Лотар

табл. п / полон. оболонкою 50 мг блістер, № 30

Лозартан 50 мг

табл. п / полон. оболонкою 100 мг блістер, № 30

Лозартан 100 мг

Препарат Лотар застосовується за суворими показаннями для лікування есенційної гіпертензії. Він ефективний для зниження ризику розвитку інсульту при артеріальній гіпертензії (АГ) та гіпертрофії лівого шлуночка, що підтверджено даними ЕКГ. Крім того, Лотар використовується в лікуванні захворювань нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥0,5 г на добу у складі антигіпертензивної терапії. Дослідження тиску показує, що препарат сприяє його стабільному зниженню. Частота побічних ефектів при застосуванні Лотару відносно низька, і вони нечасті.

Фармакодинаміка. Лозартан - синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину II (типу АТ1) для прийому всередину. Ангіотензин ІІ - потужний вазоконстриктор, головний активний гормон ренінангіотензинової системи та один з найбільш важливих факторів у патофізіології гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецептором, наявними в багатьох тканинах (наприклад у гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначає каскад важливих біологічних ефектів, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію гладком'язових клітин.

Лозартан селективно зв'язується з AT1-рецептором. В умовах in vitro і in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт - карбоксильна кислота (E-3174) - блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину ІІ незалежно від джерела або шляху синтезу.

Лозартан не пов'язує і не блокує рецептори інших гормонів і іонні канали. Лозартан не пригнічує АПФ (кініназу ІІ) - фермент, що сприяє розпаду брадикініну. Внаслідок цього ефекти, безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецептора (наприклад збільшення вираженості ефектів брадикініну), що не асоціювалися із застосуванням лозартану.

При прийомі лозартану відбувається усунення негативних ефектів ангіотензину II на секрецію реніну, що підвищує плазмову активність реніну (ПАР). Збільшення ПАР призводить до підвищення рівня ангіотензину II в плазмі крові. Однак антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону в плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Після скасування лозартану активність реніну в плазмі крові та рівень ангіотензину II через 3 доби знижувалися до вихідних значень, зазначених до початку прийому препарату. І лозартан, і його активний метаболіт мають набагато більший аффинитет до рецепторів типу AT1, ніж до рецепторів типу AT2. Активний метаболіт в 10-40 разів активніше, ніж сам лозартан в однакових кількостях.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і піддається метаболізму першого проходження з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану при пероральному прийомі становить близько 33%. Середні пікові концентрації лозартану і його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 і 3-4 ч.

Розподіл. Зв'язування лозартану і його активного метаболіту з білками плазми крові, переважно з альбуміном, становить понад 99%. Обсяг розподілу - 34 л.

Метаболізм. Близько 14% дози лозартану (при прийомі всередину і в / в введенні) перетворюється в його активний метаболіт. Після прийому всередину або при в / в введенні лозартану, міченого 14С, радіоактивність циркулюючої плазми крові перш за все пов'язана з наявністю в ній лозартану і його активного метаболіту. Мінімальна перетворення лозартану в його активний метаболіт було відзначено приблизно у 1% досліджених. Утворюються також біологічно неактивні метаболіти.

Виведення. Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить близько 74 і 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо близько 4% дози виводиться в незміненому вигляді з сечею і близько 6% дози - із сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при пероральному прийомі лозартану калію в дозі до 200 мг.

Після прийому всередину плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим Т? приблизно 2 і 6-9 годин відповідно. При одноразовому прийомі препарату в дозі 100 мг ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не накопичуються в плазмі крові.

Виведення лозартану і його метаболітів відбувається з жовчю і сечею. Після прийому всередину лозартану, міченого 14С, близько 35% радіоактивної мітки виявляється в сечі та 58% - в калі. Після в / в введення лозартану, міченого 14С, близько 43% радіоактивної мітки виявляється в сечі та 50% - в калі.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів. Концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у осіб похилого віку з АГ значуще не відрізняються від даних показників у більш молодих пацієнтів з АГ.

Концентрації лозартану в плазмі крові були в 2 рази вище у жінок з АГ в порівнянні з чоловіками з цією патологією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків і жінок не розрізнялися.

