Банер в категорію ЗЗ - грудень

Рифампіцин

Товарів: 2
Сортування:  
Вид:  

Призначають для лікування

Енцефаліт Гранульома Сказ
Інші товари з діючою речовиною "Рифампіцин" Показати всі

З цим товаром купують
Редакторська група
Дата створення: 27.04.2021       Дата оновлення: 18.12.2024

Склад і форма випуску:

  • У капсулах по 0,05 і 0,15 г в упаковці по 10-20 або 30 капсул;
  • Вампулах по 0,15 г у вигляді пористої маси в упаковці по 10 ампул.

1 капсула містить рифампіцину (в перерахунку на активну речовину) - 0,15 г;

Допоміжні речовини: магнію карбонат основний, кальцію стеарат, цукор молочний.

Купити Рифампіцин у капсулах можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на препарат Рифампіцин вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакологічна дія:

Ріфампііін є антибіотиком широкого спектра дії. Він активний відносно мікобактерій туберкульозу і лепри, діє на грампозитивні (особливо стафілококи) та грамнегативні (менінгококи, гонококи) коки, менш активний щодо грамнегативних бактерій.

Грамнегативні коки - N. meningitidis і N. gonorrhoeae (у тому числі β-лактамазоутворюючі) чутливі, проте швидко набувають стійкості. Активний щодо H. influenzae (у тому числі стійких до ампіциліну та хлорамфеніколу), H. ducreyi, B. pertussis, B. antracis, L. monocytogenes, F. tularensis, Legionella pneumophila, Rickettsia prowazekii, Mycobacterium leprae. Рифампіцин має віруліцидну дію щодо вірусу сказу, пригнічує розвиток рабічного енцефаліту.

Ріфампііін добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в крові досягається через 2-2 '/ 2 ч після прийому всередину.

При внутрішньовенному краплинному введенні максимальна концентрація рифампіцину спостерігається до кінця інфузії (вливання). На терапевтичному рівні концентрація препарату при прийому всередину і внутрішньовенному введенні підтримується протягом 8-12 год, відносно високочутливих збудників - протягом 24 год. Рифампіцин добре проникає в тканини та рідини організму і виявляється в терапевтичних концентраціях у плевральному ексудаті (що накопичується між оболонками, оточуючими легкі, багатої білком рідини), мокротинні, вмісті каверн (порожнин в легенях, що утворилися внаслідок омертвіння тканини), кісткової тканини. Найбільша концентрація препарату створюється в тканинах печінки та нирок. З організму виводиться з жовчю і сечею.
Стійкість до рифампіцину розвивається швидко. Перехресної стійкості з іншими антибіотиками не спостерігається (за винятком ріфаміііна).

Показання до застосування:

Основним показанням до застосування є туберкульоз легенів та інших органів.

Крім того, препарат застосовують при різних формах лепри та запальних захворюваннях легенів і дихальних шляхів: бронхіти (запаленні бронхів), пневмонії (запаленні легенів), - що викликаються полірезистентними (стійкими до більшості антибіотиків) стафілококами; при остеомієліті (запаленні кісткового мозку і прилеглої кісткової тканини); інфекціях сечо-і желчевиводяших шляхів; гострій гонореї і інших захворюваннях, викликаних чутливими до рифампіцину збудниками.

У зв'язку зі швидким розвитком стійкості мікроорганізмів рифампіцин призначають при нетуберкульозних захворюваннях тільки в тих випадках, якщо неефективні інші антибіотики.

Рифампіцин надає віруЛоцідное (що супроводжується повною або частковою втратою біологічної активності вірусу) дію на вірус сказу, пригнічує розвиток рабічного енцефаліту (запалення головного мозку, що викликається вірусом сказу); в зв'язку з цим його використовують для комплексного лікування сказу в інкубаційному періоді (періоді між моментом зараження і появою перших ознак захворювання).

