Рифампіцин капсули по 150 мг блістер 20 шт

Артикул: 38902
Залишити відгук
№1 в категорії «Рифампіцин»

Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.

55.60 грн.

Упаковка / 20 шт.

Ціна актуальна на 11:30 | Придатний до: червень 2024
Є питання?
Потрібна консультація?

Цілодобова підтримка клієнтів

Telegram Viber
Кому можна
Дорослим
Дозволено
Дітям
з 6-ти років
Вагітним
за призначенням лікаря
Годуючим
Протипоказано
Алергікам
з обережністю
Діабетикам
Дозволено
Водіям
Протипоказано
Увага! Даний препарат відпускається строго за пред’явленим в аптеці рецептом.
Торгівельна назва Рифампіцин
Діючі речовини Рифампіцин
Кількість діючої речовини 150 мг
Форма випуску капсули для внутрішнього застосування
Кількість в упаковці 20 капсул
Первинна упаковка блістер
Спосіб застосування Орально
Взаємодія з їжею До
Температура зберігання від 15°C до 25°C
Чутливість до світла Не чутливий
Ознака Вітчизняний
Походження Хімічний
Ринковий статус Дженерик-дженерик
Виробник ПАТ НВЦ БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ
Країна виробництва Україна
Заявник БХФЗ
Умови відпуску За рецептом
Код АТС

J Засоби для лікування інфекцій

J04 Протитуберкульозні засоби

J04A Протитуберкульозні засоби

J04AB Антибіотики

J04AB02 Рифампіцин

Завантажити сертифікат відповідності

Переклад інструкції моз

РИФАМПІЦИН капсули 150 мг

Інструкція

Для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

Діюча речовина: рифампіцин;

1 капсула містить 150 мг рифампіцину (в перерахунку на 100% суху речовину);

допоміжні речовини: магнію карбонат легкий, лактоза, кальцію стеарат.

До складу кришечки та корпусу капсули входять барвники жовтий захід FCF (Е 110), понсо 4R (Е 124) і титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма.

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді капсули з кришечкою і корпусом оранжево-червоного кольору, які містять порошок або масу у формі частково або повністю сформованого стовпчика від блідо-червоного до коричнево-червоного кольору з білими вкрапленнями.

Фармакотерапевтична група.

Протитуберкульозні засоби. антибіотики. Код АТС j04а b02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рифампіцин є напівсинтетичним антибіотиком групи рифамицина, протитуберкульозним препаратом I ряду. Володіє бактерицидною дією, механізм якої зумовлений пригніченням активності ДНК-залежною РНК-полімерази шляхом утворення з нею комплексів, що призводить до зниження синтезу РНК мікроорганізмів.

Рифампіцин - антибіотик широкого спектру дії з найбільш вираженою активністю відносно мікобактерій туберкульозу.

Препарат активний відносно атипових мікобактерій різних видів (за винятком M. fortuitum), грампозитивнихкоків (стафілококів, стрептококів), паличок сибірки, клостридій.

Грамнегативні коки - N. meningitidis і N. gonorrhoeae (в тому числі β-лактамазообразующіе) чутливі, однак швидко набувають стійкості. Активний відносно H. influenzae (в тому числі стійких до ампіциліну і хлорамфеніколу), H. ducreyi, B. pertussis, B. antracis, L. monocytogenes, F. tularensis, Legionella pneumophila, Rickettsia prowazekii, Mycobacterium leprae. Рифампіцин має віруліцидні дію відносно вірусу сказу, пригнічує розвиток рабічного енцефаліту.

Представники сімейства Enterobacteriaceae і неферментуючі грамнегативнібактерії (Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Stenothrophomonas spp. І т.д.) - нечутливі. Не діє на анаеробні мікроорганізми та гриби.

Стійкість до рифампіцину розвивається швидко. Перехресної стійкості до інших протитуберкульозних засобів (за винятком інших рифампіцинів) не виявлено.

Фармакокінетика.

