Дипроспан

Препарат Дипроспан - простий кортикостероїд для системного застосування. Застосовується в різних сферах медицини в складі монотерапії та комплексної гормонозамісної терапії, має виражену терапевтичну дію.

Найширше застосовується для лікування суглобів. Запалення, травми, дегенеративні процеси, вікові зміни хрящової та м'язової тканини, що супроводжуються обмеженням рухливості, добре піддаються ГКС-терапії. Препарат використовують для лікування середніх і тяжких форм алергії.

Дипроспан призначають при різних запальних та аутоімунних захворюваннях шкіри та кістково-м'язової системи. Перед використанням препарату проводиться індивідуальне обстеження пацієнта для виявлення проблеми та вибору відповідної процедури. Дипроспан часто вводиться у вигляді блокади за допомогою тонкої голки безпосередньо в осередок запалення - наприклад, у шкірний або волосяний фолікул голови при лікуванні захворювань шкіри та випадання волосся. Препарат ефективний при лікуванні шкірних патологій, аутоімунних процесів та запальних станів, допомагаючи швидко зняти запалення та полегшити симптоми. 

Бетаметазон — синтетичний глюкокортикостероїд із вираженою протизапальною, протиалергічною та імуносупресивною дією. Після проникнення через клітинну мембрану глюкокортикостероїди утворюють комплекси зі специфічними рецепторами цитоплазми. Ці комплекси впливають на транскрипцію інформаційної РНК і синтез білків. Препарат також впливає на метаболічні процеси, зокрема на обмін вуглеводів, білків і ліпідів. Протизапальна активність бетаметазону приблизно у 25 разів вища, ніж у гідрокортизону, та у 8–10 разів вища, ніж у преднізолону у ваговому співвідношенні.

Склад

Бетаметазону натрію фосфат — активний учасник гідролізу. Потрапляючи в організм, з'єднання миттєво абсорбується з ділянки введення, запускає терапевтичний механізм і дуже швидко виводиться.

Допоміжні речовини:

Для ампул: натрію гідрофосфат, дигідрат; натрію хлорид; динатрію едетат; полісорбат 80; спирт бензиловий; метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); натрію карбоксиметилцелюлоза; макроголи; кислота хлористоводнева; вода для ін’єкцій;

Для попередньо наповнених шприців: натрію гідрофосфат безводний; натрію хлорид; динатрію едетат; полісорбат 80; спирт бензиловий; метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); натрію карбоксиметилцелюлоза; макроголи; кислота хлористоводнева; вода для ін’єкцій.

Бетаметазону дипропіонат має опосередковану дію, завдяки чому досягається тривалий і стійкий терапевтичний ефект.

До виведення сполук бетаметазону залучаються нирки.

Форма випуску

В українських аптеках продають Дипроспан ампули - у формі суспензії для ін’єкцій. Препарат являє собою прозору безбарвну або жовтувату, трохи в’язку рідину, яка містить білі або майже білі частинки. Після струшування утворюється стійка суспензія. У пакованні — 5 скляних запаяних ємностей із суспензією для ін'єкцій, місткістю 1 мл. Можливий продаж ампул поштучно. Відпускають за рецептом. Дипроспан мазь не випускається .

Фармакологічні властивості

Препарат Дипроспан уколи являє собою потужний глюкокортикостероїдний засіб, що має виражену протизапальну та протиалергічну дію. Якщо розглядати, Дипроспан для чого застосовується у медичній практиці, то основними показаннями є захворювання кістково-м'язової системи, тяжкі алергічні реакції та дерматологічні патології. Висока ефективність препарату обумовлена ​​поєднанням швидкодіючої та депо-форми бетаметазону, що дозволяє швидко зменшити вираженість больового синдрому.

Численні дослідження підтверджують, що при правильному застосуванні препарату спостерігається значне покращення стану пацієнта на тривалий період. Однак терапія вимагає суворого медичного контролю, оскільки системне введення гормонів може впливати на артеріальний тиск та викликати підвищення рівня глюкози у крові. Точне дозування має підбиратися лікарем індивідуально; зазвичай, разова доза може становити від 1 до 2 мл розчину.

Для мінімізації побічних ефектів рекомендується використовувати найнижчі терапевтичні дози. При досягненні позитивного результату проводиться поступове зниження дозування до повного відміни препарату. Весь процес лікування повинен повністю відповідати міжнародним протоколам безпеки, щоб забезпечити стійку ремісію без шкоди організму.

