Дуактин

склад:

капс. 5 мг, № 30

• Амлодипін 5 мг
• Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, тальк.

Форма випуску:

По 10 капсул у блістері; 3 блістери в картонній коробці.

амлодипін (3-етил-5-метил-2 (2-аміно-отоксіметіл) -4- (2-хлорофеніл) -1,4-дигідро-6-метил-3,5-пірідіндікарбоксілат бензонсульфонат) - антагоніст іонів кальцію групи дигідропіридину . Блокує надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали мембрани в клітини гладких м'язів судин, а також міокарда. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зв`язаний з безпосереднім впливом на гладкі м'язи судин.

Антиангінальний ефект амлодипіну реалізується двома шляхами. Амлодипін розширює периферичні артеріоли та таким чином знижує загальний периферійний опір (постнавантаження), для подолання якої збільшується робота серця. Оскільки частота серцевих скорочень під впливом амлодипіну практично не змінюється, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії міокардом і його потреби в кисні. Крім того, механізм дії амлодипіну також включає в себе розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. В результаті збільшується надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію і запобігає розвиткові коронарної вазоконстрикції, викликаної курінням.

У хворих з АГ одноразовий прийом препарату забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє розвитку гострої гіпотензії.

У хворих на стенокардію одноразовий прийом амлодипіну в добовій дозі подовжує час виконання фізичного навантаження, затримує розвиток нападу стенокардії та депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу в нітрогліцерині.

Після прийому внутрішньо амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації в сироватці крові через 6-12 год. Абсолютна біодоступність становить 64-90%. Прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Період напіввиведення становить 30-50 год. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів постійного застосування препарату. Амлодипін біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% незміненого препарату та 60% метаболітів виводяться з сечею. Наявність ниркової недостатності істотно не впливає на фармакокінетику амлодипіну. У осіб похилого віку та хворих з печінковою недостатністю кліренс препарату знижується зі збільшенням AUC приблизно на 40-60%, тому для них може знадобитися більш низька початкова доза.

АГ, ІХС (стабільна стенокардія, стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія)).

при артеріальній гіпертензії та стенокардії зазвичай призначають в початковій дозі 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу підвищують до максимальної - 10 мг/добу.

Пацієнтам з тяжкою формою хронічної серцевої недостатності (III-IV функціональний клас по NYHA) препарат зазвичай призначають у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу, підвищуючи дозу при добрій переносимості препарату до 10 мг 1 раз на добу.

Хворим з нирковою недостатністю Дуактин призначають у звичайних дозах. У хворих похилого віку використовують звичайний режим дозування.

Немає досвіду застосування амлодипіну у дітей.

підвищена чутливість до амлодипіну або інших компонентів препарату, інших дигідропіридинів.

зазвичай добре переноситься. Іноді відзначаються головний біль, набряки, підвищена стомлюваність, сонливість, нудота, біль у шлунку, припливи крові, серцебиття та запаморочення. Можливі також алопеція, запор, артралгія, біль у спині, астенія, периферична нейропатія, підвищена пітливість, панкреатит. У більшості випадків причинно-наслідковий зв'язок з прийомом препарату була недостовірною. Дуже рідко відмічались гепатит, жовтяниця та підвищення активності печінкових ферментів в крові.

безпеку амлодипіну в період вагітності (особливо в I триместр) не встановлена. З обережністю призначають в період годування груддю.

Період напіввиведення Дуактину у хворих з порушенням функцій печінки збільшується, що вимагає обережного застосування препарату. Наявність ниркової недостатності істотно не впливає на фармакокінетику амлодипіну.

Дуактин можна призначати одночасно з тіазидними діуретиками, блокаторами α- та β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином для сублінгвального прийому, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками. Амлодипін не впливає на зв'язування дигоксину, варфарину, фенітоїну та індометацину з білками плазми крові, істотно не впливає на фармакокінетику циклоспорину.

досвід лікування передозування Дуактину обмежений. Проводять промивання шлунка, призначають активоване вугілля. Значне передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з вираженим і тривалим зниженням артеріального тиску. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія при передозуванні Дуактину вимагає проведення невідкладних заходів, спрямованих на підтримку функції серцево-судинної системи (включаючи моніторинг АТ і ЕКГ), контроль ОЦК і діурезу. Для відновлення тонусу судин і нормалізації артеріального тиску показано призначення судинозвужувальних засобів. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів в / в вводять глюконат кальцію.

в сухому місці при температурі не вище 25 °C.