Захворювання на м’яких лапках

Ви любите тварин і не можете втриматися, щоб не погладити кішку на вулиці? Будьте обережні і не забувайте ретельно вимити руки, коли повернетесь додому. Наші маленькі пухнастики можуть заразити вас токсоплазмозом.

Це серйозне захворювання може зовсім себе не проявляти, але згодом нанести підступний удар по серцю, судинах, мозку, очах, нервовій та лімфатичній системам. Щоб уберегтися від небажаного подарунку, необхідно знати як збудник токсоплазмозу потрапляє в людський організм та як цьому запобігти.

Хто винен у розповсюдженні збудника токсоплазмозу

Паразит Toxoplasma gondii, який є причиною токсоплазмозу, напряму пов’язаний з тваринним світом. Він може жити в організмі майже всіх тварин і навіть птахів. На сьогодні відомо понад 300 видів ссавців і 60 видів птахів, які є носіями збудника токсоплазмозу.

Але найбільшу небезпеку являють кішки, адже саме в їхньому організмі відбувається статевий цикл розвитку паразита, який потрапляє назовні з випорожненнями тварин. Він залишається активним у грунті до 2 років.

Як передається токсоплазмоз

Перекладати провину за інфікування на тварин не варто. Ми самі часто заносимо до рота Toxoplasma gondii з недосмаженим чи недовареним м’ясом (м’ясні блюда мають готуватися під дією високих температур не менше години!). Також варто звернути увагу на те, що погано вимиті руки, овочі та сирі морепродукти (привіт, суші!) теж є джерелом зараження на токсоплазмоз.

Існує 5 способів передачі Toxoplasma gondii:

• через фекалії тварин;
• через вживання заражених продуктів і води;
• через травми шкіри (подряпини та ранки);
• від нещодавно інфікованої матері до дитини під час виношування та народження;
• через органи, пересаджені від носія токсоплазмозу, або перелиту від нього кров.

Коли паразит потрапляє в організм, він починає активно шукати собі домівку. Зазвичай прихистком для нього стає тонкий кишечник. А після «облаштування» на новому місці мікрорганізм мігрує до лімфатичних вузлів, де утворює справжні колонії та викликає запалення, збільшення та болючість лімфовузлів. Звідти він з потоком крові дістається печінки, селезінки, серця, м’язів тощо. І починає активно розмножуватися, зазвичай таємно.

Які симптоми мають насторожити

В більшості випадків токсоплазмоз перебігає в хронічній формі, тобто не має жодного специфічного симптому, за яким можна запідозрити захворювання. Стан хворого дуже нагадує картину загальної інтоксикації, що зберігається кілька місяців:

• головний біль та невелике підвищення температури;
• проблеми зі сном, загальна слабкість, поганий настрій, забудькуватість, неврози аж до депресії;
• зниження апетиту, біль та здуття в животі, нудота, яка іноді закінчується блюванням. Часто виникають закрепи;
• сильні болі в м’язах та серці;
• запалення очей та погіршення зору;
• порушення ритму серця, гіпертонія, міокардит;
• проблеми в роботі гормональних органів, зокрема наднирників та щитоподібної залози.

У маленьких дітей, які зазвичай отримали токсоплазмоз від матері чи інфікувалися вже після народження, клінічна картина більш яскрава і супроводжується високою температурою та специфічним висипом.

Скільки триває лікування і чи можливе повне одужання

Термін боротьби з токсоплазмозом залежить від його форми та імунітету пацієнта. Найскладніше і найдовше лікується хронічна інфекція в занедбаному стані, коли уражені внутрішні органи та системи. Тому варто раз на рік здавати аналізи сечі та крові на виявлення специфічних антитіл.

Якщо аналізи підтвердили захворювання, лікар призначить протипаразитарні та антимікробні препарати, антигістаміни та ліки для покращення стану. Іноді доводиться застосовувати важку артилерію у вигляді хіміотерапії.

Отже, це той випадок, коли попередити легше, ніж вилікувати. Дотримуйтеся санітарних норм, вживайте в їжу лише ретельно вимиті овочі та належним чином приготовані м’ясо, креветки, мідії та інші морепродукти. Приділіть увагу здоров’ю своїх хатніх улюбленців і, за потреби, пролікуйте їх. Зараження токсоплазмозом можна і потрібно попередити!

Бережіть себе і залишайтеся здоровими!

Список використаної літератури

• ncbi.nlm.nih.gov;
• sciencedirect.com;
• vet.cornell.edu.