Новокаїнамід

Таблетки по 0,25 г і 0,5 г в упаковці по 20 штук; ампули по 5 мл 10% розчину в упаковці по 10 штук; 10% розчин в герметично закритих флаконах.

1 таблетка містить 250 мг прокаїнаміду гідрохлориду (новокаїн аміду) в перерахунку на 100% суху речовину;

Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, аеросил, кальцію стеарат.

Знижує збудливість м'яза серця, пригнічує ектопічні вогнища збудження (зміщені джерела ритму серця), а також володіє местноанестезирующим властивістю. Відноситься до IA класу препаратів антиаритмічної дії.

Порушення серцевого ритму (екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія, пароксизми мерехтіння передсердь та ін.).

При шлуночкової екстрасистолії призначають всередину спочатку в дозі 0,25-0,5-1 г (дорослим), потім по 0,25-0,5 г кожні 4-6 год. При необхідності добова доза може бути доведена до 3 г (іноді до 4 г). Тривалість лікування залежить від ефективності та переносимості препарату.
Для купірування (зняття) пароксизмальної шлуночкової тахікардії вводять препарат в вену в дозі 0,2-0,5 г (рідко 1 г) зі швидкістю 25-50 мг за хвилину, або вводять "ударну" дозу 10-12 мг/кг (в протягом 40-60 хв), а далі проводять підтримуючу інфузію з розрахунку 2-3 мг на хвилину.

Після купірування пароксизму (нападу) призначають підтримуючу дозу всередину - по 0,25-0,5 г кожні 4-6 год. При пароксизмах миготливої аритмії спочатку рекомендується всередину доза 1,25 г ( "ударна"). Якщо ця доза неефективна, то через годину дають додатково 0,75 г і далі через кожні 2 год - по 0,5-1 г до купірування пароксизму; загальна добова доза 3 г (іноді 4 г).

Можна також призначати новокаїнамід внутрішньом'язово по 5-10 мл 10% розчину (до 20-30 мл на добу). При необхідності препарат вводять внутрішньом'язово в дозі 0,5-1 г (5-10 мл 10% розчину), а далі через інтервали 6 год вводять в вену (повільно) по 0,2-0,5 г (рідко 1 г) або вводять у вену з розрахунку 10-20 мг/кг протягом 40-60 хв з подальшою підтримуючою інфузією з розрахунку 2-3 мг на хвилину.

При внутрішньовенному введенні розчин новокаїнаміду розводять в 5% розчині глюкози або у фізіологічному розчині натрію хлориду. Швидкість введення не повинна перевищувати 50 мг на хвилину. При цьому необхідно постійно стежити за пульсом, артеріальним тиском і електрокардіограмою. При швидкому введенні можливий розвиток колапсу (різкого падіння артеріального тиску), внутрішньосерцевої блокади (порушення проведення збудження по провідній системі серця), асистолії (припинення скорочень серця).

При явищах колапсу зазвичай вводять мезатон або норадреналін; проте слід враховувати, що у людей похилого віку, особливо які страждають на артеріальну гіпертензію (підвищеним артеріальним тиском), внутрішньовенне введення мезатону може викликати різке підвищення артеріального тиску з небажаними наслідками.

Вищі дози для дорослих всередину: разова - 1 г, добова - 4 г; внутрішньом'язово і в вену (капельно): разова - 1 г (10 мл 10% розчину), добова - 3 г (30 мл 10% розчину).

Колаптоїдний реаіші (різке падіння артеріального тиску), загальна слабкість, головний біль, нудота, безсоння.

Виражена серцева недостатність, порушення провідності, підвищена чутливість до препарату.

В захищеному від світла місці.