бути потрібне коригування антилейкозної терапії. Значно виражена токсичність виникає рідко. До побічних реакцій, що найчастіше виникають при інтратекальному введенні, належать нудота, блювання та гарячка. Ці реакції виражені слабко та зникають самі по собі. Повідомлялося про розвиток параплегії. Повідомлялося про розвиток некротичної лейкоенцефалопатії з судомами або без них; у деяких випадках пацієнтам вводили інтратекально метотрексат і гідрокортизон, а також застосовували опромінення ЦНС. Повідомлялося про ізольовану нейротоксичну дію. Двоє пацієнтів у стані ремісії, яких лікували за допомогою комбінованої системної хіміотерапії, профілактичного опромінення ЦНС та інтратекального введення цитарабіну, втратили зір. При одночасному застосуванні цитарабіну інтратекально та внутрішньовенно протягом декількох днів існує ризик виникнення токсичних реакцій з боку спинного мозку, проте при лікуванні серйозних захворювань, що небезпечні для життя, лікар на свій розсуд призначає подальше інтратекальне та внутрішньовенне застосування препарату.
Побічні реакції при застосуванні високих доз цитарабіну, відмінні від тих, що зустрічаються на тлі терапії звичайними дозами
При використанні схем із застосуванням високих доз: сепсис, інтерстиціальний пульмоніт; порушення концентрації, дизартрія, атаксія, тремор, ністагм, головний біль, сплутаність свідомості, запаморочення, кома.
Гематологічна токсичність:
Проявом гематологічної токсичності є значна панцитопенія, що може тривати 15-25 днів, разом з аплазією кісткового мозку більш тяжкого ступеня, ніж при застосуванні звичайних доз.
З боку шлунково-кишкової системи
На додаток до звичайних симптомів, при застосуванні високих доз цитарабіну можуть розвиватись більш серйозні реакції. Повідомлялося про випадки прориву кишечнику або некрозу з непрохідністю та перитоніту.
Після високодозової терапії спостерігались абсцеси печінки, пошкодження печінки з гіпербілірубінемією, синдром Бадда-Кіарі (тромбоз печінкових вен) та панкреатит.
Розлади нервової системи: кома або порушення функції головного мозку та мозочка, в тому числі зміна особистості, сонливість і судоми; периферичні моторні та сенсорні нейропатії.
Прояви побічних реакцій у людей похилого віку (> 55 років) можуть бути більш інтенсивними.
Розлади зору: токсична дія на рогівку, геморагічний кон’юнктивіт. Ці реакції можна попередити або зменшити застосовуючи кортикостероїдні очні краплі.
Розлади серцевої діяльності: кардіоміопатія з летальним наслідком.
Інші. Після терапії цитарабіном відмічались кардіоміопатія та рабдоміоліз. Повідомлялось про один випадок анафілаксії, наслідком якої стала зупинка серця і яка потребувала застосування заходів реанімації. Така реакція виникла одразу після внутрішньовенного введення цитарабіну.
Можливі аменорея і азооспермія.
Повідомлялося, що після експериментальної терапії високими дозами цитарабіну з приводу рецидивів лейкозу спостерігався респіраторний дистрес-синдром, який швидко прогресував до набряку легенів і кардіомегалії, яка визначалася рентгенологічним методом. Зафіксовано летальний випадок.
Захворювання шкіри та підшкірної тканини: шкірний висип із подальшою десквамацією, алопеція.
У деяких пацієнтів у місці ін’єкції або інфузії виникав тромбофлебіт, деякі пацієнти повідомляли про виникнення болю та запалення в місцях підшкірних ін’єкцій. Проте в більшості випадків препарат переноситься добре.
У поодиноких випадках повідомлялося про висип на шкірі, що призводив до десквамації. Повна алопеція є більш поширеною реакцією на високодозну терапію, ніж на стандартну програму лікування.