При прийомі лозартану внутрішньо у пацієнтів з цирозом печінки алкогольного генезу легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові виявилася в 5 і 1,7 рази (відповідно) більше, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі.

Концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з кліренсом креатиніну> 10 мл/хв не відрізнялася від такої в осіб з нормальною функцією нирок. При порівнянні AUC у хворих, які перебувають на гемодіалізі, виявилася приблизно в 2 рази більше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок або у хворих, які перебувають на гемодіалізі.

• есенціальна гіпертензія;
• зниження ризику розвитку інсульту при АГ і гіпертрофії лівого шлуночка, що підтверджено ЕКГ;
• лікування захворювань нирок у пацієнтів з АГ і цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥ 0,5 г на добу (в складі антигіпертензивної терапії).

Лотар приймають всередину незалежно від прийому їжі, запиваючи склянкою води. При артеріальній гіпертензії звичайна початкова і підтримуюча доза для більшості пацієнтів становить 50 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 3-6 тижнів після початку терапії. У деяких пацієнтів для досягнення більшого ефекту доза може бути підвищена до 100 мг 1 раз на добу (вранці).

Можливе застосування препарату як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, особливо з діуретиками (наприклад гідрохлортіазидом).

При лікуванні захворювань нирок у пацієнтів з АГ і цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥ 0,5 г/добу (в складі антигіпертензивної терапії) звичайна початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу. Надалі рекомендується підвищити дозу препарату до 100 мг 1 раз на добу з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску після одного місяця від початку терапії. Лотар може бути призначений спільно з іншими антигіпертензивними засобами (діуретики, блокатори кальцієвих каналів, блокатори? - і? -Адренорецепторів, препарати центральної дії), інсуліном та іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, глітазони та інгібітори глюкозидази).

При серцевій недостатності початкова доза Лотара становить 12,5 мг 1 раз на добу. З огляду на те, що таблетка, вкрита плівковою оболонкою, не ділиться, слід застосовувати лозартан в іншій лікарській формі. Як правило, доза титрується з тижневим інтервалом (12,5 мг/добу, 25 мг/добу, 50 мг/добу) до звичайної підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу в залежності від індивідуальної переносимості.

Для зниження ризику виникнення серцево-судинних захворювань і смертності у пацієнтів з АГ і гіпертрофією лівого шлуночка стандартна початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу. Надалі рекомендується додати гідрохлоротіазид у низьких дозах або підвищити дозу Лотара до 100 мг 1 раз на добу з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску.

Особливі групи пацієнтів

У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад при прийомі діуретиків у високих дозах) початкову дозу препарату слід знизити до 25 мг 1 раз на добу. Оскільки таблетка, вкрита плівковою оболонкою, не ділиться, слід застосовувати лозартан в іншій лікарській формі.

Пацієнти з нирковою недостатністю і пацієнти, які перебувають на діалізі. Немає необхідності в підборі початкової дози у пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи хворих на діалізі.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі рекомендується призначати препарат в нижчих дозах. Застосування лозартану протипоказано у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки немає терапевтичного досвіду застосування препарату у даної групи пацієнтів.

Пацієнти похилого віку. Немає необхідності в підборі дози у цієї групи пацієнтів, хоча рекомендується починати лікування з дози 25 мг пацієнтам у віці старше 75 років. Купити Лотар можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на Лотар вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

гіперчутливість до активної речовини або інших компонентів препарату; період вагітності; тяжка печінкова недостатність.

найчастішими побічними ефектами, пов'язаними з прийомом препарату, були запаморочення, астенія / втома, зниження артеріального тиску і гіперкаліємія.

З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія.

Алергічні реакції: у пацієнтів, які приймали лозартан, рідко відзначали ангіоневротичнийнабряк, включаючи набряк гортані, голосової щілини, що викликають обструкцію дихальних шляхів, і / або набряк обличчя, губ, глотки та / або язика. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі перенесений ангіоневротичний набряк при прийомі інгібіторів АПФ. Рідко повідомлялося про виникнення васкуліту, включаючи пурпуру Шенлейна - Геноха.

