Артеріальна гіпертензія/серцева недостатність/інфаркт міокарда
Зазначено, що під час контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при прийомі плацебо відповідала такій при прийомі валсартану. Виявилося, що частота виникнення побічних реакцій не пов’язана з дозою або тривалістю лікування, а також не залежить від статті, віку або раси пацієнта.
Побічні реакції зареєстровані у ході клінічних, постмаркетингових та лабораторних досліджень вказані нижче за класами систем органів.
Стосовно побічних реакцій з категорій «дуже рідко», «рідко» та «нечасто», що не підлягали виявленню у рамках клінічних випробувань, був проведений кумулятивний пошук у системі даних з безпеки.
Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, > 1/1000, > 1/10000,
Побічні реакції, зареєстровані під час постмаркетингових і лабораторних досліджень, для яких неможливо визначити частоту виникнення, вказані з частотою «невідомо».
Таблиця 2
Інфекції
|
Часто
|
Вірусні інфекції
|
Нечасто
|
Інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіти, синусити
|
Дуже рідко
|
Риніти
|
З боку крові та лімфатичної системи
|
Нечасто
|
Нейтропенія
|
Дуже рідко
|
Тромбоцитопенія
|
З боку імунної системи
|
Дуже рідко
|
Реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу
|
З боку обміну речовин і харчування
|
Нечасто
|
Гіперкаліємія*#
|
З боку психіки
|
Нечасто
|
Безсоння, зниження лібідо
|
З боку нервової системи
|
Часто
|
Постуральне запаморочення#
|
Нечасто
|
Синкопе*
|
Рідко
|
Запаморочення##
|
Дуже рідко
|
Головний біль##
|
З боку органів слуху та рівноваги
|
Нечасто
|
Вертиго
|
З боку серця
|
Нечасто
|
Серцева недостатність*
|
Дуже рідко
|
Порушення серцевого ритму
|
З боку судинної системи
|
Часто
|
Ортостатична гіпотензія#
|
Нечасто
|
Гіпотензія*##
|
Дуже рідко
|
Васкуліт
|
З боку дихальної системи
|
Нечасто
|
Кашель
|
З боку шлунково-кишкового тракту
|
Нечасто
|
Діарея, біль у животі
|
Дуже рідко
|
Нудота##, блювання
|
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
|
Невідомо
|
Підвищення показників функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини
|
Дуже рідко
|
Ангіоневротичний набряк**, висипання, свербіж, екзантема
|
Невідомо
|
Бульозний дерматит
|
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини
|
Нечасто
|
Біль у спині
|
Дуже рідко
|
Артралгія, міалгія
|
З боку нирок і сечовивідних шляхів
|
Дуже рідко
|
Ниркова недостатність**##, гостра ниркова недостатність**, порушення функції нирок**
|
Вагітність та перинатальні стани
|
Дуже рідко
|
Ускладнення розвитку плода
|
Загальні розлади
|
Нечасто
|
Втомлюваність, астенія, набряк
|
Результати лабораторних досліджень
|
Часто
|
Підвищення рівня креатиніну сироватки крові, підвищення рівня сечовини крові
|
Дуже рідко
|
Підвищення рівня білірубіну у сироватці крові, зменшення рівня гемоглобіну/гематокриту в крові, параметри функції печінки, що виходять за межі норми.
|
* повідомляли пацієнти у постінфарктному стані
# повідомляли пацієнти із серцевою недостатністю
** нечасто повідомляли пацієнти у постінфарктному стані
## повідомляли частіше пацієнти із серцевою недостатністю (часто: запаморочення, порушення функції нирок, гіпотензія; нечасто: головний біль, нудота)
Результати лабораторних досліджень
Відомо, що в поодиноких випадках валсартан спричиняв зниження рівня гемоглобіну і числа гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях у 0,8 % і 0,4 % пацієнтів, які отримували Діокор Соло, спостерігалося значне зниження (> 20 %) числа гематокриту і рівня гемоглобіну відповідно. Порівняно з цим, у 0,1 % пацієнтів, які отримували плацебо, відзначалося зниження обох параметрів – і числа гематокриту, і рівня гемоглобіну.
Повідомляли, що у контрольованих клінічних дослідженнях нейтропенія спостерігалася в 1,9 % пацієнтів, які лікувалися валсартаном, порівняно з 1,6 % пацієнтів, які лікувалися інгібітором АПФ. Зазначено, що у контрольованих клінічних дослідженнях з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалося значне підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, калію і загального білірубіну відповідно у 0,8 %, 4,4 % і 6 % пацієнтів, які лікувалися валсартаном, порівняно з 1,6 %, 6,4 % і 12,9 % пацієнтів, які лікувалися інгібітором АПФ.
Повідомляли про окремі випадки підвищення параметрів функції печінки у пацієнтів, які лікувалися валсартаном. Будь-якого спеціального моніторингу лабораторних параметрів не потребують пацієнти з артеріальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном. У разі серцевої недостатності більше ніж на 50 % підвищувався рівень креатиніну у сироватці крові у 3,9 % пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 0,9 % пацієнтів, які приймали плацебо, а підвищення рівня калію у сироватці крові більше ніж на 20 % спостерігалося у 10 % пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 5,1 % пацієнтів, які приймали плацебо.
Відомо, що у дослідженнях серцевої недостатності спостерігали підвищення рівня азоту сечовини в крові у 16,6 % пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 6,3 % пацієнтів, які приймали плацебо. У 4,2 % пацієнтів, які отримували валсартан, 4,8 % пацієнтів, яких лікували комбінацією валсартану і каптоприлу, і у 3,4 % пацієнтів, яких лікували каптоприлом, у постінфарктному періоді спостерігалося збільшення рівня креатиніну в сироватці у 2 рази.
Кількість випадків припинення прийому лікарського засобу через побічні реакції була нижчою в групі, що лікувалася валсартаном, порівняно з групою, що приймала каптоприл (5,8 % проти 7,7 % відповідно).
Діти
Артеріальна гіпертензія
Відомо, що антигіпертензивний ефект валсартану було оцінено у ході двох рандомізованих подвійних сліпих клінічних досліджень у 561 дитини віком від 6 до 18 років. За винятком окремих порушень з боку травного тракту (таких як біль у животі, нудота, блювання) та запаморочення, не було визначено значущих відмінностей щодо типу, частоти та серйозності небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком від 6 до 18 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки для дорослих пацієнтів.
Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявили клінічно значущого загального негативного наслідку після лікування Діокор Соло тривалістю до 1 року.
Відомо, що у подвійному сліпому рандомізованому дослідженні з участю 90 дітей віком від 1 до 6 років, що було продовжено у вигляді відкритого дослідження тривалістю один рік, було зареєстровано два летальних випадки та окремі випадки вираженого підвищення печінкових трансаміназ. Ці випадки спостерігалися у популяції зі значними супутніми захворюваннями. Причинно-наслідкового зв’язку встановлено не було. У другому дослідженні, в якому було рандомізовано 75 дітей віком від 1 до 6 років, ніякого істотного підвищення печінкових трансаміназ або летальних випадків під час лікування валсартаном не спостерігалося.
Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 до 18 років з основними хронічними захворюваннями нирок.
Профіль безпеки, що спостерігався у ході контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, відрізняється від загального профілю безпеки, що спостерігався у хворих з артеріальною гіпертензією. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням. Побічні реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, зазначені у Таблиці 2.