Часто застосовується ріфампіцин в гінекології. Можна застосовувати ріфампіцин при бронхіті і ріфампіцин при туберкульозі. Іноді використовують ріфампіцин при простатиті.
Купити капсули Ріфампіцин можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на антибіотик Рифампіцин вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Спосіб застосування:

Ріфампііін приймають всередину натщесерце (за '/ 2-1 ч до їжі) або ВОВД внутрішньовенно крапельно (тільки дорослим).

Для приготування розчину розводять 0,15 г рифампіцину в 2,5 мл стерильної води для ін'єкцій, енергійно струшують ампули з порошком до повного розчинення, отриманий розчин розводять в 125 мл 5% розчину глюкози. Вводять зі швидкістю 60-80 крапель в хвилину.

При лікуванні туберкульозу середня добова доза для дорослих всередину 0,45 г 1 раз на день. У хворих (особливо в преиод загострення) з масою тіла вище 50 кг добова доза може бути збільшена до 0,6 г. Середня добова доза для дітей старше 3 років - 10 мг/кг (але не більше 0,45 г на добу) 1 раз на день. При поганій переносимості рифампіцину добова доза може бути розділена на 2 прийоми.

Внутрішньовенне введення рифампіцину рекомендується при остропрогрессіруюшіх і поширених формах деструктивного туберкульозу легень (туберкульозу легенів, викликаного з порушенням структури легеневої тканини), тяжких гнійно-септичних процесах (микробном зараженні крові з подальшим утворенням гнійників в тканинах), коли необхідно швидко створити високу концентрацію препарату в крові та якщо прийом препарату всередину утруднений або погано переноситься хворим.

При внутрішньовенному введенні добова доза для дорослих становить 0,45 г, при важких швидко прогресуючих (що розвиваються) формах - 0,6 г і вводиться в 1 прийом. Препарат внутрішньовенно вводять протягом 1 міс. і більше з подальшим переходом на прийом всередину залежно від переносимості препарату. Загальна тривалість застосування рифампіцину при туберкульозі визначається ефективністю лікування і може досягати 1 року.

При лікуванні туберкульозу рифампіцином (внутрішньовенно) у хворих з цукровим діабетом рекомендується на кожні 4-5 г глюкози (розчинника) вводити 2 ОД інсуліну.

Монотерапія (лікування одним препаратом) туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до антибіотика, тому його слід поєднувати з іншими протитуберкульозними засобами (стрептоміцин, ізоніазид. Етамбутол та ін., 770, 781), до яких збережена чутливість мікобактерій туберкульозу (збудників туберкульозу). . При лепрі застосовують рифампіцин за такими схемами: а) добова доза 0,3-0,45 г вводять в 1 прийом: при поганій переносимості - в 2 прийоми. Тривалість лікування 3-6 міс., Курси повторюють з інтервалом 1 міс .; б) на тлі комбінованої терапії призначають добову дозу 0,45 г в 2-3 прийоми протягом 2-3 тижнів. з інтервалом 2-3 міс. протягом 1 року - 2 років або в тій же дозі 2-3 рази на 1 тиж. протягом 6 міс.

Лікування проводять комплексно з імуностимулюючі (підвищують захисні сили організму) засобами.

При інфекціях нетуберкульозної природи дорослі приймають рифампіцин всередину по 0,45-0,9 г на добу, а діти - по 8-10 мг/кг в 2-3 прийоми. Внутрішньовенно вводять дорослим у добовій дозі 0,3-0,9 г (2-3 введення). Вводять протягом 7-10 днів. Як тільки з'являється можливість, переходять на прийом препарату внутрішньо.

При гострій гонореї призначають всередину в дозі 0,9 г на добу одноразово або протягом 1-2 днів.

Для профілактики сказу дорослим дають всередину по 0,45-0,6 г на добу; при важких ушкодженнях (укус в обличчя, голову, кисті рук) - по 0,9 г на добу; дітям до 12 років - по 8-10 мг/кг. Добову дозу ділять на 2-3 прийоми. Тривалість застосування - 5-7 днів. Лікування проводять одночасно з активною імунізацією (щепленнями).

