Упаковка / 30 шт.
блістер / 15 шт.
| Торгівельна назва | Лотар |
| Діючі речовини | Лозартан |
| Кількість діючої речовини | 100 мг |
| Форма випуску | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці | 30 таблеток (2 блистера по 15 шт.) |
| Первинна упаковка | блістер |
| Спосіб застосування | Орально |
| Взаємодія з їжею | Не має значення |
| Температура зберігання | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла | Не чутливий |
| Ознака | Імпортний |
| Походження | Хімічний |
| Ринковий статус | Брендований дженерик |
| Виробник | АЛКАЛОЇД АД - СКОП'Є |
| Країна виробництва | Македонія |
| Заявник | Алкалоїд Скопje |
| Умови відпуску | За рецептом |
| Код АТС |
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09C Прості препарати антагоністів ангіотензину II C09CA Прості препарати антагоністів ангіотензину II C09CA01 Лозартан |
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. лозартан - синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину ii (типу АТ 1) для перорального прийому. ангіотензин іі - потужний вазоконстриктор, головний активний гормон ренінангіотензинової системи та один з найбільш важливих факторів у патофізіології аг. ангіотензин ii зв'язується з at1-рецептором, наявними в багатьох тканинах (наприклад у гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначає каскад важливих біологічних ефектів, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. ангіотензин іі також стимулює проліферацію гладком'язових клітин.
Лозартан селективно зв'язується з AT 1 -рецептором. В умовах in vitro і in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт - карбоксильна кислота (E-3174) - блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину ІІ незалежно від джерела або шляху синтезу.
Лозартан не пов'язує і не блокує рецептори інших гормонів і іонні канали. Лозартан не пригнічує АПФ (кініназу ІІ) - фермент, що сприяє розпаду брадикініну. Внаслідок цього ефекти, безпосередньо не пов'язані з блокадою AT 1-рецептора (наприклад збільшення вираженості ефектів брадикініну), що не асоціювалися із застосуванням лозартану.
Під час застосування лозартану усунення негативного зворотного реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну в плазмі крові. Таке підвищення активності призводить до збільшення ангіотензину ІІ в плазмі крові. Однак антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону в плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Після скасування лозартану активність реніну в плазмі крові та показники рівнів ангіотензину ІІ протягом 3 днів повертаються до початкових значень.
Аффинитет лозартану і його активного метаболіту набагато вище до рецепторів типу AT 1, ніж до рецепторів типу AT 2. Активний метаболіт є в 10-40 разів активнішим, ніж сам лозартан, в однакових кількостях.
Фармакокінетика
Всмоктування. Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і піддається метаболізму першого проходження з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану при пероральному прийомі становить близько 33%. Середні C max лозартану і його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 і 3-4 ч.
Розподіл. Зв'язування лозартану і його активного метаболіту з білками плазми крові, переважно з альбуміном, становить понад 99%. Обсяг розподілу - 34 л.
Метаболізм. Близько 14% дози лозартану (при прийомі всередину і в / в введенні) перетворюється в його активний метаболіт. Після перорального прийому або після в / в введення лозартану, міченого 14 С, радіоактивність циркулюючої плазми крові перш за все пов'язана з наявністю в ній лозартану і його активного метаболіту. Мінімальна перетворення лозартану в його активний метаболіт відзначено приблизно у 1% досліджених. Утворюються також біологічно неактивні метаболіти.
Виведення. Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить близько 74 і 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо близько 4% дози виводиться в незміненому вигляді з сечею і близько 6% дози виводиться з сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан і його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при пероральному прийомі лозартану калію в дозах до 200 мг.
Після перорального прийому плазмові концентрації лозартану і його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим T ½ приблизно протягом 2 та 6-9 годин відповідно. При одноразовому прийомі препарату в дозі 100 мг ні лозартан, ні його активний метаболіт істотно не накопичуються в плазмі крові.
Виведення лозартану і його метаболітів відбувається з жовчю і сечею. Після перорального прийому лозартану, міченого 14 С, близько 35% радіоактивності визначається в сечі та 58% - в калі. Після в / в введення лозартану, міченого 14 С, близько 43% радіоактивної мітки виявляється в сечі та 50% - в калі.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів. Концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові у осіб похилого віку з АГ значуще не відрізняються від даних показників у більш молодих пацієнтів з АГ.