Рифампіцин добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, біодоступність при прийомі натще становить 95%. При прийомі під час їжі біодоступність знижується. Створює ефективні концентрації в мокротинні, слині, назальному секреті, легенях, плевральному та перитонеальному ексудатах, нирках, печінці. Добре проникає всередину клітин. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, при туберкульозному менінгіті виявляється в спинномозковій рідині в ефективних концентраціях. Проникає крізь плаценту і виявляється в грудному молоці. Зв'язується з білками плазми крові на 60-90%, розчиняється в ліпідах. Максимальна концентрація в крові спостерігається через 2 години після прийому натщесерце, через 4 години - після їжі. Терапевтична концентрація препарату в організмі підтримується 8-12 годин (для високочутливих мікроорганізмів - 24 години). Рифампіцин здатний накопичуватися в легеневій тканині та тривалий час зберігати концентрацію в кавернах. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту. Період напіввиведення - 3-5 годин. З організму виводиться переважно з жовчю і сечею, в незначній кількості - з фекаліями.

Клінічні характеристики.

Показання.

У комплексній терапії:

  • туберкульозу різної локалізації, туберкульозного менінгіту, а також атипових микобактериозов;
  • інфекційно-запальних захворювань нетуберкульозної природи, викликаних чутливими до препарату збудниками (в тому числі важких форм стафілококової інфекції, лепри, легіонельозу, бруцельозу);
  • безсимптомного носійства N. meningitidis для елімінації менінгококів з носоглотки та профілактики менінгококового менінгіту.

Протипоказання.

    Гіперчутливість до рифампіцину, інших рифаміцинів або до інших компонентів препарату; тяжкі порушення функцій печінки та нирок; жовтяниця; недавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит; важка легенево-серцева недостатність; одночасне застосування саквінавіру / ритонавіру.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Рифампіцин є потужним індуктором печінкових ферментів (цитохрому р450) і може спричинити потенційно небезпечні лікарські взаємодії. спільне застосування рифампіцину з препаратами, які також метаболізуються цією ферментної системою, може прискорити метаболізм і знизити активність цих препратов, тому підтримка їх оптимальної терапевтичної концентрації в крові вимагає зміни дозування цих лікарських засобів на початку застосування рифампіцину і після його відміни.

Рифампіцин прискорює метаболізм:

  • антиаритмічнихпрепаратів (наприклад, дизопірамід, мексилетин, хінідин, пропафенон, токаїнід);
  • бета-блокаторів (наприклад, бісопролол, пропранолол);
  • блокаторів кальцієвих каналів (наприклад, дилтіазем, ніфедипін, верапаміл, німодипін, исрадипин, нікардіпін, нісолпідін);
  • серцевихглікозидів (дигітоксин, дигоксин);
  • протиепілептичних, протисудомних препаратів (наприклад, фенітоїн, карбамазепін);
  • психотропних препаратів - антипсихотичних засобів (наприклад, галоперидол, арипіпразол), трициклічних антидепресантів (наприклад, амітриптилін, нортриптилін), анксіолітиків і снодійних засобів (наприклад, діазепам, бензодіазепіни, зопіклон, золпідем), барбітуратів;
  • антитромботичних засобів (антагоністів вітаміну К), непрямих антикоагулянтів: рекомендується контролювати протромбіновий час щодня або так часто, як це необхідно для визначення необхідної дози антикоагулянту;
  • протигрибкових препаратів (наприклад, тербінафін, флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол);
  • противірусних препаратів (наприклад, саквінавір, індинавір, ефавіренц, ампренавір, нелфінавір, атазанавір, лопінавір, невірапін);
  • антибактеріальних препаратів (наприклад, хлорамфенікол, кларитроміцин, дапсон, доксициклін, фторхінолони, телітроміцин);
  • кортикостероїдів (для системного застосування);
  • антиестрогенов (наприклад, тамоксифен, тореміфен, гестринон), системних гормональних контрацептивів, естрогенів, гестагенів; пацієнткам, які застосовують оральні контрацептиви, слід рекомендувати альтернативні, негормональні методи контрацепції під час терапії рифампіцином;
  • тиреоїдних гормонів (наприклад, левотироксин);
  • клофибрата;
  • пероральних протидіабетичних засобів (сульфонілсечовина і її похідні, наприклад, хлорпропамід, толбутамід, тіазолідиндіони);
  • імуносупресивних препаратів (наприклад, циклоспорин, сиролімус, такролімус);
  • цитостатиків (наприклад, іматиніб, ерлотиніб, іринотекан);
  • лозартану;
  • метадону, наркотичних анальгетиків;
  • празиквантель;
  • хініну;
  • рілузола;
  • селективних антагоністів 5-НТ 3 рецепторів (наприклад, ондансетрон);
  • статинів, які метаболізуються CYP 3A4 (наприклад, симвастатин);
  • теофіліну;
  • сечогінних засобів (наприклад, еплеренон).