Побічні дії:

Лікування рифампіцином повинне проводитися під ретельним лікарським наглядом. Можливі алергічні реакції (різного ступеня тяжкості), хоча спостерігаються вони відносно рідко; крім того, диспепсичні явища (розлади травлення), дисфункція (порушення функції) печінки та підшлункової залози. При тривалому прийомі препарату необхідно періодично досліджувати функцію печінки та проводити аналізи крові (у зв'язку з можливістю розвитку лейкопенії / зниження рівня лейкоцитів в крові /).

При швидкому внутрішньовенному введенні може знизитися артеріальний тиск, а при тривалому введенні - розвинутися флебіт (запалення вени).

Препарат зменшує активність непрямих антикоагулянтів (засобів, гальмуючих згортання крові), пероральних гіпоглікемічних засобів (що приймаються через рот лікарських засобів, що знижують рівень цукру в крові), препаратів наперстянки. При одночасному прийомі антикоагулянтів і рифампіцину при скасуванні останнього доза антикоагулянтів повинна бути зменшена.

Препарат має яскравий коричнево-червоний колір. Він забарвлює (особливо на початку лікування) сечу, мокроту, слізну рідину в оранжево-червоний колір.

Травний тракт. Нудота, блювання, анорексія, діарея, печія, диспепсія, відчуття дискомфорту, спазми/біль у животі, метеоризм, езофагіт, псевдомембранозний ентероколіт, ерозивний гастрит, зниження апетиту; при тривалому застосуванні може розвинутись дисбактеріоз.

Гепатобіліарна система. Транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, рівня білірубіну в плазмі крові, жовтяниця з ознаками гепатоцелюлярного пошкодження, гепатит, потенційно летальні тяжкі прояви гепатотоксичності (наприклад при шокоподібному синдромі), зазвичай у пацієнтів з порушеннями функції печінки або у пацієнтів одночасно приймали інші гепатотоксичні препарати. Рекомендується базове та подальше періодичне тестування функції печінки для всіх пацієнтів, яким проводять довгострокову терапію рифампіцином.

Протипоказання:

Рифампіцин протипоказаний дітям грудного віку, вагітним, при жовтяниці, захворюваннях нирок зі зниженням видільної функції, гепатиті (запаленні тканини печінки) і підвищеної чутливості до препарату. Внутрішньовенне введення протипоказане при легенево-серцевої недостатності (недостатнє постачання тканин організму киснем внаслідок захворювання серця і легенів) і флебіті. В інструкції немає інформації про застосування ріфампіцину при циститі, а також ріфампіцину при застуді, в тому числі ріфампіцину при ангіні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Рифампіцин є потужним індуктором мікросомальних ферментів печінки (цитохрому Р450) та може спричинити потенційно небезпечні лікарські взаємодії. Спільне застосування рифампіцину з препаратами, які також метаболізуються цією ферментною системою, може прискорити метаболізм та знизити активність цих препаратів, томупідтримка їхньої оптимальної терапевтичної концентрації в крові вимагає зміни дозування цих лікарських засобів на початку застосування рифампіцину та після його відміни.

Рифампіцин прискорює метаболізм:

  • антиаритмічних препаратів (наприклад, дизопірамід, мексилетин, хінідин, пропафенон, токаїнід);
  • бета-блокаторів (наприклад, бісопролол, пропранолол);
  • блокаторів кальцієвих каналів (наприклад, дилтіазем, ніфедипін, верапаміл, німодипін, ісрадипін, нікардипін, нісолпідін);
  • серцевих глікозидів (дигітоксин, дигоксин);
  • протиепілептичних, протисудомних препаратів (наприклад, фенітоїн, карбамазепін);
  • психотропних препаратів – антипсихотичних засобів (наприклад галоперидол, арипіпразол), трициклічних антидепресантів (наприклад амітриптилін, нортриптилін), анксіолітиків та снодійних засобів (наприклад діазепам, бензодіазепіни, зопіклон, золпідем), барбітуратів;
  • антитромботичних засобів (антагоністів вітаміну К), непрямих антикоагулянтів: рекомендується контролювати протромбіновий час щодня або так часто, як це необхідно для визначення необхідної дози антикоагулянту;
  • протигрибкових препаратів (наприклад, тербінафін, флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол);
  • противірусних препаратів (наприклад саквінавір, індинавір, ефавіренц, ампренавір, нелфінавір, атазанавір, лопінавір, невірапін);
  • антибактеріальних препаратів (наприклад, хлорамфенікол, кларитроміцин, дапсон, доксициклін, фторхінолони, телітроміцин);
  • кортикостероїдів (для системного застосування);
  • антиестрогенів (наприклад, тамоксифен, тореміфен, гестринон), системних гормональних контрацептивів, естрогенів, гестагенів; пацієнткам, які застосовують пероральні контрацептиви, слід рекомендувати альтернативні, негормональні методи контрацепції під час терапії рифампіцином;
  • тиреоїдних гормонів (наприклад, левотироксин);
  • клофібрат;
  • пероральних протидіабетичних засобів (сульфонілсечовина та її похідні, наприклад, хлорпропамід, толбутамід, тіазолідиндіони);
  • імуносупресивних препаратів (наприклад, циклоспорин, сиролімус, такролімус);
  • цитостатичні (наприклад, іматиніб, ерлотиніб, іринотекан);
  • лозартан;
  • метадону, наркотичних анальгетиків;
  • празиквантел;
  • хінін;
  • рилузол;
  • селективних антагоністів 5-НТ3 рецепторів (наприклад, ондансетрон);
  • статинів, які метаболізуються CYP 3A4 (наприклад, симвастатин);
  • теофілін;
  • сечогінних засобів (наприклад, еплеренон).

Інші взаємодії.

При сумісному застосуванні рифампіцину з:

  • атоваквоном – знижується концентрація атоваквону та підвищується концентрація рифампіцину у сироватці крові;
  • кетоконазолом – знижуються концентрації у сироватці крові обох препаратів;
  • еналаприлом – знижується концентрація в крові еналаприлату, активного метаболіту еналаприлу. Залежно від клінічного стану можлива корекція дози еналаприлу;
  • антацидами – можливе зниження абсорбції рифампцину. Рифампіцин слід приймати щонайменше за годину до прийому антацидів;
  • пробенецидом та ко-тримоксазолом – збільшення в крові рівня рифампіцину;
  • саквінавіром/ритонавіром – збільшується ризик гепатотоксичності. Така комбінація протипоказана;
  • сульфасалазином – знижується плазмова концентрація сульфапіридину, що може бути результатом порушення бактеріальної флори кишечника, відповідальної за перетворення сульфасалазину на сульфапіридин та мезаламін;
  • галотаном, ізоніазидом – збільшується ризик гепатотоксичності. Одночасного застосування рифампіцину та галотану слід уникати. Пацієнтам, які отримують рифампіцин та ізоніазид, слід ретельно стежити за функцією печінки;
  • піразинамід - повідомлялося про тяжкі пошкодження печінки, у тому числі з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували протягом 2 місяців щодня рифампіцин та піразинамід; така комбінація можлива лише за ретельного моніторингу і якщо потенційна користь перевищує ризик гепатотоксичності та летального результату;
  • клозапіном, флекаїнідом – збільшується токсична дія на кістковий мозок;
  • препаратами парааміносаліцилової кислоти, що містять бентоніт (алюмінію гідросилікат) - для забезпечення задовільних концентрацій цих препаратів у крові інтервал між їх прийомом повинен бути не менше 4 годин;
  • ципрофлоксацином, кларитроміцином – можливе підвищення концентрації рифампіцину в крові; повідомлялося про випадки люпусподобного синдрому при одночасному прийомі з рифампіцином.

Лабораторні та діагностичні тести.

