Тахікардія

Тахікардія - вид аритмії, що характеризується частотою серцевих скорочень понад 90 ударів у хвилину.

Загальні відомості

Варіантом норми тахікардія вважається при збільшенні фізичного або емоційного навантаження. Патологічна тахікардія - наслідок захворювань серцево-судинної або інших систем. Проявляється відчуттям серцебиття, пульсацією судин шиї, занепокоєнням, запамороченням, непритомністю. Може призвести до розвитку гострої серцевої недостатності, інфаркту міокарда, ІХС, зупинки серця.

Причини тахікардії

Синусова тахікардія зустрічається в різних вікових групах, частіше у здорових людей, а також серед пацієнтів, серцевими та іншими захворюваннями.

Виникненню синусової тахікардії сприяють інтракардіальні (серцеві), або екстракардіальні (позасерцеві) етіологічні чинники.

Синусова тахікардія у хворих з серцево-судинними захворюваннями найчастіше є раннім симптомом серцевої недостатності або дисфункції лівого шлуночка. До інтракардіальних причин синусової тахікардії відносяться: гостра та застійна хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, важка стенокардія, міокардит ревматичного, токсико-інфекційного й іншого генезу, кардіоміопатії, кардіосклероз, пороки серця, бактеріальний ендокардит, ексудативний і адгезивний перикардит.

Серед фізіологічних екстракардіальних причин синусової тахікардії можуть бути фізичні навантаження, емоційний стрес, вроджені особливості.

Нейрогенні тахікардії складають більшість екстракардіальних аритмій і пов'язані з первинною дисфункцією кори головного мозку і підкіркових вузлів, а також порушеннями вегетативної нервової системи: неврози, афективними психозами (емоційна тахікардія), нейроциркуляторною дистонією. До нейрогенних тахікардій схильні найчастіше люди молодого віку з лабільною нервовою системою.

Серед інших чинників екстракардіальної тахікардії зустрічаються ендокринні порушення (тиреотоксикоз, збільшення вироблення адреналіну при феохромоцитомі), анемії, гостра судинна недостатність (шок, колапс, гостра крововтрата, непритомність), гіпоксемія, гострі больові напади (наприклад, при нирковій коліці).

Поява тахікардії може викликати лихоманку, що розвивається при різних інфекційно-запальних захворюваннях ( пневмонія, ангіна, туберкульоз, сепсис, вогнищева інфекція). Підвищення температури тіла на 1°C призводить до збільшення частоти серцевих скорочень, у порівнянні зі звичайною, у дитини на 10-15 ударів у хвилину, а дорослого - на 8-9 ударів у хвилину.

Фармакологічна (медикаментозна) і токсична синусова тахікардія виникають при впливі на функцію синусового вузла лікарських і хімічних речовин: симпатоміметиків (адреналіну і норадреналіну), ваголітиків (атропіну), еуфіліну, кортикостероїдів, тиреотропних гормонів, діуретиків, гіпотензивних препаратів, кофеїну (кава, чай), алкоголю, нікотину, отрут (нітратів) та ін. Деякі речовини не надають прямої дії на функцію синусового вузла і викликають, так звану, рефлекторну тахікардію за допомогою підвищення тонусу симпатичної нервової системи.

Синусова тахікардія може бути адекватною і неадекватною. Неадекватна синусова тахікардія може зберігатися в спокої, не залежати від навантаження, прийому медикаментів, супроводжуватися відчуттями сильного серцебиття і браком повітря. Це досить рідкісне і маловивчене захворювання неясного генезу. Імовірно, воно пов'язане з первинним ураженням синусового вузла.

Симптоми

Наявність клінічних симптомів синусової тахікардії залежить від ступеня її вираженості, тривалості, характеру основного захворювання.

При синусовій тахікардії суб'єктивні симптоми можуть бути відсутніми або бути незначними: серцебиття, неприємні відчуття, відчуття тяжкості або болю в ділянці серця.

Неадекватна синусова тахікардія може проявлятися стійким серцебиттям, відчуттям нестачі повітря, задишкою, слабкістю, частими запамороченнями. Можуть спостерігатися втомлюваність, безсоння, зниження апетиту, працездатності, погіршення настрою.