Інші взаємодії.

При спільному застосуванні рифампіцину з:

  • атоваквон - знижується концентрація атоваквон і підвищується концентрація рифампіцину в сироватці крові;
  • кетоконазолом - знижуються концентрації в сироватці крові обох препаратів;
  • еналаприлом - знижується концентрація в крові еналаприлату, активногометаболіту еналаприлу. Залежно від клінічного стану можлива корекція дози еналаприлу;
  • антацидами - можливе зниження абсорбції ріфампціна. Рифампіцин слід приймати щонайменше за 1 годину до прийому антацидів;
  • пробенецидом і ко-тримоксазол - збільшення в крові рівня рифампіцину;
  • саквінавіром / ритонавіром - збільшується ризик гепатотоксичності. Така комбінація протипоказана;
  • сульфасалазіном - знижується плазмова концентрація сульфапіридину, що може бути результатом порушення бактеріальної флори кишечника, відповідальної за перетворення сульфасалазина в сульфапіридин і мезаламін;
  • галотаном, ізоніазидом - збільшується ризик гепатотоксичності. Одночасного застосування рифампіцину і галотана слід уникати. Пацієнтам, які отримують рифампіцин та ізоніазид, слід ретельно стежити за функцією печінки;
  • пиразинамидом - повідомлялося про важких ушкодженнях печінки, в тому числі з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували протягом 2 місяців щодня рифампіцин і піразинамід; така комбінація можлива тільки при ретельному моніторингу та якщо потенційна користь перевищує ризик гепатотоксичності та летального результату;
  • клозапином, флекаїнідом - збільшується токсична дія на кістковий мозок;
  • препаратами парааміносаліцилової кислоти, що містять бентоніт (алюмінію гідросилікат) - для забезпечення задовільних концентрацій цих препаратів в крові інтервал між їх прийомом повинен бути не менше 4 годин;
  • ципрофлоксацином, кларитроміцином - можливе підвищення концентрації рифампіцину в крові; повідомлялося про випадки люпусподобного синдрому при одночасному прийомі з рифампіцином.

Лабораторні та діагностичні тести.

В період лікування рифампіцином не слід використовувати бромсульфалеіновой тест, оскільки рифампіцин змінює параметри виведення бромсульфалеина, що може призвести до помилкових уявлень про порушення цього показника. Не слід також застосовувати мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти та вітаміну B 12 в сироватці крові.

Можлива перехресна реактивність і помилково-позитивні результати при проведенні скринінг-тестів на опіати, які проводяться з використанням KIMS-методу, методом кількісного імунологічного аналізу; рекомендується застосування контрольних тестів (наприклад, газова хроматографія / мас-спектрометрії).

Особливості застосування.

Застосування рифампіцину вимагає ретельного контролю лікаря.

У разі рецидиву не рекомендується призначати препарат без попередніх бактеріологічних тестів.

Монотерапія рифампіцином туберкульозу часто призводить до розвитку стійких форм мікобактерій. Тому рифампіцин слід приймати разом з ізоніазидом, етамбутолом, пиразинамидом і іншими протитуберкульозними засобами.

Рифампіцин бажано застосовувати в щоденній, а не интермиттирующей схемою терапії для зменшення ризику розвитку важких побічних реакцій. При щоденному прийомі рифампіцину його переносимість краще, ніж при интермиттирующем лікуванні.

Перед початком терапії слід визначати рівень печінкових ферментів, білірубіну, креатиніну в крові, загальну картину крові, включаючи кількість тромбоцитів; при тривалому прийомі необхідно періодичне (бажано щомісячне) дослідження складу крові та функції печінки, нирок.

У деяких пацієнтів в перші дні лікування може виникнути гіпербілірубінемія в результаті конкуренції рифампіцину і білірубіну за печінкову екскрецію.

У разі розвитку грипоподібного синдрому, неускладненого тромбоцитопенією, гемолітичною анемією, бронхоспазмом, задишка, шоком і нирковою недостатністю, у пацієнтів, які лікуються препаратом по интермитирующий схемою, слід розглянути можливість переходу на щоденне застосування. У цих випадках дозу слід збільшувати поступово: в перший день призначати 150 мг, досягаючи потрібної терапевтичної дози за 3-4 дня.

