БУПІВАКАЇН АГЕТАН 5 МГ/МЛ, РОЗЧИН ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ/ BUPIVACAINE AGUETTANT 5 MG/ML, SOLUTION INJECTABLE

Назва лікарського засобу

БУПІВАКАЇН АГЕТАН 5 мг/мл, розчин для ін'єкцій

Якісний та кількісний склад

Бупівакаїну гідрохлориду моногідрат 5,28 мг.

Кількість, що відповідає безводному бупівакаїну гідрохлориду 5,00 мг.

На 1 мл розчину для ін’єкцій. Один флакон об’ємом 20 мл містить 105,54 мг бупівакаїну гідрохлориду моногідрату.

Допоміжні речовини з відомою дією: натрій.

Кожен мл розчину для ін’єкцій містить 3,15 мг натрію, що еквівалентно 0,14 ммоль натрію.

Кожен флакон об’ємом 20 мл містить 63 мг натрію, що еквівалентно 2,7 ммоль натрію.

Повний перелік допоміжних речовин див. у розділі 6.1.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Клінічні характеристики

Показання до застосування

Хірургічна анестезія у дорослих і дітей від 12 років.

Лікування гострого болю у дорослих, немовлят та дітей віком від 1 року.

Спінальна анестезія у дорослих і дітей різного віку.

Дозування та спосіб застосування

Бупівакаїн повинен застосовуватися лише лікарями або під відповідальністю лікарів, які мають досвід роботи в техніках місцевої або регіональної анестезії. Обладнання та препарати, необхідні для моніторингу та невідкладної реанімації, мають бути негайно доступними (див. розділ 4.4). Перед виконанням периферичних або центральних блокад або введенням великих доз пацієнтам необхідно встановити внутрішньовенну лінію. Моніторинг ЕКГ повинен бути постійним.

Бупівакаїну гідрохлорид доступний з або без адреналіну (1/200 000) у концентраціях 2,5мг/мл та 5 мг/мл. Форма та концентрація, що використовуються, залежать від показань та цільового призначення (хірургічна анестезія або просте знедолення), віку та можливих супутніх патологій пацієнта. Використання адреналіновмісних форм подовжує тривалість дії. Найбільш концентровані форми забезпечують більш послідовну та інтенсивну моторну блокаду.

Анестетик у найнижчій можливій концентрації слід вводити в найнижчій дозі, що необхідна для забезпечення ефективної анестезії.

Дозування

Дорослі

Далі наведено дози, рекомендовані для застосування для середньої дорослої людини, яка визначається як здоровий молодий чоловік вагою 70 кг. Незалежно від типу анестезії, доза початкової ін'єкції не повинна перевищувати 150 мг, за винятком спинномозкової анестезі’ї, де доза початкової ін'єкції не повинна перевищувати 20 мг.

Наступні ін'єкції: ін'єкція повторних доз бупівакаїну може призвести до помітного підвищення концентрації препарату в плазмі крові внаслідок накопичення. Тому слід точно дотримуватися наступних інструкцій:

- не можна робити другу ін'єкцію, поки не пройде принаймні 1/3 періоду напіввиведення бупівакаїну, тобто 45 хвилин;

- доза, що використовується для другої ін'єкції, не повинна перевищувати третину максимально дозволеної початкової дози, якщо повторну ін'єкцію роблять через 45 хвилин, або половину початкової дози, якщо повторну ін'єкцію роблять через 90 хвилин;

- починаючи з третьої ін'єкції: ін'єкція третини початкової дози після половини одного періоду напіввиведення (тобто 75 хвилин) або ін'єкція половини дози після одного періоду напіввиведення (тобто 150 хвилин).

Слід розглянути можливість зниження дози пацієнтам літнього віку, особливо якщо необхідно робити повторні ін'єкції (див. розділ 4.4).