У період лікування рифампіцином не слід використовувати бромсульфалеїновий тест, оскільки рифампіцин змінює параметри виведення бромсульфалеїну, що може призвести до помилкових уявлень про порушення цього показника. Не слід також застосовувати мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти та вітаміну B12 у сироватці крові.

Можлива перехресна реактивність та хибно-позитивні результати при проведенні скринінг-тестів на опіати, що проводяться з використанням KIMS-методу, методом кількісного імунологічного аналізу; рекомендується застосування контрольних тестів (наприклад, газова хроматографія/мас-спектрометрія).

Особливості застосування

Застосування рифампіцину потребує ретельного контролю лікаря.

У разі рецидиву не рекомендується застосовувати препарат без попередніх бактеріологічних тестів.

Монотерапія рифампіцин туберкульозу часто призводить до розвитку стійких форм мікобактерій. Тому рифампіцин слід приймати разом з ізоніазидом, етамбутолом, піразинамідом та іншими протитуберкульозними засобами.

Рифампіцин бажано застосовувати у щоденній, а не інтермітуючій схемі терапії для зменшення ризику розвитку тяжких побічних реакцій. При щоденному прийомі рифампіцину його переносимість краще, ніж при лікуванні, що інтермітує.

Перед початком терапії слід визначити рівень печінкових ферментів, білірубіну, креатиніну в крові, загальну картину крові, включаючи кількість тромбоцитів; при тривалому прийомі необхідне періодичне (бажано щомісячне) дослідження складу крові та функції печінки, нирок.

У деяких пацієнтів у перші дні лікування може виникнути гіпербілірубінемія внаслідок конкуренції рифампіцину та білірубіну за печінкову екскрецію.

У разі розвитку грипоподібного синдрому, неускладненого тромбоцитопенією, гемолітичною анемією, бронхоспазмом, задишкою, шоком та нирковою недостатністю, у пацієнтів, які лікуються препаратом за інтермітуючою схемою, слід розглянути можливість переходу на щоденне застосування. У цих випадках дозу слід збільшувати поступово: першого дня призначати 150 мг, досягаючи потрібної терапевтичної дози за 3-4 дні.

З особливою обережністю, тільки у разі крайньої необхідності та під ретельним лікарським наглядом рифампіцин слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки. Повідомлялося про тяжкі прояви гепатотоксичності, іноді з летальним кінцем, у пацієнтів з порушеннями функції печінки або у пацієнтів з нормальною функцією печінки, які одночасно приймали інші гепатотоксичні препарати. Цим пацієнтам рекомендуються низькі дози рифампіцину та ретельний контроль функції печінки до початку лікування, щотижня протягом перших двох тижнів, надалі – кожні два тижні. При появі ознак гепатоцелюлярного ушкодження рифампіцин слід негайно відмінити. Терапію рифампіцином також слід припинити у разі появи клінічно значущих змін функції печінки.

При повторному застосуванні рифампіцину після нормалізації функції печінки, її контроль необхідно здійснювати щодня.

Помірні порушення функції печінки зазвичай минають і не вимагають відміни препарату. Можливе призначення алохолу, метіоніну, піридоксину, вітаміну В12.

Особлива обережність рекомендується при спільній терапії рифампіцином та ізоніазидом пацієнтів з порушеннями функції печінки, пацієнтів похилого віку, пацієнтів, які страждають від недоїдання.

При вживанні алкоголю під час лікування та при застосуванні пацієнтами з алкоголізмом в анамнезі зростає ризик гепатотоксичності.

При порушенні схеми лікування, навмисному або випадковому перерві в прийомі препарату, при інтермітуючій схемі терапії (менше 2-3 разів на тиждень) зростає ризик розвитку серйозних реакцій гіперчутливості та інших побічних реакцій (анафілактичний шок, грипоподібний синдром, гемолітична анемія, гостра пора) тяжкі реакції з боку шкіри, травної системи). Пацієнти мають бути попереджені про наслідки переривання лікування.

