Нейродерміт

Нейродерміт

Нейродерміт (нейродерматоз, нейроалергодерматоз) — хронічне захворювання шкіри неврогенно-алергічної етіології, яке характеризується рецидивуючим перебігом із частими періодами загострення.

Це поширена хвороба, що становить близько 40% усіх випадків звернення до дерматолога. До захворювання найбільше схильні діти з атопічним дерматитом. Але нейродерматоз може вразити і дорослих.

Причини нейродерміту

Точні причини розвитку захворювання не встановлені. Фахівці схиляються до трьох основних теорій:

1. Спадкова. Гіпотеза генетичної схильності зумовлена тим фактом, що у 80% випадків розвивається нейродерміт у дітей, у яких хтось із батьків страждав на цю недугу.
2. Неврогенна. Захворювання виникає внаслідок функціональних порушень вегетативної нервової системи. Ця теорія підтверджується тим фактом, що хронічний нейродерміт часто рецидивує на тлі емоційних потрясінь.
3. Алергічна. Нейродерміт є наслідком підвищеної чутливості організму до антигенів. Алергенами можуть бути харчові продукти, лікарські препарати, пилок рослин, хімічні речовини, шерсть тварин та ін. Часто нейродерматоз поєднується з іншими видами алергій — кропив'янкою, кон'юнктивітом, полінозом.

Фактори ризику розвитку нейродерміту:

• надмірні фізичні або розумові навантаження;
• професійні шкідливості;
• неправильне харчування;
• інфекції;
• стреси;
• інтоксикації організму;
• хвороби травної системи і ЛОР-органів;
• гормональні порушення;
• бронхіальна астма;
• екзема;
• порушення обміну речовин;
• неправильний прийом лікарських засобів;
• використання неякісної побутової хімії;
• зниження імунітету.

Види і симптоми нейродерміту

Характерні ознаки нейродерміту — висипка, часто оточена невеликими папулами по периметру, надмірна сухість шкіри, лущення і сильний свербіж, що посилюється ввечері та вночі.

Порушується мікроциркуляція і живлення тканин, унаслідок чого з'являється білий дермографізм, знижується температура окремих ділянок шкіри, відбуваються збої у роботі потових і сальних залоз.

Через надмірну сухість і розчісування шкіра постійно травмується, що викликає ороговіння епітелію. В осередках ураження з'являються тріщини, незагоєні рани, мокнення, приєднуються вторинні інфекції.

Залежно від того, як поширений патологічний процес, захворювання нейродерміт ділять на три види:

• Обмежений — на окремих ділянках тіла (локалізація на кистях рук, ліктьових згинах, підколінних западинах, шиї, нижніх кінцівках, зовнішніх статевих органах, у міжсідничній складці та ін.).
• Дисемінований — об'єднує кілька вогнищ обмеженої форми.
• Дифузний — по всій поверхні шкірних покривів.

У теплу пору року зазвичай відбувається поліпшення (ремісія), а восени і взимку трапляються загострення (рецидиви). Нестерпний свербіж провокує безсоння, дратівливість, нервозність.

Діагностика

Як правило, діагноз лікар ставить на підставі скарг і огляду пацієнта, даних його анамнезу. Специфічні лабораторні та інструментальні маркери нейродерміту відсутні. За необхідності призначають загальний і біохімічний аналізи крові, алергологічні проби.

Диференціальну діагностику проводять із атопічним, простим контактним і себорейним дерматитами, псоріазом, дерматофітією, екземою, коростою, піодермією.

Як вилікувати нейродерміт?

Насамперед необхідно виключити контакт хворого з алергенами. Йому підбирають дієту. Рекомендують нормалізувати режим праці і відпочинку, повноцінно висипатися, відмовитися від синтетичного одягу, агресивної побутової хімії, ароматизованих засобів гігієни.

Для усунення алергічної реакції застосовують антигістамінні препарати при нейродерміті — Левоцетиризин, Лоратадин, Фексофенадин, Супрастин.

Інтенсивний свербіж усувають такими гормональними мазями, як Дермовейт, Авекорт, Белодерм, Бетаметазон. У важких випадках призначають системні кортикостероїди, седативні та імуномодулюючі препарати. Лікування цими засобами здійснюється під суворим контролем лікаря, оскільки вони можуть викликати побічні ефекти. 

В якості місцевої терапії також застосовують пом'якшувальні і зволожувальні ліки від нейродерміту у вигляді крему або гелю, наприклад, Емоліум або Ойлатум.

Позитивний ефект дають фізіопроцедури:

• кріомасаж;
• фототерапія;
• магнітотерапія;
• фонофорез;
• дарсонвалізація;
• рефлексотерапія.

Ускладнення

Постійний свербіж спричиняє сильний дискомфорт, викликає серйозні порушення психоемоційного стану. Наявність тріщин і ран на шкірі підвищує ризик приєднання вторинної інфекції, утворення гнійників, розвитку флегмони, фурункульозу, абсцесу.

Лікарі не виключають імовірність малігнізації шкірного захворювання.

Профілактика

Профілактичні заходи слід проводити з раннього віку дитини. Вони включають грудне вигодовування, дотримання дієтичних рекомендацій, які відповідають віку дітей. Важливо вчасно лікувати алергічні захворювання, не контактувати з алергенами й усувати психотравмуючі чинники.

Список використаної літератури

1. ВООЗ;
2. Альбанова В.И., Пампура А.Н. Атопический дерматит / Учебное пособие. — 2014.
3. Камашева Г.Р., Надеева Р.А., Амиров Н.Б. Лечение атопического дерматита у подростков и взрослых: проблемы и пути их решения // Вестник современной клинической медицины. — 2016.

Поширені запитання про нейродерміт

Як визначити нейродерміт?

Захворювання проявляється шкірними висипами, лущенням, сильним свербежем. Вражає окремі ділянки тіла, рідко — всю поверхню шкірних покривів.

Що буде, якщо не лікувати нейродерміт?

Гостра фаза хвороби змінюється періодом ремісії, але спричинює сильний психологічний дискомфорт людині. У деяких випадках може ускладнюватися інфекційними та запальними процесами, утворенням гнійників, фурункулів.

Чи може нейродерміт самовилікуватися?

Так, це можливо. Нерідко захворювання минає до 25–30 років.

Які препарати ефективні?

Лікування нейродерматозу комплексне, самостійно купувати препарати не рекомендується. Лікар підбирає медикаментозну терапію залежно від клінічної картини і форми хвороби. Неприємні симптоми швидко усувають гормональні мазі.