Таблиця 1

Схеми дозування для початкового введення дорослим та дітям віком від 12 років**

Розчин	Звичайна доза*- Максимальна доза (мг)	Об’єм (мл)
Місцева пристінкова інфільтрація	2,5 мг/мл	Кілька мг-2 мг/кг	Кілька мл-50
Блокади периферичних нервів
• Блокадиміжреберних нервів	5 мг/мл	10-15 на нерв; максимум 150 загалом	2-3 на нерв
• Блокади сплетіння	2,5 мг/мл	62,5-150	<60
	5 мг/мл	100-150	<30
• Стволові блокади	2,5 мг/мл	12,5-50 залежно від нерва	5-20
	5 мг/мл	25-100 залежно від нерва	5-20
Торакальна епідуральна анестезія при хірургічних	5 мг/мл	25-50	5-10
Поперекова епідуральна анестезія при хірургічних втручаннях, включаючи	5 мг/мл	75-150	15-30
Тривала поперекова епідуральна інфузія для знеболення післяопераційне, акушерське, лікування	2,5 мг/мл	12,5-18,5/год; максимальна доза/24 год: 400 мг	5-7,5/год
Каудальна анестезія при хірургічних втручаннях	5 мг/мл	75-150	15-30
Спінальна анестезія	5 мг/мл	5-20	1-4

*включаючи тестову дозу **40 кг.

Діти

Діти від 1до 12 років

Регіональні анестезіологічні процедури для дітей мають виконуватися кваліфікованими лікарями, що знайомі з цією групою населення та технікою.

Дози, вказані в таблиці, слід розглядати як рекомендації для застосування в педіатрії. Можуть зустрічатися індивідуальні варіації. Для дітей з високою масою тіла часто потрібне поступове зниження дози, що має грунтуватися на ідеальній масі тіла. Необхідно ознайомитися зі стандартними підручниками щодо факторів, що впливають на конкретні техніки блокади, та щодо вимог стосовно окремих пацієнтів. Слід застосовувати найнижчу дозу, необхідну для належного знеболювання.

Таблиця 2

Рекомендації щодо дозування для дітей віком до 12 років*

Конц. мг/мл	Об’єм мл/кг	Доза мг/кг	Початок хв	Тривалість дії год
Лікування гострого болю (інтраопераційно та після операції)
Каудальне епідуральне введення	2,5	0,6-0,8	1,5-2	20-30	2-6
Епідуральне введення в поперековий відділ	2,5	0,6-0,8	1,5-2	20-30	2-6
Торакальне епідуральне введення б)	2,5	0,6-0,8	1,5-2	20-30	2-6
Місцева анестезія (наприклад, незначні нервові блокади та інфільтрація)	2,5	0,5-2,0
5	0,5-2,0
Блокади периферичних нервів (наприклад, клубово-паховий - клубово-підчеревний)	2,5	0,5-2,0	а)
5	0,5-2,0	а)

* Або 40 кг.

а) Початок та тривалість блокади периферичних нервів залежать від типу блокади та введеної дози.

б) Торакальні епідуральні блокади необхідно проводити поступово, доки не буде досягнуто бажаного рівня анестезії.

Для дітей дозування слід розраховувати на основі маси тіла до 2 мг/кг.

Щоб уникнути внутрішньосудинної ін'єкції, аспірацію слід повторити до та під час введення основної дози. Її слід вводити повільно, зростаючими дозами, особливо під час епідурального введення до поперекового та грудного відділів, постійно та уважно спостерігаючи за життєвими функціями пацієнта.

Перитонзилярну інфільтрацію проводили у дітей віком від 2 років із застосуванням бупівакаїну 2,5 мг/мл, при цьому доза становила 7,5-12,5 мг на мигдалину.

Клубово-пахову-клубово-підшлункову блокаду проводили у дітей віком від 1 року та старше із застосування бупівакаїну 2,5 мг/мл, при цьому доза становила 0,1-0,5 мл/кг, що еквівалентно 0,25-1,25 мг/кг. Діти віком від 5 років отримували бупівакаїн 5 мг/мл, при цьому доза становила 1,25-2 мг/кг.

Для пеніальної блокади застосовували буттважаїн 5 мг/мл, при цьому загальні дози становили 0,2-0,5 мл/кг, що еквівалентно 1-2,5 мг/кг.

Новонароджені, немовлята та діти

Як порівняти з дорослими, маленькі діти (новонароджені та немовлята) мають відносно високий об'єм спинномозкової рідини, тому для досягнення рівня блокади, порівнянного з рівнем блокади у дорослих, потрібна більш висока доза лікарського засобу на кілограм маси тіла.

Таблиця 3

Рекомендовані дози для новонароджених, немовлят і дітей для інтраспінального введення:

Вага (кг)	Доза (мг/кг)
<5	0,40 - 0,50 мг/кг
5 -15	0,30 - 0,40 мг/кг
15-40	0,25 - 0,30 мг/кг

Безпечність і ефективність препарату БУПІВАКАЇН АГЕТАН 5 мг/мл, розчин для ін'єкцій не встановлені у дітей віком до 1 року, за винятком інтраспінального введення. Наявних нині даних недостатньо для оцінки.

Безпечність і ефективність періодичної болюсної ін'єкції або тривалої епідуральної інфузії не встановлені. Наявних нині даних недостатньо для оцінки.

Метод застосування

Наступні правила однаково застосовуються як для блокад центрального нерва, так і для блокад периферичних нервів. Жодне з цих правил не захищає повністю від можливого нещасного випадку (зокрема судомного або серцевого), проте вони дають змогу зменшити його частоту та тяжкість.

Для запобігання внутрішньосудинної ін’єкції рекомендується обережна аспірація до та під час ін’єкції. За відсутності протипоказань рекомендована пробна доза складає 3-5 мл (для дітей 1-2 мл) бупівакаїну 2,5 мг/мл з адреналіном 1:200 000. Ненавмисне внутрішньосудинне введення можна розпізнати за тимчасовим збільшенням частоти серцевих скорочень або падінням систолічного артеріального тиску протягом хвилини після ін’єкції. Випадкове інтратекальне введення можна розпізнати за ознаками спінальної блокади (парестезія ніг, зниження чутливості в області сідниць у пацієнтів у свідомості).

Основну дозу слід вводити повільно, поступово, приблизно по 5 мл, уважно спостерігаючи за життєвими функціями пацієнта та підтримуючи словесний контакт. Якщо виникають симптоми токсичності (див. розділ 4.9), слід негайно припинити ін'єкцію.

Якщо обидві техніки використовуються одночасно (наприклад, блокада стегнової кістки та блокада сідничного нерва), запобіжні заходи слід застосовувати подібним чином: загальна доза, навіть якщо вона вводиться поступово, становить дозу, яку слід враховувати.

У разі введення суміші місцевих анестетиків ризик токсичності має враховувати загальну введену дозу, та слід суворо виконувати правило кумулятивної токсичності сумішей.

Особливі випадки центральної анестезії

- Рекомендується вводити розчин за температури приблизно 20 °С, оскільки введення розчину за нижчої температури може бути болючим.

- Під час спінальної анестезії слід пам’ятати, що розподіл анестезії залежить від кількох факторів, включаючи обсяг ін’єкцій та положення пацієнта до та під час ін’єкції,. Для
пацієнтів літнього віку та жінок на пізніх термінах вагітності дозу слід зменшити через потенційний ризик надмірної спинномозкової блокади.

Після першого відкриття не використовуйте флакон повторно.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до бупівакаїну, місцевих анестетиків, пов’язаних з амідом, або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1;

• регіональна внутрішньовенна анестезія;

• парацервікальна блокада нерва в акушерстві;

• загальні специфічні протипоказання до спінальної анестезії;

• ін'єкція в запалену або інфіковану тканину.

Ін’єкція бупівакаїну, що містить адреналін, в області кінцевих артерій (наприклад, блокада пеніальної блокади, блокада по Оберсту) може спричинити ішемічний некроз тканин.

Примітка: специфічних протипоказань для дітей не виявлено.

Особливі застереження та запобіжні заходи при застосуванні

Особливі зсстеоеження

Звертаємо увагу спортсменів на те, що цей медикамент містить активну речовину, яка може викликати позитивну реакцію в тестах, що проводяться під час допінг-контролю.

Запобіжні заходи при застосуванні

Загальні запобіжні заходи

Перед виконанням периферичних або центральних блокад або введенням великих доз пацієнтам необхідно встановити внутрішньовенну лінію.

Під час використання бупівакаїну необхідно слідкувати за тим, щоб введення не було внутрішньосудинним.

Токсичні рівні в крові можуть спостерігатися після випадкової внутрішньосудинної ін’єкції, передозування або швидкого всмоктування в сильно васкуляризованій зоні. Вони можуть викликати тяжкі побічні реакції, включаючи неврологічні та серцеві реакції (див. розділи 4.8 та 4.9). Як і для всіх місцевих анестетиків, існують правила щодо способу введення бупівакаїну, щоб звести до мінімуму виникнення токсичних концентрацій (див. розділ 4.2). Жодне з цих правил повністю не захищає від можливого нещасного випадку, але вони зменшують їх частоту та серйозність.

Крім того, бупівакаїн повинен застосовуватися тільки лікарями або під відповідальністю лікарів, які мають досвід роботи в техніках місцевої або регіональної анестезії’. Обладнання та препарати, необхідні для моніторингу та невідкладної реанімації, мають бути негайно доступні.

Реанімаційне обладнання повинно включати: протисудомні препарати (тіопентал, бензодіазепіни), вазопресори, атропін, обладнання, необхідне для інтубації та оксигенації пацієнта, дефібрилятор. Нарешті, обладнання повинно включати кардіоскоп і забезпечувати безперервний контроль артеріального тиску.

Запобіжні заходи щодо техніки анестезії

Інфільтраційна анестезія: якщо ділянка, що підлягає анестезії, велика або сильно васкуляризована, за відсутності протипоказань буде використано розчин бупівакаїну з адреналіном.

Під час еиідуральної та спінальної анестезії у пацієнтів з гіповолемією (незалежно від походження гіповолемії) може розвинутися раптова тяжка артеріальна гіпотензія та брадикардія незалежно від місцевої анестезії, що використовується. Тому гіповолемію слід попередити. Випадки гіпотензії слід лікувати вазопресорними речовинами та/або заповненням судии.

Виникнення гематоми слід перевірити в період після анестезії, після блокади периферичних нервів або інфільтрації у пацієнтів, які отримують антикоагулянтну терапію з лікувальною або профілактичною метою. З тих самих причин слід уважати спостерігати за пацієнтами, які отримують лікування, шо може знизити агрегацію тромбоцитів (наприклад, аспірин, тиклопідин), з тяжкою тромбоцитопенією або зазвичай із серйозними порушеннями гемостазу.

Деякі методи регіональної анестезії голови та шиї вимагають певних запобіжних заходів.

Ненавмисна внутрішньосудинна ін'єкція, навіть якщо вона зроблена з низькою дозою, може спричинити церебральну токсичність.

Ретробульбарна та перибульбарна ін'єкція: порушення в субарахноїдальному просторі може спричинити токсичні реакції, такі як тимчасова сліпота, серцево-судинний колапс, апное або судоми. Крім того, при застосуванні цієї техніки існує невеликий ризик тривалих офтальмологічних моторних розладів, що можуть призвести до ураження та/або локального токсичного впливу на м'язи або нерви (див. розділ 4.8).

Існує можливість розширення до цервікальної блокади у разі дуже тривалого утримування положення Тренделенбурга.

Існують післяреєстраційні повідомлення про хондроліз у пацієнтів, які отримували внутрішньосуглобову інфузію місцевих анестетиків, включаючи бупівакаїн. Слід уникати постійних внутрішньосуглобових інфузій бупівакаїну, оскільки ефективність та безпека такого застосування не встановлені.

Запобіжні заходи через серцеву токсичність бупівакаїну

Необхідно дотримуватися інструкцій щодо способу його застосування, зокрема, щоб запобігти будь-якому ризику занадто високих концентрацій у плазмі крові, що можуть спричинити серйозні порушення шлуночкового ритму: двонаправлену тахікардію та шлуночкову тахікардію, які можуть призвести до фібриляції шлуночків з наступною асистолією.

Особливо ретельно слід наглядати за пацієнтами з порушеннями шлуночкової провідності, тобто значним розширенням комплексу QRS.

Бупівакаїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам із подовженим інтервалом QT, оскільки він подовжує ефективний рефрактерний період.

Хоча в рекомендованих дозах бупівакаїн не впливає на атріовентрикулярну провідність, через можливе уповільнення у разі випадкового передозування, ЕКГ пацієнтів із повною атріовентрикулярною блокадою без допомоги та, які отримують бупівакаїн, має ретельно контролюватися.

При застосуванні бупівакаїну та, на відміну від більшості місцевих анестетиків, ознаки серцевої токсичності можуть з'являтися одночасно з ознаками нейротоксичності, особливо у дітей.

Інші запобіжні заходи для певних груп пацієнтів

Печінкова недостатність: оскільки бупівакаїн метаболізується в печінці, при тяжкому порушенні функції печінки дози слід обмежувати, а будь-яке поновлення ін’єкцій у таких пацієнтів слід суворо контролювати, щоб уникнути передозування.

З цієї ж причини бупівакаїн слід застосовувати з обережністю, коли патологія (шоковий стан, серцева недостатність) або супутня терапія (бета-блокатор) загрожує зниженням печінкового кровотоку.

Люди літнього віку: через знижений кліренс бупівакаїну, що спостерігається у пацієнтів літнього вікуОдозу слід зменшити, щоб уникнути гострої токсичності.

Гіпоксія та гіперкаліємія підвищують ризик серцевої токсичності від бупівака'їну і можуть потребувати корекції дози. Ацидоз збільшує вільну фракцію бупівакаїну і, отже, може посилити його неврологічну та серцеву токсичність. Аналогічно, тяжка ниркова недостатність може підвищити токсичність бупівакаїну через ацидоз, який він може викликати.

Цей лікарський засіб містить 63 мг натрію на 20-мл флакон, що еквівалентно 3,2% рекомендованої ВООЗ максимальної добової норми споживання 2 г натрію для дорослої людини.

Діти

Для епідуральної анестезії дітям слід призначати наростаючі дози, що відповідають їхньому віку та масі тіла, оскільки саме епідуратьна анестезія на грудному рівні може призвести до тяжкої гіпотензії та дихальних порушень.

Застосування бупівакаїну для внутрішньосуглобової блокади у дітей віком від 1 до 12 років не задокументоване.

Застосування бупівакаїну для блокади основних нервів у дітей віком від 1 до 12 років не задокументоване.

Проблеми зі спонномозковими блокадами

Про недостатню ефективність зазвичай повідомляють при спинномозкових блокадах, що виконуються місцевими анестетиками, і можуть включати проблеми з підходом, помилки при підготовці або ін’єкції препаратів, неадекватну дифузію продуктів у цереброспінальній рідині, недостатню дію продуктів на нервову тканину та труднощі, пов’язані з веденням пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Бупівакаїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антиаритмічні засоби з місцевою анестезуючою активністю, такі як лідокаїн та априндин, оскільки токсичні ефекти є адитивними.

Фертильність, вагітність і лактація

Вагітність

Препарат не слід застосовувати при блокаді парацервікального нерва під час акушерської анестезії через ризик гіпертонусу матки з виливом на новонародженого (гіпоксія). Дослідження, проведені на тваринах, не показали ніякого тератогенного ефекту, але засвідчили фетотоксичність.

Клінічно на даний момент немає достатньо релевантних даних для оцінки можливого мальформаційного ефекту бупівакаїну при його застосуванні протягом першого триместру вагітності.

Тому, як запобіжний захід, бажано не застосовувати бупівакаїн протягом першого триместру вагітності.

Тим не менш, на сьогоднішній день під час акушерського застосування бупівакаїну в кінці вагітності або під час пологів не повідомлялося про особливий фетотоксичний ефект.

Лактація

Як і всі місцеві анестетики, бупівакаїн проникає у грудне молоко. Однак, враховуючи невелику кількість, що виділяється з молоком, годування груддю можливе після регіональної анестезії.

Фертильність

Клінічних даних щодо впливу бупівакаїну на фертильність немає.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами

Цей препарат може погіршити здатність до реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Побічні ефекти

Побічні ефекти, пов'язані з місцевими анестетиками, дуже рідкісні за відсутності передозування, аномально швидкого системного всмоктування або випадкового внутрішньосудинного введення; у цих випадках вони можуть бути дуже серйозними, особливо на серцевому та неврологічному рівні (див. розділ 4.9).

За відсутності аномально високих рівнів у плазмі, профіль несприятливих ефектів бупівакаїну подібний до інших місцевих анестетиків тривалої дії, пов'язаних з амідом.

Вищезгадані несприятливі ефекти описані нижче.

Дуже часто (> 1/10):

• судинні порушення: гіпотонія,

• шлунково-кишкові розлади: нудота.

Поширені (> 1/100):

• порушення з боку нервової системи: головний біль, пов'язаний з поперековою пункцією, парестезії,

• порушення з боку органів слуху та рівноваги: запаморочення,

• серцеві порушення: брадикардія, тахікардія,

• шлунково-кишкові розлади: блювання,

• порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечі,

• загальні розлади та реакції у місці введення: гіпертермія.

Нечасто (> 1/1 000):

• порушення з боку нервової системи: гіпестезія.

Рідкісні (> 1/10 000):

• порушення з боку імунної системи: алергічні реакції (анафілактичний шок),

• порушення зору: косоокість, диплопія.

Невизначена частота:

• порушення з боку нервової системи: епідуральна анестезія або регіонарне введення в грудну область або в область голови та/або шиї, що може спричинити блокаду симпатиків, що призводить до транзиторних симптомів, таких як синдром Горнера, синдром Арлекіна.

Побічні ефекти, пов’язані з введенням препарату, може бути важко відрізнити від фізіологічних ефектів блокади нерва (наприклад, зниження артеріального тиску, брадикардія під час центральної анестезії), явищ, спричинених безпосередньо голковою пункцією (спінальна гематома), явищ, непрямою причиною яких стала голкова пункція (менінгіт, епідуральний абсцес), або явищ, пов'язаних з витоком спинномозкової рідини (наприклад: головний біль через порушення твердої оболонки мозкової оболонки).

Під час спінальної анестезії головним болям, які частіше виникають у молодих людей, можна запобігти за допомогою голок 25-го калібру.

Крім того, після епідуральної або спінальної анестезії можуть виникнути наступні неврологічні ускладнення. Ці ускладнення можуть бути незворотними або неповністю, повільно зникати:

• стійка радикулопатія;

• периферична нейропатія;

• параплегія;

• частковий або повний синдром кінського хвоста, що проявляється затримкою сечі, нетриманням калу та сечі, втратою чутливості промежини та статевої функції, стійкою анестезією, парестезією, слабкістю, паралічем нижніх кінцівок та втратою контролю над сфінктером. Всі ці симптоми можуть повільно зникати або зберігатися постійно;

• внутрішньочерепна субдуральна гематома.

Діти

У дітей побічні ефекти такі ж, як і у дорослих. Однак у дітей може бути важко виявити ранні ознаки токсичності місцевої анестезії, особливо у випадках, коли блокада проводиться під седацією або під загальною анестезією.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливе значення має повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичні працівники повідомляють про будь-які підозрювані побічні ефекти через національну систему звітності: Агентство Національної безпеки лікарських засобів та продуктів охорони здоров'я (ANSM) та мережу регіональних центрів фармаконагляду - Веб-сайт: www.signalement-sante.gouv.fr.

Передозування

Випадкові внутрішньосудинні ін’єкції місцевих анестетиків можуть викликати негайні (від секунд до хвилин) системні токсичні реакції. При передозуванні системна токсичність з’являється пізніше (через 15-і50 хвилин після ін’єкції) через повільніше підвищення концентрації місцевих анестетиків у крові.

Ін’єкція в спинномозкову рідину надмірної кількості бупівакаїну, ймовірно, призведе до розширення блокади, що може призвест и до повної спінальної анестезії.

Передозування, випадкова внутрішньосудинна ін’єкція, аномально швидке системне всмоктування або накопичення внаслідок затримки виведення можуть призвести до надмірної концентрації бупівакаїну в плазмі крові; це призводить до ознак гострої токсичності, що може призвести до дуже серйозних побічних ефектів. Ці токсичні реакції стосуються центральної нервової системи та серцево-судинної системи.

Загалом для місцевих анестетиків ознаки нейрогоксичності передують ознакам серцевої токсичності; однак, через особливий профіль серцевої токсичності бупівакаїну та через відносно часте поєднання місцевої анестезії із седацією або навіть загальною анестезією, особливо у дітей, ознаки серцевої токсичності можуть спостерігатися одночасно (або навіть раніше) з ознаками нейротоксичності.

Виміряно у венозній крові: загальна циркулююча концентрація бупівакаїну, при якій можуть з’явитися перші ознаки неврологічної та серцевої токсичності, становить 1,6 мкг/мл.

Ці ефекти:

Токсичність центральної нервової системи

Це відповідає дозозалежній реакції з симптомами та ознаками посилення тяжкості. Початкові симптоми включають неспокій, побоювання, логорею, позіхання, запаморочення, кругові парестезії, оніміння язика, дзвін у вухах і гіперакузію. Ці тривожні ознаки не слід неправильно тлумачити як невротичну поведінку. Порушення зору і посмикування або посмикування є більш серйозними ознаками, які можуть передувати розвитку генералізованих судом. Це може супроводжуватися втратою свідомості та тоніко-клонічними судомами, тривалість яких може становити від кількох секунд до декількох хвилин. Гіпоксія та гіперкапнія швидко виникають під час судом через збільшення м’язової активності, а також порушення дихання. У важких випадках може виникнути апное.

Серцево-судинна токсичність

Бупівакаїн має особливу серцеву токсичність. Високі концентрації в плазмі можуть викликати серйозні шлуночкові аритмії, такі як двонаправлена тахікардія та шлуночкова тахікардія, що може призвести до фібриляції шлуночків та до асистолії шляхом електромеханічної дисоціації. Надмірні концентрації в плазмі також можуть спричинити велику брадикардію та порушення атріовентрикулярної провідності; гемодинамічно також може спостерігатися зниження скоротливості з гіпотензією. Всі ці порушення можуть призвести до зупинки серця.

Лікування

Необхідно мати напоготові ліки та реанімаційне обладнання.

Якщо під час ін’єкції місцевої анестезії з’являються ознаки гострої системної токсичності, ін’єкцію слід негайно припинити.

Слід негайно розпочати вентиляцію 100% кисневою маскою; іноді цього достатньо, щоб зупинити судоми. Також необхідно забезпечити хорошу прохідність дихальних шляхів.

Якщо судоми не припиняються протягом 15-20 секунд, внутрішньовенно вводять протисудомний засіб, наприклад тіопентал (1-4 мг/кг) або бензодіазепіни (0,1 мг/кг діазепаму або 0,05 мг/кг мідазоламу); сукцинілхолін вводять для полегшення інтубації у разі раптових судом.

Порушення кровообігу лікують болюсами 5-10 мкг/кг адреналіну, не перевищуючи цю дозу, щоб не викликати шлуночкову тахікардію або фібриляцію.

Шлуночкові аритмії лікуються за допомогою дефібриляції. Слід розглянути можливість застосування ліпідних емульсій.

Слід вживати необхідних заходів для боротьби з респіраторним та метаболічним ацидозом, гіпоксією, щоб уникнути посилення ознак токсичності.

Моніторинг має бути тривалим через сильне зв’язування бупівакаїну з тканинами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фармакотерапевтична група: МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ, код ATX: N01BB01: центральна нервова система.

Механізм дії

Бупівакаїн відноситься до групи амідних анестетиків.

Анестетична активність бупівакаїну характеризується наступним:

• повільний початок анестезії,

• довга тривалість дії (подовжується при застосуванні комбінації адреналіну),

• досягнення майже виключно сенсорної блокади нервів при комбінації 2,5 мг/мл або блокади нервів, пов’язаної з моторною блокадою різної інтенсивності, з концентрацією 5 мг/мл.

Під час інфільтраційної анестезії середня тривалість анестезії, яка досягається розчином, що не містить адреналіну, становить 200 хвилин.

Під час епідуральної анестезії нижньої частини спини початок анестезуючого ефекту спостерігається протягом 5 хвилин, повне поширення відзначається через 20 хвилин, а тривалість становить від 200 хвилин (розчин 2,5 мг/мл) до 300 хвилин (розчин 5 мг/мл).

Під час периферичних блокад час до початку анестезії становить 15-20 хвилин, а тривалість ефекту варіюється в широких межах залежно від різних факторів і становить від 6 до 24 годин з анестезією певних сплетінь.

Фармакокінетика

Абсорбція

Абсорбція та дифузія бупівакаїну залежать від багатьох параметрів:

• тип ін'єкції,

• стан пацієнта,

• концентрація, загальна введена доза,

• фізико-хімічні характеристики цього анестетика: висока жиророзчинність: (переважне зв’язування з тканинами, багатими на жир: серцем, легенями, мозком); рКа 8,1; при pH 7,4; 83% вільної фракції продукту знаходиться в іонізованій формі.

Розповсюдження

Зв’язування з білками плазми крові (переважно альфа-1-глюкопротеїнами) дуже високе: близько 95% у дозах, що використовуються в терапії.

Період напіввиведення в тканинах становить приблизно 30 хвилин, а об’єм розподілу становить 72 літри.

Бупівакаїн проникає крізь плацентарний бар’єр: співвідношення в крові плода матері становить приблизно 1:3.

Виведення

Бупівакаїн переважно метаболізується в печінці шляхом розкладання його системою монооксигенази, залежної від цитохрому Р450. Майже весь введений бупівакаїн виводиться у вигляді метаболітів. Основним метаболітом є 2,6 піеколоксилідин. Метаболіти бупівакаїну не є активними або токсичними за тієї концентрації в плазмі, що спостерігається.

Приблизно від 5 до 10% продукту виводиться із сечею в активній формі.

Період напіввиведення становить 2,5 - 3,5 год.

Концентрації в плазмі

Під час епідуральної анестезії, якщо загальна доза становить 150 мг бупівакаїну, пікова концентрація в плазмі досягається за 10-30 хвилин та становить приблизно 1 мкг/мл.

Під час епідуральної анестезії з акушерською метою, якщо загальна доза становить 50-100 мг бупівакаїну, концентрація в плазмі матері становить 0,4-0,8 мкг/мл.

Під час блокади плечового сплетіння із застосуванням 150 мг бупівакаїну пікова концентрація в плазмі досягається за 15-20 хвилин і становить приблизно 1,50-1,70 мкг/мл. Концентрація в плазмі, за якої виникають початкові ознаки нейро- та кардіо-токсичності, становить 1,6 мкг/мл.

Діти

У дітей фармакокінетика бупівакаїну подібна до фармакокінетики у дорослих.

Дані доклінічних досліджень безпеки

Не застосовується.

Фармацевтичні характеристики

Список допоміжних речовин

Натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Несумісність

За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності

З роки.

Особливі запобіжні заходи при зберіганні

Особливі запобіжні заходи при зберіганні відсутні.

Тип і вміст упаковки

Флакон 20 мл (скляний); коробка, що містить 1 флакон об'ємом 20 мл (скляний);

коробка, що містить 10 флаконів об'ємом 20 мл (скляних);

коробка, що містить 25 ковпачків (хлорбутил).

Не всі розміри упаковок можуть знаходитися у продажу.

Особливі запобіжні заходи при поводженні з препаратом і його утилізації

Інструкції

Перед застосуванням продукт слід візуально перевірити на наявність твердих частинок і зміну кольору. Слід використовувати лише прозорий, безбарвний або злегка жовтий розчин без частинок або осаду.

Власник реєстраційного посвідчення лікарського засобу

Лабораторія Агетан

1, рю Александер Флемінг

69007 Ліон

Франція.

Номер(и) реєстраційного посвідчення лікарського засобу

• 34009 559 0383 3: 20 мл у флаконі (скляному); коробка, що містить 1.

• 34009 565 1280 5: флакон об'ємом 20 мл (скляний); коробка, що містить 10.

• 34009 559 0414 4: флаконів об'ємом 20 мл (скляних); коробка, що містить 25.

Дата первинної видачі реєстраційного посвідчення/продовження терміну дії реєстраційного посвідчення

Дата первинної видачі реєстраційного посвідчення: 21 серпня 1995 р.

Дата останнього продовження терміну дії реєстраційного посвідчення: 21 серпня 2010 р.

Дата перегляду тексту

11 жовтня 2021 р.

Дозиметрія

Не застосовується.

Інструкція до приготування радіофармацевтичних засобів

Не застосовується.

ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ СТОСОВНО ДОСТАВКИ

Список II

Ліки, зарезервовані для використання в стаціонарі.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України