Концентрація лозартану в плазмі крові в 2 рази вище у жінок з АГ в порівнянні з чоловіками з АГ. Концентрації активного метаболіту у чоловіків і жінок не відрізнялися.
При прийомі лозартану внутрішньо у пацієнтів з цирозом печінки алкогольного генезу легкого та помірного ступеня тяжкості концентрації лозартану і його активного метаболіту в плазмі крові виявилися в 5 і 1,7 рази (відповідно) вище, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі.
Концентрації лозартану в плазмі крові у пацієнтів з кліренсом креатиніну 10 мл/хв не відрізнялися від таких у осіб з нормальною функцією нирок. При порівнянні величина AUC у хворих, які перебувають на гемодіалізі, виявилася приблизно в 2 рази більше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок або у хворих, які перебувають на гемодіалізі.
Показання
- Лікування есенціальної аг у дорослих, а також дітей і підлітків у віці від 6 років; лікування захворювання нирок у дорослих пацієнтів з аг і цукровим діабетом ii типу з протеїнурією ≥0,5 г/добу - як частина антигіпертензивної терапії; лікування хронічної серцевої недостатності (у пацієнтів віком 60 років і старше), коли застосування інгібіторів апф вважається неможливим через несумісність, особливо при кашлі, або протипоказане. пацієнтів з серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітору апф, не слід переводити на лікування лозартаном. у пацієнта фракція викиду лівого шлуночка повинна становити ≤40%, стан має бути клінічно стабільним, також пацієнтові слід дотримуватися встановленого режиму лікування при хронічній серцевій недостатності; зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з аг і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою на ЕКГ.
Застосування
Препарат приймати всередину незалежно від прийому їжі, запиваючи 1 склянкою води.
При артеріальній гіпертензії звичайна початкова і підтримуюча доза для більшості пацієнтів становить 50 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 3-6 тижнів після початку терапії. У деяких пацієнтів для досягнення більшого ефекту дозу можна підвищити до 100 мг 1 раз на добу (вранці).
Можливе застосування препарату як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, особливо з діуретиками (наприклад з гідрохлортіазидом).
При лікуванні захворювань нирок у пацієнтів з АГ і цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥0,5 г/добу (в складі антигіпертензивної терапії) звичайна початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу. Надалі рекомендується підвищити дозу препарату до 100 мг 1 раз на добу з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску після 1 міс від початку терапії. Препарат можна призначати разом з іншими антигіпертензивними засобами (діуретики, блокатори кальцієвих каналів, блокатори α- і β-блокатори, препарати центральної дії), інсуліном та іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, глітазони та інгібітори глюкозидази).
При серцевій недостатності початкова доза препарату становить 12,5 мг 1 раз на добу. З огляду на те, що таблетка, вкрита плівковою оболонкою, неподільна, слід застосовувати лозартан в іншій лікарській формі. Як правило, доза титрується з тижневим інтервалом (12,5; 25 і 50 мг/добу) до звичайної підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу в залежності від індивідуальної переносимості.
Для зниження ризику виникнення серцево-судинних захворювань та летальності у пацієнтів з АГ і гіпертрофією лівого шлуночка стандартна початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу. Надалі рекомендується додати гідрохлоротіазид у низьких дозах або підвищити дозу лозартану до 100 мг 1 раз на добу з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад при прийомі діуретиків у високих дозах) початкову дозу препарату слід знизити до 25 мг 1 раз на добу. Оскільки таблетка, вкрита плівковою оболонкою, неподільна, слід застосовувати лозартан в іншій лікарській формі.
Пацієнти з нирковою недостатністю і пацієнти, які перебувають на діалізі. Немає необхідності в підборі початкової дози у пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи хворих, які перебувають на діалізі.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі рекомендується призначати препарат в нижчих дозах. Застосування лозартану протипоказано пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки не існує терапевтичного досвіду у цієї групи пацієнтів.
Застосування у дітей. Дані про ефективність і безпеку застосування лозартану у дітей у віці з 6 років і підлітків для лікування АГ обмежені. Також є мало даних щодо фармакокінетики у дітей з артеріальною гіпертензією з 1-місячного віку.
Для дітей, які можуть ковтати таблетки та у яких маса тіла становить 20 кг і 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна підвищити до максимальної - 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.
У пацієнтів з масою тіла 50 кг зазвичай разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна підвищити до максимальної - 100 мг 1 раз на добу. Застосування препарату в дозах, які перевищують 1,4 мг/кг (або понад 100 мг) на добу, у дітей не вивчалась.
