Анна Кононова
Моє рідне Запоріжжя щодня втрачає своїх жителів, але я його не покину
В Анни 2 стимули не здаватися: донька Даша, з якою намагається проводити якомога більше часу, і улюблена професія, що потрібна людям. В іншій професії вона себе не уявляє.
Як ви зрозуміли, що фармація – ваше покликання?
Добрі люди підказали (сміється). В старших класах я захоплювалася хімією. Моя мама, яка працювала медичною сестрою в Запорізькому онкодиспансері, пишалася успіхами доньки і одного разу розповіла про мене своїй пацієнтці – викладачці історії в медичному училищі. Коли я завітала до мами на роботу, вона нас познайомила. Пам’ятаю, як та жіночка сказала: «З таким хистом до предмету ти 100% зможеш вступити на фармацевтичний факультет. Спробуй!» До того я вже була за першим столом в аптеці, де працювала мамина двоюрідна сестра, і мені дуже сподобалось.
Я спробувала. Подала документи до Запорізького медичного училища Придніпровської залізниці і в 2007 році отримала диплом. Так для мене відкрилися двері в аптеку вже не як гості, а як повноправного працівника.
Пригадайте свій перший робочий день в аптеці – що найбільше лякало?
Мій перший робочий день був в «Економ Аптеці» компанії ФАРТОП – саме туди я прийшла одразу після закінчення училища. Мене лякало все: що покупці будуть на мене скаржитися, бо дуже повільно відпускаю, що комусь щось не те проб’ю, відпущу неправильну дозу ліків… Це ж дуже велика відповідальність!
Ну, страхи ви успішно подолали, якщо зараз керуєте аптекою…
Авжеж, досвід здобула, і в лютому 2019 року мене запросили на завідування в «Аптеку оптових ц…». Вже 5 років працюю, зокрема два з половиною найстрашніших і для мене, і для всіх українців.
Як для вас почалася війна? Що відбувалося в той день у вашому житті та у вашій аптеці?
24 лютого 2022 року, як завжди, прокинулась на роботу о 5-й ранку. Вже за пів години я сіла в маршрутку і на автовокзалі почула розмову однієї жінки по телефону, вона розповідала комусь, що почалась війна. Я не повірила, але коли побачила в нашій робочій програмі кількість інтернет-замовлень, зрозуміла – щось відбувається. Новини і мамин дзвінок з проханням бути обережною не залишив сумнівів.
В перший день війни аптека працювала до 20.00. Ми з напарницею, не відходячи від каси, обслуговували і заспокоювали людей. Потім нам зменшили робочий час в зв’язку з комендантською годиною, але ні на день аптеку не зачиняли. Весь наш колектив залишився в повному складі і працює до сьогодні.
Я хочу подякувати керівництву за премію, яку нам нараховували за кожну зміну. Я витрачала її на таксі, бо транспорт у моє селище не ходив, а іншого способу дістатися на роботу просто не було.
Коли почалися обстріли Запоріжжя і що відбувається зараз?
В перший же день повномасштабного вторгнення – 24 лютого ракета влучила в наш аеропорт. Виникла велика пожежа. Потім прилітало ще й ще. А в травні цього року розбомбили термінал аеропорту.
Ми вже звикли і до шахедів, і до ракет. Прилітає по місту не так, щоб часто, але регулярно. Дуже добре чули вибух біля вежі Запорізької обласної державної телерадіокомпанії, я тоді саме була на роботі. Пам’ятаю, як у житловий будинок на відстані 500 метрів від аптеки влучили. Але ми не зачиняємося і працюємо під час тривоги, бо куди бігти людям, якщо влучить в їхній будинок?
Зараз в Запоріжжі дуже складна ситуація, вже було декілька прильотів по Дніпровській ГЕС, кажуть, що вона тримається на межі можливостей. Кожен раз, коли їду на роботу чи повертаюся додому, на автовокзалі бачу, як багато людей виїжджають. Але я нікуди не поїду – тут мій дім, моя родина, моя робота. Тут все моє життя, а війна навчила нас його цінувати.
Дата створення: 19.06.2024 Дата оновлення: 24.07.2024