Влад Григорович Сілич

На Чернігівщині відкриваються нові аптеки – треба надолужити згаяний через війну час!

Війна розділила наше життя на «до» і «тепер». Куратор Чернігівського регіону Влад Григорович Сілич доклав чимало зусиль, щоб втримати ситуацію під час вторгнення і перебування російських військ на Чернігівщині. Наразі аптеки в області працюють і навіть відкриваються нові, попри те, що прикордонні села досі знаходяться під пильним оком ворога.

Як для вас розпочався день 24 лютого?

Близько 4-ї ранку мені зателефонувала перелякана завідувачка аптеки з Городні. Саме від неї я і дізнався про те, що розпочалася війна. Трохи пізніше телефон вибухнув дзвінками колег з інших моїх аптек. Всі з острахом запитували: «Що робити? Виходити на роботу чи ні?».

Чернігівщина межує з нашим сусідом, який от уже сьомий місяць «денацифікує» Україну. Тому тут події розгорталися дуже швидко. В Городню, приміром, російські танки зайшли вже о 7.30 ранку 24 лютого. А обстрілювати міста і села почали набагато раніше. Паніка наших фармацевтів була цілком зрозумілою. У багатьох діти, старенькі батьки…

Наш головний куратор Олена Сергіївна Казека сказала не чинити перешкод тим, хто хоче виїхати. Виходити на роботу порадила лише там, де ситуація спокійна.

Я в той день знаходився в Мені, за 30 - 40 кілометрів від Городні – ми готували до відкриття нову аптеку. Потрібно було трохи доробити рекламу і ми мали відкриватися. Олена Сергіївна віддала наказ припинити роботи і всім роз`їжджатися додому. Я мешкаю в Ніжинському районі. Мене «підхопили» родичі, що виїхали з Чернігова і прямували туди. Так я дістався в село до батьків, бо транспорт між населеними пунктами Чернігівщини вже не ходив.

З огляду на стрімке вторгнення, певно, багато аптек залишилися зачиненими?

З моїх аптек у Чернігівській області відчинилися всі. Навіть в Городні. Але кожна працювала за власним графіком. Хтось кілька годин, а дехто і до 8-ї вечора – все залежало від ситуації в населеному пункті. Через 5 днів з початку війни мені передали усі аптеки Чернігівщини. Єдина «Аптека оптових ц..» Чернігів-5, що дісталася мені «у спадок», не відкрилася, весь її персонал виїхав 24 лютого.

Чи була паніка серед персоналу?

Не без того. Я 3 - 4 рази на день підзаряджав телефон, дівчата телефонували постійно. Ми були на зв`язку з 7-ї ранку до ночі. Розумів, що вони шукають підтримки, тому намагався всіляко її надавати. Я розмовляв з ними навіть не як керівник, а просто по-людськи. Працівники мали розуміти, що їх не кинули напризволяще, навіть якщо куратор не може прийти до них в аптеку особисто.

Багато працівників виїхало з міста та області?

Ми не дорахувалися приблизно чверті персоналу. Не те щоб вони цілеспрямовано евакуйовувалися. Не всі працівники могли вийти на роботу, бо не мали можливості дістатися з одного села, приміром, де вони мешкали, до іншого, в якому знаходилася аптека, через бойові дії в нашому регіоні. В багатьох аптеках залишилося по одному співробітнику. «Ділитися» фармацевтами можна було тільки в аптеках Чернігова. Там їх було 8. У сільських зазвичай працює один, максимум два співробітники. Та й аптека в маленькому населеному пункті одна. Людям доводилось виходити на зміну інколи 15 днів поспіль. А фармацевт аптеки в Корюківці разом з прибиральницею місяць працювали без вихідних! І це при тому, що відвідувачів в аптеках побільшало в рази, порівняно з мирним часом.

Але всі аптеки щодня працювали?