Ступінь суб'єктивних симптомів диктується основним захворюванням і порогом чутливості нервової системи. При захворюваннях серця (наприклад, коронарному атеросклерозі) збільшення числа серцевих скорочень може викликати напади стенокардії, посилення симптомів серцевої недостатності.

При синусовій тахікардії відзначаються поступовий початок і кінець. У разі вираженої тахікардії симптоми можуть відображати порушення кровопостачання різних органів і тканин у зв'язку зі зменшенням серцевого викиду. З'являються запаморочення, іноді непритомність; при ураженні судин головного мозку - вогнищеві неврологічні порушення, судоми. При тривалій тахікардії відбувається зниження артеріального тиску (артеріальна гіпотонія), зменшення діурезу, спостерігається похолодання кінцівок.

Діагностика тахікардії

Провідна роль в диференціальній діагностиці виду тахікардії, визначенні ритмічності та частоти серцевих скорочень належить електрокардіографії (ЕКГ). При виникненні пароксизмів аритмії, високоінформативним є проведення добового моніторування ЕКГ по Холтеру. Цей метод дозволяє виявляти та аналізувати будь-яке порушення ритму серця протягом доби, а також визначити ішемічні зміни ЕКГ при звичайній фізичній активності пацієнта.

Рутинним методом дослідження для виключення патології серця при будь-яких порушеннях ритму є ехокардіографія, яка дає інформацію про розмір камер серця, товщину стінок міокарда, порушення скоротливості та патології клапанного апарату. У рідкісних випадках для виявлення вродженої патології проводять магнітно-резонансну томографію серця.

До інвазивних методів обстеження хворих з тахікардією відносять проведення електрофізіологічного дослідження. Метод застосовується при наявності відповідних показань перед оперативним лікуванням аритмії лише обмеженому колу хворих. За допомогою електрофізіологічного дослідження лікар отримує інформацію про характер поширення електричного імпульсу по міокарду, визначає механізми тахікардії або порушень провідності.

Для виявлення причини тахікардії іноді призначають додаткові методи дослідження: загальний аналіз крові, аналіз крові на гормони щитоподібної залози, електроенцефалографію і т.д.

Що можете зробити ви

Принципи лікування синусової тахікардії визначаються, в першу чергу, причинами її виникнення. Лікування повинно проводиться кардіологом спільно з іншими фахівцями.

Необхідно усунути фактори, що сприяють підвищенню частоти серцевих скорочень: виключити кофеїновмісні напої (чай, кава), нікотин, алкоголь, гостра їжа, шоколад; захистити себе від психоемоційних та фізичних перевантажень. При фізіологічній синусовій тахікардії лікування не потрібно.

Лікування патологічної тахікардії має бути спрямоване на усунення основного захворювання. При екстракардіальних синусових тахікардіях неврогенного характеру пацієнту необхідна консультація невролога. У лікуванні використовують психотерапію і седативні засоби (люмінал, транквілізатори та нейролептики: транквілан, реланіум, седуксен).

Що стосується рефлекторної тахікардії (при гіповолемії) і компенсаторної тахікардії (при анемії, гіпертиреозі) необхідно усунення їхніх причин. Інакше терапія, спрямована на зниження ЧСС, може призвести до різкого зниження артеріального тиску і погіршити порушення гемодинаміки.

При синусовій тахікардії, обумовленої тиреотоксикозом, на додаток до призначених ендокринологом цитостатичних препаратів застосовують β-адреноблокатори. Перевага віддається β-блокаторам групи оксіпренолола, практолола і пріндолола. При наявності протипоказань до β-адероноблокаторів використовують альтернативні лікарські препарати - антагоністи кальцію негідропірідінового ряду (верапаміл, дилтіазем).

При синусовій тахікардії, обумовленої серцевою недостатністю, у поєднанні з β-адреноблокаторами призначаються серцеві глікозиди (дигоксин).

Що може зробити лікар при тахікардії

Лікар може обстежити хворого і призначити лікування.