При відновленні лікування слід розглянути можливість переходу на щоденне застосування препарату, починаючи з малої дози (150 мг/добу), поступово збільшуючи до необхідної терапевтичної. Протягом цього перехідного періоду слід ретельно моніторувати фукції ниркової та гемопоетичної систем. Прийом препарату слід негайно припинити за перших проявів ниркової недостатності, тромбоцитопенічної пурпури, гемолітичної анемії. Надалі застосування препарату протипоказане.

Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях у людей похилого віку, а також у ослаблених пацієнтів, дітей може призвести до виникнення антибіотик-асоційованої діареї, колітів, у тому числі псевдомембранозного коліту. Тому у разі виникнення діареї під час або після лікування рифампіцином необхідно виключити ці діагнози, у тому числі псевдомембранозний коліт. За відсутності необхідного лікування може розвинутись токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Тривале застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів, грибків та розвитку суперінфекції, що потребує вжиття відповідних заходів.

Під час лікування рифампіцином жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції, оскільки прийом рифампіцину знижує надійність гормональних контрацептивів (рекомендується додатково застосовувати негормональні засоби контрацепції).

При гонореї рифампіцин, на відміну пеніциліну, не маскує сифіліс при змішаної інфекції, сироваткові тести на сифіліс залишаються позитивними.

Рифампіцин має властивості індуктора ферментів (у тому числі синтетази дельта-амінолевулінової кислоти), що може призвести до посилення метаболізму ендогенних субстратів, у тому числі гормонів надниркових залоз, гормонів щитовидної залози, вітаміну D. Були окремі повідомлення про зв'язок загострень порфіріам з терапією.

У деяких випадках відбувалося зниження рівня циркулюючих метаболітів вітаміну D, що супроводжувалося зниженням кальцію та фосфатів, а також підвищенням рівня паратиреоїдного гормону у сироватці крові.

Під час лікування рифампіцином шкіра, мокротиння, піт, кал, слізна рідина, сеча набувають оранжево-червоного кольору. Можливе стійке фарбування м'яких контактних лінз.

Під час лікування не слід застосовувати:

  • пробу з навантаженням бромсульфалеїном, оскільки рифампіцин конкурентно порушує його виведення;
  • мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти та вітаміну В12 у сироватці крові;
  • імунологічні методи, KIMS-метод під час проведення скринінг-тестів на опіати.

Препарат містить допоміжну речовину лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати цей препарат.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Застосування у період вагітності можливе у виняткових випадках за життєвими показаннями, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Прийом рифампіцину в останні тижні вагітності підвищує ризик розвитку кровотеч у новонароджених та матерів у післяпологовому періоді.

Рифампіцин проникає у грудне молоко. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом чи іншими механізмами

Під час лікування рифампіцином слід утримуватись від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися порушення координації руху, зниження концентрації уваги, порушення зору.

Умови зберігання:

Список Б. У сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі.

Купити ліки Рифампіцин можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на ліки Рифампіцин вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Зверніть увагу!

Опис лікарського засобу/медичного виробу Рифампіцин на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.

Рифампіцин: інструкції

Форма випуску: капсули по 150 мг, по 10 капсул у блістері, по 2 блістери у пачці, по 1000 капсул у контейнері, по 90 капсул у контейнері пластиковому з кришкою з контролем першого закриття, по 1 контейнеру в пачці

Склад: 1 капсула містить 150 мг рифампіцину (у перерахунку на 100 % суху речовину)

Производитель: Україна

Форма випуску: капсули по 150 мг № 1000 у банках (виробництво з пакування in bulk фірми-виробника Люпін Лімітед, Індія)

Склад: 1 капсула містить рифампіцину 150 мг

Производитель: Україна

Динаміка цін на "Рифампіцин капс. 150мг №20"

Рифампіцин ціна в Аптеці 911

Категорія препаратів Рифампіцин
Кількість препаратів у каталозі 2
Середня ціна препарату 53.72 грн
Найдешевший препарат 45.66 грн
Найдорожчий препарат 61.77 грн
Промокод скопійовано!
Завантаження