Амік

Флакони ємністю 2 і 4 мл з вмістом амикацина 125 мг/мл або 250 мг/мл.

Діюча речовина - амікацин.

Додаткові речовини: вода для ін'єкцій, пропілпарабен, метилпарабен, натрію метабісульфіт, цитрат натрію, пропіленгліколь.

Антибіотик амикацин відноситься до групи аміноглікозидів. Є аміноглікозидом третього покоління. Надає, як і всі аміноглікозиди, бактерицидну дію, пов'язане з порушенням біосинтезу білків в рибосомах бактеріальних клітин. Бактерицидна активність має дозозалежний характер. До препарату чутливі більшість аеробних мікроорганізмів. Амікацин ефективний щодо грамнегативних бактерій E.coli, Priteus spp, Klebsiella spp, Salmonella spp, Enterobacter spp, Shigella spp, Serratia spp, P.aeruginosa, Providencia stuartii, Acinetobacter spp. Серед грампозитивнихмікроорганізмів, чутливих до амікацину - Staphylococcus spp. (Включаючи штами, резистентні до деяких цефалоспоринів, гентаміцину та метициліну), окремі штами Streptococcus spp. Активний відносно збудника туберкульозу. Ентерококи, як правило, до препарату нечутливі.

При внутрішньом'язовому введенні відбувається швидке і повне всмоктування амикацина. Розподіл препарату відбувається в позаклітинній рідині, в тому числі, сироватці крові, ексудаті абсцесів, асцитической, плевральній, перитонеальній, перикардіальної, синовіальній рідинах. Високі концентрації досягаються в легенях, печінці, нирках. Амікацин проходить через плацентарний бар'єр. Чи не піддається метаболізму в організмі. Виводиться нирками. Період напіввиведення при збереженій функції нирок - 2-4 години.

Інфекційні процеси, викликані мікроорганізмами, щодо яких ефективний амикацин: сепсис, інфекційний ендокардит, нозокоміальна пневмонія, абсцес легені, інтраабдомінальні інфекції, менінгіти, інфекції малого таза, пієлонефрит, емпієма плеври, артрити, остеомієліти, інфіковані опіки, діабетична стопа.

Добова доза амікацину - 15 мг/кг. Для дітей на початку лікування може збільшуватися до 20 мг/кг. Препарат вводиться внутрішньом'язово двічі на добу, можливо внутрішньовенне струминне або крапельне введення. У дорослих крім традиційного режиму введення практикується введення повної добової дози одноразово. При такому режимі нефротоксичність амикацина виражено менше.

Тривалість лікування не повинна перевищувати 7-10 днів.

Нефротоксичний ефект проявляється зменшенням кількості сечі, зниженням клубочкової фільтрації, підвищенням рівня креатиніну. Ототоксичний ефект проявляється шумом у вухах, зниженням слуху. Інші побічні ефекти: нудота, блювота, підвищення активності ферментів печінки, свербіж шкіри, висип, головний біль, сонливість, вестибулярні розлади, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. На тлі неврологічних захворювань (міастенія, паркінсонізм) можливий розвиток нервово-м'язової блокади з пригніченням дихання аж до паралічу дихальних м'язів.

Алергічні реакції, виражені порушення функції нирок, вагітність, неврит слухового нерва.

Препарат протипоказаний через нефротоксичності на плід і ймовірності розвитку вродженої глухоти.

Амікацин не рекомендується змішувати з гепарином, b-лактамними антибіотиками, амфотерицином В, еритроміцином, вітамінами групи В, аскорбінової кислотою, хлоридом калію через хімічну несумісність.
Одночасне застосування ванкоміцину, амфотерицину В, метоксифлурану, енфлуран, поліміксинів, НПЗЗ, рентгеноконтрастних засобів, цефалотина, циклоспорину підсилює нефротоксичний ефект.

Одночасне застосування петльових діуретиків (етакриновою кислоти, фуросеміду) і цисплатину підвищує ризик розвитку ототоксического ефекту.
Посилення нервово-м'язової блокади може виникнути при одночасному використанні з м'язовими релаксантами, інгаляційними анестетиками, опіоїдними анальгетиками.

Токсичні прояви - запаморочення, втрата слуху, атаксія, спрага, розлади сечовипускання, нудота, блювота, порушення дихання (нервово-м'язова блокада). Лікування: гемодіаліз, солі кальцію і антихолінестеразні препарати при нервово-м'язової блокади (ШВЛ при зупинці дихання); симптоматична терапія.

Температура - від 5 до 25 градусів Цельсія, захист від світла.