Цефіпракс

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефіксиму мікроорганізмами:

• інфекції дихальних шляхів;
• інфекції ЛОР-органів;
• гострі та хронічні інфекції сечовивідних шляхів.

Гіперчутливість до цефіксиму чи інших компонентів лікарського засобу, а також до інших цефалоспоринів або пеніцилінів. Порфірія.

При застосуванні цефалоспоринів найчастіше відзначаються шлунково-кишкові порушення.

Реакції гіперчутливості виникають рідко, здебільшого у пацієнтів, у яких уже відзначалися реакції гіперчутливості, та у пацієнтів із наявністю в анамнезі алергії, сінної гарячки, кропив’янки, бронхіальної астми з алергічним компонентом.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності або годування груддю лікарський засіб потрібно застосовувати тільки у разі крайньої необхідності під наглядом лікаря. Дані щодо ембріотоксичності відсутні, проте слід уникати застосування лікарського засобу в І триместрі вагітності. Невідомо, чи проникає у грудне молоко.

Діти

У формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, застосовувати дітям віком від 12 років (для дітей меншого віку рекомендується суспензія — для точного дозування).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Застосування лікарського засобу не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У разі виникнення запаморочення слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Було показано, що у здорових добровольців при застосуванні доз до 2 г на добу препарат має такий самий профіль безпеки, як і при застосуванні рекомендованих терапевтичних доз.

Симптоми: посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка; симптоматична і підтримуюча терапія.

Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні. Немає специфічного антидоту.

Пробенецид (та інші блокатори канальцевої секреції) підвищує максимальну концентрацію цефіксиму в крові, сповільнюючи виведення цефіксиму нирками, що може призвести до передозування.

Саліцилова кислота підвищує концентрацію вільного цефіксиму на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами; цей ефект є залежним від концентрації.

Карбамазепін може спричиняти підвищення цефіксиму концентрації у плазмі крові, тому доцільно контролювати його рівень у плазмі крові.

Ніфедипін підвищує біодоступність цефіксиму.

Фуросемід, аміноглікозиди підвищують нефротоксичність препарату.

При застосуванні антибіотиків, в тому числі цефіксиму, може виникати зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Антикоагулянти кумаринового типу.

Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують терапію антикоагулянтами, наприклад варфарином. Оскільки цефіксим здатний посилювати дію антикоагулянтів, може виникати подовження протромбінового часу, з клінічними проявами кровотеч чи без таких.

Інші форми взаємодій: застосування цефалоспоринів може спричиняти хибнопозитивну реакцію при визначенні глюкози в сечі за допомогою розчинів Бенедикта, Фелінга або при застосуванні таблеток «Клінітест». Під час застосування цефіксиму можливий хибнопозитивний результат прямого тесту Кумбса.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.