Набряк

Набряк

У медичній практиці під набряком розуміють скупчення рідини у м'яких тканинах. Коли йдеться про посттравматичні стани набряком зазвичай називають гематому — скупчення рідкої або згорнутої крові.

Причини набряків

Головна причина гематоми — ушкодження тканин внаслідок удару. При сильному ударі розриваються стінки кровоносних судин, пошкоджуються лімфатичні капіляри, витікають кров і лімфа (міжклітинна рідина, яка з капілярів надходить у лімфатичні судини, далі в протоки; на шляху лімфатичних судин розташовуються лімфатичні вузли).

Після черепно-мозкових травм (забитого мозку, перелому основи черепа та ін.) виникає посттравматичний набряк мозку.

Крім забитих місць, причинами набряку можуть стати розтягнення і здавлення тканин при вивихах і переломах.

Гематоми можуть утворюватися в різних частинах тіла, найчастіше на кінцівках, рідше — на обличчі, тулубі.

Таким чином, посттравматичний набряк майже завжди є вторинним захворюванням. У дуже поодиноких випадках спостерігається первинна набряклість, що властиво патологіям лімфатичної системи.

Найчастіше травми та гематоми виникають у дітей та підлітків, спортсменів, чоловіків і жінок, які ведуть активний спосіб життя. До групи ризику входять люди з порушеннями згортання крові та підвищеною ламкістю судин.

Види гематом

Залежно від місця розташування гематоми поділяють на підшкірні (у підшкірно-жировій клітковині), підслизові, міжм'язові, локалізовані в тканинах внутрішніх органів та порожнини черепа.

Залежно від виду пошкоджених судин (вени чи артерії) виділяють венозні, артеріальні, змішані гематоми.

Набряки частіше бувають незначними, але можуть здавлювати м'які тканини і розташовані поруч органи.

Також набряки ділять на свіжі (коли кров рідка), згорнуті (згустки крові), інфіковані (якщо в рану потрапила інфекція) та з нагноєнням. Окремо класифікують внутрішньочерепні гематоми залежно від їхньої локалізації.

Симптоми

Посттравматичний набряк руки, ноги чи тіла виглядає як припухлість. Вона з'являється безпосередньо після травми та швидко збільшується у розмірах.

Внаслідок розриву кровоносних судин виникає синець. У перші дні він має червоний, синюшний чи фіолетовий відтінок, але за кілька днів стає жовто-зеленим. На шкірі зазвичай з'являються садна, підвищується місцева температура.

Часті супутні симптоми:

• біль у місці удару;
• почервоніння забитого місця;
• відчуття пульсації у місці травми.

Внутрішня гематома часто не виявляється, оскільки виникає у м'язах чи тканинах внутрішніх органів.

Внутрішньочерепний набряк зазвичай проявляється такими симптомами: головний біль, психомоторне збудження, непритомність, порушення мовлення, блювання, підвищення артеріального тиску.

Діагностика

При підшкірних гематомах постановка діагнозу труднощів не викликає. При підозрі на локалізацію набряку у внутрішніх органах чи глибоко у м'язовій тканині призначають УЗД, рентген, МРТ чи КТ.

Диференціальну діагностику проводять із флегмонами, абсцесом, пухлинами.

Лікування набряків

Невеликі набряки протягом кількох днів зазвичай розсмоктуються самостійно. Спочатку після травми (1–2 дні) рекомендуються спокій, холодні компреси (краще використовувати сухий холод), пов'язки.

Посттравматичний набряк обличчя та тіла лікують зовнішніми засобами, що містять гепарин, такими як Ліотон, Гепаринова мазь, Гепарин Акрігель, Тромблес гель. Ці препарати мають помірну протизапальну дію, не дають утворюватися тромбам, усувають підвищену проникність судин та запобігають виходу рідини в тканини, поліпшують мікроциркуляцію, активують тканинний обмін, за рахунок чого зменшують набряклість, пришвидшують процес розсмоктування гематоми.

Щоб вилікувати посттравматичний набряк ноги, часто використовують Троксевазин. Цей препарат ефективний не тільки при гематомах, розтягненнях та забитих місцях, але і при варикозній хворобі, а також хронічній венозній недостатності, що супроводжується набряклістю та болем у ногах, почуттям тяжкості.

Підшкірні гематоми та синці добре піддаються лікуванню місцевоподразнювальними засобами на основі прісноводної губки бадяги. Після нанесення діюча речовина мазі вбирається в шкіру та посилює кровообіг у ділянці травми, що поліпшує обмінні процеси та пришвидшує розсмоктування набряку.

Для усунення больового синдрому призначають знеболювальні засоби — ібупрофен, парацетамол, кеторолак, німесулід.

У разі приєднання інфекції потрібне застосування антибіотиків.

При підшкірній гематомі проводять аспірацію лімфи, що накопичилася, і крові. Потім у порожнину вводять антибактеріальні засоби з розчином новокаїну, за кілька днів видаляють згустки крові, накладають глухий шов на шкіру і промивають його розчином фурациліну.

Лікування великих набряків хірургічне. Мета операції — видалення кров'яних згустків, що накопичилися, і дезінфекція порожнини для запобігання інфікуванню і нагноєнню.

На лікуванні внутрішньочерепних гематом спеціалізується нейрохірург. За допомогою аспіратора лікар видаляє згустки крові, промиває порожнину, усуває джерело кровотечі. Далі проводить відновлювальну терапію.

Ускладнення

Великі гематоми можуть провокувати утворення сполучної тканини. Іноді вони ускладнюються запаленням, може відбуватися нагноєння. Особливо небезпечні внутрішньочерепні гематоми, оскільки стискають мозок, погіршують когнітивні функції, спричинюють параліч окремих частин тіла, нерідко призводять до смерті пацієнта.

Кров у черевній порожнині загрожує розвитком перитоніту. Гематома в ділянці суглоба може стати причиною синовіту, бурситу.

Профілактика

Фахівці можуть порекомендувати лише запобігання травмуванню.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про посттравматичний набряк