З особливою обережністю, тільки в разі крайньої необхідності та під ретельним лікарським наглядом рифампіцин слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки. Повідомлялося про тяжкі проявах гепатотоксичности, іноді з летальним результатом, у пацієнтів з порушеннями функції печінки або у пацієнтів з нормальною функцією печінки, які одночасно приймали інші гепатотоксичні препарати. Цим пацієнтам рекомендуються низькі дози рифампіцину і ретельний контроль функції печінки до початку лікування, щотижня протягом перших двох тижнів, в подальшому - кожні два тижні. При появі ознак гепатоцелюлярного пошкодження рифампіцин слід негайно скасувати. Терапію рифампіцином також слід припинити при появі клінічно значущих змін функції печінки.

При повторному застосуванні рифампіцину після нормалізації функції печінки її контроль необхідно здійснювати щодня.

Помірні порушення функції печінки зазвичай минущі та не вимагають відміни препарату. Можливе призначення аллохолу, метіоніну, піридоксину, вітаміну В 12.

Особлива обережність рекомендується при спільній терапії рифампіцином і ізоніазидом пацієнтів з порушеннями функції печінки, літніх пацієнтів, пацієнтів, які страждають від недоїдання.

При вживанні алкоголю під час лікування і при застосуванні пацієнтами з алкоголізмом в анамнезі зростає ризик гепатотоксичності.

При порушенні схеми лікування, навмисному або випадковому перериванні в прийомі препарату, при интермиттирующей схемою терапії (менше 2-3 разів на тиждень) зростає ризик розвитку серйозних реакцій гіперчутливості та інших побічних реакцій (анафілактичний шок, грипоподібний синдром, гемолітична анемія, гостра ниркова недостатність, важкі реакції з боку шкіри, травної системи). Пацієнти повинні бути попереджені про наслідки переривання лікування.

При поновленні лікування слід розглянути можливість переходу на щоденне застосування препарату, починаючи з малої дози (150 мг/добу), поступово збільшуючи її до необхідної терапевтичної. Протягом цього перехідного періоду слід ретельно контролювати фукции ниркової і гемопоетичних систем. Прийом препарату слід негайно припинити при перших проявах ниркової недостатності, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітичної анемії. Надалі застосування препарату протипоказано.

Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при важких захворюваннях у людей похилого віку, а також у ослаблених пацієнтів, дітей, може призвести до виникнення антибіотик-асоційованої діареї, колітів, в тому числі псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї під час або після лікування рифампіцином необхідно виключити ці діагнози, в тому числі псевдомембранозний коліт. При відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Тривале застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, грибків і розвитку суперінфекції, що вимагає прийняття відповідних заходів.

Під час лікування рифампіцином жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції, оскільки прийом рифампіцину знижує надійність гормональних контрацептивів (рекомендується застосовувати додатково негормональні засоби контрацепції).

При гонореї рифампіцин, на відміну від пеніциліну, не маскує сифіліс при змішаній інфекції, сироваткові тести на сифіліс залишаються позитивними.

Рифампіцин має властивості індуктора ферментів (в тому числі синтетази дельта-аминолевулиновой кислоти), що може призвести до посилення метаболізму ендогенних субстратів, в тому числі гормонів надниркових залоз, гормонів щитоподібної залози, вітаміну D. Були окремі повідомлення про зв'язок загострень порфірії з терапією рифампіцином.

У деяких випадках відбувалося зниження рівня циркулюючих метаболітів вітаміну D, що супроводжувалося зниженням кальцію і фосфатів, а також підвищенням рівня ПТГ в сироватці крові.

Під час лікування рифампіцином шкіра, мокротиння, піт, кал, слізна рідина, сеча набувають оранжево-червоний колір. Можливо стійке фарбування м'яких контактних лінз.

Під час лікування не слід застосовувати:

  • пробу з навантаженням бромсульфалеіном, оскільки рифампіцин конкурентно порушує його виведення;
  • мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти та вітаміну В12 в сироватці крові;
  • імунологічні методи, KIMS-метод при проведенні скринінг-тестів на опіати.

Препарат містить допоміжне речовина лактозимоногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати цей препарат.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Застосування в період вагітності можливо у виняткових випадках за життєвими показаннями, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плоду. прийом рифампіцину в останні тижні вагітності підвищує ризик розвитку кровотеч у новонароджених і матерів в післяпологовому періоді.

Рифампіцин проникає в грудне молоко. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування рифампіцином слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися порушення координації руху, зниження концентрації уваги, порушення зору.

Спосіб застосування та дози.

Рифампіцин застосовувати всередину за 30 хвилин до або через 2 години після прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води.