З боку психіки: депресія.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, мігрень, дисгевзія.

З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, дзвін у вухах.

З боку серця: рідко – синкопе, фібриляція передсердь, інсульт.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, посилене серцебиття, стенокардія, симптоматична гіпотензія (особливо у пацієнтів з внутрішньосудинної дегідрації, наприклад, пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю або при прийомі діуретиків у високих дозах), дозозалежний ортостатичний ефект, висип.

З боку дихальної системи: кашель, риніт, набряк слизової оболонки носа, фарингіт, синусит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів.

З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – кропив'янка, свербіж, висипання.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення, біль голови; рідко – парестезії.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, диспепсія, нудота, гепатит, порушення функції печінки, абдомінальний біль, стійкий запор, панкреатит, блювання.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – абдомінальний біль, диспепсія, запор.

Респіраторна система: кашель, нежить, синусит, фарингіт, інфекція верхніх дихальних шляхів.

Дерматологічні реакції: кропив'янка, свербіж, гіперемія шкіри, фоточутливість, еритродермія.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, рабдоміоліз, біль в спині, м'язові судоми.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів групи ризику повідомлялося про зміну функції нирок, включаючи ниркову недостатність; дані зміни функції нирок можуть бути оборотними нормалізуються після припинення терапії.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція / імпотенція.

З боку організму в цілому: біль в області шлунка, біль у грудях, слабкість, астенія / стомлюваність, набряки / набряклість.

З боку лабораторних показників: підвищений рівень АлАТ відзначався в рідкісних випадках і зазвичай повертався до норми після відміни терапії, гіпонатріємія.

гіперчутливість. Необхідно ретельно контролювати пацієнтів з набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, горла і / або мови).

Артеріальна гіпотензія і порушення водно-електролітного балансу. У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад при прийомі діуретиків у високих дозах, з обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням) може розвинутися симптоматична гіпотензія. До початку лікування лозартаном необхідна корекція ОЦК або зниження початкової дози препарату. Це також відноситься до дітей у віці 6-18 років.

Порушення водно-електролітного балансу. Характерно для пацієнтів з нирковою недостатністю, з / без цукрового діабету, тому при призначенні препарату цій категорії пацієнтів слід бути особливо обережними. У пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та нефропатією, які отримували лозартан, було відзначено збільшення кількості випадків гіперкаліємії. Плазмові концентрації калію, а також кліренс креатиніну слід ретельно контролювати, особливо у хворих з серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв. Одночасне застосування лозартану з калійзберігаючимидіуретиками, добавками калію і замінників солі, що містять калій, не рекомендується.

Порушення функції печінки. З огляду на фармакокінетичні дані, що вказують на істотне підвищення концентрації лозартану в плазмі крові у хворих на цироз печінки, у пацієнтів з наявністю в анамнезі порушень функції печінки необхідно знизити дозу препарату. Оскільки не існує терапевтичного досвіду застосування лозартану у хворих з тяжкою печінковою недостатністю, не рекомендується застосовувати його у даної групи пацієнтів.

Порушення функції нирок. Внаслідок інгібування ренін-ангіотензинової системи у деяких сприйнятливих пацієнтів (зокрема, пацієнтів, у яких ниркова функція залежить від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, пацієнтів з тяжкою формою серцевої недостатності або попередньо існуючим порушенням функції нирок) відзначали зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність . Деякі препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть підвищувати рівень сечовини крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; дані зміни можуть зникати після припинення терапії. Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні лозартану у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирки. Не існує ніякого досвіду застосування препарату у пацієнтів з недавньою трансплантацією нирки.

Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, інгібуючі систему ренін - ангіотензин. Таким чином, застосування лозартану не рекомендується.

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця і цереброваскулярними захворюваннями при застосуванні всіх гіпотензивних засобів, надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

У пацієнтів з серцевою недостатністю з / без ниркової недостатності при застосуванні препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, існує ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності (часто гострої). Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану у пацієнтів з серцевою недостатністю і супутньою тяжкою нирковою недостатністю, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (NYHA клас IV), а також у пацієнтів з серцевою недостатністю і загрозливими для життя симптоматичними порушеннями ритму.