Лозартан не рекомендується для застосування у дітей віком до 6 років, оскільки даних про застосування препарату цій групі пацієнтів недостатньо.
Препарат не рекомендується призначати дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації 30 мл/хв / 1,73 м 2, оскільки немає відповідних даних про застосування.
Лозартан також не рекомендується для застосування у дітей з порушенням функції печінки.
Пацієнти похилого віку. Немає необхідності в підборі дози для пацієнтів похилого віку, хоча рекомендується починати лікування з дози 25 мг пацієнтам у віці старше 75 років.
Діти. Безпека і ефективність застосування лозартану у дітей у віці до 6 років не встановлені.
Протипоказання
Підвищена чутливість до активної речовини або будь-яких компонентів препарату. тяжка печінкова недостатність. вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. застосування в період вагітності або годування груддю).
Побічні ефекти
Найбільш частими побічними ефектами, пов'язаними з прийомом препарату, були запаморочення, астенія / втома, зниження пекло і гіперкаліємія.
Побічні реакції наведені відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥1 / 10); часто (від ≥1 / 100 до 1/10); нечасто (від ≥1 / 1000 до 1/100); рідко (від ≥1 / 10 000 до 1/1000); дуже рідко (1/10 000); невідомо (неможливо визначити за наявними даними).
АГ
З боку нервової системи: часто - запаморочення, вертиго; нечасто - сонливість, головний біль, безсоння, м'язові судоми.
З боку серця: нечасто - пальпітація, стенокардія, тахікардія.
З боку судинної системи: нечасто - симптоматична гіпотензія (особливо у пацієнтів з внутрішньосудинної дегідратацією, наприклад, пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю або при лікуванні високими дозами діуретиків), дозозалежний ортостатичний ефект.
З боку травної системи: нечасто - абдомінальний біль, диспепсія, запор.
З боку респіраторної системи: кашель, нежить, синусит, фарингіт, інфекція верхніх дихальних шляхів.
Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: нечасто - астенія, слабкість, набряки.
Лабораторні показники. У контрольованих клінічних дослідженнях клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко були пов'язані із застосуванням таблеток лозартану. Рівень АлАТ підвищувався рідко і зазвичай нормалізувався після припинення прийому препарату. Гіперкаліємія (рівень калію в плазмі крові 5,5 ммоль / л) відзначалася у 1,5% пацієнтів з АГ.
Пацієнти з гіпертрофією лівого шлуночка серця
З боку нервової системи: часто - запаморочення.
З боку органів слуху та лабіринту: часто - вертиго.
Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: часто - астенія / слабкість.
Хронічна серцева недостатність
З боку нервової системи: нечасто - запаморочення, головний біль; рідко - парестезії.
З боку серця: рідко - синкопе, фібриляція передсердь, інсульт.
З боку судинної системи: нечасто - артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію.
З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - задишка.
З боку травної системи: нечасто - діарея, нудота, блювота.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - кропив'янка, свербіж, висип.
Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: нечасто - астенія / слабкість.
Лабораторні показники: нечасто - підвищення рівня сечовини крові, креатиніну та калію в сироватці крові.
АГ і цукровий діабет II типу, що супроводжуються захворюванням нирок
З боку нервової системи: часто - запаморочення.
З боку судинної системи: часто - артеріальна гіпотензія.
Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: часто - астенія / слабкість.
Лабораторні показники: часто - гіпоглікемія, гіперкаліємія.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія.
З боку серця: синкопе, посилене серцебиття.
З боку судинної системи: ортостатична гіпотензія.
З боку травної системи: діарея.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: інфекції сечовивідних шляхів.
Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: грипоподібні симптоми.
Лабораторні показники. У пацієнтів з цукровим діабетом II типу і нефропатією, які отримували таблетки лозартану, виникла гіперкаліємія 5,5 мекв / л у порівнянні з пацієнтами групи плацебо.
Постмаркетингове спостереження
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.
З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах.
З боку імунної системи: рідко - реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів, і / або набряк обличчя, губ, глотки та / або язика), у деяких пацієнтів в анамнезі був ангіоневротичний набряк, пов'язаний із застосуванням інших препаратів, в тому числі інгібіторів АПФ, васкуліт, включаючи пурпуру Шенляйн - Геноха.
З боку нервової системи: головний біль, дисгевзія.