туберкульоз:

дорослим призначати в дозі 8-12 мг/кг маси тіла на добу. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг - 450 мг/добу, 50 кг і більше - 600 мг/добу;

дітям з 6 до 12 років - 10-20 мг/кг маси тіла на добу; максимальна добова доза не повинна перевищувати 600 мг.

Тривалість протитуберкульозної терапії індивідуальна, обумовлена терапевтичним ефектом і може становити 1 рік і більше. Щоб уникнути розвитку стійкості мікобактерій до рифампіцину, препарат слід призначати, як правило, разом з іншими протитуберкульозними препаратами I та II ряду в їх звичайних дозах.

Інфекційно-запальні захворювання нетуберкульозної природи, викликані чутливими до препарату збудниками - бруцельоз, легіонельоз, важкі форми стафілококової інфекції (разом з іншим відповідним антибіотиком для запобігання появі резистентних штамів):

дорослим призначати 900-1200 мг на добу в 2-3 прийоми, максимальна добова доза - 1200 мг. Після зникнення симптомів захворювання препарат слід приймати ще протягом 2-3 днів.

Лепра: препарат (в комплексі з імуностимулюючі засобами) призначати всередину по 600 мг на добу в 1-2 прийоми протягом 3-6 місяців (можливі повторні курси з інтервалом в 1 місяць). За іншою схемою (на фоні комбінованої протіволепрозних терапії) препарат призначати в добовій дозі 450 мг, розділеної на 3 прийоми протягом 2-3 тижнів з інтервалом 2-3 місяці протягом 1-2 років.

Носійство N. meningitidis: Рифампіцин призначати протягом 4 діб. Добова доза дорослим - 600 мг, дітям - 10-12 мг/кг маси тіла.

Порушення функції печінки: добова доза не повинна перевищувати 8 мг/кг для пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Застосування пацієнтам літнього віку: у літніх пацієнтів ниркова екскреція рифампицина зменшується пропорційно зменшенню фізіологічної функції нирок, в зв'язку з чим компенсаторно збільшується печінкова екскреція препарату. Слід проявляти обережність при призначенні рифампіцину пацієнтам цього віку, особливо якщо є ознаки порушення функції печінки.

Діти.

Препарат в даній лікарській формі дітям до 6 років не застосовувати.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювота, біль в області живота, головний біль, підвищена стомлюваність, зростаюча сонливість, алергічні реакції, підвищення температури тіла, задишка, лихоманка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, ниркова недостатність, шкірні реакції, свербіж, які можуть виникнути протягом короткого часу після прийому препарату.

Можливі транзиторне підвищення рівня білірубіну, печінкових трансаміназ, збільшення печінки, жовтяниця, втрата свідомості при серйозних порушеннях функції печінки. Характерний червонуватий відтінок шкіри, сечі, поту, слини, сліз і калу, інтенсивність якого пропорційна кількості прийнятого препарату.

Були повідомлення про набряки обличчя або периорбитальной зони, зазвичай у дітей.

Артеріальна гіпотензія, синусова тахікардія, шлуночкова аритмія, судоми та зупинка серця були зареєстровані в деяких летальні випадки.

Лікування: відміна препарату, промивання шлунка протягом перших 2-3 годин, застосування активованого вугілля, симптоматична терапія. У важких випадках - форсований діурез, можливо - гемодіаліз, інтенсивна підтримуюча терапія та моніторинг гематологічної, ниркової, печінкової функцій до стабілізації стану пацієнта. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції.

Травний тракт. нудота, блювота, анорексія, діарея, печія, диспепсія, відчуття дискомфорту, спазми / біль в області живота, метеоризм, езофагіт, псевдомембранозний ентероколіт, ерозивний гастрит, зниження апетиту; при тривалому застосуванні може розвинутися дисбактеріоз.

Гепатобіліарна система. Транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, рівня білірубіну в плазмі крові, жовтяниця з ознаками гепатоцелюлярного пошкодження, гепатит, потенційно летальні важкі прояви гепатотоксичності (наприклад, при шокоподібного синдромі), зазвичай у пацієнтів з порушеннями функції печінки або у пацієнтів з нормальною функцією печінки , які одночасно приймали інші гепатотоксичні препарати. Рекомендується базове і подальше періодичне тестування функції печінки для всіх пацієнтів, яким проводять довгострокову терапію рифампіцином.