Іноді зачинялися на кілька днів. Це залежало від різних чинників. Якщо посилювалися бойові дії чи населений пункт потрапляв під окупацію, то, звісно, там аптеки не працювали. Так було в Городні, Славутичі, Новгород-Сіверському. Але це тривало недовго, 4-5 днів. Коли ворожі війська відступали, дівчата одразу виходили на роботу знову.

Також аптеки зачинялися, коли вимикали світло через пошкодження вибухами мережі. Приміром, Чернігів залишився без електрики на тиждень з 11 березня. Був сильний обстріл, тоді майже знищили готель «Україна». Зрозуміло, що аптеки не могли працювати.

А самому доводилося ставати за перший стіл?

Я зміг це зробити тільки в найближчому до мене місті Борзна у кінці березня, коли туди вже можна було дістатися з села, де я перебував.

Проблеми з постачанням товару теж були?

На самому початку товар нам не завозили, бо неможливо було заїхати в Чернігів – там підірвали міст. Потім потроху стали відновлювати логістику – об`їзними шляхами постачальники доставляли коробки з товаром в Ніжин, Прилуки, Носівку. Але кількість їх була дуже обмеженою. Хоча в період активних бойових дій ми дякували і за це.

Оскільки в мене були ще 10 сумських аптек, стали замовляти товар для них і для себе з доставкою в Суми та Глухів. Його привозили з нашого складу у Харкові. А потім я шукав того, хто зможе звідти забрати товар і привезти до нашої області. Залучав знайомих, колег та навіть їх родичів…

В кінці березня процес постачання нормалізувався. А до того розпродавали залишки та невелику кількість товару, що могли завести.

Скільки аптек постраждало через обстріли чи були зруйновані?

Зазнали руйнувань 3 аптеки в Чернігові. У двох з них продовжували обслуговувати людей – там пошкодження несуттєві. А от «Головну аптеку твого міста» Чернігів-10 довелося на певний час зачинити. В результаті нічного бомбардування 15 березня там вибило всі вікна, впала стеля. В середині травня ми разом з її працівниками взялися за відновлення. Впоралися за 5 днів і 20 травня аптека знову відчинила свої двері для відвідувачів!

Чернігівщина, зокрема прикордонні села, досі обстрілює ворог. Чи працюють наші аптеки там?

У мене на сьогодні всі 28 аптек Чернігівщини. І всі вони працюють. На щастя, в прикордонних населених пунктах вони не постраждали, і дівчата щодня обслуговують людей.

Кого з колег могли б назвати героєм фармацевтичного фронту?

Діану Пономарьову, завідувачку аптеки в Десні. Коли почалася примусова евакуація з міста, вона виїхала в Остер. Це 15 кілометрів від Десни. Однак Діана щодня приїздила – домовлялася з волонтерами, ТРО чи «швидкою». Відкривала свою аптеку, хоча на певний час залишилася сама. Її колеги виїхали. Тоді в Десні придбати ліки можна було тільки в нашій аптеці. Інші стояли зачиненими.

Я не люблю гучних слів, але всі дівчата працювали на совість, тому хочу їм подякувати за сумлінність. Завдяки нашим фармацевтам мешканці Чернігівщини не залишилися без медичної допомоги.

З кінця травня майже всі аптеки відновили «мирний» графік роботи. Тільки аптека в Городні працює до 19-ї години, там дуже неспокійно, а також в Десні – завідувачці потрібен час доїхати додому.

Чи відкриваються зараз нові аптеки в регіоні і де саме?

Ще 2 березня ми відкрили ту саму аптеку в Мені, яку не встигли 24 лютого. Весь колектив вийшов на роботу! Ще відкрили аптечний пункт в Чернігові. Планували також в Гончарівському, але там поки що дуже мало людей мешкає, більшість не повернулася. На початку вересня відкриваємо аптеку в Семенівці. До речі, там теж близько кордон, тобто обстріли час від часу стаються.

Наш регіон активно розвивався до війни, тож хочемо надолужити згаяний через війну час!

Дата створення: 07.07.2022                Дата оновлення: 24.09.2022