Юлія Сергійчик
Фармація – це особливе призначення
У фармацію Юлю привела мама. Після закінчення 9 класу дівчина зрозуміла, що варто подумати про майбутню професію. Але в маленькому Глухові, де народилася і провела дитинство Юля, вибір був невеликий. Стати бухгалтером? Нудьга… І тут мама розповіла їй про медичне училище в Шостці, в якому є фармацевтичний факультет. «Це був переворот мого світу, – сміється зараз молода куратор. – І я з головою поринула у цю пригоду, яка триває вже 13 років».
Професію ви обрали за порадою мами. Перше знайомство з фахом в училищі не розчарувало?
З перших днів навчання я зрозуміла, що це дуже непроста професія. Звісно, багато нових і складних предметів забирали час і вимагали зусиль. Однак було весело і цікаво. Особливо мені подобались практики в аптеці. Нам, зрозуміло, дозволяли тільки розфасовувати порошки та закручувати рукавички, але з яким захопленням ми спостерігали за роботою фармацевтів!
Був і момент сумніву, тому після училища я пішла навчатися одразу у 2 виші – НФаУ і Сумський національний аграрний університет, де отримала другу вищу освіту за фахом «Банківська справа і страхування». Але фармація перемогла, було в цьому якесь особливе призначення.
Ви спочатку працювали в маленькій аптеці, а коли прийшли в нашу аптечну мережу?
Ще під час навчання в Харкові я чула від однокурсників, які вже працювали на той момент в Аптечній мережі 9-1-1, багато хороших відгуків. Тому, коли мені запропонували роботу в одній з наших аптек, я не вагалася. Це було у 2019 році – в мене тоді саме добігла кінця декретна відпустка.
До цього 4 роки працювала в маленькій аптеці-ФОП, де фактично виконувала обов’язки завідуючої. Тобто, досвід мала. Але різниця між попередньою торговою точкою і нинішньою виявилася дуже великою. По-перше, незрівнянно більший асортимент, по-друге, стандарти обслуговування. Допоміг навчальний клас.
За скільки років ви стали заступницею завідувачки і як сприйняв це колектив?
Мене призначили на посаду у 2021 році. Дівчата вітали, ані заздрощів, ані образ, що обрали саме мене, не було. Та й не могло бути! Ми ж родина. Разом працюємо, викладаючись на повну. Разом відпочиваємо. Так було і в мирний час, і зараз.
Як війна увірвалася в ваше життя?
Я відпрацювала 23 лютого, і наступного дня в мене був вихідний. Неймовірно багато планів, я думала, як все встигнути. Розмови клієнтів, що може от-от трапитись дещо страшне, мене неймовірно дратували.
24 лютого 2022 року прокинулась від дзвінка батьків з Глухова: «У нас стріляють». Не могла повірити, і навіть подумала, що мама себе накрутила новинами та тепер їй мариться. Але через хвилину чоловіку надійшов дзвінок: «Тривога, всі на виїзд!» Стало зрозуміло, що все... війна.
Ви залишилися в місті чи довелося виїхати?
Мій чоловік з 2010 року служить у лавах Національної гвардії України. Від друзів, які з перших днів повномасштабного наступу опинились в окупації, я дізналась про обшуки будинків. Залишатись одній з маленькою дитиною у квартирі, повній військової форми, нагород, грамот, було страшно. Довелося їхати до батьків. Колеги прийняли все з розумінням. З чоловіком не було зв’язку, рідні мене підтримували, з ними здавалось якось спокійніше. Вперше змогла поспати хоч кілька годин.
Коли повернулися до роботи та що застали в аптеці?
Повернулась наприкінці липня, аптека вже працювала в більш-менш звичному режимі. Дівчата залишались у місті та працювали. Але все змінилось... люди, настрої. Робота повернула мене до життя.
Куратором вас призначили під час війни? Не боялися відповідальності, адже період був непростий?
Так, в серпні 2022 року. Чесно? Боялась. Серед моїх аптек є такі, що знаходяться в прикордонних регіонах, які досі під обстрілами. Але завдяки чуйному керівництву і підтримці Олени Сергіївни Казека, Наталії Адольфівни Чабан та допомозі досвідчених колег я швидко увійшла в курс справ. Їхати в Харків тоді було небезпечно, і Володимир Анатолійович Лелюшок провів мені стажування тут, у Шостці.
Що вам більше подобається – робота за першим столом чи кураторство?
Кураторство – неймовірний досвід. Дуже відповідальна та непроста робота. Це точно не про «день бабака». Щодня надходять задачі від керівництва та аптек. Навіть донечка вже грається в «куратора»: сідає за ноутбук і робить звіти. Мені подобається ділитись своїм досвідом та переймати досвід колег з інших аптек.
Але я дуже люблю людей, і відмовитись від роботи на касі мені складно. Тому доводиться поєднувати. Мої дівчата завжди йдуть назустріч і відпускають мене, коли потрібно. Я б без них не впоралася.
Які перспективи для себе бачите в професії? Чим хотіли б займатися років через 10?
Це дуже складне питання. Якби мене запитали 10 років тому, я відповіла б, що хочу відкрити свою аптеку або косметичний бренд. Зараз ні, мені подобається працювати в Аптечній мережі 9-1-1. Впевнена лише в одному: через 10 років я буду дуже крутим спеціалістом в усьому, що стосується аптечного бізнесу.
Дата створення: 07.04.2023 Дата оновлення: 19.04.2023