З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння: кашель.
З боку травної системи: діарея, панкреатит, блювання.
Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: нездужання.
З боку гепатобіліарної системи: рідко - гепатит; невідомо - порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, свербіж, висипи, фоточутливість, еритродермія.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія, рабдоміоліз.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція / імпотенція.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи відзначали зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність у пацієнтів групи ризику; такі зміни ниркової функції можуть бути оборотними після припинення терапії.
Психічні порушення: депресія.
Лабораторні показники: гіпонатріємія.
Діти. Профіль побічних реакцій у дітей подібний до профілю у дорослих пацієнтів. Дані про побічні реакції у дітей обмежені.
Особливі вказівки
Гіперчутливість. необхідно ретельно контролювати пацієнтів з набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, горла і / або мови).
Артеріальна гіпотензія і порушення водно-електролітного балансу. У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад при прийомі діуретиків у високих дозах, з обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням) може розвинутися симптоматична гіпотензія. До початку лікування лозартаном необхідна корекція ОЦК або зниження початкової дози препарату. Це також відноситься до дітей у віці від 6 років.
Порушення водно-електролітного балансу. Є характерним для пацієнтів з нирковою недостатністю, з цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому при призначенні препарату цій категорії пацієнтів слід бути особливо обережними. У пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та нефропатією, які отримували лозартан, було відзначено збільшення кількості випадків гіперкаліємії. Плазмові концентрації калію, а також кліренс креатиніну слід ретельно контролювати, особливо у хворих з серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.
Одночасне застосування лозартану з калійзберігаючимидіуретиками, добавками калію і замінників солі, що містять калій, не рекомендується.
Порушення функції печінки. З огляду на фармакокінетичні дані, що вказують на істотне підвищення концентрації лозартану в плазмі крові у хворих на цироз печінки, у пацієнтів з наявністю в анамнезі порушень функції печінки необхідно знизити дозу препарату. Оскільки не існує терапевтичного досвіду застосування лозартану у хворих з тяжкою печінковою недостатністю, не рекомендується застосовувати його у даної групи пацієнтів. Препарат не рекомендується для застосування у дітей з порушеннями функції печінки.
Порушення функції нирок. Внаслідок інгібування ренін-ангіотензинової системи у деяких пацієнтів (зокрема пацієнтів, у яких ниркова функція залежить від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, пацієнтів з тяжкою формою серцевої недостатності або існуючим порушенням функції нирок) відзначалися зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність. Деякі препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну в плазмі крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; дані зміни можуть зникати після припинення терапії.
Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні лозартану у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Застосування у дітей з порушеннями функції нирок. Препарат не рекомендований для застосування у дітей зі швидкістю клубочкової фільтрації 30 мл/хв / 1,73 м 2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Протягом періоду застосування препарату слід регулярно контролювати функцію нирок, оскільки можливе її погіршення. Особливо це стосується випадків, коли лозартан застосовують при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на функцію нирок.
Одночасне застосування лозартану і інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендується.
Трансплантація нирки. Не існує досвіду застосування препарату у пацієнтів з недавньою трансплантацією нирки.
Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, інгібуючі систему ренін - ангіотензин. Таким чином, застосування лозартану не рекомендується.
У пацієнтів з ІХС і цереброваскулярними захворюваннями при застосуванні гіпотензивних засобів надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
У пацієнтів з серцевою недостатністю з / без ниркової недостатності при застосуванні препаратів, що діють на ренін-ангіотензинову систему, існує ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності (часто - гострої). Не існує достатньої терапевтичного досвіду застосування лозартану у пацієнтів з серцевою недостатністю і супутньою тяжкою нирковою недостатністю, пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (NYHA клас IV), а також із серцевою недостатністю і загрозливими для життя симптоматичними порушеннями ритму.
Лозартан слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Також слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лозартану з блокаторами β-адренорецепторів. Пацієнтів з серцевою недостатністю, які були стабілізовані інгібіторами АПФ, не слід переводити на лозартан. Пацієнти повинні бути клінічно стабільні на встановленому режимі лікування хронічної серцевої недостатності, і фракція викиду лівого шлуночка повинна становити ≤40%.
Стеноз аорти, стеноз мітрального клапана і обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, особлива обережність необхідна для пацієнтів із стенозом аорти, мітральнимстенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Допоміжні речовини. Препарат містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа і глюкозо-галактозна мальабсорбция не слід застосовувати цей препарат.