Система кровотворення. Транзиторні лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія с / без пурпури (частіше при интермиттирующей терапії високими дозами або після відновлення перерваної терапії, при комбінованому застосуванні з етамбутолом), еозинофілія, зниження гемоглобіну, гемолітична анемія, агранулоцитоз, еритроцитарна аплазія, метгемоглобінемія, гемоліз, синдром внутрішньосудинної коагуляції , геморагії. При перших проявах пурпура терапію рифампіцином слід припинити, оскільки були повідомлення про церебральних крововиливах (у т.ч. крововиливу в мозок) і летальні випадки при продовженні або поновленні терапії рифампіцином після розвитку пурпури.

Нервова система. Головний біль, запаморочення, парестезії, слабкість, астенія, сплутаність свідомості, сонливість, підвищена стомлюваність, атаксія, зміни в поведінці, зниження концентрації уваги, порушення координації рухів, дезорієнтація, міопатії, м'язова слабкість, болі в кінцівках, генерализованное оніміння.

Психічні нарушния. Психози.

Імунна система. При порушенні схеми прийому препарату або при відновленні лікування після тимчасової перерви, при интермиттирующей схемою лікування можливий грипоподібний синдром (петехії, міалгії, артралгії, епізоди лихоманки, ознобу, нудоти, блювоти, відчуття нездужання). Повідомлялося про розвиток диспное, бронхоспазм, реакцій анафіласіі, в тому числі анафілактичного шоку, інших реакцій гіперчутливості, у т. Ч. Свербіння, кропив'янки, набряку Квінке, гіперемії шкіри, висипу (в т.ч. висип), пемфігоїдна реакції, ексфоліативний дерматит , мультиформної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт (в т.ч. лейкоцитокластичний), стоматиту, глоситу, кон'юнктивіту.

Моделі людини анатомічні. Порушення функції нирок (транзиторні підвищення рівня азоту сечовини в крові, гіперурикемія). Гемоглобинурия, гематурія, інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, гострий тубулярний некроз, ниркова недостатність, в тому числі гостра ниркова недостатність. Ці реакції можуть бути проявом реакцій гіперчутливості, зазвичай виникають при нерегулярному прийомі препарату або при відновленні лікування після перерви, при интермиттирующей схемою лікування і зазвичай мають оборотний характер при припиненні терапії рифампіцином і проведенні відповідного лікування.

Інші. Зниження артеріального тиску (пов'язане з реакціями гіперчутливості), виникнення припливів, набряки обличчя і кінцівок, надниркових залоз у пацієнтів з порушенням функції надниркових залоз, порушення менструального циклу (проривні кровотечі, кров'янисті виділення, аменорея, подовження менструального циклу), порушення зору, оранжево-червона забарвлення шкіри, сечі, калу, слини, мокротиння, поту, слизу, індукція порфірії, загострення подагри, сльозотеча, герпес, дихання зі свистом.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері, по 2 блістери в пачці; по 90 капсул в контейнері, по 1 контейнеру в пачці; по 1000 капсул у контейнері.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «науково-виробничий центр« Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод ».

Місцезнаходження виробника і адреса місця здійснення діяльності.

Україна, 03134, м київ, вул. світу, 17.

Опис товару завірено виробником Борщагівський ХФЗ.

Редакторська група
Дата створення: 27.03.2024       Дата оновлення: 29.03.2024

Зверніть увагу!

Опис препарату Рифампіцин капс. 150мг №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

НАПИСАТИ ВІДГУК ПРИХОВАТИ ФОРМУ
Оцінити*:
Оцініть, будь ласка товар!
Захисний код
Невірно зазначений код


Поширені запитання

Скільки коштує Рифампіцин капс. 150мг №20?

Ціна Рифампіцин капс. 150мг №20 стартує від 55.60 грн. за упаковку.

Чи можна давати ці ліки дітям?

З 6-ти років. Детальніше необхідно проконсультуватися з вашим лікарем.

Які умови зберігання у капсул Рифампіцин (Борщагівський ХФЗ)?

Згідно з інструкцією температура зберігання Рифампіцин Борщагівський ХФЗ становить від 15°C до 25°C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Яка країна виробництва у Рифампіцин (Борщагівський ХФЗ)?

Країна виробник у Рифампіцин (Борщагівський ХФЗ) - Україна.

Динамика цен на "Рифампіцин капс. 150мг №20"

РАНІШЕ ВИ ДИВИЛИСЯ

Промокод скопійовано!
Завантаження