Фармакокінетика

Бетаметазону натрію фосфат добре розчиняється у воді, швидко всмоктується з місця введення та забезпечує швидкий початок дії. Бетаметазону дипропіонат практично нерозчинний і утворює депо в місці ін’єкції, завдяки чому всмоктується повільніше та забезпечує тривалішу дію.

Метаболізм бетаметазону відбувається у печінці. У плазмі крові він зв’язується переважно з альбуміном, а його метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із порушенням функції печінки кліренс бетаметазону може бути повільнішим.

Глюкокортикостероїдна терапія може бути основною й додатковою під час широкого спектру станів:

• дерматологія будь-якої етіології (псоріаз, екзема, атопічний дерматит тощо);
• захворювання кістково-м'язової системи, сполучної тканини (артрити, артрози, бурсити, епіконделіт, кривошия, фасціїт тощо);
• алергії (сезонні риніти, бронхіальна астма, алергічний бронхіт, сінна лихоманка, реакції на укуси комах, кропив'янка тощо);
• гемобластози у дорослих і дітей;
• у поєднанні з мінералокортикостероїдною терапією в разі недостатності надниркової кори;
• патологічні зміни складу крові;
• нефрити й нефротичний синдром;
• шокові стани.

Препарат також може застосовуватися при окремих захворюваннях стопи, зокрема при бурситі на тлі твердого мозоля, тугорухливості великого пальця стопи та варусній деформації малого пальця. Ін’єкції в ділянку стопи має виконувати медичний працівник.

Ін'єкції не здійснюють, якщо у пацієнта виявлено гіперчутливість до бетаметазону.

Внутрішньосуглобове введення не показано, якщо в ділянці суглоба є вогнища інфекцій (внутрішні й зовнішні). Лікування не проводять, якщо у пацієнта діагностовано нестабільність суглоба або якщо йому здійснили артропластику. Препарат не вводять у міжхребцевий простір. Також протипоказанням для внутрішньосуглобових ін'єкцій є погане згортання крові.

Внутрішньошкірні ін'єкції не здійснюють, якщо у хворого в ділянці введення виявлено дерматити, дерматози, інфекційні або грибкові ураження шкіри, запалений вугровий висип.

З обережністю гормональний укол Дипроспан застосовують у разі таких патологій:

• гіпотиреоз;
• дивертикуліт;
• виразкова хвороба в гострій і хронічній формах;
• гастрити;
• захворювання очей, спровоковані герпесвірусом;
• глаукома;
• міастенія;
• артеріальна гіпертензія;
• ниркова й печінкова недостатність;
• остеохондроз;
• тощо.

При активному туберкульозі застосування препарату допускається лише при блискавичному або дисемінованому перебігу захворювання у поєднанні з відповідною протитуберкульозною терапією. Якщо Дипроспан призначають пацієнтові з латентним туберкульозом або позитивною реакцією на туберкулін, потрібен ретельний медичний нагляд.

Терапію з обережністю призначають літнім пацієнтам. Це пов'язано з чутливістю до глюкокортикоїдів.

Дипроспан в ампулах не призначають дітям до 3 років.

Якщо пацієнтка вагітна, годує груддю або планує вагітність, перед застосуванням Діпроспану необхідно повідомити лікаря. Через відсутність контрольованих досліджень препарат у ці періоди призначають лише після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі для жінки та потенційного ризику для дитини.

Кортикостероїди проникають через плацентарний бар’єр і виділяються з грудним молоком. У немовлят, чиї матері приймали ГКС, було діагностовано гіпертрофію міокарда та гастроезофагеальний рефлюкс. З огляду на важливість лікування для матері лікар має прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення терапії.

З'являються зазвичай тільки після тривалої терапії. Найчастіше впливають на нервову систему: можливі депресія, відчуття тривоги, перезбудження, безсоння, головні болі. Можлива негативна дія на шлунково-кишковий тракт — у вигляді порушення харчової поведінки, розладів.

Також можливі:

• остеопороз;
• поява набряків;
• затримка росту в дітей і підлітків;
• перебіг інфекційних захворювань у тяжчих формах;
• погіршення самопочуття у хворих на цукровий діабет;
• збільшення ваги;
• кортикоадреналова супресія.

У разі виникнення неприємних симптомів треба негайно проконсультуватися з лікарем.

Для внутрішньом'язових ін'єкцій використовують 1–2 мл суспензії.

Рекомендована доза для внутрішньошкірного введення — 0,2 мл на см2. У разі тривалої терапії дотримуються обмеження не більше 1 мл на тиждень.

Для періартикулярних і внутрішньосуглобових ін'єкцій дозування варіюється від 0,25 до 2 мл. Кількість активної речовини визначається залежно від розміру суглоба та ступеня ураження.

Періартикулярні й суглобові ін'єкції здійснює медперсонал. Небажано робити укол безпосередньо в сухожилля, оскільки під час такого введення можливі мікророзриви тканин. Під час і після лікування пацієнтові треба уникати фізичних навантажень.

Зазвичай пацієнти добре переносять Дипроспан укол, але в разі потреби його можна поєднувати зі знеболювальними: лідокаїном або прокаїном. Лікарські препарати змішують в одному шприці.

Передозування не має небезпечних для життя наслідків, але небажане через вплив на природний синтез гормонів.

Місцеве застосування. Одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в поодиноких випадках (ін’єкція практично безболісна). Якщо одночасне введення анестезуючої речовини бажане, то медичний препарат Дипроспан можна змішати (у шприці, а не у флаконі) з 1 % або 2 % розчином лідокаїну гідрохлориду або прокаїну гідрохлориду, або подібних місцевих анастетиків, використовуючи лікарські форми, що не містять парабени. Не дозволяється застосовувати анестетики, що містять метилпарабен, пропілпарабен, фенол та інші подібні речовини. При застосуванні анестетика у комбінації з препаратом Дипроспан спочатку набирають у шприц із флакона необхідну дозу препарату, потім у цей же шприц набирають необхідну кількість місцевого анестетика та струшують шприц протягом короткого періоду часу.

Різка відміна або зменшення дози при постійному застосуванні (у разі дуже високих доз після короткого періоду застосування) або при збільшенні потреби в кортикостероїдах (внаслідок стресу: інфекція, травма, хірургічне втручання) можуть підвищити недостатність кори надниркових залоз. У такому разі необхідно поступово зменшувати дозування. У разі стресу іноді необхідно знову приймати кортикостероїди або збільшити дозування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом

Слід проявляти обережність, враховуючи ефекти центральної нервової системи при введенні високих доз (ейфорія, безсоння) та у зв’язку з порушеннями зору, які можуть виникнути при тривалому лікуванні.

Порівняно з аналогами, бельгійський препарат Diprospan має більший список рекомендацій до застосування й доволі скромний перелік протипоказань і побічних ефектів.

Пацієнти, які застосовували ліки, зазначають про швидкий і стабільний результат після одноразового введення.

Одночасне призначення фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину може посилювати метаболізм кортикостероїдів, знижуючи при цьому їх терапевтичну активність.

Пацієнти, які отримують терапію кортикостероїдами, не можуть отримувати такі види лікування:

• вакцинація проти віспи;
• інші методи імунізації (особливо при застосуванні високих доз) через ризик неврологічних ускладнень і неадекватну відповідь антитіл.

Проте пацієнтам, які отримують кортикостероїди як замісну терапію, можна проводити імунізацію (наприклад, при хворобі Аддісона).

Поєднання з діуретиками, такими як тіазиди, може підвищити ризик непереносимості глюкози.

За станом пацієнтів, які одночасно застосовують кортикостероїди та естрогени, потрібно спостерігати для виявлення можливих надмірних ефектів кортикостероїдів.

Одночасне застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів може підвищувати ризик появи аритмії або ознак дигіталісної інтоксикації, пов’язаної з гіпокаліємією. Пацієнти, які застосовують серцеві глікозиди, часто також приймають сечогінні засоби, які сприяють виведенню калію; в такому разі важливо визначати рівень калію. Кортикостероїди можуть посилювати виведення калію, викликане амфотерицином B. В усіх пацієнтів, які приймають одну з таких комбінацій препаратів, слід ретельно контролювати рівень електролітів у сироватці крові, особливо рівень калію в сироватці крові.

Одночасне застосування кортикостероїдів і антикоагулянтів кумаринового ряду може призводити до збільшення або зменшення антикоагулянтної дії, що може потребувати корекції дози. У пацієнтів, які приймають антикоагулянти в комбінації з глюкокортикоїдами, потрібно враховувати можливість утворення виразок у шлунково-кишковому тракті, викликаних кортикостероїдами, або підвищений ризик внутрішньої кровотечі.

Для пацієнтів, хворих на діабет, іноді необхідно адаптувати дозування пероральних протидіабетичних препаратів або інсуліну, зважаючи на властивість кортикостероїдів спричиняти гіперглікемію. Купити уколи Дипроспана можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за вигідною вартістю.