Лозартан слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Також необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лозартану з блокаторами? -Адренорецепторів. Пацієнтів з серцевою недостатністю, які були стабілізовані інгібіторами АПФ, не слід переводити на лозартан. Пацієнти повинні бути клінічно стабільні, на встановленому режимі лікування хронічної серцевої недостатності, і фракція викиду лівого шлуночка повинна бути? 40.

Стеноз аорти, стеноз мітрального клапана і обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, особлива обережність необхідна у пацієнтів зі стенозом аорти, мітральнимстенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Період вагітності. Лікування лозартаном не слід починати в період вагітності. Якщо продовження лікування лозартаном вважається необхідним, пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативне лікування гіпотензивними засобами з встановленим профілем безпеки для застосування в період вагітності. Після встановлення вагітності застосування лозартану слід негайно припинити та при необхідності перейти на альтернативне лікування.

Інші попередження і запобіжні заходи. Препарат містить лактозу.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Застосування лозартану в період вагітності протипоказано. З огляду на, що значна кількість препарату виділяється в грудне молоко, а також з огляду на негативну дію лозартану на дитину, необхідно припинити годування груддю. Відомо, що застосування АРАІІ протягом ІІ та ІІІ триместру індукує фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Діти.

Безпека і ефективність застосування лозартану у пацієнтів дитячого віку не встановлені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Слід пам'ятати, що при антигіпертензивної терапії, зокрема під час початку терапії або при підвищенні дози препарату, можуть виникати запаморочення або сонливість.

інші антигіпертензивні засоби можуть збільшувати вираженість гіпотензивної дії лозартану. Одночасне застосування препаратів (наприклад трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин), які знижують артеріальний тиск в якості основного або побічного ефекту, можуть підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II і нестероїдних протизапальних засобів (наприклад селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилової кислоти в протизапальних дозах і неселективних НПЗП) може знизитися гіпотензивний ефект. У пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування антагоністів ангіотензину II або діуретиків та нестероїдних протизапальних засобів може викликати погіршення функції нирок, в тому числі гостру ниркову недостатність і збільшення рівня калію в сироватці крові. Дану комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтів необхідно відповідно гідратованих і контролювати ниркову функцію після початку і періодично протягом одночасної терапії.

Лозартан переважно метаболізується цитохромом Р450 (CYP) 2C9 з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти. Було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP 2C9) знижує рівень активного метаболіту приблизно на 50%. Одночасне застосування лозартану з рифампіцином (індуктор ферментів метаболізму) знижувало плазмову концентрацію активного метаболіту на 40%. Клінічна значимість цього ефекту невідома. При одночасному застосуванні з флувастатином (слабкий інгібітор CYP 2C9) відмінність впливу не було виявлено.

Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення ангіотензину II і його ефекти, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), або коштів, що підвищують рівень калію (наприклад, гепарин), калієвих добавок і солей, що містять калій, може призвести до підвищенню рівня калію в сироватці крові. Одночасне застосування не рекомендується.

При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ було зареєстровано оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвиток токсичності. Також були виявлені окремі випадки з антагоністами рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні літію з лозартаном слід дотримуватися обережності. Якщо дана комбінація необхідна, рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові.

дані про передозування Лотара обмежені. Найбільш ймовірні симптоми в залежності від ступеня передозування - артеріальна гіпотензія, тахікардія і, можливо, розвиток брадикардії.

Лікування. Проведення заходів залежить від часу прийому препарату, тяжкості та виду симптомів. В першу чергу слід приділити увагу стабілізації серцево-судинної системи. Після перорального прийому рекомендується застосування активованого вугілля. Необхідно провести ретельний контроль за життєво важливими показниками та в разі необхідності стабілізувати їх. Ні лозартан, ні його активний метаболіт не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.

при температурі не вище 25 °C. Актуальна ціна на таблетки Лотар вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Лотар: інструкція знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.