Стрептодермія

Стрептодермія

Стрептодермія — інфекційне дерматологічне захворювання, зумовлене бактеріями родини Streptococcaceae. Характеризується появою на шкірній поверхні сверблячих висипань. Патологія належить до висококонтагіозних. Найчастіше спостерігається у дітей і жінок із тонкою шкірою. У 30% випадків хвороба призводить до тимчасової втрати працездатності.

Опис захворювання

Стрептодермія (стрептококова піодермія) — один із найпоширеніших дерматозів, становить близько 43% всіх шкірних патологій. Стрептокок постійно виявляється на слизових оболонках дихальних шляхів і шкірних покривах (переважно в складках). Однак у нормальному стані бактерії не викликають захворювання.

Активація патогенної флори відбувається на тлі зниження імунітету. Бактерії поширюються повітряно-крапельним шляхом або при прямому контакті з хворою людиною. Шкідлива дія мікроорганізму на шкіру виявляється за рахунок ензимів і токсичних продуктів життєдіяльності. Ферменти індукують деструкцію клітинних елементів, пошкоджують їхні ДНК. Стрептокіназа бактерій, потрапляючи в кров, чинить фібринолітичний ефект (протизгортальний).

Стрептодермія може відрізнятися за наявністю або відсутністю ексудату.

Стрептодермія класифікується залежно від місця локалізації та зовнішнього вигляду запального вогнища:

1. Імпетиго стрептококове. Починається з формування червоних плям, що спричинюють дискомфорт. Поступово на їхньому місці утворюються пухирі. Може вражати тонку шкіру, слизові рота, носа, облямівку губ, зону навколо очей. Вогнище має окреслені межі. На місці пухирів, що лопнули, виникають ерозії.
2. Попрілість (інтертригінозна стрептодермія). Вражає шкірні складки в паху, між сідницями та ін. Відрізняється дрібними фліктенами, які зливаються в більші утворення. Згодом на їхньому місці утворюються мокнучі червоні плями.
3. Ектіма. Належить до глибокої форми імпетиго, оскільки вогнище проростає углиб дерми. Виразково-некротичні ураження заживають повільно. Закінчується процес рубцюванням тканини. Локалізується на верхніх і нижніх кінцівках.
4. Бульозне імпетиго. Місця уражень — гомілки, стопи, кисті. Утворені елементи (булли) мають великі розміри. Вони містять гнійний ексудат із вкрапленнями крові. Згодом на їхньому місці залишаються ерозії і виразки. Після утворення кірки розростання ураженої зони триває.
5. Заїда. Подразнення (флікіслотена) виникає у куточках рота. Згодом на місці пухирців, що лопнули, утворюється щілиноподібна ерозія, яка покривається гнійно-кривавою кіркою.
6. Турніоль (поверхневий панарицій) — інфекційне ураження шкіри навколо нігтьової пластинки. Характеризується почервонінням шкіри, що прилягає до валиків. Потім формується хворобливий пухир із рідким вмістом. Після того як він лусне, залишається рана, яка з часом затягується без наслідків.
7. Вульгарна стрептодермія (гнійна). Ускладнена форма стрептококового імпетиго, до якої долучається стафілококова інфекція. Уражається не тільки шкіра, а й волосяні фолікули. Має важчий характер перебігу з утворенням глибоких ерозій. При такій формі збільшується ймовірність поширення інфекційного процесу організмом.

У разі неадекватного лікування гострої патології виникає хронічна стрептодермія. Захворювання може бути первинним (бактерії проникають через шкірні ушкодження) і вторинним (розвивається на тлі наявних в організмі вогнищ стрептококової інфекції).

Причини появи

Етіопатогенез захворювання тісно пов'язаний із наявністю низки факторів:

• недостатня гігієна тіла;
• порушення цілісності шкірного покриву (садна, подряпини, ін'єкції, укуси комах, тварин);
• низька температура навколишнього середовища, що провокує утворення тріщин;
• жаркий, вологий клімат (сприяє просочуванню дерми вологою, розширенню гирл потових залоз і капілярів, що призводить до гематогенного поширення мікроорганізмів);
• наявність сверблячих дерматозів в анамнезі (короста, атопічний дерматит та ін.);
• ендокринопатії (цукровий діабет, гіперкортицизм);
• захворювання травного тракту;
• хронічні вогнища інфекції (карієс, тонзиліт та ін.);
• шкідливі звички (алкоголізм, наркоманія, куріння);
• професійні шкідливості (виробничі цехи, де багато пилу, металургічні підприємства та ін.);
• тривала антибактеріальна терапія;
• зниження захисних сил організму;
• дитячий і літній вік.

Найбільш уразливі перед стрептодермією новонароджені діти, оскільки на момент народження у них на шкірі відсутній власний біоценоз. Тому ймовірність зараження при контакті з хворою людиною у дитини дуже висока.

