Туберкульоз

Туберкульоз легень - це захворювання, що носить інфекційну природу, характеризується появою в легких специфічних змін запального характеру.

Загальні відомості

Пов'язано це з тим, що основний механізм передачі туберкульозу повітряно-крапельний, і мікобактерії первинно потрапляють в легені.

Слід розуміти, що саме хворі з легеневою формою туберкульозу є основним джерелом інфекції для оточуючих їх людей (бактерієвидільники).

Причини туберкульозу легенів

• несприятливі соціальні та екологічні умови життя;
• неповноцінне харчування;
• алкоголізм, куріння, наркоманія; зниження імунітету;
• стреси;
• наявність супутніх захворювань (діабету, виразкової хвороби шлунка або 12-палої кишки, захворювань легенів).

Заразитися туберкульозом найпростіше від хворої людини, яка, розмовляючи, чхаючи або кашляючи, поширює навколо себе велику кількість паличок Коха. Рідше зараження відбувається при вживанні в їжу молочних продуктів від хворих на туберкульоз тварин.

Ризик зараження на туберкульоз легень визначається двома основними факторами: контакт з хворим з відкритою формою туберкульозу і підвищена сприйнятливість до інфекції.

Симптоми

Туберкульоз легенів може тривалий час протікати безсимптомно або малосимптомно і виявитися випадково при проведенні флюорографії, рентгена грудної клітини, постановці реакції Манту. Найчастіше симптоми туберкульозу легенів важко відрізнити від симптомів бронхіту, пневмонії або ОРВІ. Основним тривожним знаком буває збереження симптомів тривалий час і відсутність поліпшення на тлі стандартного лікування перерахованих захворювань.

До основних симптомів туберкульозу легенів можна віднести:

• кашель або покашлювання з виділенням мокроти, можливо з кров'ю;
• тривале підвищення температури до 37-37,5 градусів;
• швидка стомлюваність і поява слабкості;
• зниження або відсутність апетиту, втрата у вазі;
• підвищена пітливість, особливо вночі;
• поява задишки при невеликих фізичних навантаженнях.

При збереженні хоча б одного з перерахованих вище симптомів протягом трьох тижнів необхідно терміново звернутися до терапевта або до лікаря-фтизіатра. При підозрі на наявність туберкульозу пацієнта направляють у туберкульозний диспансер, де проводять усі необхідні обстеження і при підтвердженні діагнозу призначають лікування.

Діагностика туберкульозу легень

Діагностикою туберкульозу легенів займаються терапевт (або педіатр) за місцем проживання та лікарі-фтизіатри в туберкульозному диспансері або спеціалізованому стаціонарі. Залежно від віку пацієнта діагностичний план буде включати різні дослідження. У дітей ключове місце в діагностиці займає проба Манту. Це специфічна реакція на внутрішньошкірне введення туберкуліну (речовина, що є продуктом життєдіяльності мікобактерій). Проба Манту проводиться щороку всім дітям при відсутності протипоказань. У разі виявлення позитивної або гіперергічної реакції педіатр може направити дитину в туберкульозний диспансер для подальшого обстеження. Однак слід розуміти, що така позитивна реакція може бути проявом як інфекційної алергії так і поствакцинальної. При оцінці результатів беруть до уваги термін, що минув з моменту вакцинації або ревакцинації, характер і динаміку попередніх реакцій. Існують суворі критерії за якими лікар може відрізнити первинне інфікування від поствакцинальної алергії. При підозрі на інфікування мікобактеріями призначають додаткове обстеження, яке в цілому схоже з обстеженням дорослих людей:

• обстеження мокротиння з проведенням бактеріоскопії та бактеріологічних досліджень;
• рентгенографія легенів;
• загальний аналіз крові (можуть бути виявлені помірне збільшення ШОЕ, невеликий лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, еозинофілія, лімфопенія).

При необхідності призначають комп'ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію легень, бронхоскопію, біопсію легень, рентген хребта, суглобів, УЗД органів черевної порожнини та інші дослідження.

При постановці діагнозу вказують локалізацію ураження, фазу патологічного процесу, ускладнення. За наявністю або відсутністю виділення хворим туберкульозної палички туберкульоз характеризують як БК (+) або БК (-). БК + пацієнти є активними бактеріовиділювачами і здатні заражати оточуючих людей повітряно-крапельним шляхом.

Що можете зробити ви

У ряді випадків для первинного обстеження і лікування пацієнту рекомендують госпіталізацію. Лікування проводить фтизіатр спільно з терапевтом (педіатром) і лікарями інших спеціальностей. Основою лікування є етіотропна хіміотерапія. Лікування хворих на туберкульоз тривалий (6-18 міс) і включає кілька етапів (стаціонар-санаторій-протитуберкульозний диспансер).

Хіміотерапію починають відразу після встановлення діагнозу, проводять тривало і безперервно. Зазвичай призначають комбінацію з 2 і більше лікарських засобів (до них відносяться такі препарати як ізоніазид, рифампіцин, етамбутол, стрептоміцин, піразинамід та ін). Крім того проводять комплекс неспецифічних заходів, спрямованих на зміцнення захисних сил організму (лікувальне харчування, вітамінотерапію, фізіопроцедури, ЛФК та ін.).

Лікарські протитуберкульозні препарати мають ряд побічних ефектів і вимагають суворого дотримання режиму застосування. У той же час неправильне або недостатнє лікування перетворює легко виліковну форму хвороби у важко виліковний лікарсько-стійкий туберкульоз. Саме тому слід строго дотримуватися всіх рекомендацій лікаря по дозам і термінам лікування. При відсутності лікування смертність від активного туберкульозу доходить до 50% протягом одного-двох років. В інших 50% випадків нелікований туберкульоз переходить в хронічну форму. Хронічний хворий продовжує виділяти мікобактерії і заражати оточуючих.

Що може зробити лікар при туберкульозі легенів

Лікар обстежить хворого і призначить лікування.