Як пережити розлуку з коханою людиною?

Сьогодні тисячі українських сімей живуть «на відстані». Жінки залишають Україну, щоб забезпечити дітям безпеку, а чоловіки йдуть на фронт. І поки ніхто не може передбачити, коли закінчиться ця розлука. А тому треба навчитися з нею жити.

Для цього потрібні сили та психологічна стійкість. Вам іноді здається, що ви справжній кремінь, але як тільки малюк засинає, на вас накочує страх за коханого, і ви до ранку у сльозах не стуляєте очей. Знайомо? На жаль, це типова ситуація для багатьох українок. Наші поради допоможуть жінкам з найменшими психологічними втратами пережити довгу розлуку з близькою людиною.

Емоції – це нормально

Коханому вручили повістку. І він, звісно, збирається йти захищати батьківщину. Як тільки ви почули цю новину, вас накриває страх та гнів.

З наближенням дати від’їзду ви все сильніше ви відчуваєте відчуження і відстороненість – начебто вас зрадили.

У момент розлуки починається період смутку, самотності та напруженого очікування поганих звісток, який триває кілька тижнів або довше.

За кілька тижнів ви і дитина потроху пристосовуєтеся до нового розпорядку життя без чоловіка та батька.

Коли наближається ротація або відпустка, напруження посилюється. Сім’я розуміє, що їхня рідна і близька людина пережила багато подій, які напевно змінили його звички і можливо навіть характер.

Однак не всі реагують на від’їзд близької людини згідно з цим алгоритмом, описаним психологами. Іноді члени родини ніби впадають у заціпеніння. Це не означає, що їм все одно, просто люди по-різному переживають драматичні події. Зазвичай чим сильніше заціпеніння, тим сильніші емоції, які людина пригнічує у собі.

Страх перед невідомим

Коханий майже не виходить на зв’язок, і єдине, що ви знаєте – це район його дислокації. І коли він кілька днів не дзвонить і не пише, ви починаєте шукати інформацію про події в тій точці фронту, де зараз ваша рідна людина.

Але засобам масової інформації та соціальним мережам, на жаль, не завжди можна довіряти на 100%. Візьміть себе в руки і чекайте звістки з фронту, а не сидіть цілу добу в інформаційному полі. Домовтеся з чоловіком, що він щоранку надсилатиме вам одне слово або навіть просто плюсик у будь-який з месенджерів, якщо не зможе поговорити по телефону.

Вам знадобляться сили, щоб організувати побут сім’ї самостійно. Доведеться опановувати «жонглювання» фінансами та щомісячними платежами, ремонт автомобіля та житла, лікування та виховання дітей… Раніше вам здавалося, що у чоловіка не надто багато домашніх обов’язків, проте, коли всі побутові проблеми лягли на ваші плечі, ви розумієте, що 24 години на добу – це замало.

Крутитесь, як білка в колесі, проте все одно не справляєтеся? Навчіться просити про допомогу. У цьому немає нічого поганого. Сьогодні мільйони українців перебувають у схожих обставинах та готові підставити плече один одному.

Як впоратися зі стресом розлуки

Знаходьте час на спілкування з близькими, особливо дітьми. Їм теж страшно, коли тата немає поруч, тож вислуховуйте їхні скарги, не критикуйте, питайте, як пройшов день у школі чи садочку. Придумайте спільне заняття, щоб дитина відчувала, що вона не самотня. Підтримуйте старших членів родини, цікавтеся їх здоров’ям. У темні часи саме сім’я має стати вашою опорою. Не бійтеся зізнаватись, що вам страшно, не накопичуйте в собі негативні емоції. Хочеться плакати – плачте, але бажано не в присутності дітей.

Навіть якщо ви не бачили чоловіка майже рік, ви все одно сім’я. Тримайте фотографії коханої людини на видному місці. Заведіть сімейний журнал подій і щодня записуйте туди разом із дітьми все, що сталося. Коли ваша рідна людина повернеться, ви разом переглянете його.

Приєднуйтесь до груп підтримки сімей військовослужбовців. Там ви можете не тільки отримати допомогу у разі потреби, познайомитися з людьми, які підтримають психологічно, почерпнути корисні ідеї для організації побуту та дозвілля. Перебуваючи в такому колективі, ви відчуєте, що можете принести користь іншим людям, це також дуже важливо.

Порядок – насамперед. Як не дивно, але рутина дуже допомагає пережити розлуку. Намагайтеся дотримуватись звичного повсякденного розпорядку. Довоєнні звички можуть принести втіху, створити ілюзію, що все нормально і один із вас просто поїхав у відрядження, а не вирушив на війну. Це особливо важливо для ваших дітей.

Приділіть час розвагам. Дозвольте собі робити те, що приносить вам задоволення. Проводьте час зі своїми вихованцями або згадайте про хобі, яке змушені були закинути через війну. Це не протизаконно! Це ваш спосіб підтримати свою психічну рівновагу.

Не соромтеся звертатися за професійною допомогою, коли стрес від розлуки та відсутності новин про близьку людину стає нестерпним. Психолог порадить, як «розрулити» кризову ситуацію. Психотерапевт допоможе опрацювати проблему глибше, розібратися з потоком емоцій, які накривають. Якщо ви в апатії, не хочете їсти, не можете спати, постійно плачете чи відчуваєте гнів – зверніться до психіатра, він призначить лікування.

Не обов’язково, щоб фахівець мав досвід очікування когось з фронту, але якщо вам це важливо, то прямо запитуйте і шукайте саме такого професіонала.

Важливо!

Не бійтеся припинити роботу з психологом, психотерапевтом чи психіатром, якщо він вас дратує, хай навіть неприємним тембром голосу. Ви маєте право розраховувати на допомогу в тому вигляді, якого потребуєте. Психологічний комфорт під час прийому є однією зі складових терапії.

Бережіть себе! Війна закінчиться і рідна людина обов’язково повернеться живою та здоровою.