Симптоми

Клінічна картина патології залежить від її форми. Загальні ознаки захворювання можуть виявлятися такими симптомами:

• висипання у вигляді плям, що лущаться (суха форма), або пухирів, заповнених рідким вмістом;
• поверхневі або глибокі виразки, ерозії;
• хворобливість, свербіж, гіперемія місць ураження;
• збільшення лімфатичних вузлів поблизу зон запалення;
• гіпертермія;
• озноб.

Крім того, знижується працездатність.

Діагностика

Діагностикою та лікуванням захворювання займається лікар-дерматолог. Діагноз виставляється на підставі двох критеріїв:

• виявлення клінічних ознак під час огляду;
• виявлення стрептококової інфекції при мікроскопії зішкребу епітелію у зоні ураження.

Перед зверненням до лікаря не можна використовувати антибактеріальну мазь від стрептодермії, оскільки внаслідок її застосування результат мікробіологічного дослідження буде неточним. З метою диференціальної діагностики стрептодермії від алергії, лишаю, екземи, інших дерматологічних патологій призначають додаткові методи обстеження:

• ОАМ, ОАК (з лейкоцитарною формулою і ШОЕ);
• вивчення гормонального статусу;
• ІФА, ПЛР-тести на інфекції;
• бакпосів для визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.

Лікування

При підтвердженому діагнозі «стрептодермія» пацієнта ізолюють у домашніх умовах на 10 діб. Терапія ґрунтується на застосуванні антибактеріальних засобів. Вибір препарату залежить від результату бактеріологічного аналізу на чутливість патогенної флори до антибактеріальних засобів. Найчастіше призначають:

1. Антисептичні розчини: Перекис водню 3%, Хлоргексидин. При атопічному дерматиті, ускладненому стрептодермією, можуть бути призначені ванни з гіпохлоритом натрію.
2. Зовнішні антибактеріальні засоби: Фузідерм, Мупіроцин, Альтарго.
3. Системні антибіотики: цефалоспорини (Цефотаксим), макроліди (Кларитроміцин), тетрациклін (Доксициклін) та ін.
4. Бактеріофаги — сучасні антимікробні препарати природного походження (Бактеріофаг стрептококовий).
5. Імунотерапію (Анатоксин стафілококовий, Метилурацил, Т-активін).
6. Вітамінотерапію.

Лікування захворювання вимагає комплексного підходу. Пацієнту рекомендується обмежити контакт із водою до повного загоєння вогнищ ураження, що дасть змогу уникнути поширення інфекції по всьому тілу.

Профілактика

Щоб запобігти зараженню стрептококовою піодермією, необхідно дотримуватися профілактичних рекомендацій:

1. Уникати близьких контактів із хворими людьми.
2. Дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки, утримувати тіло в чистоті, систематично міняти нижню білизну і постіль).
3. Зміцнювати захисні сили організму (загартовування, рухливий спосіб життя, прийом вітамінів, боротьба із зайвою вагою).
4. Позбутися нікотинової, алкогольної, наркотичної залежності.
5. Своєчасно пригнічувати хронічні вогнища інфекції.
6. Оберігати шкірні покриви від травмування.

Ускладнення

Прогноз захворювання при своєчасному лікуванні сприятливий. Однак іноді можуть виникати небажані наслідки:

• хронізація процесу;
• псоріатична хвороба;
• екзема;
• імунне запалення нирок;
• міокардит;
• ревматизм;
• септицемія (бактеріальне зараження крові) та ін.

Список використаної літератури

1. Довідник лікарських препаратів Компендіум.
2. Державний реєстр лікарських засобів України.
3. ВООЗ.

Популярні питання про стрептодермію

Чи довго лікувати стрептодермію?

Інкубаційний період захворювання триває близько тижня. Курс терапії за своєчасного початку лікування займає 10–12 днів. При затяжній формі з рецидивами лікування може тривати довго.

Як проявляється стрептодермія?

Прояви захворювання можуть бути різними, що залежить від його форми. Імпетиго стрептококове (найпоширеніший вид патології) характеризується ураженням шкіри з формуванням бульбашок, що сверблять, заповнених каламутною рідиною. Протягом 24 годин вони розкриваються, вміст витікає назовні, але в місці утворюється бурштинового кольору кірки.

Чи можна вилікуватись від стрептодермії?

Щоб вилікуватись від стрептодермії, необхідно звернутися до дерматолога, пройти курс комплексної терапії, призначеної лікарем.

Які антибіотики призначають при стрептодермії?

Антибіотики при стрептодермії призначає лікар індивідуально для кожного пацієнта. Вибір препарату відповідає результату бактеріологічного посіву зіскрібка ураженої шкіри на мікрофлору та її чутливість до антибактеріальних засобів.