Ольга Карпінська

Ольга Карпінська

Якщо ти любиш фармацію, то не можеш не любити людей

В перший день війни Ольга зробила свій вибір: «Я залишаюсь тут. Моя робота потрібна людям, особливо зараз». Але як забезпечити безпеку двом маленьким дітям і мамі, яка приїхала до них з Харківської області? Ольга з’ясувала, де найближче укриття і чи належні там умови. Потім відвела туди рідних, а сама побігла на роботу. Її аптека працювала щодня, навіть коли місто обстрілювали.

Ви настільки любите свій фах, що ладні ризикувати та працювати під обстрілами? Чи це почуття відповідальності?

Це дві сторони однієї медалі. Якщо ти любиш фармацію, то не можеш не любити людей, адже несеш відповідальність за їхнє здоров’я. Хоча я зрозуміла це не одразу. Любов до фармації стала логічним наслідком мого захоплення хімією в шкільні роки. Саме воно і привело мене у НФаУ. А вже під час навчання я повністю впевнилась, що зробила вірний вибір. На сьогодні в мене майже 20-річний досвід роботи.

І скільки років ви вже завідуєте аптекою?

Свою кар’єру я розпочала на останньому курсі НФаУ. Я просто не змогла дочекатись закінчення університету, мені хотілось якнайшвидше поринути у неймовірно цікавий світ ліків. Тому пішла у «нічники». Було складно поєднувати навчання з роботою. Але велике бажання перевірити свої знання на практиці перемогло.

Майже 10 років я навчалась та працювала у Харкові. Там  познайомилась з майбутнім чоловіком, який згодом запропонував мені переїхати в його рідне місто. Так я опинилася в Житомирі, тут мені вперше запропонували очолити аптеку. З того часу збігло вже 10 років.

Обов’язків та завдань у завідувача аптеки безліч, і ти не можеш собі дозволити схибити чи зробити щось не належним чином. Це одразу позначиться на результатах роботи аптеки, отже, й на колективі. Показником того, що я знаходжусь на своєму місці, я вважаю велику кількість постійних клієнтів, відсутність зауважень з боку керівництва та спокійну емоційну атмосферу в колективі.

Як будуєте стосунки у своєму колективі, щоб досягти такої атмосфери?

За роки свого завідування я впевнилась, що стосунки у своєму колективі потрібно будувати на взаємоповазі та розумінні. Для мене є неприпустимим лише віддавати накази підлеглим. Наш колектив – це команда однодумців. Ми підтримуємо один одного, разом вдосконалюємо свої навички, обговорюємо поточні питання, тому мої колеги та виконують всі мої завдання.

Чи має для вас значення вік ваших колег?

Мені довелося працювати як з досвідченими фармацевтами, так і з молоддю. Я не можу однозначно сказати, кому віддаю перевагу. Ті, для кого наша аптека – вже не перше місце роботи, можуть поділитися власним досвідом, і це дуже корисно для мене. А молодь потрібно не тільки навчити всьому, що відбувається в аптеці, але й дечому повчитися в неї. Фармація постійно розвивається, і вчорашні студенти залюбки розповідають про останні новинки у фармацевтичній галузі. До того ж я від них «підзаряджаюся»: вони енергійні, не бояться нових викликів, завжди готові до роботи, навіть, коли не виспалися.

Знаю, що завдяки вам чимало фармацевтів побудували досить успішну кар’єру…

Мушу визнати, що мені подобається як налагоджувати роботу аптеки в цілому, так і навчати молоде покоління. Це дуже вдячна робота! Кілька років тому дівчина невпевнено вперше переступила поріг твоєї аптеки, а сьогодні вже сама завідувачка. Втішно бачити на практиці результати своїх зусиль.

Ваша аптека дійсно ні на день не зачинялася під час війни? 

Так, хоча на початку війни половина нашого колективу виїхала – ми залишилися вдвох з колегою. Перший місяць працювали без вихідних. Війна внесла свої корективи в нашу роботу. Фармопіка набула нового сенсу: коли до віконця підходить людина з тремтячими руками та навіть не може сказати, що саме їй потрібно, ти спочатку маєш її вислухати, заспокоїти, а потім вже відпустити ліки. Це і нас мотивувало завжди посміхатися. Тому, певно, і страху не було. Не могли ми собі дозволити боятися чи жалітися. Відвідувачі, як діти, одразу зчитують твій настрій, і тоді вже їх ніщо не втримає від паніки.

А відвідувачі цінували те, що ви для них робите?

Відвідувачі нам постійно дякували! До речі, під час війни у нас стало значно більше постійних клієнтів, ніж за 2 попередніх роки роботи аптеки. В місті про нас ходили легенди, що ми завжди допоможемо. І ми дійсно нікого не залишили без уваги та допомоги.

Що ви порадили б студентам НФаУ з огляду на свій досвід, зокрема набутий під час війни?

Не зупинятися після закінчення вишу. На будь-якій посаді потрібно не тільки працювати, але й постійно вивчати аптечний асортимент, фармацевтичну документацію, законодавство, психологію клієнтів. Тоді ваша професія завжди приноситиме емоційне задоволення та гідну матеріальну винагороду. Також потрібно завжди пам’ятати, що наше головне завдання – допомагати людям.

Дата створення: 07.04.2023                Дата оновлення: 19.04.2023

Промокод скопійовано!
Завантаження