Інші попередження. Як встановлено щодо інгібіторів АПФ, лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у пацієнтів з АГ, які є представниками негроїдної раси.
Застосування в період вагітності або годування груддю
Вагітність. Препарат не слід застосовувати у вагітних або жінок, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом наступила вагітність, його застосування слід негайно припинити та, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ в I триместр вагітності непереконливі; проте невелике підвищення ризику не виключається. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРАІІ), подібні ризики можуть існувати та для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію з встановленим профілем безпеки щодо застосування в період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АРАІІ слід негайно припинити та в разі необхідності почати альтернативне лікування.
Відомо, що застосування АРАІІ в II і III триместр індукує фетотоксичність (ослаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо в II триместр вагітності застосовували АРАІІ, рекомендується провести ультразвукове дослідження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.
Стан новонароджених, матері яких застосовували АРАІІ, слід контролювати щодо розвитку артеріальної гіпотензії.
Годування грудьми. Оскільки немає інформації щодо застосування лозартану в період годування грудьми, не рекомендується призначати цей препарат в цей період. Бажано застосовувати альтернативне лікування препаратами з краще вивченим профілем безпеки під час годування грудьми, особливо в період новонародженості або якщо дитина недоношена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Слід пам'ятати, що при антигіпертензивної терапії, зокрема під час початку терапії або при підвищенні дози препарату, можуть виникати запаморочення або сонливість.
Взаємодії
Інші антигіпертензивні засоби можуть збільшувати вираженість гіпотензивної дії лозартану. одночасне застосування препаратів (наприклад трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин), які знижують пекло в якості основного або побічного ефекту, можуть підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II і нестероїдних протизапальних засобів (наприклад селективних інгібіторів ЦОГ2, ацетилсаліцилової кислоти в протизапальних дозах і неселективних НПЗП) може відбутися ослаблення гіпотензивного ефекту. У пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування антагоністів ангіотензину II або діуретиків та нестероїдних протизапальних засобів може викликати погіршення функції нирок, в тому числі гострої ниркової недостатності та підвищення рівня калію в плазмі крові. Дану комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтів необхідно відповідно гідратованих і контролювати ниркову функцію після початку і періодично протягом одночасної терапії.
Лозартан переважно метаболізується цитохромом P450 (CYP) 2C9 з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти. Було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP 2C9) знижує рівень активного метаболіту приблизно на 50%. Одночасне застосування лозартану з рифампіцином (індуктор ферментів метаболізму) зумовило зниження плазмової концентрації активного метаболіту на 40%. Клінічна значимість цього ефекту невідома. При одночасному застосуванні з флувастатином (слабкий інгібітор CYP 2C9) відмінність впливу не виявлено.
Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення ангіотензину II і його ефекти, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, триамтерен, амілорид) або коштів, що підвищують рівень калію (наприклад, гепарин), калієвих добавок і солей, що містять калій, може призвести до підвищенню рівня калію в плазмі крові. Одночасне застосування не рекомендується.
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ зареєстровано оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток токсичності. Також були відзначені окремі випадки з антагоністами рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні літію з лозартаном слід дотримуватися обережності. Якщо дана комбінація необхідна, рекомендується контролювати рівень літію в плазмі крові.
Передозування
Дані про передозування лозартану обмежені. найімовірніші симптоми в залежності від ступеня передозування - артеріальна гіпотензія, тахікардія і, можливо, розвиток брадикардії.
Лікування. Проведення заходів залежить від часу прийому препарату, тяжкості та виду симптомів. В першу чергу, слід приділити увагу стабілізації серцево-судинної системи. Після перорального прийому рекомендується застосування активованого вугілля. Необхідно провести ретельний контроль за життєво важливими показниками та в разі необхідності - стабілізувати їх. Ні лозартан, ні його активний метаболіт не виводяться з організму за допомогою гемодіалізу.
Умови зберігання
При температурі не вище 25 °C.
Опис товару завірено виробником Алкалоїд.
Зверніть увагу!
Опис препарату Лотар табл. в/о 100мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Поширені запитання
Скільки коштує Лотар табл. в/о 100мг №30?
Чи можна давати ці ліки дітям?
Які умови зберігання у таблеток Лотар (Алкалоїд)?
Які аналоги у таблеток Лотар №15?
Повними аналогами Лотар табл. в/о 100мг №30 є:
