Гонорея у жінок та чоловіків: симптоматика, діагностика, лікування та профілактика

Гонорея – це поширене венеричне захворювання. Викликається бактерією Neisseria gonorrhoeae. Інфекція передається переважно статевим шляхом: при вагінальному, анальному, оральному сексі. Вона може вражати різні частини тіла: органи сечостатевої та репродуктивної системи, пряму кишку, очі, ротоглотку, суглоби. Хвороба не лише викликає фізичний та психологічний дискомфорт, але й без лікування може призводити до серйозних ускладнень – аж до проблем із зачаттям, виношуванням дитини та пологами.

Гонорея (трипер): основні шляхи зараження

Класифікують кілька способів передачі збудників інфекції:

• Незахищений статевий контакт.
• Недотримання особистої гігієни у місцях загального користування.
• Передача родовими шляхами від матері дитині.

У переважній більшості випадків інфекція передається статевим шляхом. Це можливо лише при відмові від бар'єрної контрацепції. Однак важливо розуміти, що використання презервативів суттєво знижує ризик зараження, але не гарантує 100% захист, як і у випадку з ВІЛ СНІДом – поширеним захворюванням ІПСШ (інфекцією, що передається статевим шляхом).

Імовірність інфікування підвищується при безпорядних сексуальних зв'язках і частій зміні інтимних партнерів, особливо якщо вони теж ведуть активне статеве життя. Захворювання іноді називають «французьким» або «гусарським» нежитем. Етимологія таких найменувань бере свій початок ще з Середньовіччя. У той час бар’єрних засобів контрацепції не було. А про велелюбність і розгульність гусарів складали легенди. Аж до другої половини 19-го століття гонококова інфекція поширювалася швидко та масово.

Багато фахівців стверджують, що поширення інфекції можливе і без сексуального контакту. Збудники здатні передаватися при використанні рушників або білизни кількома людьми, недотримання інтимної гігієни при відвідуванні лазні, сауни, басейну та інших громадських місць.

Однак такі твердження ще клінічно не доведені. Більш того, дослідження підтверджують, що бактерії Neisseria gonorrhoeae швидко гинуть у зовнішньому середовищі. І все ж таки, дотримання інтимної гігієни – обов'язкова умова для підтримки міцного здоров'я, адже в іншому випадку можна заразитися широким спектром хвороботворних мікроорганізмів, включаючи грибки.

Ідеї про те, що гонококи можуть поширюватися не тільки статевим шляхом, знаходять підтвердження в передачі інфекції від інфікованої матері дитині в процесі внутрішньоутробного розвитку або при проходженні по родових шляхах. Такі випадки клінічно доведені. Тому діагностика трипера є обов'язковою вимогою при плануванні зачаття, перебігу вагітності та підготовки до пологів.

Якщо імунітет ослаблений, підвищується ризик зараження, і запалення здатне набувати більш гострої та великої форми. Але людина навіть із міцною імунною системою та за відсутності сприятливих захворювань також може бути інфікована різними штамами Neisseria gonorrhoeae.

Трипер у жінки та чоловіка: характерні симптоми та ознаки

Дане захворювання може проявлятися різними способами. Його симптоматика – неспецифічна. І хвороба може мати млявий характер. А тому часто вона довгий час залишається непоміченою, особливо якщо не викликає сильного дискомфорту та не призводить до явних ускладнень.

Гонорея у чоловіків проявляється симптомами:

• Жовті або зелені гнійні виділення з уретри.
• Больові відчуття та печіння при сечовипусканні.
• Почервоніння, свербіж, дискомфорт в області уретри.
• Часті позиви до відвідування туалету, навіть без повноцінного сечовипускання.
• Набряклість і біль у яєчках (у разі ускладнень).

Через відносну спрощеність сечостатевої та репродуктивної системи трипер у чоловіків часто не викликає серйозних ускладнень. Проте інфікована людина є переносником збудників. Виступаючи статевим партнером при незахищеному сексуальному контакті, чоловік передає жінці шкідливі бактерії. В останньої гонококове зараження проявляється симптомами:

• Білі, блідо-жовті, зелені гнійні виділення з піхви.
• Больові відчуття та дискомфорт унизу живота.
• Почервоніння, свербіж, печіння вульв та входу піхви.
• Болі при статевому акті.
• Дискомфорт при сечовипусканні.
• Дестабілізація менструального циклу (зокрема, міжменструальні кровотечі).
• Місцеве та підвищення загальної температури тіла.

Інкубаційний період гонококової інфекції триває до 14 днів. І характерні симптоми ураження можуть виявлятися вже з першого тижня. У більшості випадків запалення виникає в органах сечостатевої та репродуктивної системи. Однак при ослабленому імунітеті, практиці орального сексу та тривалому ігноруванні захворювання (відсутності лікування) воно може поширюватись і на інші ділянки. Характерні симптоми:

• Пряма кишка. Сверблячка анального отвору, виділення з гноєм або кров'ю, дискомфорт при відвідуванні туалету.
• Очі. Гнійні виділення, виникають болючі відчуття та підвищується чутливість до світла.
• Гонорея горла. Збільшуються лімфатичні вузли, утворюються почервоніння, біль.
• Суглоби. Больові відчуття, набряклість, розвиток септичного артриту.

Щоб гонорея у роті, горлі, очах, суглобах, прямій кишці, органах сечостатевої та репродуктивної системи була виявлена вчасно, необхідно регулярно проходити обстеження. Жінці рекомендується це робити при профілактичних гінекологічних оглядах – з періодичністю не менше 1-2 разів на рік.

Але якщо виникають підозри на зараження інфекцією (ознаки) або підвищуються ризики інфікування (зміна сексуального партнера чи незахищений статевий контакт), вирушати до лікаря слід позапланово. Консультація гінеколога та здача аналізів рекомендовані при появі симптоматики недуга, проживанні та тісному контакті з інфікованою людиною.

«Французький нежить»: методи діагностики

Тестування проводиться у двох випадках: у профілактичних цілях задля запобігання захворюванню або при появі підозр на інфікування. Якщо йдеться про профілактику, зазвичай на аналіз відправляють лише урогенітальні виділення. При появі симптоматики зараження гінеколог:

• Вислуховує, на що скаржиться пацієнтка.
• Складає клінічну картину хвороби.
• Визначає оптимальний метод діагностики.
• Проводить гінекологічний огляд.
• Збирає мазок на гонорею та уретральний, піхвовий, матковий зіскрібок.

Анамнез вирушає на лабораторну діагностику. І за її результатами підтверджуються чи спростовуються підозри на інфікування гонококами. Лабораторний аналіз на гонорею виконується різними способами:

• Дослідженням ПЛР – полімеразної ланцюгової реакції.
• Бактеріологічним посівом.
• Аналізом бактеріоскопічного типу із Грам-фарбуванням.

ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Молекулярний біологічний метод. Найбільш точний із застосовуваних при аналізі на трипер. Його суть полягає у множенні ДНК або РНК у матеріалі. Їхня ампліфікація (збільшення кількості) в конкретних ділянках генетичної інформації спрощує процес дослідження.

Включає етапи денатурації (зразок нагрівається, і спіраль ДНК поділяється на два ланцюжки), прикріплення праймерів (одноланцюжкові ДНК прикріплюються до кожного з розділених ланцюгів), елонгації (нові ланцюги ДНК синтезуються на основі праймерів шляхом додавання ДНК-полімеразів і А-, Т-, Г-, Ц-нуклеотидів). При циклічному повторенні процесу кількість копій ДНК-ділянки збільшується в експоненційному порядку.

Бактеріологічний посів. Отримані при зборі анамнезу зразки поміщуються в живильне середовище з наступною інкубацією. Це дозволяє з часом визначити активні культури, що проростають: вони розмножуються та починають утворювати колонії. У таких умовах можна протестувати їх реакцію на різні протимікробні засоби, що дозволяє підібрати оптимальний комплекс медикаментів для лікування.

Аналіз бактеріоскопічного типу з Грам-фарбуванням. Метод характеризується 90-100% точністю, якщо досліджуються уретральні виділення. Але коли діагностуються генітальні зразки, достовірність результатів не перевищує 50%. Суть даного методу полягає у спостереженні реакції бактерій на певні барвники з їхньою наступною класифікацією. Залежно від того, грампозитивні (синьо-філеолетові) або грамнегативні (червоні) мікроорганізми виявлені у пацієнта, підбираються антибіотики відповідних груп.

Якщо тест на гонорею не дає однозначної впевненості, лікар може призначити інші аналізи. Нерідко трапляються ситуації, коли в організмі пацієнта поєднуються кілька інфекцій. Щоб їх ідентифікувати, на аналізи здається кров, сеча, проводиться УЗД органів сечостатевої системи. І на підставі отриманих результатів фахівець підбирає оптимальний курс терапії та лікарських препаратів.

Як лікувати гонорею

У боротьбі з недугом (для чоловіків та жінок) застосовуються медикаментозні методи. Курс препаратів підбирається лікарем індивідуально. Враховує вік пацієнта, фізіологічні особливості, діагностовані захворювання, патології, алергічні реакції та інші обмеження.

Своєчасна діагностика хвороби підвищує можливість її успішного лікування антибактеріальними засобами. Найчастіше лікар призначає антибіотики, які приймаються перорально або вводяться внутрішньом'язово (за допомогою уколів). Середня тривалість терапії – 7-10 днів.

Альтернативний підхід – разовий прийом препарату з підвищеним дозуванням. Таке рішення забезпечує масоване знищення шкідливих мікроорганізмів. Однак у разі прийому антибіотиків з підвищеним дозуванням можуть додатково застосовуватися ліки-протектори.

Курсовий прийом антибіотиків призводить до послаблення симптоматики трипера протягом кількох днів. Але якщо ситуація не покращується (а то й зовсім погіршується), потрібне коригування лікування. Відсутність прогресу може бути викликана резистентністю бактерій Neisseria gonorrhoeae до вибраного препарату. Щоб у цьому переконатися, іноді застосовується рішення щодо збільшення дозування препарату. Однак, якщо симптоматика все одно не слабшає, призначається антибіотик іншої групи.

Лікувати хронічну гонорею – складніше й довше. Як мінімум, антибактеріальна терапія доповнюється прийомом імуностимулюючих препаратів, спеціальних медикаментів (протекторів, стимуляторів), вітамінно-мінеральних комплексів.

Підвищена стійкість інфекції вимагає її одночасного пригнічення у різних аспектах: з одного боку, шкідливі бактерії цілеспрямовано знищуються антибіотиками (змінюється структура їх білка, функції), з іншого – зміцнення імунної системи покращує природні захисні здібності організму. Якщо діагностуються ускладнення або супутні захворювання, можуть застосовуватись додаткові терапії.

Для контролю за ефективністю лікування проводяться лабораторні аналізи. Перша здача анамнезу виконується безпосередньо після завершення прийому курсу антибіотиків, наступна – після 2-3-х місяців. Якщо інфекція набула хронічної форми, у перше півріччя після терапії здавати аналізи потрібно щомісяця, адже зберігається підвищений ризик рецидивів.

Дієве та швидке лікування гонореї досягається при дотриманні важливих правил:

• Відмова від статевих зв'язків до повного одужання (результат повинні підтверджувати лабораторні аналізи).
• Ретельне дотримання особистої гігієни.
• Рекомендація до проходження обстеження та лікування статевого партнера.

Останній пункт не можна назвати найважливішим, але він заслуговує на особливу увагу. Коли пара проживає разом або має регулярні сексуальні контакти, висока ймовірність того, що обидва партнери інфіковані. А тому лікування лише одного з них дає тимчасовий ефект: залишається носій збудників. Аби вирішити проблему повноцінно, чоловік та жінка повинні пройти терапію одночасно (і потім здати аналізи для підтвердження успішного результату).

Дотримання цих правил, що доповнюють індивідуально розроблену медикаментозну терапію, дозволяє впевнено та оперативно перемогти інфекцію, а також запобігти повторному зараженню. Але якщо хворобу залишити без уваги чи недолікувати, це може призвести до погіршення проблеми.

Хронічна гонорея у жінок: можливі ускладнення

Оскільки захворювання часто сприймається безпечним (принаймні несмертельним, на відміну від, наприклад, ВІЛ СНІДу), пацієнти тривалий час його ігнорують або звертаються вже тоді, коли інфекція значно розвинулася. Нерідко хвороба взагалі залишається непоміченою, адже протікає практично безсимптомно. Трипер у хронічній формі небезпечний не лише тим, що його важче лікувати, а й можливими ускладненнями, які загрожують здоров'ю та перспективам створення сім'ї:

• Ерозія шийки матки.
• Порушена прохідність маткових труб.
• Дестабілізація менструального циклу.
• Хронічний біль у тазовій ділянці.
• Спайки у малому тазі.
• Ураження суглобів.
• Бартолініт (запалюється бартолінова залоза, яка розташована напередодні піхви).
• Проблеми зачаття, безпліддя.
• Позаматкова вагітність або її втрата.
• Передача інфекції дитині в період внутрішньоутробного розвитку або під час пологів.

Враховуючи потенційні небезпеки, на питання про те, що таке гонорея (або що таке трипер), вже не можна відповісти, ніби йдеться про нешкідливе та практично безсимптомне захворювання. Але навіть якщо справа не доходить до перелічених ускладнень, дискомфорт, який викликає гонококова інфекція, потребує якнайшвидшого її лікування, а ще краще – запобігання!

«Гусарський нежить»: профілактика інфекційного зараження

Корисні поради від фахівців дозволяють зменшити ризик захворювання. Слідуючи їм, ви захищаєте себе від небезпеки зараження та можливості інфікувати статевого партнера. Практичні рекомендації:

• Проходьте скринінгове обстеження щонайменше 1 раз на рік.
• Здавайте аналізи, коли змінюєте постійного статевого партнера.
• Утримуйтесь від безпорядних інтимних зв'язків, особливо з тими, хто веде розгульне життя.
• Використовуйте бар’єрні контрацептиви (презервативи фізично запобігають обміну рідинами. І все-таки вони не гарантують захист на 100% через неправильне застосування, пошкодження цілісності, брак).
• Дотримуйтесь інтимної гігієни (витирайтеся персональним рушником, не сідайте голяка на лаві в лазні, сауні, не використовуйте чужі секс-іграшки, білизну та аксесуари).

Ще раз нагадаємо про те, що гонорея на шкірі, у роті, горлі, очах, прямій кишці, сечостатевій системі може розвиватися без видимих проявів. І в перспективі багатьох місяців вона здатна набути стійкої форми. Щоб цього не допустити, вирушайте на прийом до лікаря, як тільки помічаєте симптоматику хвороби: незвичайні (гнійні або незвичного кольору) виділення при гонореї слизових оболонок, свербіж, почервоніння, больові відчуття, дискомфорт при відвідуванні туалету.

І з профілактичною метою проходьте обстеження, якщо стали учасником незахищеного статевого контакту або ваш партнер має ознаки гонореї у чоловіків чи жінок. Не займайтеся самолікуванням, навіть якщо виявлена симптоматика дає вам повну впевненість в інфікуванні та певний препарат радить близька людина, якій він допоміг.

Ваш організм багато в чому є унікальним. І лікування недуги потребує індивідуального підходу. Тому навіть щирі, добродушні поради особисто для вас можуть виявитися шкідливими. Пройдіть обстеження у лікаря, отримайте точний діагноз та рецепт на придбання відповідних медикаментів. Швидко ж вибрати та замовити сильні антибіотики при гонореї за прийнятними цінами ви можете за допомогою онлайн-каталогу медичної інформаційної системи «Аптека 9-1-1».

Список використаної літератури

• mayoclinic.org;
• my.clevelandclinic.org;
• nhs.uk.